Обережно – Каракурт!
Як повідомили в головному управлінні ДСНС Миколаївської області, 58-річного чоловіка було госпіталізовано 21 липня 2015 року у токсико-терапевтичне відділення лікарні швидкої медичної допомоги Миколаєва.Потерпілий повідомив, що був на рибалці і помітив, що в одну з штанин штанів заповз павук, він струсив його, не помітивши, що ще один залишився.
На півдні України (Одеська, Миколаївська, Херсонська області), в Криму, Молдові, на Кавказі у посушливих місцях степу, пустирях, завалах сміття, каміння, глиняних стінах загоні для худоби, у сухій траві досить розповсюджені павуки виду каракурт, укуси яких для людини та худоби являються отруйними.
Ідеальними кліматичними умовами розвитку для каракуртів або степової вдови (Latrodectustredecimguttatus) є жарке літо та тепла осінь. Так із настанням відповідних погодних умов червня-серпня цей вид павуків починає свою статевозрілу міграцію, яка і приводить до раптових контактів павука та людини.Павуки під час міграції можуть селитися в сараях, дворових прибудовах, сільських туалетах, а при частих зливових дощах навіть проникати до житлових будинків.
Людина зустрічається з каракуртом досить часто, але десятки і навіть сотні цих контактів залишаються непоміченими. Каракурт досить ніжне створіння, вбити яке можливо просто придавивши в складках одягу. Але при відповідних для укусу умовах він може захищаючись, прокусити шкіру людини і ввести мікроскопічну дозу отрути. На токсичність отрути каракурта впливає багато факторів: сезонних, вікових, полових та інше. Особливою токсичністю відрізняється отрутастатевозрілих жіночих особин. Каракурти починають кусатися в травні – на початку червня. Пік активності павуків спостерігається в липні-серпні, в цей же час значно зростає і токсичність їх отрути.
Найбільш частими зустрічі людей з павуками і відповідно злощасні укуси відбуваються тоді, коли люди під час відпочинку або роботи на природі відвідують місця постійного проживання каракуртів. Надійно забезпечити себе від небезпечних зустрічей можна виконуючи прості правила:
- для стоянки в польових умовах вибирайте рівні ділянки без каменів, тріщин, великої кількості нір гризунів, скупчень сухої трави, павутини в заглибинах ґрунту та на рослинах, тобто місця, непридатні для проживання павуків.
- щільно закривайте вхід до палатки або ж використовуйте спеціальні пологи, не залишайте палатку відкритою на цілий день.
- під час стоянки складуйте одяг та взуття всередині палатки, а прокинувшись, ретельно оглядайте їх перед тим, як надіти. Перед сном також уважно обстежте постіль чи спальний мішок.
- при відсутності палатки, ні в якому разі не відпочивайте в степу просто на землі – використовуйте брезент, надувний матрац.
- не ходіть босими в місцях вірогідного перебування каракуртів.
- збирайте сіно, солому, хмиз для багаття, розчищайте лісопосадки та пустощі в печатках та захисному одязі. Штанини обов’язково заправляйте в шкарпетки та взуття.
- не перевертайте без особливої потреби каміннята не пересувайтеся вночі по кам’янистій поверхні.
- будьте завжди напоготові, дивіться куди ступаєте, куди тягнете руку, куди сідаєте.
- своєчасно знищуйте дикі трави на території домоволодінь, присадибних дільниць, в яких можуть селитися каракурти.
- ніколи не чіпайте руками павуків та їх кокони.
Реакція на укус павука та невідкладна допомога при отруєнні отрутою каракурта.
Отрута каракурта нейротоксична - суть її дії в тому, що неврово-м’язовий синапс, що в свою чергу порушує передачу нервового імпульсу на м’язове волокно, паралізуючи роботу м’язу. Укус каракурта важко не помітити - по силі він схожий на укус оси і зразу викликає біль та печіння, хоча були і випадки коли укус нагадував укол булавки, а потерпілий не відчув у його зразу.
Перші прояви укусу павука можуть проявляються через 10-20 хвилин.
Після укусу з'являється маленька, швидко зникаюча пляма, через кілька хвилин на місці укусу стає відчутною сильна біль, яка розповсюджується на кінцівки, поперек, груди, живіт, з різкою напругою м'язів живота. З'являється слабкість, лихоманка, гіперестезія, сильні потовиділення, психомоторне збудження, галюцинації, страх смерті, тремор та фасцикулярні подригування м'язів, важкість дихання, бронхорея, нудота, блювання, тахікардія, екстрасістолія підвищений артеріальний тиск. Можлива гостра зупинка дихання. В останню чергу включаються м'язи обличчя. Можливі спрага, салівація, судоми, тимчасові порушення мови, анурія, зуд, кореподібні висипання. Укус каракурта приводить до смерті досить рідко, хоча подобні випадки час від часу реєструються.
Невідкладна допомога і лікування:
В перші 2-3 хвилини можна припекти місце укусу каракурта полум'ям запаленого сірника, для чого 1-2 сірника притискують голівками до місця укусу і підпалюють 3-м сірником, що горить; оскільки уражується поверхневий шар шкіри всього на 0,5 мм в глибину, полум'я сірників достатньо для зруйнування токсину (засіб Мариковського П.І.).
З метою уповільнення надходження залишків отрути каракурта та розвитку симптомів отруєння постраждалому необхідно накласти лід або ж холоднийкомпрес на місце укусу, перенести постраждалого в затінене місце та імобілізувати . Як обезболююче можуть бути використані саліцилати (Аспирін).
У всіх випадках укусів каракуртами постраждалого найбільш ефективним являється екстрена госпіталізація до токсикологічного відділення міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва. При цьому транспортувати хворого необхідно лежачим на носилках (кінцівка з укушеним місцем розташовується вище по відношенню до всього тіла)
Профілактика укусів каракурта на приватних територіях полягає у знищені павуків в сараях, туалетах, темних кутках гаражів, комор та бань з застосуванням малотоксичних інсектицидів групи перитринів, що виготовляються на основі рослинної сировини 1 раз на три місяці.
Лікар-статистик КЗММР «МІАЦМС» О.В. Стегній