Історія першого електротрамвая в Миколаєві

Недільний день 21 грудня 1914 року для городян став святковим: у перший рейс вирушив Миколаївський трамвай.

Урочистості з нагоди відкриття руху електричного трамвая відбулися в приміщенні нового трамвайного парку, прикрашеного в честь свята прапорами і гірляндами зелені. У передній частині величезного депо були встановлені бюсти царських осіб.

Почесних гостей зустрічав голова міської "трамвайної" комісії Іван Степанович Некрасов.

Миколаївський градоначальник віце-адмірал Олександр Іванович Мязговський розрізав стрічку національних кольорів, простягнуту впоперек воріт будівлі, після чого перший вагон, переповнений офіційними особами, під звуки маршу вийшов з вагонного парку і попрямував зпоміж густий натовп народу до вокзалу.

За першим вагоном через певні проміжки часу пішли інші, і, таким чином, було відкрито трамвайний рух у Миколаєві. По всьому шляху слідування трамвайних вагонів від вокзалу на Дальню Слобідку - до міської лікарні - численна публіка вітала перших пасажирів.

Плата, отримана в перший день роботи трамвая, склала 400 карбованців. Напередодні майбутнього свята "трамвайна" комісія звернулася до міської управи з пропозицією: "Весь валовий дохід, що надійшов за провіз пасажирів у цей день, віддати на користь родин призваних на війну запасних і ратників ополчення", - що й було виконано.

Всього в неділю 21 грудня 1914 року по лінії "Вокзал - Лікарня" за 6 годин роботи трамвая було перевезено 8 тисяч пасажирів.

З відкриттям руху Миколаївського електричного трамвая були скасовані дії міських кінно-залізних доріг.

А починалося все в далекому 1902 році, коли в кінці лютого до Миколаєва прибули з Бельгії головний директор Анонімного Товариства Миколаївських кінно-залізних доріг інженер К.К.Тонне і інженер правління товариства Л.Дельтанр з метою переговорів з міською управою про заміни кінної тяги електричною.

Протягом десятиліття в міській думі не припинялися дебати в пошуках шляхів і способів спорудження електричного трамваю в Миколаєві. Були і противники нововведення, які доводили, що трамваї полякають коней, а електричний струм буде вбивати людей і викликати пожежі.

Ці дискусії відображені в журналах тих років. За всіма запереченнями стояли цілком реальні економічні причини. З одного боку, конка приносила місту значні доходи, причому, розширення кіннихх ліній вимагало тільки прокладки рейок, в той час як введення трамвая було пов'язано з великими капіталовкладеннями. На спорудження електричних станцій, мережі проводів, будівництво трамвайних депо, на закупівлю рухомого складу, спеціального навчання персоналу.

До 1912 року розглядалося питання про надання бельгійцям концесії на будівництво трамваю.

Нарешті, 10 лютого 1912 року міська дума вирішила будувати трамвай силами міста господарським способом на суми 6,5 мільйонного облігаційної міської позики, дозволеного місту Радою Міністрів ще в 1910 році.

У січні 1913 року була обрана нова виконавча трамвайна комісія, яку очолив І.С.Некрасов. Не чекаючи затвердження проекту та кошторису в МВС, вона приступає до заготівлі граніту "в кількості до 1675 куб. сажнів для розширення мостових на вулицях міста", по яким стояло укладення подвійних трамвайних шляхів, і для влаштування основи під рейки (нагадаємо, що рейки кінної залізниці укладалися без шпал і в одну колію).

У червні 1914 року техникобудівельний комітет МВС затвердив проектне креслення відкритого вагона електричного трамваю в Миколаєві. Він вміщував "46 місць для пасажирів, з яких 32 місця для сидінь і по 7 місць на кожній площадці вагона".

25 закритих і 15 відкритих моторних вагонів, а також 2 причіпних були замовлені 8 квітня 1913 року "Російському Балтійському вагонобудівному заводу".

Проект мережі Миколаївського трамвая був затверджений МВС 6 вересня 1913 року. У період спорудження електричного трамваю в місті Миколаєві перебувало правління Російського товариства "Всезагальної компанії електрики" і "Російського Балтійського вагонобудівного заводу".

Для подачі трамваю додаткової енергії в центрі міста біля Каплиці на базарі на місці дерев'яного павільйону кінної залізниці будується будівля головної трансформаторної підстанції. Вона згодом також виконувала роль пасажирського павільйону і "головного пункту для вуличного освітлення". Ця будівля добре відома миколаївцям: витончена споруда на перетині проспекту Леніна і вулиці Радянської тепер є візитною карткою нашого міста і його окрасою. Тут був влаштований короткий тупиковий шлях.

На місці старого магометанського кладовища (вул. 1-ша Піщана та Інвалідна, тепер Андрєєва, 17) будується трамвайний парк, який включав в себе адміністративний корпус, кузню, приміщення для ремонту і для відстою вагонів.

У 1915 році трамвайні маршрути виглядали наступним чином:

1-й "Вокзал - Лікарня" - довжиною в 5 верст, за яким курсувало щодня від 6 до 9 вагонів;
2-й "Привозний ринок Спаськ" - 3 версти, курсувало від 9 до 13 вагонів;
3-й "Ковальська - Привозний ринок" - 3 версти 125 сажнів, курсувало 9 вагонів;
4-й "Каботажний мол - Кладовище" - 6 верст, курсувало 7 вагонів.

"Проїзна плата встановлюється у такому розмірі: за проїзд в один кінець по кожній з ліній - 5 коп. з пасажира, з пересадкою - 8 коп., учнівські квитки та квитки для нижніх чинів - 3 коп., з пересадкою - 5 коп.

Дітям до 5 років з дорослими - безкоштовний проїзд.

Поліцейським, поштовим і телеграфним чинам, при виконанні ними службових завдань, також надається безкоштовний проїзд, стоячи і в числі не більше одного на кожен вагон на передній площадці".

В умовах військового часу в 1915 році проїзні тарифи були збільшені, у зв'язку з чим робітники і службовці Миколаївських суднобудівних заводів звернулися в міську управу про надання їм пільг: "Несучи витрати за відрахуванням на потреби війни до 6 відсотків із свого скромного заробітку, ми терпимо позбавлення із-за дорожнечі продуктів і палива".

У зв'язку з цим 1 лютого 1917 року були затверджені наступні тарифи:

за проїзд по одній лінії - 10 коп; з пересадкою на інші лінії - 15 коп.;
для учнів за проїзд по одній лінії - 3 коп.;
з пересадкою на інші лінії - 5 коп.; для робітників металургійних заводів в ранковий і вечірній час за проїзд по одній лінії - 6 коп.; з пересадкою на інші лінії - 10 коп.
Проїзд в один кінець по кожній з ліній - 5 коп. з пасажира, з пересадкою - 8 коп., учнівські квитки та квитки для нижніх чинів - 3 коп., з пересадкою - 5 коп.

3 червня 1914 року на станцію "Миколаїв" були доставлені товарним поїздом перші 10 вагонів міського електричного трамвая з Петербурга, виготовлені "Російсько-Балтійським заводом" і "Загальною компанією електрики". Через вісім днів прибули ще 10 вагонів, а до 1 вересня очікувався повний їх комплект у кількості 42 вагонів.

Галина Чередниченко в статті «Від вокзалу по Глазенапівській» пише, що Перша світова війна зірвала своєчасні поставки вагонів. Так, на 4 січня 1915 року (після офіційного відкриття руху трамвая по 1-й лінії) їх загальне число становило лише 34 одиниці (у цей день з Петербурга прибуло ще 8 вагонів).

Згідно "Звіту Миколаївського градоначальства за 1915 рік" до 1 січня того року було укладено 22,5 версти шляху, підвішене 21000 м проводу, закінчені всі цивільні споруди. Постачання вагонів та обладнання тривали до закінчення будівництва ліній. У перший рік роботи Миколаївського трамвая було перевезено 9752913 пасажирів. Щодня в русі знаходилося від 24 до 37 вагонів.

У 1918 році на лініях міста працювало два маршрути:

№ 1 - Каботажна гавань, електрична станція, завод "Наваль", вокзал, базар, каплиця, вулиця Потьомкінська, лікарня.
№ 3 - вулиця Ковальська, каплиця, Спаськ.

Рух трамваїв починався о 8 годині ранку і завершувалося до 20 год.

З тих пір минуло близько ста років. Давно вже не гуркочуть трамваї на вулицях Радянській, Московській, Нікольській, Наваринській і проспекті Леніна. З'явилися нові маршрути, і тепер загальна протяжність трамвайних ліній в Миколаєві складає 74 кілометри.

Головний спеціаліст архівного відділу
управління архівної роботи та урочистих
подій Миколаївської міської ради
Максим Григорович Короленко

ОНОВЛЕНО 11.11.2013