Мапа порталу

"Відділ зайнятості, охорони та умов праці управління праці департаменту праці та соціального захисту населення інформує: «Перевірки у сфері праці — за новим Порядком і без попередження»

image

   Планових перевірок у сфері праці більше не буде та й сам термін «перевірка» йде у небуття. Замість нього в ужиток вводиться «інспекційне відвідування». Чи повідомляти роботодавця про відвідування — вирішує сам інспектор з огляду на обставини візиту. Відвідин інспектора не уникнути, якщо 30% працівників працюють за цивільно-правовими договорами. І це далеко не повний перелік новацій.
   Постановою КМУ від 26.04.2017 № 295 затверджено принципово новий Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.
   Документ — очікуваний. І навіть — довгоочікуваний. Ще на початку року право перевіряти та штрафувати роботодавців делегували органам місцевого самоврядування.
Утім, за відсутності підзаконного акту про те, як і що перевіряти, ця законодавча новація залишалася на папері. Віднині є і керівництво до дії з питань перевірок, і сила-силенна тих, хто має взяти його на озброєння, — інспектори з праці Держпраці та посадові особи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад. Останні проходитимуть спеціальне навчання, отримуватимуть посвідчення інспектора з праці та право перевіряти, як роботодавці оплачують працю працівників, і виявляти неоформлених — тих, хто працює без трудової книжки.
     Слово «перевірка» в контексті контролю за дотриманням закону в сфері праці більше не вживатиметься. На заміну приходить новий термін «інспекційне відвідування».
   З-поміж ключових новацій - про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування, якщо тільки він не вважатиме, що повідомлення може завдати шкоди інспектуванню.
     Визначено підстави для інспекційних відвідувань. Якщо має місце та чи та підстава — інспектування невідворотне.
    ДФС та Пенсійний фонд щомісяця інформуватимуть Держпраці про роботодавців, які нараховують зарплату менше за мінімалку або не повідомили про прийняття на роботу.
Також передаватимуть інформацію про роботодавців, у яких збільшилась кількість працюючих на умовах неповного робочого часу або не проводилася індексація.
    Інспектор з праці обов’язково прийде й до тих, у кого відбувається скорочення або третина працівників працює за ЦПД.

    Права, наразі надані перевіряльникам у сфері праці за новим Порядком контролю, є винятковими.
  Інспектори отримали право безперешкодно та без попереднього повідомлення проходити до будь-яких приміщень, в яких використовується наймана праця. Інспектори мають право ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, та отримувати засвідчені роботодавцем копії або витяги.
    Інспектори мають право наодинці ставити працівникам запитання, що стосуються законодавства про працю, та отримувати від них усні чи письмові пояснення.
Інспектування дозволено фіксувати на фото чи відеокамеру.
     Постанова № 295 визначила, що вважається перешкодами для проведення перевірки. Нагадаємо, що за такі перешкоди роботодавцю світить штраф у 320 000 грн.

 Оновлено 26.05.2017р.

 


  

Відділ трудових відносин управління праці повідомляє

 

image 

        Внесено  зміни  до постанови Кабінету Міністрів України  від  04.03.2015 № 105  “Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом”.

           За довідками звертатись до управління праці департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради за адресою:

м. Миколаїв, вул. Декабристів, 25, кабінет № 5, тел. 47-84-62.

 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 12 квітня 2017 р. № 254

Київ

Про внесення змін до постанови 
Кабінету Міністрів України
від 4 березня 2015 р. № 105

Кабінет Міністрів України постановляє:

Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 105 “Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом” (Офіційний вісник України, 2015 р., № 22, ст. 606, № 90, ст. 3039) зміни, що додаються.

 

 

Прем’єр-міністр України

 

 

В. ГРОЙСМАН

 

 

Інд. 73

 

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 12 квітня 2017 р. № 254

ЗМІНИ,
що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України 
від 4 березня 2015 р. № 105

1. У постанові:

1) у назві постанови слова “підприємствам, установам, організаціям” замінити словами і цифрами “за 2014—2015 роки підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичним особам — підприємцям”;

2) вступну частину викласти в такій редакції:

“Кабінет Міністрів України постановляє:”;

3) у постановляючій частині:

в абзаці першому слова “підприємствам, установам, організаціям” замінити словами і цифрами “за 2014—2015 роки підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичним особам — підприємцям”;

доповнити постановляючу частину абзацом такого змісту:

“6 грудня 2015 р. були призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, в тому числі на працівників, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період і які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом і працювали на час призову у фермерських господарствах, сільськогосподарських виробничих кооперативах незалежно від підпорядкування і форми власності та у фізичних осіб — підприємців.”.

2. У Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, затвердженому зазначеною постановою:

1) у назві Порядку слова “підприємствам, установам, організаціям” замінити словами і цифрами “за 2014—2015 роки підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичним особам — підприємцям”;

2) пункт 1 викласти в такій редакції:

“1. Цей Порядок визначає механізм виплати компенсації за 2014—2015 роки підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичним особам – підприємцям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом (далі — працівники), за рахунок і в межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті за програмою “Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за 2014—2015 роки” (далі — бюджетні кошти).”;

3) абзац перший пункту 3 після слова “організаціям” доповнити словами “, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичним особам — підприємцям”;

4) пункт 4 викласти в такій редакції:

“4. Для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи, організації, фермерські господарства, сільськогосподарські виробничі кооперативи незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичні особи — підприємці протягом трьох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня № 254 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 105” подають органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів (з урахуванням звітів, поданих у 2015 році), а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 2.

Структурні підрозділи соціального захисту населення подають Мінсоцполітики відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 для виділення їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам і фізичним особам — підприємцям.”;

5) доповнити Порядок пунктом 81 такого змісту:

“81. Відображення в обліку бюджетними установами компенсації з бюджету, яка надходить у поточному бюджетному періоді як повернення дебіторської заборгованості, що виникла у попередніх бюджетних періодах, проводиться у порядку, встановленому законодавством.”;

6) додатки 1 і 2 до Порядку після слова “організації” доповнити словами “, фермерського господарства, сільськогосподарського виробничого кооперативу, фізичної особи — підприємця”.

 Оновлено 27.04.2017

 


 

Відділ зайнятості, охорони та умов праці управління праці департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради інформуєпро порядок оформлення відпустки з наступним звільненням

image 

 

    Трудовим законодавством, а саме — частиною першою статті 3 Закону про відпустки, працівнику надається можливість у разі його звільнення, окрім звільнення за порушення трудової дисципліни, отримати невикористану відпустку з наступним звільненням.

     У такому випадку трудові відносини припиняються одразу по завершенню відпустки, а датою звільнення у такому разі є останній день відпустки.

  Увага!

    Роботодавець не вправі не надати працівнику невикористану відпустку з наступним звільненням, мотивуючи це тим, що графіком відпусток передбачено надання відпустки в інший період.

       Право на відпустку з наступним звільненням залежить від виду відпустки

     Право на відпустку при звільненні стосується тільки тих видів відпусток, що передбачають виплату компенсації працівнику.

 До таких відпусток належать:

 - щорічна основна відпустка;

 - щорічні додаткові відпустки;

 - додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, передбачена статтею 19 Закону про відпустки.

     Підтвердження цього висновку можна знайти у статті 11 Конвенції Міжнародної організації праці № 132 про оплачувані відпустки від 24.06.1970 (ратифікована Україною 29.05.2001), згідно з якою особі, що працює за наймом і відпрацювала мінімальний період, надається після припинення роботи оплачувана відпустка, пропорціональна тривалості періоду її роботи, за який вона ще не отримала відпустку, або замість цього їй виплачується компенсація чи надається еквівалентне право на майбутню відпустку.

      Тому якщо працівник вирішить використати перед звільненням відпустку іншого виду, приміром — відпусту без збереження заробітної плати, відпустку для догляду з дитиною, до досягнення нею трьох років чи навчальну відпустку, то це не вважатиметься відпусткою з наступним звільненням. У такому разі працівник повинен писати дві заяви — про надання відпустки та про звільнення. Ці заяви можна подати як одночасно, так і в різні дні.

             Право на відпустку з наступним звільненням залежить від підстави звільнення

      Якщо працівник бажає скористатися свої правом, передбаченим статтею 38 КЗпП, а саме — розірвати трудові відносини незалежно від бажання роботодавця, такий працівник має подати заяву про надання відпустки з наступним звільненням, зазначивши підставу звільнення. У разі надання працівнику відпустки з наступним звільненням за власним бажанням, працівник має дотриматися вимог частини першої статті 38 КЗпП — письмово попередити роботодавця про звільнення за два тижні.

      Частиною другою статті 3 Закону про відпустки передбачається надання працівнику відпустки з наступним звільненням, якщо закінчується строк трудового договору. У такому випадку тривалість відпустки може повністю або частково перевищувати строк трудового договору, і його чинність продовжується до закінчення відпустки.

       Якщо трудові відносини припиняються на підставі пункту першого статті 36 КЗпП — за угодою сторін — або у разі переведення працівника до іншої організації, для чого потрібна згода роботодавця, — надання відпустки з наступним звільненням у такому разі теж слід із ним погоджувати.

       Відпустка з наступним звільненням, у разі припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця

      За загальним правилом не можна надавати працівнику відпустку з наступним звільненням, якщо ініціатором розірвання трудового договору є працедавець.

    Оскільки частиною третьою статті 40 КЗпП передбачено, що роботодавець не вправі звільняти працівника, коли той перебуває у відпустці (лише у випадку повної ліквідації підприємства).

     Але і з цього правила — є винятки. Норми Закону про відпустки є спеціальними відносно до загальних норм статті 40 КЗпП, тому працівнику має бути надана відпустка з наступним звільненням за його бажанням, навіть попри факт звільнення з ініціативи працедавця.

  Увага!

    Працівники, яких звільняють за порушення трудової дисципліни, не можуть отримати дні невикористаної щорічної відпустки у разі звільнення.

      За дні невикористаної відпустки такі працівники отримують грошову компенсацію.

       Заява про надання відпустки з наступним звільненням

     Якщо працівник бажає отримати відпустку з наступним звільненням, зміст заяви може бути, приміром, такий:

  «Прошу надати невикористану щорічну основну відпустку із 14.03.2017 з наступним звільненням за власним бажанням в останній день відпустки».

     Також у заяві можна вказати конкретну кількість невикористаних днів відпустки.

       Наказ про надання відпустки з наступним звільненням

   На підставі заяви працівника про надання відпустки з наступним звільненням видається два накази — про надання відпустки та про звільнення.

  Як передбачено нормами діловодства, управлінські дії, щодо документування яких передбачено різні строки зберігання, фіксуються окремими документами. А наказ про надання відпуски та про звільнення мають зберігатися — 5 та 75 років відповідно.

  

 Відділ зайнятості,

 охорони та умов праці ДПСЗН ММР

  Оновлено 24.04.2017

 

 


 

Відділ зайнятості, охорони та умов праці управління праці департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради інформує: Які пільги надаються неповнолітнім працівникам

image

Особливу увагу держава приділяє правам незахищених категорії населення. Зокрема, трудовим законодавством передбачено низку привілеїв та обмежень, які повинні застосовуватися у разі оформлення на роботу неповнолітніх осіб.

  Кодекс законів про працю України (далі — Кодекс) та інші нормативні акти України встановлюють такі вимоги у сфері захисту трудових прав неповнолітніх:

  - роботодавець позбавлений права за власним рішенням залучати неповнолітнього працівника до роботи, не обумовленої трудовим договором, навіть якщо це здійснюється з метою профілактики або усунення наслідків природньої катастрофи, техногенних аварій або інших непередбачених інцидентів. Залучення неповнолітньої особи до такої роботи може бути здійснено винятково за її згодою (ст. 33 Кодексу);

  - роботодавцю забороняється викликати неповнолітнього на роботи у вихідні дні, у нічний час  або видавати йому надмірну роботу (п. 2 ч. 1 ст. 55, п.2 ч. 1 ст. 63 Кодексу);

  - роботодавець не повинен направляти неповнолітніх осіб на небезпечні або шкідливі роботи, підземні роботи або долучати їх до прямого фізичного перенесення грузу чи вантажу, що може зашкодити здоров’ю неповнолітніх осіб (ст. 190 Кодексу);

  - тривалість щорічної основної відпустки для неповнолітніх осіб — 31 календарний день (ч. 8 ст. 6 Закону  України « Про відпустки»);

  - неповнолітні працівники мають право на отримання відпустки у зручний для них час (п. 1 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки);

  - повну тривалість відпустки неповнолітній працівник може отримати до настання шестимісячного терміну роботи на підприємстві за відповідною заявою (п. 3 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки);

   - забороняється скорочення відпочинку або ненадання неповнолітнім щорічних відпусток у повному обсязі протягом робочого року (ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки);

  - не дозволено замінювати невикористані дні відпустки грошовою компенсацією (ч. 5 ст. 24 Закону про відпустки).

  Що стосується оцінки результативності роботи, то згідно з положеннями статті 193 Кодексу для неповнолітніх працівників норми виробітку встановлюють з огляду на показники виробітку всіх інших працівників, але пропорційно скороченому робочому часу для, що не досягли 18 років. Проте, за погодженням з профспілковим органом роботодавець може одразу встановити знижені нормативи та показники для молодих робітників, які прийняті на роботу по завершенню загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, а також для тих, які проходили навчання безпосередньо на виробництві.

 Відділ зайнятості, охорони та умов праці ДПСЗН ММР

Оновлено 24.04.2017

 


 

Відділ зайнятості, охорони та умов праці  управління праці ДПСЗН ММР інформує: Легалізація трудових відносин – захист Ваших трудових прав

  image

         Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

      Держава створює умови для повного здійснення  громадянами  права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

    Згідно з Законом  України «Про зайнятість населення»,  Зайнятість - це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов’язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання  доход (заробітної плати)  у грошовій або іншій формі.

       Громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, селянського господарства і до іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.

      У працевлаштуванні громадян необхідно додержуватись  Кодексу Законів про працю  України.

Свої трудові права необхідно знати і вміти їх відстоювати:

- по-перше, необхідно оформити наказ (розпорядження) про прийом на роботу,  згідно  зі ст. 24 КЗпПУ;

- по-друге, в період випробування при прийнятті на роботу на працівників поширюється законодавство про працю ст.ст. 26,27,28 КЗпПУ.

- і останнє, у разі припинення або розірвання трудового договору  ст.ст. 36-41 КЗпПУ, роботодавець зобов’язаний провести розрахунок з працівником і видати йому заповнену трудову книжку.

Оновлено 24.03.2017 року

 


 

Відділ зайнятості, охорони та умов праці  управління праці

ДПСЗН ММР інформує: Контроль  за порушенням законодавства про працю посилено

  image

                З 01.01.2017 набув  чинності  Закон  України  від   06.12.2016                 № 1774 -VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, у т.ч. і до ст. 34 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”, а саме,  доповнено частиною третьою такого змісту:

         До відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, крім повноважень, визначених пунктом «б» частини першої цієї статті, належать:

1)здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством;

        2)накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку встановленому законодавством.

     Також,  починаючи з 01.01.2017 ст. 265 Кодексу законів про працю України запроваджено фінансові санкції стосовно юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. 

         У разі, якщо недопущення до перевірки з питань допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, (винагороди) та виплати заробітної плати без нарахування  та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та податків розмір штрафу складає 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

     Додатково повідомляємо, що на теперішній час роботодавці           (як юридичні, так і фізичні особи) зобов'язані повідомляти податкові органи про прийняття працівників на роботу за трудовим договором. 

        Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового  договору,оформленого наказом або розпорядженням роботодавця, і повідомлення відповідного органу ДФС про прийом працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ. 

       Порядок повідомлення про прийняття працівника на роботу  затверджено постановою КМУ від 17.06.2015 р. № 413, згідно з якою повідомлення подається роботодавцем в територіальний податковий орган за основним місцем обліку як платника єдиного внеску

Оновлено 24.03.2017 року 


 

                              Відділ трудових відносин управління праці повідомляє

                          про внесення змін до деяких законодавчих актів України:

 

 

      Стаття 119. Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків.

     На час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

     Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу""Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

     За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

      {Частину четверту статті 119 виключено на підставі Закону № 1769-VIII від 06.12.2016}

     Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

     {Стаття 119 із змінами, внесеними згідно із Законами № 6/95-ВР від 19.01.95, № 263/95-ВР від 05.07.95, № 1014-V від 11.05.2007, № 1169-VII від 27.03.2014, № 1275-VII від 20.05.2014, № 116-VIII від 15.01.2015, № 259-VIII від 18.03.2015, № 433-VIII від 14.05.2015, № 801-VIII від 12.11.2015, № 911-VIII від 24.12.2015№ 1769-VIII від 06.12.2016}.

Оновлено 02.02.2017 року


 

Що з індексацією заробітної плати працівників з оплатою за ЄТС у січні 2017 року

 

 image

 

   Із 01.01.2017 р. відбувається чергове підвищення посадових окладів для працівників 2–25 тарифних розрядів за ЄТС (для 1-го тарифного розряду посадовий оклад лишився на рівні грудня 2016 року — 1600 грн).

 

    Тож для працівників 2–25 тарифних розрядів за ЄТС січень 2017 року стає базовим для проведення подальшої індексації, а починаючи з лютого 2017 року заново обчислюємо ІСЦ для подальшої індексації. Для працівників 1-го тарифного розряду базовим лишається грудень 2016 року.

 

 

 

оновлено 03.02.2017 року

 


 

Витяг із  Закону    України  «Про Державний бюджет України

на 2017 рік»  від  21 грудня 2016 року   № 1801-VIII

 

Стаття 7.  Установити у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі

  • з 1 січня 2017 року - 1544 гривні,
  • з 1 травня - 1624 гривні,
  • з 1 грудня - 1700 гривень,

а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років:

  • з 1 січня 2017 року - 1355 гривень,
  • з 1 травня - 1426 гривень, з 1 грудня - 1492 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років:

  • з 1 січня 2017 року - 1689 гривень,
  • з 1 травня - 1777 гривень,
  • з 1 грудня - 1860 гривень;

працездатних осіб:

  • з 1 січня 2017 року - 1600 гривень,
  • з 1 травня - 1684 гривні,
  • з 1 грудня - 1762 гривні;

осіб, які втратили працездатність:

  • з 1 січня 2017 року - 1247 гривень,
  • з 1 травня - 1312 гривень,
  • з 1 грудня - 1373 гривні.

 

Стаття 8. Установити у 2017 році мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень;

у погодинному розмірі: з 1 січня - 19,34 гривні.

 оновлено 06.01.2017


 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 28 грудня 2016 р. № 1037
Київ

Про оплату праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери

Кабінет Міністрів України 

постановляє:

1. Примітку 1 до додатка 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (Офіційний вісник України, 2002 р., № 36, ст. 1699; 2005 р., № 34, ст. 2064; 2008 р., № 100, ст. 3308; 2014 р., № 34, ст. 909; 2015 р., № 76, ст. 2527, № 100, ст. 3436; 2016 р., № 30, ст. 1211, № 94, ст. 3074) після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

"Посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) з 1 січня 2017 р. розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, встановленого у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року.".

У зв’язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим.

2. Керівникам установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери забезпечити:

встановлення з 1 січня 2017 р. в штатному розписі нових розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), визначених виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду Єдиної тарифної сітки, встановленого у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року;

диференціацію заробітної плати працівників, які отримують заробітну плату на рівні мінімальної у межах фонду оплати праці, шляхом встановлення доплат, надбавок, премій з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.

4. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2017 року.

 

 Оновлено 05.01.2016


 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

(витяг)

Верховна Рада України   п о с т а н о в л я є :

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375):

1) у статті 95:

частини першу і другу викласти в такій редакції:

"Мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах";

частину п’яту доповнити словами "які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці";

2) статтю 96 викласти в такій редакції:

"Стаття 96. Системи оплати праці

Системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

 міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або органом, уповноваженим власником, згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників, їх завдання, обов’язки та спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників.

Порядок розроблення та затвердження професійних стандартів визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці та соціальної політики.

Колективним договором, а якщо договір не укладався — наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації — з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці";

3) абзац шостий частини другої статті 265 замінити трьома новими абзацами такого змісту:

"недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні — у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, — у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим — сьомим  цієї частини, — у розмірі мінімальної заробітної плати".

<…>

13. У Законі України "Про оплату праці" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 17, ст. 121 із наступними змінами):

1) у статті 3:

частини першу і другу викласти в такій редакції:

"Мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах";

частину четверту доповнити словами "за будь-якою системою оплати праці";

2) доповнити статтею 3-1 такого змісту:

"Стаття 3-1. Гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати

Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці";

3) статтю 6 викласти в такій редакції:

"Стаття 6. Системи оплати праці

Системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні  характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

мінімального розміру посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться роботодавцем згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників, їх завдання, обов’язки та спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників.

Порядок розроблення та затвердження професійних стандартів визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці та соціальної політики.

Колективним договором, а якщо договір не укладався — актом роботодавця, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації — з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці";

4) частину першу статті 10 викласти в такій редакції:

"Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об’єднань профспілок і спільного представницького органу об’єднань організацій роботодавців на національному рівні".

онорвлено 05.01.2016 року


 

До уваги керівників установ, закладів та організацій

бюджетної сфери

           Затверджено розміри посадових окладів за ЄТС із 1 грудня

     Уряд на своєму засіданні 23.11.2016 р. прийняв постанову «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

     Постановою передбачено підвищення тарифної ставки працівника першого тарифного розряду ЄТС до 1335 грн.

     Крім того, для недопущення «зрівнялівки» у посадових окладах окремих категорій працівників постановою передбачено встановлення диференціації розмірів посадових окладів працівників 1–3 тарифних розрядів ЄТС (на 5–10 грн).

     Якщо виходити з проекту вказаної постанови, то з 1 грудня 2016 року в штатному розписі посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) працівників установ, закладів й організацій окремих галузей бюджетної сфери встановлюються в таких розмірах:

1 т.р. — 1 600 грн

2 т.р. — 1 605 грн

3 т.р. — 1 610 грн

4 т.р. — 1 695 грн

5 т.р. — 1 816 грн

6 т.р. — 1 936 грн

7 т.р. — 2 056 грн

8 т.р. — 2 189 грн

9  т.р. — 2 310 грн

10 т.р. — 2 430 грн

11 т.р. — 2 630 грн

12 т.р. — 2 830 грн

13 т.р. — 3 030 грн

14 т.р. — 3 231 грн

15 т.р. — 3 444 грн

16 т.р. — 3 725 грн

17 т.р. — 4 005 грн

18 т.р. — 4 285 грн

19 т.р. — 4 566 грн

20 т.р. — 4 859 грн

21 т.р. — 5 140 грн

22 т.р. — 5 420 грн

23 т.р. — 5 700 грн

24 т.р. — 5 821 грн

25 т.р. — 6 021 грн

 


 

Про розрахунок допомоги по тимчасовій
непрацездатності демобілізованому працівнику

Оплата «лікарняного» працівнику, звільненому з військової служби за призовом під час мобілізації, має певні особливості. Що слід ураховувати — дізнаємося із листа Мінсоцполітики України від 17.08.2015 № 469/18/99-15.

     Відповідно до інформації Мінсоцполітики статтею 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) встановлено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності у разі настання страхового випадку в період роботи.

Мінсоцполітики звертає увагу, що підстави для відмови в наданні допомоги з тимчасової непрацездатності чітко визначено статтею 23 Закону № 1105.

     Так, у випадках, коли відсутні визначені законом підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, застрахована особа має право на отримання означеної допомоги.

     Постановою Уряду від 26.06.2015 № 439 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266: Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (далі — Порядок) викладено в новій редакції, яка діє з 4 липня 2015 року.

Мінсоцполітики роз’яснює, що для страхових випадків, які настали до 04.07.2015, середню заробітну плату для розрахунку допомоги за соціальним страхуванням необхідно обчислювати без урахування зазначених змін до Порядку.

     Відповідно до пункту 20 попередньої редакції Порядку, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності розраховується шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів, які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації.

     Середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюється відповідно до пункту 14 Порядку виходячи з нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, та кількості відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.

     Згідно із статтею 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.

     Виплати за період, коли особа не працювала та за нею зберігався середній заробіток, не включаються до розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності.

     Тому у разі відсутності в розрахунковому періоді у демобілізованої застрахованої особи заробітної плати для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, може бути застосовано пункт 10 Порядку в редакції, що діяла до набрання чинності новою редакцією цього Порядку.

     Для страхових випадків, які настали після набрання чинності новою редакцією Порядку, слід застосовувати пункт 28 цього Порядку, згідно з яким середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої працівникові на день настання страхового випадку.

оновлено 01.06.2016


 

Новий вид оплачуваної відпустки
учасникам бойових дій та інвалідам війни

 

 

 

    Переліквідпусток, визначених Законом України «Провідпустки» та КЗпП, доповнено новою додатковою оплачуваною відпусткою, яку надаватимемо учасникам бойових дій та інвалідам війни.

 

   6 червня 2015 рокувступиввсилу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» від 14.05.2015 № 426-VIII, яким Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР доповненостаттею 16-2, а Кодекс законів про працю України — статтею 77-2, згіднозякимиучасникамбойовихдій, інвалідамвійни, статусякихвизначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надаєтьсядодатковавідпусткаіззбереженнямзаробітноїплатитривалістю14 календарних днів на рік.

оновлено 01.06.2016

 

 


 

Повторне введення посади: 

чи повідомляти скороченого працівника

 image

          Чи повинен роботодавець повідомляти колишнього працівника, звільненого у зв’язку зі скороченням штату, про введення аналогічної посади до штатного розпису? Роз’яснює Управління Державної служби України з питань праці у Рівненській області. Відповідно до статті 42-1 Кодексу законів про працю України (КЗпП) працівник, з яким розірвано трудовий договір із підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП (окрім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган приймає на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Тож, право працівника на укладення трудового договору у порядку, передбаченому статтею 42-1 КЗпП, припиняється після закінчення одного року з дня звільнення.

        Утім, законодавство не містить обов’язку власника чи уповноваженого ним органу попереджати звільнених про те, що він знову проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

 оновлено 13.05.2016

 


 

Постраждалих резервістів прирівняли
до військових пенсіонерів

image

  Служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в АТО чи забезпеченні її проведення зараховуватиметься до вислуги років для призначення пенсії.

      Верховна Рада подбала про пенсійне забезпечення резервістів, постраждалих внаслідок АТО. Йдеться про інвалідів та членів сімей осіб, які загинули чи померли під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення.

   Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» від 12.04.2016 № 1080-VIII визначено: пенсійне забезпечення для таких осіб здійснюється у порядку, встановленому Законом України  «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII для військовослужбовців відповідних прирівняних посад та членів їх сімей.

     Окрім того, ветеранами військової служби також визнаються інваліди I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи при виконанні службових обов’язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

оновлено 13.05.2016


 

Відділ зайнятості населення, охорони та умов праці повідомляє: З’явилась форма постанови про накладання штрафу на роботодавця за порушення у сфері праці.

 image

   Штрафи за порушення у сфері праці передбачені КЗпП у 2015 році, порядок їх накладання — визначено КМУ цьогоріч у лютому, а форма постанови, в якій фіксуватимуть рішення про притягнення роботодавця до відповідальності, чинна з 11 березня.

   Практика доводить, що періодичні нагадування про неминуче покарання — дієвий превентивний захід. Відповідальність за порушення трудового законодавства на сьогодні посилено. Якщо раніше посадові особи несли особисту адміністративну відповідальність, то віднедавна (з урахуванням дат набрання чинності відповідними нормативними актами) фінансові санкції застосовуватимуть і до підприємства, а сплачувати штрафи доведеться з прибутку.

Постановою КМУ від 03.02.2016 № 55 внесені зміни до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення» від 17.07.2013 № 509. Документ визначає механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю. Їх перелік визначено у частині 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

     Зокрема передбачено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі:

  • фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків — у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
  • порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі — у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
  • недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці — у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
  • недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», — у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
  • порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим – п’ятим частини другої цієї статті — у розмірі мінімальної заробітної плати.

11 березня 2016 року набув чинності наказ Мінсоцполітики України «Про затвердження форми постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Державної служби України з питань праці» від 02.02.2016 № 67. Відтак контролюючий орган має повний пакет нормативних документів не лише для прийняття рішення про штрафні санкції, але й для його оформлення.

оновлено 23.03.2016


 

 

Відділ зайнятості, охорони та умов праці повідомляє: час простою та період відпустки без збереження заробітної плати може бути зарахований до пільгового стажу

 

 

 image

 

      Міністерство соціальної політики України в листі від 08.02.2016  № 713/039/161-16 роз’яснило, якими документами підтверджується стаж за Списком № 1 і Списком № 2.

 

    Мінсоцполітики нагадало, що відповідно до частини 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV пенсії застрахованим особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, призначаються за нормами цього Закону при досягненні пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі — Закон № 1788).

 

    Згідно з статтею 13 Закону № 1788 право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими, із шкідливими і важкими умовами праці, за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

 

  Статтею 62 Закону України № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

    Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступника.

 

У довідці має бути вказано:

 

  • періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу;
  • професія або посада;
  • характер виконуваної роботи;
  • розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи;
  • первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

 

Мінсоцполітики зауважило, що підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є:

 

 

Отже, підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення здійснюється у відповідності із Списком № 1 або Списком № 2 відповідно до записів в трудових книжках працівників та уточнюючих довідок, виданих на підставі первинних підприємств про характер та умови праці, а також про зайнятість упродовж повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

 

Згідно з пунктом 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80% робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов’язаних з виконанням своїх трудових обов’язків.

 

   Статтею 34 Кодексу законів про працю України встановлено, що простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

 

    У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

 

    Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов’язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

 

 оновлено 12.03.2016р.

 

 


 

Відділ зайнятості, охорони та умов праці  управління праці ДПСЗН ММР інформує про матеріальне забезпечення переміщених осіб із зони проведення АТО за рахунок коштів ФСС з ТВП

 

 image

 

    Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повідомив, що за власний кошт надаватиме матеріальну допомогу переміщеним особами із зони проведення антитерористичної операції, а також нагадав про перелік документів для отримання такої допомоги.

   Питання отримання матеріального забезпечення від ФСС з ТВП особами, які перебувають (або перебували) у трудових відносинах із організаціями (або були добровільно застраховані) та офіційно зареєстровані як переміщені особи на підконтрольних Україні територіях, регулюється Порядком, затвердженимпостановою правління ФСС з ТВП від 26.12.2014 № 37.

   Переміщеним особам, які перебували (перебувають) у трудових відносинах з організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані, надаються такі види допомог:

  • з тимчасової непрацездатності в разі настання страхового випадку до моменту переміщення;
  • з вагітності та пологів у разі настання страхового випадку до моменту переміщення, а також протягом 30 тижнів з дати переміщення;
  • допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві) згідно з цим Порядком надається в разі настання страхового випадку до моменту переміщення отримувача допомоги.

     Для отримання матеріального забезпечення потрібно звернутися з заявою до робочого органу ФСС з ТВП за місцем реєстрації та надати пакет документів:

  • лист непрацездатності;
  • паспорт та копії 1-4 та 11-16 сторінок;
  • копію довідки про одержання ідентифікаційного номера;
  • копію довідки про переміщення на територію підконтрольну Україні;
  • довідку з банку про відкриття рахунку для зарахування коштів;
  • завірену копію трудової книжки (за наявності). У разі відсутності необхідних документів — довідку з ПФУ;
  • довідку про нараховану заробітну плату за 12 місяців, що передують страховому випадку з зазначенням видів виплат та кількістю відпрацьованих днів (часів);
  • копію свідоцтва про народження дитини — для отримання допомоги для догляду за хворою дитиною;
  • копії посвідчень (за наявності), які надають право на отримання пільги зі страхового стажу.

 оновлено 12.03.2016


 

Відділ трудових відносин управління праці інформує про наданні відповіді Мінсоцполітики України щодо компенсації середнього заробітку працівників, призваних на військову службу

  

        Законом   України  «Про Державний бюджет України на 2016 рік»   від  25.12.2015    № 928 –VІІІ не встановлено бюджетну програму на виплату компенсації підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування та форми власності та фізичним особам – підприємцям у межах середнього заробітку, працівнитків, призваних на військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період, тому у 2016 році здійснити компенсацію за грудень 2015 року та інші періоди 2014-2015 р.р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 105 не має можливості.

 

 оновлено 01.02.2016 року

 

 


 Нові правила індексації заробітної плати

 

   Постановою Уряду від 09.12.2015 р. № 1013 внесено зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення (надалі Порядку), затвердженому постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078.

 Зокрема змінені правила індексації заробітної плати, а саме:

 пункт 5 Порядку викладено в такій редакції:

 "5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

    Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

    Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

 Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

   У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

 Додатково акцентуємо увагу рботодавців, що новою редакцією Порядку передбачено, що працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв'язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та положень Порядку."

   Крім того, пункт 6 доповнено абзацом такого змісту:

 "Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік."

   Окремо акцентуємо увагу роботодавців на нову редакцію Порядку стосовно переведених та новоприйнятих працівників. Зокрема п.10 2 передбачено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

 

 Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради

 ОНОВЛЕНО 27.01.2016

 


 

Витяг із  Закону    України  «Про Державний бюджет України на 2016 рік»   від  25.12.2015    № 928 -VІІІ

Стаття 7.    Установити   у   2016  році  прожитковий   мінімум  на  одну  особу   в розрахунку на місяць у розмірі:

  • з 1 січня 2016 року    - 1330  гривень,
  • з 1 травня 2016 року - 1399  гривень,
  • з 1 грудня 2016 року - 1496  гривень, 

     а для основних соціальних  і демографічних груп населення:

-   дітей віком до 6 років:

  • з 1 січня 2016 року    - 1167  гривень,
  • з 1 травня 2016 року - 1228  гривень,
  • з 1 грудня 2016 року - 1313  гривень,

-  дітей віком від 6 до 18 років:

  • з 1 січня 2016 року   -  1455  гривень,
  • з 1 травня 2016 року - 1531  гривня,
  • з 1 грудня 2016 року - 1637  гривень,  

- працездатних осіб:

  • з 1 січня 2016 року   - 1378  гривень,
  • з 1 травня 2016 року - 1450  гривень,
  • з 1 грудня 2016 року - 1550  гривень,

- осіб, які втратили працездатність:

  • з 1 січня 2016 року   -  1074  гривні,
  • з 1 травня 2016 року - 1130  гривень,
  • з 1 грудня 2016 року - 1208  гривень.

Стаття 8.  Установити у 2016 році мінімальну заробітну плату:

  •  з 1 січня     -  1378  гривень,
  •  з 1 травня  -   1450  гривень,
  • з 1 грудня  -   1550  гривень,

у погодинному розмірі:

  • з 01 січня – 8,29 гривні,
  • з 01 травня - 8,69 гривні,
  • з 01 грудня  - 9,29 гривні.

ОНОВЛЕНО 21.01.2016

 


 

Відділ трудових відносин управління праці повідомляє

про внесення змін до статті 119 Кодексу законів про працю України

 

         Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  внесенні зміни до частини третьої та четвертої статті 119 КЗпП України, а саме:

-   За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

-   За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

    Тиким чином, зазначеними змінами не передбачено компенсацію підприємствам, установам та організаціям середньго заробітку із бюджету, порівняно до попередньо прийнятих змін до законодавства. Тому прийом звітів про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку, що подавались до  управління праці департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради  у 2016 році призупинено.

 

  

ОНОВЛЕНО 12.01.2016 

 


 

                          Керівникам   підприємств,  установ   

                          та  організацій  м. Миколаєва, 

                      головам профспілкових організацій

  

    Миколаївська міська рада та її виконавчий комітет, обласна організація роботодавців “Промисловці та підприємці Миколаївщини” та обласна рада профспілок звертаються до керівників та голів профспілкових комітетів підприємств, установ та організацій м. Миколаєва всіх форм власності, які використовують найману працю, із рекомендацією підвести підсумки виконання зобов’язань по колективних договорах 2015 року та укласти нові або продовжити дію укладених колективних договорів на 2016 рік.

    Коли мова йде про колективні переговори, необхідно пам’ятати, що обидві сторони, які беруть у них участь, об’єднує спільний інтерес: успішний розвиток підприємства, установи, організації, який забезпечує стабільне джерело доходів. Жодна із сторін не зацікавлена в діях, що можуть розбалансувати роботу підприємства.

    Виробниче значення колективного договору полягає в тому, що він направлений на вдосконалення виробництва, організації праці, підвищення продуктивності праці.

    При розробці колдоговорів обов’язково мають бути додержані, в якості мінімальних гарантій, норми трудового законодавства, а також положення Генеральної, галузевих угод, обласної угоди з соціально-економічних питань. Особливу увагу слід приділити питанням розвитку виробництва, забезпечення повної зайнятості, оплати праці та недопущення її заборгованості, охороні праці, соціального захисту працюючих.

   Звертаємо увагу, що правові засади розроблення, укладання та виконання колективних договорів визначені Законами України “Про колективні договори і угоди”, та “Про соціальний діалог в Україні”, Кодексом законів про працю України, статтею 65 Господарського кодексу України.

    Нагадуємо, що Миколаївською міською радою реєстрація колективних договорів покладена на управління праці департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв,  вул. Мала Морська, 19, тел. 37-68-08.

 

Миколаївський

міський голова

 

Голова обласної

ради профспілок

Голова  обласної  організації роботодавців  Промисловці

та підприємці Миколаївщини

 

О.Ф. Сєнкевич

  Ю.П. Толмачов

 С.О. Сипко

 

 ОНОВЛЕНО 12.01.2016 

 

 


 

До уваги керівників підприємств, що є у державній власності,   

     комунальній власності, та об’єднань державних підприємств

                   

      Постановою   Кабінету  Міністрів  України  від  11  листопада 2015  року № 1034   внесені  зміни  до  постанов  Кабінету  Міністрів  України   від 02 серпня 1995 р. № 597 і від 19 травня 1999 р.  № 859.

     Суб’єктам управління об’єктами державної власності та місцевим органам виконавчої влади в межах своїх повноважень необхідно:

1)  у місячний строк  розробити і затвердити в установленому порядку умови, критерії, диференційовані показники та розміри посадового окладу і преміювання керівників державних підприємств та підприємств, заснованих на комунальній власності згідно з вимогами цієї постанови;

2)   внести у двомісячний строк зміни до укладених контрактів згідно з вимогами цієї постанови;

3) забезпечувати затвердження розмірів виплат посадового окладу та преміювання керівників підприємств, зазначених у підпункті 1 цього пункту, у фінансових планах таких підприємств.

  ОНОВЛЕНО 28.12.2015                              

 

 


 

Відділ трудових відносин управління праці повідомляє

про внесення змін до деяких законодавчих актів України:

        Внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 № 105 «Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період».

        Так, дія цієї постанови поширюється на громадян України, які починаючи з:

-  18 березня 2014 р. були призвані на військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період;

-  8 лютого 2015 р. були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану;

-  11 червня 2015 р. були призвані на строкову військову службу, а також призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом».

        Внесені зміни до назви Порядку, а саме «Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом».

        У пункті 3 слова «не більше одного року (далі-компенсація)» виключено.

       Та пункт 3 доповнено:

«Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період, компенсація з бюджету середнього заробітку здійснюється на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації».

Працівникам, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу за контрактом, компенсація з бюджету середнього заробітку здійснюється не більше ніж на строк укладеного контракту».


 

 ОНОВЛЕНО 12.11.2015 


 

 

Відділ трудових відносин управління праці звертає увагу керівників підприємств, установ та організацій міста

image

 

         22 липня 2015 вийшла постанова Кабінету Міністрів України № 522 «Про особливості оплати працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції», яка постановляє, що працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, заробітна плата за фактичний час перебування в таких районах підвищується на 50 відсотків (за наявності підтвердних документів) .

      Рекомендуємо  керівникам інших суб’єктів господарювання передбачити в колективних договорах норму щодо виплати їх працівникам підвищеного розміру заробітної плати за участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення.

 

  ОНОВЛЕНО 09.08.2015 


 

 

До уваги роботодавців!

 

     Акцентуємо Вашу увагу, що Постановою КМУ від 29.07.2015 № 534 внесені суттєві зміни до постанови КМУ від 08.02.1995       № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», враховуючи особливі умови для розрахунку середнього заробітку для працівників, які повторно призвані на військову службу, викладені в такій редакції:  

 

“Працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм цього Порядку. У разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період ”.

 

 

     Акцентуємо Вашу увагу, що Постановою КМУ від 29.07.2015 № 534 внесені суттєві зміни до постанови КМУ від 08.02.1995       № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», враховуючи особливі умови для розрахунку середнього заробітку для працівників, які повторно призвані на військову службу, викладені в такій редакції: 

 

“Працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм цього Порядку. У разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період ”.

 

 ОНОВЛЕНО 27.08.2015 

 


 

До уваги роботодавців!

     Акцентуємо Вашу увагу, що на працівників, які під час мобілізації призвані на службу до Національній гвардії України розповсюджується нормативні вимоги «Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних і резервістів Національної гвардії України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.07.2014 № 639.  Звертаємо увагу, що відповідно до п.5 якої, за Військовозобов’язаними, призваними на збори, зберігаються на весь період зборів, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місце роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах.

   Зазначені особи не підлягають звільненню з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу незалежно від підпорядкування і форм власності з дня отримання повістки про призов і до повернення, крім випадків ліквідації установи, підприємства, організації тощо, де вони працювали.

  У разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, перетворення), відокемлення, на якому працює Військовозобов’язаний, за період зборів виплати йому здійснюють:

  • у разі злиття підприємства з іншим підприємством - підприємство, що виникло в результаті злиття;
  • у разі приєднання одного підприємства до іншого підприємства - останнє;
  • у разі поділу підприємства або відокремлення від нього - нове підприємство, що утворилося в результаті цього поділу або відокремлення, у якому залишився працювати Військовозобов’язаний;
  • у разі перетворення одного підприємства в інше - підприємство, яке в результаті виникло.

   Особам, зайнятим на сезонних роботах, які працюють за трудовим договором на визначений строк, установлений за погодженням сторін, а також тимчасовим працівникам, призваних на збори, за місцем роботи виплачується середня заробітна плата протягом усього часу тривалості зборів та перебування в дорозі до військової частини і назад. Займана посада (місце роботи) за ними зберігається на час цих робіт, обумовлених трудовим договором.

      Особам, призваних на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв'язку з від'їздом на збори, а також середня заробітна плата за першу половину місяця зборів.

        За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати проводиться у звичайні строки, встановлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює Військовозобов’язаний.

        Особи, які проходять збори з відривом від виробництва, використовують вихідні, святкові та неробочі дні згідно з розпорядком, установленим командуванням, що проводить збори.

     У разі якщо Військовозобов’язаний був призваний на збори зі щорічної чи додаткової відпустки, вона підлягає продовженню після закінчення зборів або перенесенню на інший строк.

    Виплата середнього заробітку Військовозобов’язаним, призваних на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими частинами, у яких Військовозобов’язані проходили збори.

   Середній заробіток Військовозобов’язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів.

    Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати Військовозобов’язаним, призваних на збори, подають до військової частини, у якій Військовозобов’язаний проходив збори, рахунки для оплати.

  До рахунків додаються відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої Військовозобов’язаним, призваних на збори, за формою, наведеною в додатку до цієї Інструкції.

    Відшкодування витрат підприємства, установи та організації, передбачених пунктом 5 цієї Інструкції, здійснюється військовою частиною за кодами економічної класифікації видатків: 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» та 2120 «Нарахування на оплату праці».

 ОНОВЛЕНО 27.08.2015 


 

 

Відділ зайнятості населення управління праці ДПСЗН ММР інформує: Прем’єр-міністр просить ВРУ ухвалити Трудовий кодекс

image

    Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк під час засідання колегії Мінсоцполітики наголосив на необхідності ухвалення Парламентом спільно напрацьованого Трудового кодексу, законопроекту щодо захисту трудових мігрантів та розроблення закону про Національне агентство з питань зайнятості.

    За словами Прем’єр-міністра, неможливо мати новий ринок праці, маючи радянську систему працевлаштування і радянську політику по працевлаштуванню.

    Глава Уряду також зупинився на необхідності вирішення проблем Пенсійного фонду. Рішення, за словами Арсенія Яценюка, лежить не тільки в площині урядових реформ щодо перегляду категорій і системи нарахування в Пенсійному фонді. Важливе також зниження рівня безробіття. Проблема Пенсійного фонду - це старіння населення, більша кількість пенсіонерів, ніж працюючих людей, падіння заробітної платні і відповідне падіння відрахувань до Пенсійного фонду, а також загальне зменшення зайнятості населення.

    Для вирішення цього питання, наголосив Арсеній Яценюк, повинен бути невідкладно розроблений та внесений на розгляд Уряду закон про Національне агентство з питань зайнятості. Із цим Глава Уряду звернувся до Міністра соціальної політики Павла Розенка.

      Арсеній Яценюк висловив сподівання, що Парламент або на позачерговій, або на черговій сесії ухвалить відповідний закон разом із Трудовим кодексом.

  Окрім того, Арсеній Яценюк звернувся до Парламенту з пропозицією ухвалити законодавство для продовження пенсійної реформи, зокрема стосовно впровадження накопичувальної системи, та законопроект щодо захисту трудових мігрантів.

 ОНОВЛЕНО 03.08.2015 

 

 


 

Відділ зайнятості населення управління праці ДПСЗН ММР інформує: Правильно складена індивідуальна програма реабілітації інвалідів сприяє швидшому пошуку роботи для інвалідів

 

    Можливість знайти роботу для осіб з інвалідністю на сучасному конкурентному ринку праці досить непросто. Професійна та трудова реабілітації людей з інвалідністю є однією з важливіших проблем суспільства. Отже, потрібна дієва система заходів, що забезпечить інваліду можливість отримати відповідну нову роботу або зберегти колишню.

   Одна з головних установ, куди може звернутися та звертається людина з обмеженими можливостями за сприянням у вирішенні питання працевлаштування, є державна служба зайнятості. У центрах зайнятості людина з інвалідністю має можливість самостійно ознайомитися з актуальними вакансіями, які розміщені на стендах в секторі самостійного пошуку роботи, тач-скрінах та на Інтернет-порталі державної служби зайнятості «Труд» (www.trud.gov.ua), а також за допомогою спеціалістів центру зайнятості здійснити підбір підходящої для себе роботи.

     Відповідно до вимог чинного законодавства, підбір підходящої роботи для осіб з інвалідністю здійснюється з урахуванням побажань щодо умов праці та відповідно до їх професійних навичок, знань та, в обов’язковому порядку, індивідуальної програми реабілітації (далі – ІПРІ). Тому є дуже важливим якісне заповнення цих програм медико-соціальними експертними комісіями.

    Після прийняття експертного рішення про групу інвалідності, визначення реабілітаційного прогнозу для людини з інвалідністю, складається індивідуальна програма реабілітації, де зазначаються конкретні заходи щодо реабілітації інваліда, передбачається їх послідовність, комплексність і терміни виконання, очікувані результати та критерії оцінки ефективності реабілітаційних заходів.

     З метою якісної підготовки ІПРІ спеціалісти служби зайнятості беруть безпосередню участь в їхньому розробленні та на підставі аналізу ринку праці кожного району вносять конкретні пропозиції щодо переліку професій, спеціальностей, за якими можливий підбір роботи або професійна підготовка осіб з інвалідністю. Практика залучення фахівців служби зайнятості до засідань МСЕК дозволяє виносити всебічно виважені експертні рішення щодо кожної особи з інвалідністю, а також надавати об’єктивні рекомендації щодо професійної реабілітації.

        Для оперативного вирішення питань зайнятості інвалідів треба мати повне і якісне заповнення ІПРІ, особливо у розділах «1.4. Професійна реабілітація» та «1.5. Трудова реабілітація», адже саме цими даними користуються спеціалісти служби зайнятості, коли пропонують клієнтам з інвалідністю професійне навчання, при підборі підходящої роботи, залученні до громадських робіт та інших робіт тимчасового характеру.

      Недосконалість складання індивідуальних програм реабілітації призводить до неповноцінної адаптації людини з інвалідністю, що обумовлює негативні наслідки – для особистості і суспільства. Невірно або неповно складена ІПРІ, її невиконання, на жаль, значно знижують ефективність реабілітації.

 

ОНОВЛЕНО 03.08.2015 


 

Відділ трудових відносин управління праці повідомляє

 

про внесення змін до деяких законодавчих актів України:

 

 

image

 

 

    Згідно Закону України від 14.05.2015 № 426-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» 

       Кодекс законів про працю України доповнено статтєю 77-2 такого змісту:

   «Стаття 77-2. Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни

-   Учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».

У Закон України «Про відпустки» у розділі ІІІ назву викладено в такій редакції :

      «Розділ ІІІ «Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях. Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни»; доповнено статтєю 16-2 такого змісту:

«Стаття 16-2. Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни

-                       Учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».

П. 4 частини першої статті 25 викладено в такій редакції:

-   учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - тривалістю до 14 календарних днів щорічно.

-  Особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - тривалістю до 21 календарного дня щорічно».

ОНОВЛЕНО 03.08.2015 

 


 

Відділ зайнятості населення управління праці ДПСЗН ММР інформує: Звіт № 10-ПІ (річна) до Фонду соціального захисту інвалідів подаватись в електронній формі не може

 

image

 

Фонд соціального захисту інвалідів України (Фонд) Міністерства соціальної політики України у листі від 24.07.2014 № 1/6-187/02-02 нагадав, що звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів не може подаватись в електронній формі.

 

Згідно з частиною дев’ятою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII підприємства, установи, організації, у т. ч. підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням форму звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затверджену наказом Мінпраці України від 10.02.2007 № 42.

 

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 визначено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

 

Тож, відповідно до законодавства України подання до Фонду звітності в електронному вигляді не передбачено. Однак подання звіту за формою № 10-ПІ представником роботодавця за дорученням не заборонено законодавством, якщо цим дорученням обумовлено вчинення таких дій.

 

 

ОНОВЛЕНО 30.07.2015 

 


 

Відділ трудових відносин управлінні праці    

 

             ПОПЕРЕДЖУЄ:

 

image

 

      Ст. 175 Кримінального кодексу України в редакції Закону N 1027-VI від 19.02.2009) визначено:

 

    1. Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином — суб’єктом підприємницької діяльності, - карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.  

 

     2. Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, - карається штрафом від тисячі до півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. (Абзац другий частини другої статті 175 

 

   3. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

 

 image

ОНОВЛЕНО 30.07.2015

 

 


 

Відділ зайнятості населення управління праці ДПСЗН ММР інформує: Чи мають випускники ВНЗ відпрацьовувати або відшкодовувати вартість навчання

image 

   Міністерство освіти і науки України у листі від 26.06.2015 № 1/9-309 роз’яснило питання щодо обов’язковості трирічного відпрацювання або відшкодування вартості навчання випускниками ВНЗ.

   З року в рік перед керівниками вишів та випускниками виникає низка запитань щодо забезпечення прав та свобод, разом з тим і обов’язків самих випускників, а саме: особливості працевлаштування випускників, відшкодування до державного бюджету вартості навчання, відпрацювання за направленням, проведення моніторингу працевлаштування випускників, виплата одноразової адресної грошової допомоги, працевлаштування випускників на пільгових умовах та ін. 

   Щодо працевлаштування випускників вишів, то у статті 64 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (далі — Закон № 1556) зазначається, що держава у співпраці з роботодавцями: 
· забезпечує створення умов для реалізації випускниками вищих навчальних закладів права на працю, 
· гарантує створення рівних можливостей для вибору місця роботи, виду трудової діяльності з урахуванням здобутої вищої освіти та суспільних потреб. 
Закон № 1556 не містить умов про обов’язковість трирічного відпрацювання або відшкодування в установленому порядку до державного бюджету вартості навчання. 

    Обов’язковість відпрацювання або відшкодування вартості навчання випускником порушує конституційне право громадянина на працю, що вільно ним обирається або на яку він вільно погоджується (ст. 43 Конституції України), та право на безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах (ст. 53 Конституції України), суперечить зобов’язанню держави скасувати обов’язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми як методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку (ст. 1 Міжнародної Конвенції «Про скасування примусової праці» № 105, ратифікована Законом України від 05.10.2000 № 2021-III). Крім того, прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992» від 15.04.2015 № 216, якою скасовано норму щодо обов’язковості відпрацювання та відшкодування. 

  Опираючись на норму закону, МОН України наголошує, що будь-які матеріальні претензії до випускника вищого навчального закладу, підготовка якого здійснювалась за державним замовленням, є неправомірними, оскільки не існує законних підстав, які б зобов’язали його відшкодувати до державного бюджету вартість навчання. Крім того, відсутній і механізм, який би зобов’язав випускника вищого навчального закладу, підготовка якого здійснювалась за державним замовленням, відшкодувати до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі понесені витрати за угодою. 

    Увага 
За умови підписання студентом угоди з керівництвом вишу і роботодавцем (організацією, підприємством, установою), студент повиненвідпрацювати за направленням, інакше він нестиме відповідальність відповідно до умов угоди. 

  Щодо питання проведення моніторингу (відстеження) працевлаштування випускників вишів протягом 3-х років після закінчення навчання, то ця функція не була визначена жодним законодавчим актом. Моніторинг не належить до компетенції вищого навчального закладу, однак структурні підрозділи щодо сприяння працевлаштуванню можуть здійснювати цей моніторинг з метою вивчення попиту на ринку праці на своїх випускників. 

  Щодо внесення даних з працевлаштування до бази ЄДЕБО, то ці дані вносилися відповідно до постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів» від 15.04.2013 № 306 та «Про затвердження Порядку розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів (післядипломна освіта) для державних потреб» від 20.05.2013 № 363. 

   Щодо такої соціальної пільги як одноразова адресна грошова допомога у п’ятикратному розмірі, то ця допомога виплачується і буде виплачуватися випускникам вишів, які здобули освіту за напрямами і спеціальностями педагогічного профілю та уклали угоду на строк не менше як три роки про роботу в загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах (постанова Кабінету Міністрів України «Про надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників вищих навчальних закладів» від 26.09.2006 № 1361). Щорічно наказом Міністерства затверджується Порядок надання одноразової адресної грошової допомоги. Нарахування допомоги здійснюється у виші на підставі поданої випускником заяви про надання допомоги, копії трудової книжки та копії трудового договору. 

  Крім того, залишається незмінним і порядок працевлаштування випускників, які вступали за цільовим направленням, тобто на пільгових умовах, та укладали тристоронню угоду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підготовку фахівців для роботи в сільській місцевості» від 29.06.1999 № 1159. 

   Якщо студент цієї категорії бажає продовжувати навчання за наступним ступенем освіти магістра (ОКР спеціаліста), то з ним слід переукласти угоду. Незалежно від того, чи навчався він за цим ступенем (ОКР) за кошти державного замовлення чи за кошти фізичних та юридичних осіб, після закінчення вишу випускник повинен відпрацювати, оскільки вступав за цільовим направленням, яким держава підтверджує потребу саме у цих кадрах.

    ОНОВЛЕНО 29.07.2015


 

Відділ зайнятості населення управління праці ДПСЗН ММР інформує: «Лікарняні», видані після 3 липня 2015 року, нараховують по-новому

 

image

 

   Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності доводить до відома, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 439 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266» (далі — Постанова № 439), яка опублікована 04 липня поточного року в газеті «Урядовий кур’єр» № 119, внесено зміни до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок).

  Відповідно до Закону України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Враховуючи зазначене, Постанова № 439 набрала чинності з 4 липня поточного року.

  Для страхових випадків, які настали до 4 липня 2015 року, обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, необхідно здійснювати без урахування змін, внесених Постановою № 439.

   ОНОВЛЕНО 29.07.2015

 


 

Відділ зайнятості населення управління праці ДПСЗН ММР інформує: негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі: позиція ВСУ

 

image

   Рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника підлягає негайному виконанню. Судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України в постанові по справі 6-435цс15 від 01.07.2015 сформулювали правову позицію щодо процедури і строку виконання роботодавцем рішення про поновлення працівника на роботі.

   Частина перша статті 235 Кодексу законів про працю України (КЗпП) передбачає, що в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

   Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (ч. 6 ст. 235 КЗпП).

   Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання», «проволока», за змістом норм статті 236 КЗпП затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

   Оскільки зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, відсутність у судовому рішенні вказівки про це не позбавляє рішення його обов’язковості з моменту проголошення.

   Отже аналіз зазначених правових норм дає підстави стверджувати, що законодавець передбачає обов’язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі. Цей обов’язок полягає у тому, що роботодавець має видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає одразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

   Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина 2 статті 14 ЦПК України).


До відома

Стаття 382 Кримінального кодексу України передбачає, що умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, вчинені службовою особою, караються штрафом від 750 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг) або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У випадку невиконання цього обов’язку добровільно, рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

 

До відома

Згідно зі статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на посадових осіб — від 20 до 40 нмдг; на боржника — юридичну особу — від 40 до 60 нмдг та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності.

  ОНОВЛЕНО 29.07.2015

 


 

Відділ зайнятості населення управління праці ДПСЗН ММР інформує: мобілізовані працівники приватних підприємців отримають право на збереження місця роботи і заробітку

image 

    У парламенті зареєстровано законопроект про внесення змін до статті 119 Кодексу законів про працю України, який покликаний забезпечити належний соціальний захист прав працівників, що проходять військову службу, та на момент призову працювали у фізичної особи — підприємця                           (№ 2317а від 08.07.2015).

    На сьогодні працівники фізичних осіб — підприємців, які призиваються на військову службу, є законодавчо незахищеними. Гарантії щодо збереження місця роботи, посади та компенсації із бюджету середнього заробітку, передбачені статтею 119 Кодексу законів про працю України, не поширюються на працівників фізичних осіб — підприємців, а частина 3 статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII надає додаткові гарантії лише приватним особам — підприємцям.

    Законопроект покликаний зрівняти у правах працівників, які працюють як в юридичних, так і фізичних осіб.

   ОНОВЛЕНО 29.07.2015


 

 Відділ зайнятості населення управління праці ДПСЗН ММР інформує: Загальнодержавні Правила організації діловодства — затверджено!

image

   Нормативний акт, затверджений Мін’юстом у червні 2015 року, можна назвати «наріжним каменем» у системі нормативно-правового регламентування діловодства та архівної справи. Адже йдеться про Правила організації діловодства та архівного зберігання документів, що поширюються не лише на державні органи, органи місцевого самоврядування, а й на підприємства, установи, організації усіх форм власності.

   Нормативний документ, на який фахівці діловодних, архівних, кадрових служб чекали багато років, нарешті прийнято. Це Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджений наказом Мін’юсту України від 18.06.2015 № 1000/5 (далі — Правила № 1000/5).

   Правила № 1000/5 є одним із найважливіших актів в сфері документаційного забезпечення управління, адже в Україні з’явився нормативно-правовий акт, який комплексно і системно встановлює єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі – підприємство).

  Зареєстровані в Мін’юсті 22.06.2015 за № 736/27181 Правила № 1000/5 є нормативно-правовим актом, обов’язковим для виконання всіма підприємствами.

  Наразі Правила № 1000/5 не набрали чинності — чекаємо на офіційне опублікування документа.

     Одночасно з набранням чинності Правилами № 1000/5 відбудеться ще одна подія — втратять чинність Правила роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, затверджені наказом Державного комітету архівів України від 16.03.2001 № 16, за якими кадровики визначали і порядок формування особових справ, і складання номенклатур справ кадрових служб, і виділення кадрових документів для знищення. Звісно, всі ці питання не залишено напризволяще — вони увійшли до нових Правил № 1000/5.

   Безумовно, насамперед Правила № 1000/5 стосуються служб діловодства (секретаріати, канцелярії, загальні відділи тощо) та архівних підрозділів підприємств. Утім, і працівники відділу кадрів знайдуть у Правилах чимало корисних настанов та відповідей на нагальні запитання щоденної практики. Приміром, порядок застосування і зберігання печаток і штампів, візування (погодження), затвердження і підписання документів.

    Чи обов’язково в наказі про прийняття на роботу вказувати розмір посадового окладу працівника? Правила № 1000/5 дають однозначну відповідь — так. Адже в Правилах натрапляємо на таку норму: «У разі призначення або звільнення працівника зазначаються повна дата (число, місяць, рік) фактичного виходу працівника на роботу (припинення трудових відносин), розміри його посадового окладу відповідно до штатного розпису, надбавок та доплат».

     Формування у справи наказів з кадрових питань тривалого і тимчасового строку зберігання — ще один важливий аспект, докладно регламентований Правилами № 1000/5.

      

ОНОВЛЕНО 28.07.2015


 Відділ зайнятості населення управління праці ДПСЗН ММР інформує: Військкомати повідомлятимуть підприємства про звільнення працівників із військової служби

 

image

 

  Президент Указом від 14.07.2015 № 417/2015 вніс зміни до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153 (далі — Положення).

   Згідно з новою редакцією пункту 260 Положення громадяни, звільнені з військової служби, у п’ятиденний строк після виключення зі списків особового складу військової частини зобов’язані прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття їх на військовий облік.

   На військові комісаріати покладено обов’язок не пізніше наступного дня після взяття на військовий облік громадян, звільнених з військової служби, письмово повідомляти державні органи, підприємства, заклади, установи і організації, в яких до призову на військову службу ці громадяни працювали, навчались або були зареєстровані як безробітні, про підставу звільнення з військової служби, строк військової служби, що зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, а також про день взяття їх на облік, у т. ч. про причини перевищення строків взяття на військовий облік.

 

ОНОВЛЕНО 28.07.2015

  


  

Відділ трудових відносин управління праці повідомляє

про внесення змін до деяких законодавчих актів України:

  

image

        З 11 червня набуває чинності Закон України від 14.05.2015 № 433-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду», відповідно до якого врегульовані питання соціального захисту зазначених громадян, шляхом внесення змін до статті 119 КЗпП України, ст. 36 КЗпП України, ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

        Так, у Кодексі законів про працю України, пунктом 3 частини першої статті 36  визначена підстава для припинення трудового договору, а саме:

-  призов або вступ власника-фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігається місце роботи, посада відповідно до частини третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу;

        У статті 119 КЗпП України «Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків» також внесено зміни:

-     у частині третій слова «призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» замінити словами «призваними на строкову військову службу, військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період», а слова «до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року» - словами «до фактичної мобілізації»;

-   частину четверту викласти в такій редакції: «За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали під час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій  із бюджету в межах середнього заробітку проводиься за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

        Згідно частини другої статті 39 «Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникненя кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законі про працю України, а також частиною п’ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п’ятою статті 61 Закону «Про освіту».

ОНОВЛЕНО 28.07.2015

  


 

Відділ зайнятості населення управління праці ДПСЗН ММР повідомляє: новий вид оплачуваної відпустки учасникам бойових дій та інвалідам війни

 image

Перелік відпусток, визначених Законом України «Про відпустки» та КЗпП, доповнено новою додатковою оплачуваною відпусткою, яку надаватимемо учасникам бойових дій та інвалідам війни.

6 червня 2015 року вступив в силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» від 14.05.2015 № 426-VIII, яким Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР доповнено статтею 16-2, а Кодекс законів про працю України — статтею 77-2, згідно з якими учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

ОНОВЛЕНО 10.06.2015


Відділ зайнятості населення управління праці ДПСЗН ММР повідомляє: Мінсоцполітики роз’яснило порядок надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей

 

 image

Міністерство соціальної політики України в листі від 24.03.2015 № 4053/0/14-15/18 роз’яснило, що за період відпустки для догляду за дитиною додаткова відпустка за статтею 19 Закону України «Про відпустки» не надається, що працівниця може використати відпустки за попередні роки та що перерахувати компенсацію за невикористану відпустку на інше підприємство не можна.

Відповідно до статті 19 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП України).

Згідно зі статтею 24 Закону у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Зазначена відпустка є соціальною і надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після. Але право на неї має лише жінка, яка працює. Тому реалізувати своє право на використання цієї відпустки вона може за умови, якщо на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день.

Період перебування у відпустці для догляду за дитиною не зараховується до стажу роботи, що дає право на зазначену соціальну відпустку.

Чинним законодавством не визначено строку давності, після якого працівник втрачає право на додаткові соціальні відпустки. Якщо він з якихось причин не скористався своїм правом на таку відпустку за попередній рік чи за кілька попередніх років, він має право використати її, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні цієї відпустки.

Таким чином, якщо працівник звільняється з роботи у відповідному році і має невикористану соціальну відпустку за цей рік, йому має бути виплачена за неї грошова компенсація. На новому місці роботи він не матиме права на отримання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, оскільки така відпустка надається один раз протягом відповідного календарного року.

Можливості перерахування грошової компенсації за невикористані дні зазначеної соціальної відпустки на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник при звільненні за переведенням, чинним законодавством не передбачено.

ОНОВЛЕНО 10.06.2015


 Відділ зайнятості населення управління праці ДПСЗН ММР повідомляє: У Порядку реєстрації безробітних скасовано норму щодо дострокового виходу на пенсію

 image

Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України  від 20.03.2013 № 198 (далі — Порядок № 198), приведено у відповідність до останньої редакції Закону України «Про зайнятість населення».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» від 27.05.2015 № 334 у Порядку № 198 виключено розділ «Достроковий вихід на пенсію безробітних».  

Нагадаємо, що з 1 січня 2015 року на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII в Законі України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI виключено статтю 49, якою було гарантовано право дострокового виходу на пенсію за півтора року до досягнення пенсійного віку при звільнені у зв’язку із скороченням чисельності або штату.

ОНОВЛЕНО 10.06.2015


 Відділ зайнятості населення управління праці ДПСЗН ММР повідомляє: чи потрібна заява працівника у разі звільнення за угодою сторін, — Мінсоцполітики

 image

Про те, чи потрібна заява працівника у разі звільнення за угодою сторін, вперше роз’яснює Міністерство соціальної політики України у листі від 04.04.2014 № 60/06/186-14.

Однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін (п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП).

Законодавством не передбачено обов’язкового оформлення письмового документа, що ініціює звільнення (заяви працівника або повідомлення роботодавця), тому ініціатива щодо звільнення може бути висловлена працівником або роботодавцем іншій стороні усно.

Крім того, не встановлено і відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, тому вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець) у кожному конкретному випадку.

Звільнення за угодою сторін означає, що роботодавцем та найманим працівником досягнуто спільної згоди щодо припинення трудового договору у визначений строк.

У наказі/розпорядженні про звільнення за угодою сторін зазначаються:

  • підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 статті 36 КЗпП;
  • дата звільнення, про яку домовлялися сторони.

Під час ознайомлення з наказом працівник фіксує свою згоду власноручним підписом.

ОНОВЛЕНО 10.06.2015


   Відділ зайнятості населення управління праці ДПСЗН ММР повідомляє: чи зараховувати до страхового стажу періоди виконання сезонних робіт?

 image

Пенсійний фонд України роз’яснив, чи можна зарахувати до страхового стажу період роботи в організації протягом сезону за повний рік роботи.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку — на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Робота протягом повного сезону на підприємствах і в організаціях сезонних галузей промисловості, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств і організацій, — за списком, що затверджується Кабінетом Міністрів України, зараховується до стажу роботи за рік роботи. Інші сезонні роботи зараховуються до стажу роботи за їх фактичною тривалістю (абз. 2-3 ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 затверджено, зокрема, Список сезонних робіт, зайнятість на яких протягом повного сезону зараховується до стажу для призначення пенсії за рік роботи.

Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців (ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 № 310-ІХ; далі — Указ).

При укладенні трудового договору роботодавець попереджає працівника про сезонний характер роботи (ст. 3 Указу). Це відображається в наказі (розпорядженні) про прийом на роботу. 

Отже, до страхового стажу роботи зараховуються періоди виконання сезонних робіт тільки, якщо факт сезонності роботи було вказано у наказах про прийняття на роботу та звільнення з неї.

 ДО ВІДОМА

Правове регулювання роботи сезонних працівників визначається Указом, який діє на території України в частині, що не суперечить законодавству України відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 № 1545-ХІІ, та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей» від 28.03.1997 № 278.

ОНОВЛЕНО 10.06.2015


Відділ зайнятості населення управління праці повідомляє: у записі про прийняття на роботу в трудовій книжці ФОП має посилатися на наказ - роз’яснення Мінсоцполітики

 

image

 

 З 1 січня 2015 року скасовано обов’язок фізичних осіб — приватних підприємців реєструвати трудові договори з найманими працівниками у службі зайнятості. Що відтепер зазначати у графі «Підстава» трудової книжки — трудовий договір чи наказ?  Позицію з цього приводу Міністерство соціальної політики висловило у листі  від 30.03.2015 № 191/06/187-15. А докладні щодо трудових відносин з ФОП після 01.01.0215 роз’яснення надруковані у журналі «Кадровик-01» № 5/2015.

В означеному листі Юридичний департамент Мінсоцполітики зауважує, що відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, оскільки працівник не може бути допущений до роботи, зокрема, без оформлення локального акта роботодавця (фізичної особи - підприємця), на думку Міністерства, в графі 4 трудової книжки (підстава для внесення записів) зазначаються реквізити цього документа.

ОНОВЛЕНО 10.06.2015


Відділ зайнятості населення управління праці повідомляє: проходити стажування студент може і на умовах строкового трудового договору

 

 image

Таку позицію Мінсоцполітики викладає в листі від 04.03.2014 № 2107/0 / 14-14 / 021.

Для створення умов для отримання студентами вищих, учнями професійно-технічних навчальних закладів у вільний від навчання час досвіду по виконанню професійних завдань та обов'язків, удосконалення професійних знань, умінь і навичок, вивчення та освоєння нових технологій, техніки, придбання додаткових компетенцій, досвіду практичної роботи за обраною спеціальністю та сприяння їх працевлаштуванню після завершення навчання статтею 29 Закону України «Про зайнятість населення» їм надана можливість проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою отримується освіту, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання. Порядок укладення договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах і організаціяхутвержден постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 № 20.

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та зазначеною постановою Кабінету Міністрів України студенти (учні), які отримали професію (кваліфікацію), можуть проходити стажування на підприємствах, в організаціях, установах на підставі договорів про стажування, які передбачають можливість виконання професійних робіт. Роботодавець забезпечує оплату виконаних робіт на підставі акту здачі-приймання робіт. У такому випадку заробітна плата та інші виплати не виплачуються, а також не надаються щорічні відпустки.

У разі якщо стажування студента (учня) проводиться з метою придбання ним досвіду практичної роботи, а програма стажування передбачає тільки виконання ним професійних завдань і обов'язків на посаді, відповідної отриманої професії (кваліфікації), студент (учень) може проходити стажування на підставі строкового трудового договору , укладеного з роботодавцем.

Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 Кодексу законів про працю України).

При укладанні трудового договору працівник перебуває з відповідним суб'єктом у трудових відносинах, в цьому випадку йому виплачується заробітна плата та інші виплати, надаються відпустки, в порядку та на умовах, визначених законодавством.

ОНОВЛЕНО 10.06.2015


 

Відділ зайнятості населення управління праці ДПСЗН ММР повідомляє: штрафні санкції за неподання або несвоєчасне подання роботодавцем звітності в центр зайнятості поширюються і на організації в зоні АТО

image

Законодавство про подання роботодавцями звітності в центр зайнятості, в т. ч. про застосування штрафних санкцій, поширюється повною мірою і на організації, що розміщені в зоні проведення антитерористичної операції. Про це повідомило Правління фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в листі від 20.10.2014 № ДЦ-01-7082/0/6-14.

За неподання або несвоєчасне подання роботодавцями звітності в центр зайнятості про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню, і Форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженої наказом Мінсоцполітики України від 31.05.2013 № 316 (далі — ф. № 3-ПН), штрафні санкції законодавством не передбачено.

Разом з тим за порушення роботодавцями процедури подання даних за формою звітності № 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці», затвердженою наказом Мінсоцполітики України від 31.05.2013 № 317 (далі — ф. № 4-ПН), стягується штраф в чотирикратному розмірі заробітної плати (ч. 6 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI; далі — Закон № 5067).

Ці норми застосовуються і до організацій, розміщених в зоні АТО. Щоб уникнути штрафних санкцій, організаціями на території проведення АТО подання звітної інформації може бути здійснено через поштове відділення (рекомендованим листом) або у відповідний обласний центр зайнятості. Підтвердженням подання інформації є корінець відправлення з поштового відділення або відмітка обласного центру зайнятості про її отримання.

 До відома

Відповідно до Закону № 5067 роботодавці зобов’язані подавати в центри зайнятості таку звітність:

  • інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню(абз. 2 ч. 3 ст. 14 Закону № 5067).

Роботодавці щорічно, не пізніше 1 лютого після звітного року, подають «Інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню» незалежно від місцезнаходження (Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню, затверджений наказом Мінсоцполітики України від 16.05.2013 № 271).

  • інформацію про попит на робочу силу (вакансії) (абз. 2 п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону № 5067)

Роботодавці зобов’язані своєчасно і в повному обсязі подавати в державну службу зайнятості ф. № 3-ПН і Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затверджений наказом Мінсоцполітики України від 31.05.2013 № 316(далі — Порядок № 3-ПН).

Відповідно до Порядку № 3-ПН ф. № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10 робочих днів з дати відкриття вакансії незалежно від місцезнаходження роботодавця.

  • інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, в т. ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ і організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, виду діяльності і господарювання (абз. 3 п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону № 5067).

Роботодавці надають в державну службу зайнятості інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці за два місяці до вивільнення по ф. № 4-ПН.

Ця форма подається за місцем реєстрації платника єдиного внеску (Порядок подання ф. № 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці», затверджений наказом Мінсоцполітики України від 31.05.2013 № 317).

ОНОВЛЕНО 10.06.2015


Відділ зайнятості населення управління праці ДПСЗН ММР повідомляє: з 1 червня 2015 року призначення спецпенсій припиняється

 imageМіністр соціальної політики України Павло Розенко повідомив, що з 1 червня 2015 року призначення спеціальних пенсій припиняється депутатам, міністрам, суддям, прокурорам, митникам, податківцям та іншим чиновникам.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII передбачав, що Уряд до 1 травня має внести відповідний пакет законів про пенсійну реформу, і якщо Парламент до 1 червня не прийме цей закон, то система спецпенсій в Україні перестає існувати. Власне, Верховна Рада України так і не ухвалила подану на розгляд системну пенсійну реформу.

«Тому з 1 червня 2015 року Пенсійний фонд України припиняє призначати пенсії за спеціальними законами. З червня всі пенсії народним депутатам, міністрам, суддям, прокурорам, митникам, податківцям та іншим чиновникам будуть призначатися відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як усім звичайним людям», — наголосив Міністр. Крім того, Павло Розенко наголосив, що ця норма не стосується науковців та військовослужбовців.

«Ми виконаємо цю норму закону з великим задоволенням. Це наша принципова позиція. Компромісів щодо подальшого існування ганебної системи VIP-пенсій не буде», — підкреслив глава Мінсоцполітики України.

ОНОВЛЕНО 10.06.2015


Відділ зайнятості населення управління праці Департаменту праці та соціального захисту населення повідомляє: Проект Трудового кодексу доопрацьовано: чекаємо на розгляд в Парламенті

 image

Комітет з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення Верховної ради рекомендує Парламенту прийняти за основу доопрацьований проект Трудового кодексу.

Голова Комітету з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення України (далі — Комітет) Людмила Денісова зазначила, що до проекту Трудового кодексу № 1658 (далі — ТК) включено нові прогресивні положення, спрямовані на забезпечення захисту прав працівників.

За словами Л. Денісової, в оновленому проекті ТК:

  • визначено основні принципи правового регулювання трудових відносин;
  • збільшено тривалість щорічної основної відпустки з 24 до 28 днів;
  • виписано порядок оприлюднення державними органами норм законодавства про працю;
  • конкретизовано поняття сторін та суб’єктів трудових відносин;
  • визначено поняття трудових відносин;
  • встановлено порядок прийняття працівника на роботу за рішенням суду;
  • передбачено додаткові гарантії для вагітних жінок (зокрема, за ними зберігається середній заробіток за час проходження медичного огляду, пов’язаного з вагітністю);
  • виписано характеристики умов праці (зокрема, ті, які належать до шкідливих та небезпечних, особливого та роз’їзного характеру праці, легкої праці неповнолітніх тощо);
  • осучаснено гарантії для мобілізованих, відпустки матерям дітей інвалідів підгрупи А І підгрупи;
  • видалено корупційну складову в частині визначення цивільно-правових або трудових відносин (зокрема, таким правом наділятимуться лише суди);
  • новацією є пропозиція не вести облік робочого часу для працівників, які планують свій робочий час самостійно.

«Вперше у проекті Трудового кодексу визначено поняття «робоче місце», а також питання правонаступництва в трудовому законодавстві в разі злиття або поділу юридичної особи. Крім цього, проектом передбачено право на репатріацію та умови припинення трудових відносин за умови настання надзвичайних обставин (стихійного лиха, воєнних дій, тощо», — наголосила Л.Денісова.

Підбиваючи підсумки Л. Денісова зазначила, що під час розроблення ТК було враховано вимоги Європейської соціальної хартії, ратифікованої Україною, Декларації прав людини, Міжнародного пакту про економічні, соціальні, культурні права та Конвенції Міжнародної організації праці.

ОНОВЛЕНО 10.06.2015


 Відділ зайнятості населення

нагадує про умови перенесення вихідних днів 

 

Міністерство соціальної політики України в листі від 28.02.2014 № 66/13/116-14 нагадало, за яких умов вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Відповідно до статті 67 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Згідно зі статтею 56 КЗпП неповний робочий час (неповний робочий день або неповний робочий тиждень) встановлюється за угодою між працівником та роботодавцем.

Тому норма статті 67 КЗпП поширюється на працівників, які працюють за п'ятиденним чи шестиденним робочим тижнем з двома (одним - при шестиденному робочому тижні) вихідними днями. Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня та мають третій вільний від роботи день, в даному випадку - понеділок, ця норма не застосовується. Тобто, коли святковий або неробочий день припадає на цей вільний від роботи день, він не переноситься на наступний після святкового або неробочого.

ОНОВЛЕНО 08.05.2015


Відділ зайнятості населення управління праці повідомляє: Оприлюднено проект порядку повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу

 

28 квітня 2015 року на офіційному сайті Мінсоцполітики оприлюднено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (далі — Порядок).

З 1 січня 2015 року до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України внесено зміни, згідно з якими працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». Згідно з проектом Порядку повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

  • засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;
  • на паперових носіях, разом з копією в електронній формі;
  • на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.

У формі повідомлення передбачається зазначати такі відомості:

  • прізвище, ім’я, по батькові застрахованої особи;
  • реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
  • номер і дата наказу (розпорядження) про прийняття на роботу;
  • дата початку роботи.

Оскільки у формі повідомлення зазначаємо, що приймаємо працівників як із трудовою книжкою, так і без неї, ми інформуватимемо ДФС і про прийняття сумісників.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Пропозиції та зауваження до проекту постанови можна надіслати Мінсоцполітики до 28 травня 2015 року.

ОНОВЛЕНО 07.05.2015


Відділ зайнятості управління праці департаменту праці та соціального захисту населення ММР повідомляє: докторантів не мобілізують, а мобілізованих у 2014 році студентів та аспірантів звільнять з військової служби

 

Закон «Про внесення змін до законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо освітніх гарантій для студентів, аспірантів та докторантів денної форми навчання» від 07.04.2015 № 277-VIII набув чинності 26 квітня 2015 року.

Ще 3 липня 2014 року Верховною Радою було прийнятоЗакон України «Про внесення змін до законів України «Про освіту» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо гарантій для студентів, аспірантів, педагогічних, науково-педагогічних працівників» № 1575-VІІ (далі – Закон № 1575). Зазначеним Законом статтю 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було доповнено частиною другою, відповідно до якої призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, студенти та аспіранти, які навчаються на денній формі навчання.

Водночас, мобілізації чимало студентів чи аспірантів денної форми навчання вже було призвано до Збройних Сил України та інших військових формувань під час першої хвилі мобілізації у квітні–червні 2014 року. Під призов у зв’язку з мобілізацією потрапили й докторанти.

Аби урівняти  умови щодо реалізації права на освіту, внесено зміни:

ОНОВЛЕНО 07.05.2015


Управління праці департаменту праці та соціального захисту ММР повідомляє, що згідно з останні зміни до КЗпП: демобілізованих враховуємо у квоту для працевлаштування, а за зниклими без вісті і пораненими зберігаємо середній заробіток 

 

14 квітня 2015 року Президент України підписав Закон України від 18.03.2105 №  259-VII  «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації та соціального захисту громадян України, які підлягають звільненню з військової служби під час особливого періоду або у зв’язку з оголошенням демобілізації».

До Кодексу законів про працю України внесено такі зміни:

-       переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці мають працівники з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, —

протягом двох років з дня звільнення зі служби;

-        робоче місце і середній заробіток мають зберігатися за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, — на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування у закладах охорони здоров’я незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня визнання судом їх померлими.

Ще одна новація — до квоти для працевлаштування відтепер зараховуються і особи, які звільнилися з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу і вперше приймаються на роботу упродовж шести місяців після закінчення або припинення військової служби.

Нагадаємо, що «квотні» категорії визначено статтею 14 Закону України «Про зайнятість населення» і статтею 196 КЗпП.

Статтю 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР доповнено нормою, що щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються особам, звільненим з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу проїзду до місця проживання.

Статтю 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII  доповнено нормою, що військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас, не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди.

ОНОВЛЕНО 07.05.2015


Відділ зайнятості населення управління праці повідомляє: Право дострокового виходу на пенсію при звільнені у зв’язку із скороченням штатів виключено - роз’яснення ПФУ

 

ПФУ пояснив, чи матиме працівниця з 35-річним страховим стажем право вийти на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» за півтора року до досягнення пенсійного віку, якщо у січні 2015 року її звільнять з посади державного службовця у зв’язку зі скороченням штату. При цьому останні 15 років вона працювала на державній службі.

Відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», на одержання пенсії державних службовців мають право, зокрема жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності 30 років страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

З 1 січня 2015 року в Законі України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» статтю 49, якою було гарантовано право дострокового виходу на пенсію, за півтора року до досягнення пенсійного віку, при звільнені у зв’язку із скороченням штатів або за станом здоров’я, виключено.

Таким чином, працівниця набуде право на призначення пенсії за нормами статті 37 Закону України «Про державну службу» після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за умови, що на момент досягнення зазначеного віку буде працювати на посаді державного службовця.

ОНОВЛЕНО 07.05.2015


 Відділ зайнятості населення управління праці повідомляє: до страхового стажу не зараховується період перебування у центрі зайнятості без отримання виплати допомоги по безробіттю

 

Пенсійний фонд України розглянув запит такого змісту: «Після звільнення у зв’язку із скороченням штату я була зареєстрована з 23.07.2001 по 27.12.2002 в центрі зайнятості як особа, що шукає роботу. 30.07.2001 отримала статус безробітної. З 21.08.2001 по 15.08.2002 отримувала допомогу по безробіттю. Чи зараховується в страховий стаж період перебування в центрі зайнятості без отримання виплати допомоги по безробіттю з 23.07.2001 по 20.08.2001 та з 16.08.2002 по 27.12.2002?».

Спеціалісти ПФУ роз’яснили, що згідно із ч. 4 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», період одержання допомоги по безробіттю зараховується до стажу роботи.

До страхового стажу буде зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 21.08.2001 по 15.08.2002, а періоди, коли така допомога не виплачувалась, до страхового стажу зараховано не буде.

ОНОВЛЕНО 07.05.2015


 Відділ зайнятості населення управління праці  департаменту праці та соціального захисту населення повідомляє: державна служба зайнятості роз’яснила процедуру зняття з реєстрації трудових договорів, укладених ФОП із найманими працівниками

  

Трудові договори, укладені фізичною особою – підприємцем з найманим працівником, що зареєстровані до 1 січня 2015 року, будуть зніматися з реєстрації у порядку, визначеному наказом Мінпраці України «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою» від 08.06.2001 № 260 (далі — Порядок № 260).

З 1 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 № 77-VIII, яким, зокрема, з Кодексу законів про працю України вилучено статтю 24-1, якою передбачалася обов’язковість реєстрації трудових договорів, укладених між працівниками та фізичними особами, у державній службі зайнятості.

Починаючи з 1 січня 2015 року, державна служба зайнятості не здійснює реєстрацію трудових договорів, укладених між працівниками та фізичними особами. Однак, трудові договори, зареєстровані до 1 січня 2015 року, будуть зніматися з реєстрації за процедурою, визначеною Порядком № 260.

ОНОВЛЕНО 07.05.2015


Відділ зайнятосі населення управління праці повідомляє: 1  лютого 2015 року набули чинності зміни до Закону України   «Про відпустки»

 

Зміни до Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР        (далі - Закон про відпустки) внесено одразу двома законами: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих положень соціальної політики» від 15.01.2015 № 120-VIII (далі — Закон № 120) та «Про внесення зміни до статті 25 Закону України «Про відпустки» від 15.01.2015 № 121-VIII (далі — Закон № 121), що набрали чинності 1 лютого 2015 року.

Частину першу статті 25 Закону про відпустки доповнено пунктом 18, відповідно до якого працівнику надається відпустка без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції.

Така відпустка надається за бажанням працівника в обов’язковому порядку.

Законом № 120 доповнено категорії працівників, які мають право на відпустку на підставі статті 19 Закону про відпустки. Відтепер, право на відпустку також матимуть: мати інваліда з дитинства підгрупи А I групи, батько такої дитини, який виховує її без матері, а також особа, яка взяла під опіку інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідні зміни внесено й до Кодексу законів про працю України (ст. 83, 182-1).

ОНОВЛЕНО 07.05.2015


Відділ зайнятості населення управління праці департаменту праці та соціального захисту населення ММР повідомляє: посилено соціальний захист внутрішніх переселенців

 

Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб» (реєстр. № 1496)

Законодавчим актом розширено коло осіб, які матимуть право на отримання від державної служби зайнятості ваучера для підтримання конкурентоспроможності.

Законом встановлено, що фактичні витрати роботодавця, у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за працевлаштування молоді, яка здобула професійно-технічну або вищу освіту, на новостворене робоче місце компенсуються лише за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Законом також змінено порядок фінансування громадських робіт та передбачено заходи щодо посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб, спрямовані на прискорення пошуку підходящої роботи.

Відповідні зміни внесено до законів «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III.

ОНОВЛЕНО 07.05.2015


Відділ зайнятості управління праці департаменту праці та соціального захисту населення ММР повідомляє: Оприлюднено проект Порядку здійснення заходів сприяння зайнятості для переселенців

 

Мінсоцполітики оприлюднило проект Порядку здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб, що розроблено на виконання Закону України «Про зайнятість населення».

На офіційному сайті Мінсоцполітики оприлюднено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб», який розроблено на виконання частини п’ятої статті 24-1 Закону України «Про зайнятість населення».

Проектом акта пропонується визначити механізм надання:

  • компенсації зареєстрованому безробітному з числа внутрішньо переміщених осіб фактичних транспортних витрат на переїзд до іншої адміністративно-територіальної одиниці місця працевлаштування;
  • компенсації зареєстрованому безробітному з числа внутрішньо переміщених осіб витрат для проходження попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства, якщо це необхідно для працевлаштування;
  • компенсації витрат роботодавця на оплату праці за працевлаштування на умовах строкових трудових договорів зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб;
  • компенсації витрат роботодавця, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб, на перепідготовку та підвищення кваліфікації таких осіб.

Дія Порядку не поширюється на роботодавців, які є бюджетними або комунальними установами.


За інформацією офіційного сайту Міністерства соціальної політики України

ОНОВЛЕНО 07.05.2015


Відділ зайнятості управління праці департаменту праці та соціального захисту населення ММР повідомляє: скасовано обов’язок випускників відпрацьовувати три роки після закінчення навчання

 

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 216 скасовано норму, згідно з якою випускники, що  уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992» від 15.04.2015 № 216 внесено зміни до Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням (далі — Порядок), а саме:

-        скасовано обов’язок випускників, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років;

-        визначено, що Порядок поширюється на осіб, що навчаються за спеціальностями медичного профілю. 

ОНОВЛЕНО 07.05.2015


Управління праці департаменту праці та соціального захисту населення ММР повідомляє про умови припинення виплати

допомоги по догляду за дитиною

Міністерство соціальної політики України в листі від 23.10.2014 № 1601/5/75-14 надало роз’яснення щодо надання допомоги по догляду за дитиною.

Мінсоцполітики України нагадало, що 27 березня 2014  року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким із 1 липня 2014 року об’єднано допомогу при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в  один вид допомоги та встановлено фіксований розмір допомоги при народженні дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 208 «Про внесення змін до  Порядку призначення і  виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» передбачено продовження виплати допомоги особам, у яких закінчився строк виплати допомоги при народженні першої дитини. Зокрема, для осіб, у  яких закінчився строк виплати допомоги при народженні першої дитини, яка виплачується 24 місяці, на  наступні 12 місяців призначається допомога до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 130 гривень. Це дозволить зберегти право на зарахування часу догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до трудового стажу.

За осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до  закону отримують допомогу до  досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України від  13.08.2014 №  335 «Про внесення змін до  Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на  загальнообов’язкове державне соціальне страхування за  деякі категорії застрахованих осіб», передбачена сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

У  разі працевлаштування отримувача допомоги (або виходу на роботу, в т. ч. у режимі неповного робочого часу) виплата допомоги у розмірі 130 гривень припиняється.

Відповідно до підпункту «б» пункту 3.15 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455, листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною в період щорічної (основної та додаткової) відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до трьох років не видається.

Таким чином, право на отримання допомоги по догляду за хворою дитиною настає тільки у разі припинення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку незалежно від того, працює жінка повний або неповний робочий день.

ОНОВЛЕНО 06.05.2015


Про врегулювання питань соціальної захищеності працівників в умовах фінансових труднощів на підприємстві

 

Питання соціальної захищеності працівників у зв’язку з призупиненням роботи підприємств, установ, організацій частково може бути врегульоване встановленням неповного робочого часу (ст. 56 КЗпП України) або оформленням простою (ст. 34 КЗпП України).

      Робота з неповним робочим часом визначається ст. 56 КЗпП України.  Неповний робочий час має меншу за встановлену законодавством тривалість робочого часу. Він може бути встановлений за угодою між працівником і роботодавцем, з ініціативи роботодавця, а також обов’язково на прохання працівників, які мають право на неповний робочий час згідно із законодавством.

      Норма ст. 56 КЗпП України не обмежує права сторін трудового договору на визначення тривалості неповного робочого часу, тому тривалість робочого дня має встановлюватися за угодою між працівником і роботодавцем. Неповний робочий час може дорівнювати одній, п’яти, шести, десяти чи іншій кількості годин на тиждень, і відповідно оплата праці провадитиметься за фактично відпрацьований час.

      Неповний робочий час може  встановлюватися на певний період (на визначений строк) або без обмеження строком, про що обов’язково на підставі заяви працівника зазначається в наказі про його переведення на неповний робочий час. Крім того, в наказі має бути чітко зазначено кількість годин у разі переведення працівника на неповний робочий день або кількість днів у разі переведення на неповний робочий тиждень.

     У свою чергу, і роботодавець має право на встановлення неповного робочого  часу працівнику. Він може змінити тривалість неповного робочого часу чи замінити його на повний за умови, що на підприємстві провадяться зміни в організації виробництві праці, з додержанням процедури, передбаченої ч. 3 ст. 32 КЗпП України. Про зміну істотних умов праці (встановлення або скасування неповного робочого часу) працівник має бути повідомлений не пізніше, ніж за два місяці.

     Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

     Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників, у тому числі і скорочення тривалості їхньої щорічної основної відпустки, тобто працівникові має надаватися щорічна основна відпустка повної тривалості.

     Особи, які працюють на умовах неповного робочого часу, користуються тими самими правами, що і всі інші працівники підприємства, установи, організації.

     Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій – це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, потрібних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

     У разі простою працівники можуть бути переведені за їхньої згоди з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

     За обставин, що зумовлюють простій структурного підрозділу чи всього підприємства, складається акт про початок простою за участю представників адміністрації, профспілкового комітету та трудового колективу, на підставі якого керівник підприємства видає наказ про час простою та оплату часу простою.

    Згідно зі ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку – не менш ніж дві третини тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Це мінімальний розмір оплати часу простою, який відповідно до ст. 12 Закону України „Про оплату праці” – є однією із мінімальних державних гарантій.

     З додержанням зазначеного мінімуму підприємство може в колективному договорі встановити більш високий розмір гарантійних виплат за час простою (ст. 15 Закону України „Про оплату праці”).

      Щодо надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням у разі простою підприємства, установи організації з незалежних від працівника причин, то законодавчої підстави для її надання немає.

     Згідно з чинною нормою ст. 26 Закону України „Про відпустки” за сімейних обставин та з інших причин працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше як 15 календарних днів на рік.

     Отже, роботодавці не мають права зі своєї ініціативи відправляти працівників у довготривалі відпустки без збереження заробітної плати. Це є грубим порушенням законодавства про працю.

 

                                             Департамент праці та соціального захисту населення   

                                              Миколаївської міської ради

 

ОНОВЛЕНО 06.05.2015


 До Кодексу законів про працю України внесено зміни

                  

     01.01.2015 року набули зміни, внесені до КЗпП України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» № 77-VII від 28.12.2014 року.

     Так, відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений  до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань  забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

     Відтепер трудовий договір не вважається укладеним за умови коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи (ч. 4 ст. 24 КЗпП України виключено).

     Не потребується реєстрація укладеного у письмовій формі трудового договору у державній службі зайнятості у разі його укладення між працівником і фізичною особою (ст. 24 1 КЗпП України виключена).

     Статтю 265 КЗпП України «Відповідальність за порушення законодавства про працю» викладено в наступній редакції. Посадові особи органа державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

     Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

     фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення  працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий  час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

     порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших  виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

      недотримання мінімальних державних  гарантій в оплаті праці – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, вставленої законом на момент виявлення порушення, за кожного  працівника, щодо якого скоєно порушення;

      порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим-четвертим частини другої цієї статті – у розмірі мінімальної заробітної плати.

    Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

 

ОНОВЛЕНО 06.05.2015


 

Відділ зайнятості населення управління праці департаменту праці та соціального захисту населення ММР повідомляє: звільнення з підстав, передбачених контрактом, допускається під час тимчасової непрацездатності або відпустки, — роз’яснення Мінсоцполітики

 

 

 

Звільнення на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП не є звільненням з ініціативи роботодавця, а відтак є можливим навіть під час «лікарняного» або відпустки працівника. На такий висновок натрапляємо у листі Міністерства соціальної політики України від 28.02.2014 № 66/13/116-14.

 

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (зокрема, матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання трудового договору, в т. ч. достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.

 

Згідно з частиною третьою статті 40 КЗпП не допускається звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності працівника (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП), а також у період перебування працівника у відпустці.

 

Однак, як роз’яснює Мінсоцполітики, означене обмеження не застосовується до випадку звільнення за пунктом 8 статті 36 КЗпП (з підстав, передбачених контрактом), оскільки таке звільнення є окремою підставою припинення трудового договору, що не кваліфікується як звільнення з ініціативи роботодавця.

 

 

ОНОВЛЕНО 06.05.2015

 


Фінансування охорони праці

 

Відповідно до останніх змін внесених до Закону України «Про охорону праці» від 28.12.2014 № 77-VIII фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, розмір витрат на охорону праці встановлюється у колективному договорі з урахуванням фінансових можливостей підприємства, установи, організації.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

 

ОНОВЛЕНО 29.01.2015


Витяг із  Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014  № 80-VІІІ

Стаття 7. Установити у 2015 році прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2015 року – 1176 грн., з 1 грудня 2015 року – 1330 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення:

  • дітей віком до 6 років: з 1 січня 2015 року – 1032 грн., з 1 грудня 2015 року – 1167 грн.;
  • дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2015 року – 1286 грн., з 1 грудня 2015 року  – 1455 грн.
  • працездатних осіб: з 1 січня 2015 року – 1218 грн., з 1 грудня 2015 року  – 1378  грн.;
  • осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2015 року – 949 грн., з 1 грудня 2015 року  – 1074 грн.

Стаття 8. Установити у 2015 році мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі:

  • з 1 січня – 1218 грн.,
  • з 1 грудня – 1378 грн.,

у погодинному розмірі:

  • з 1 січня – 7,29 грн.,
  • з 1 грудня – 8,25 грн.

ОНОВЛЕНО 27.01.2015


 

До уваги керівникам бюджетних установ!

 

Доводимо до відома керівників бюджетної сфери, що згідно до Постанови Кабінет Міністрів України від 25 березня 2014 року № 110 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»:

1.  Внесено зміну в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", виклавши абзац другий примітки 1 в такій редакції:

"Посадові оклади (тарифні ставки) з 1 січня 2014 р. розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду — 852 гривні.".

2.  З 1 жовтня 2014 р. у штатному розписі посадові оклади (тарифні ставки) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери установлюються відповідно в таких розмірах:
1 тарифного розряду - 1218 гривень;
2 тарифного розряду - 1223 гривні;
3 тарифного розряду - 1233 гривні;
4 тарифного розряду - 1243 гривні;
5 тарифного розряду - 1253 гривні;
6 тарифного розряду - 1263 гривні.

Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради

ОНОВЛЕНО 03.10.2014


 

Можливості та стимули для створення нових робочих місць

З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про зайнятість населення», який визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантій держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Одним з найважливіших аспектів Закону України «Про зайнятість населення» є ряд заходів, що сприяють зайнятості населення держави.

Так, ст. 24 Закону України «Про зайнятість населення»,  передбачено компенсацію у розмірі 50% суми єдиного внеску роботодавцям, які починаючи з 2013 року:

  • створюють нові робочі місця та працевлаштовують на них працівників (не обов’язково зареєстрованих безробітних) шляхом укладення трудового договору;
  • протягом 12 календарних місяців з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, щомісяця здійснюють виплату їй заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 153 затверджено Порядок компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування, в якому визначено механізм виплати управліннями Пенсійного фонду України компенсації за кожну особу, працевлаштовану на нове робоче місце та умови за яких цю компенсацію можливо отримати.

Ще одним з напрямків Закону України «Про зайнятість населення» є стимулювання працевлаштування громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці та стимулювання самозайнятості населення та створення нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва.

У зв’язку з чим, відповідно до ст. 26 та частині другої статті 27 Закону України «Про зайнятість населення» компенсацію у розмірі 100% суми єдиного внеску мають право отримати роботодавці, які працевлаштовують на нове робоче безробітних:

  • строком не менше ніж на два роки за направленням центрів зайнятості зареєстрованих безробітних громадян, які недостатньо конкуренто спроможні на ринку праці. 

Компенсацію у розмірі 100% суми єдиного внеску має право отримати роботодавець, який є суб’єктом малого підприємництва та який працевлаштовуєзареєстрованих безробітних на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності строком не менше ніж на два роки за направленням центру зайнятості.

Постановою від 15 квітня 2013 року № 347 затверджено Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, в якому визначено  категорії громадян з числа зареєстрованих безробітних, які повинні бути працевлаштовані; механізм та умови за яких роботодавець має право на отримання компенсації фактичних витрат з Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, та перелік пріоритетних видів економічної діяльності для створення нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва. 

Департамент праці та соціального 
захисту населення Миколаївської міської ради

ОНОВЛЕНО 23.09.2013


 

знайшли помилку в тексті?
виділіть мишкою та натисніть: