Мапа порталу

Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області

Сибірка

Сибірка – гостре небезпечне інфекційне захворювання всіх видів сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, а також людей, збудником якої є спороутворююча бактерія Bacillus anthracis. Дане захворювання присутнє в більшості країн світу, але частота спалахів варіюється.

Хвороба перебігає у надгострій, гострій і підгострій формах, а у свиней - переважно в локальній ангінозній формі. У хутрових звірів сибірка виникає як кормова інфекція.

Основним джерелом сибірки є хвора тварина, яка виділяє збудника в зовнішнє середовище ще до того, як з'являються характерні клінічні ознаки. Збудник сибірки належить до числа аеробних спороутворювальних мікроорганізмів і існує у вигляді двох основних форм: вегетативній і споровій.

Вегетативна форма в організмі інфікованої тварини може утворювати "капсулу". Потрапивши в навколишнє середовище, за сприятливих умов, збудник утворює спору. У споровій формі він може перебувати в ґрунті необмежений час, 70 і більше років, залишаючись життєдіяльним і зберігаючи патогенність. Грунт, заражений бацилами сибірки, тривалий час залишається джерелом і фактором передачі інфекції сприйнятливим тваринам.

На сибірку частіше хворіють вівці, велика рогата худоба та коні. Малочутливі до неї свині. Собаки та свійська птиця до сибірки не сприйнятливі.

Перебіг і характер прояву хвороби, як і тривалість інкубаційного періоду, залежать від рівня резистентності тварини, дози і вірулентності збудника, шляху його проникнення в організм. Як правило, тривалість інкубаційного періоду становить 1-3 доби.

Розтин трупів тварин, що загинули від сибірки, заборонений!

Це зумовлено тим, що за доступу до тканин кисню відбувається спороутворення, яке забезпечує збереження збудника хвороби як виду.

Сибірка у людей здебільшого виникає внаслідок зараження від хворої тварини, трупа, вживання продуктів тваринництва від хворих тварин (молоко, м'ясо). Інфікування людини можливе контактним, трансмісивним, аліментарним або ж повітряно-пиловим шляхом. 

 Сибірка  не передається  від людини до людини.

Сибіркою найчастіше хворіють люди, які працюють з тваринами та тваринними продуктами – кістками, вовною, шкірою, м’ясом тощо.

У людини сибірка здебільшого проявляється у вигляді інфекції зовнішніх покривів, рідше - легеневою і кишковою формою. Шкірну форму хвороби реєструють у понад 95% випадках, вона характеризується порівняно легким перебігом.

В організм інфекція потрапляє через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, рідше — слизові оболонки кишківника. Тому існує три форми сибірки: шкірна, легенева, кишкова.

Захворювання починається гостро: в перші години -  температура тіла різко підвищується до 38–40 °С і виникає слабкість. Зараження крові (сепсис) може розвинутися при будь-якому способі зараження.

Ознаки сибірки: сильний головний біль, висока температура, загальне нездужання, карбункул зі швидким наростанням набряку та свербіж (при ураженні шкіри), сильні колючі болі в грудях  і задуха (при легеневій формі), ріжучі болі в животі та діарея з домішками  крові та блювота з домішками крові (при кишковій формі).

Якщо лікування розпочинається вчасно, хворі одужують. У рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється кишковою, легеневою або септичною формами. Захворювання протікає важко і може призвести до смерті хворого.

Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Збудники сибірки чутливі до антибіотиків. Не намагайтеся застосовувати антибіотики або будь-які інші препарати для самолікування чи профілактики без консультації лікаря.

При найменшій підозрі на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація!



Державна реєстрація потужностей операторів ринку

Миколаївське міське управління Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області вкотре наголошує на необхідності проведення державної реєстрації потужностей операторів ринку з виробництва або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу.

Проведення державної реєстрації потужностей є одним з головних обов’язків Операторів ринку. Порядок проведення державної реєстрації потужностей, які використовуються на будь-якій стадії виробництва або обігу харчових продуктів, затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.02.2016 №39, що набув чинності 4 квітня 2016 року.

Реєструвати потужність потрібно:

операторам ринку, які провадять діяльність, пов’язану з первинним виробництвом (або: транспортуванням, зберіганням, продажем) харчових продуктів, які не потребують дотримання температурного режиму та можуть зберігатися при температурі вище 10°C, залишаючись придатними для споживання людиною.

Також цей обов’язок поширюється:

на заклади харчування (якщо воно не відповідає вищевказаним вимогам);

на потужності, які здійснюють виробництво харчових продуктів, інгредієнтами яких є виключно продукти рослинного походження та/або перероблені продукти тваринного походження;

на заклади роздрібної торгівлі.

Водночас, варто зазначити оператори ринку, що провадять діяльність, пов’язану з виробництвом та/або зберіганням харчових продуктів тваринного походження для початку роботи закладу отримують експлуатаційний дозвіл (ч.1. ст. 23 Закону).

Державна реєстрація потужностей проводиться в територіальних органах Держпродспоживслужби за місцем знаходження потужностей, для проведення якої достатньо подати заяву територіальному органу Держпродспоживслужби.

Реєстрація здійснюється безоплатно впродовж 10 робочих днів після отримання заяви та передбачає подання заяви до територіального органу за адресою потужності, не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку роботи потужності (заява про державну реєстрацію потужності може бути подана в паперовому або електронному вигляді. Подання заяви в електронному вигляді здійснюється з використанням посиленого сертифіката відкритого ключа у порядку, встановленому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис").

Заява про державну реєстрацію потужності реєструється територіальним органом в день її надходження.

Територіальний орган приймає рішення про державну реєстрацію та повідомляє оператора ринку протягом 3 робочих днів про державну реєстрацію та її особистий реєстраційний номер після прийняття рішення про державну реєстрацію (наказу).

Кожен Оператор ринку, потужності якого зареєстровані, має можливість переглянути інформацію про потужності в Державному реєстрі потужностей операторів ринку. Державний реєстр потужностей операторів ринку має вільний доступ на офіційному сайтіДержпродспоживслужби (w.w.w.consumer.gov.ua → діяльність → реєстри → Державний реєстр потужностей операторів ринку (наказ Мінагрополітики від 10.02.2016 №39).

За роботу без державної реєстрації операторам ринку харчових продуктів передбачена адміністративна відповідальність згідно ч.1 п.2 ст.64 Закону «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» та тягне за собою накладення штрафу на:

- юридичних осіб - у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат;

- на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від восьми до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат.

 

Державна підтримка розвитку тваринництва

Одним із інструментів державної підтримки розвитку тваринництва є надання фізичним особам спеціальної бюджетної дотації за утримання молодняка ВРХ у розмірі до 2,5 тис. грн. за вирощування телят до року.

Бюджетні кошти спрямовуються з метою державної підтримки розвитку галузі тваринництва, стабілізації поголів’я худоби та поліпшення її генетичного потенціалу, стимулювання збільшення виробництва продукції тваринництва.

Для отримання дотації за утримання молодняку ВРХ власник має подати до місцевої сільської/селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади копії таких документів:

- копії паспортів ВРХ;

- копія паспорта громадянина України;

- копія довідки або договору про відкриття рахунку в банку;

- копія документу, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків.

Реєстрація тварин є частиною державної політики України, впроваджується на державному рівні в галузі тваринництва і є обов’язковою для господарств всіх форм власності. Це закріплено на законодавчому рівні, а саме - статтею 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації та реєстрації тварин" від 14 серпня 2014 року №1648-VII, згідно якої в країні запроваджується обов’язкова ідентифікація і реєстрація всіх сільськогосподарських тварин. Дія цього закону поширюється на юридичних і фізичних осіб, які займаються розведенням та утриманням тварин, проводять продаж, забій, утилізацію.

Проведення ідентифікації тварин (великої рогатої худоби, свиней, кіз, коней, овець) ставить за мету створення системи постійного контролю за станом здоров’я тварин та походження тваринницької продукції на всіх етапах обігу — від її виробництва до реалізації. Процедура ідентифікації тварин дає право її власнику реалізовувати молоко та м’ясо тварини, отримати дозвіл на її переміщення та забій, продаж, участь у виставці тощо.

Ідентифікацію провидить Агенство з ідентифікації та реєстрації тварин та дільничні лікарні ветеринарної медицини районів міста за місцем утримання тварини. Обов’язковій ідентифікації підлягають:

- велика рогата худоба, ягнята, козенята — протягом 7 днів з моменту народження;

- товарні свині — за 5 діб до переміщення (продажу, забою);

- лошата — не пізніше 1 року після народження.

При цьому нагадуємо, що всі юридичні та фізичні особи, які провадять діяльність з розведення та утримання тварин, зобов’язані:

- подавати для реєстрації дані про ідентифікованих тварин, господарства їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж;

- ідентифікувати усіх тварин у господарстві;

- вести облік усіх тварин у господарстві, в тому числі щодо їх народження, ідентифікаційних номерів, переміщень між господарствами, а також про забій, утилізацію та падіж;

- зберігати відомості про тварину протягом трьох років після її смерті (забій, падіж, утилізація) або переміщення з господарства.

За порушення вимог законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу за статтею 107-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Окрім того, під час круглого столу «Державна підтримка галузі тваринництва в Україні» в рамках XІ Міжнародного молочного конгресу Уряд детально інформував про отримання часткової компенсації за кредитами, залученої для покриття витрат у галузях вівчарства, козівництва, бджільництва, звірівництва, кролівництва, шовківництва та аквакультурі, отримання компенсації витрат на будівництво та реконструкцію тваринницьких комплексів та ін. за рахунок кредитів, відшкодування за утримання племінних тварин, відшкодування вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм, доїльних залів тощо.

 

Медоносні бджоли

Медоносні бджоли на нашій планеті – одні з найдавніших мешканців, які виникли з появою квітучих рослин. У постійній боротьбі за існування, природа створила з одиночних особин великі бджолині сім'ї і навчила їх виробляти унікальних продукти (мед, віск, прополіс, маточне молочко та ін.)., виконуючи при цьому найважливішу функцію - перехресне запилення рослин, без якого неможливе існування рослинного світу на Землі. З розвитком сільського господарства роль бджіл тільки зростала.

Бджільництво - це перш за все чимала праця, яка дає блага не тільки тому, хто їм захоплюється. Воно приносить значну користь суспільству, збільшуючи врожаї городніх, садових та польових культур.

Сьогодні Україна є однією з провідних держав світу, що має потенціал у сфері бджільництва та займає перше місце з виробництва меду серед країн Європи і четверте після таких світових лідерів, як Китай, Туреччина і Аргентина.

Починаючи з 2003р., в пресі все частіше почали з'являтися публікації про загибель від 18 до 70% бджолиних сімей в Європі та Америці. Проведені в різних країнах епізоотичні дослідження показали, як з кожним роком загострюється ситуація щодо заразних хвороб бджіл. Вченими виявлено кілька причин загибелі бджіл по всьому світу, з яких основними є паразитичні кліщі роду Варроа.

В ході проведення досліджень проб підмору бджіл в Миколаївській регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини, досить часто встановлюється слабка ступінь ураження бджолосімей кліщами варроозу.

Варрооз – це особливо небезпечна, з тяжким перебігом хвороба бджолиних сімей, яка уражує бджолиний і трутневий розплід, бджіл, трутнів і маток. Кліщі розмножується статевим шляхом у бджолиному і трутневому розплоді, порушуючи їх розвиток. На бджолах, трутнях, матках, личинках і лялечках паразитує самка кліща. Збільшення чисельності кліщів, сприяє збільшенню патогенної мікрофлори в вуликах, так як віруси потрапляють в тіло бджоли, шляхом їх інокуляції кліщами варроа в гемолімфу, минаючи всі бар'єри.

Маючи здатність красти мед з чужих вуликів, бджоли можуть заносити збудники хвороб на свої пасіки або навпаки, переносити хвороби на інші. Досить часто виникають епізоотії. Пасіки можуть стати безприбутковими, а іноді, навіть вимирають.

Звести до мінімуму шкоду від захворювання бджіл можна, якщо систематично та своєчасно проводити профілактичні та лікувальні заходи, урізноманітнюючи препарати, що використовуються проти паразита, здійснюючи зоотехнічні прийоми, термообробку бджолиних сімей тощо.

На українському ринку продаються ветеринарні засоби для бджіл, які навіть не зареєстровані в Україні. Частково це контрабанда, частково ця продукція фальсифікована. З 2002р., на території України заборонено завіз, виробництво та застосування ветеринарних препаратів, які містять наступні активнодіючі речовини: нітрофурани, в т.ч. фуразолідон, ронідазол, дапсон, хлорамфенікол (левоміцетин), диметридазол, колхіцин, хлорпромазин, хлороформ, метронідазол у зв'язку з їх шкідливим впливом на організм, зокрема мутагенною та тератогенною діями.

З 01.01.2007р. призупинено державну реєстрацію наступних ветеринарних лікарських засобів для бджіл: ізатізон (метисазон, диметилсульфоксид), апікон (ністатін, оксітетрациклін, апітонус), ларвізол (норсульфазол, окситетрациклін), нозапіцид (сульфадимезин), воротил (флювамізол)

Особливу увагу слід звернути на те, що всі наявні в Україні пасіки підлягають обов’язковій реєстрації та паспортизації. Пасіка підлягає реєстрації за місцем проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка займається бджільництвом, у місцевих державних адміністраціях або сільських, селищних, міських радах. Ветеринарно-санітарний паспорт видається на кожну пасіку з метою обліку здійснення лікувально-профілактичних заходів. Результати проведених обстежень та досліджень обов’язково зазначаються в паспорті пасіки із засвідченням печаткою державної установи ветеринарної медицини.

Згідно вимог чинного законодавства, забороняється переміщення бджіл та продуктів бджільництва з пасік, які не мають ветеринарно – санітарного паспорта та даних за останні 6 місяців щодо характеристик пасіки, її епізоотичного стану, проведених лабораторних досліджень, лікувально – профілактичних та санітарних заходів.

Фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно–санітарних правил. Розміщення пасік на земельних ділянках інших власників або користувачів здійснюється за їх згодою.

Юридичні та фізичні особи, які провадять діяльність, що впливає або може вплинути на стан бджіл, зобов'язані забезпечити їх охорону. Забороняється проводити оранку та будь–яким іншим чином руйнувати медоносні угіддя, застосовувати засоби захисту рослин, стимулятори їх росту, мінеральні добрива, інші препарати та здійснювати будь–які роботи, що можуть призвести до фізичного знищення бджіл під час медозбору.

Під час проведення весняно – польових робіт на фермерських полях, досить часто використовуються отрутохімікати, які можуть привести до масового отруєння бджіл. Застосування засобів захисту рослин у сільському та лісовому господарстві дозволяється згідно з їх переліком, затвердженим у встановленому порядку центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики. Особи, що застосовують засоби захисту рослин для обробки медоносних рослин, повинні попередити про це через засоби масової інформації не пізніше, ніж за три дні. При цьому, в повідомленні мають міститися: дата обробки, назва препарату, ступінь та строк його токсичності.

В разі загибелі бджіл внаслідок обробки суб'єктами господарювання медозборів отрутохімікатами, на відшкодування збитків мають право особи, чиї пасіки були відповідним чином зареєстровані та мали ветеринарно – санітарний паспорт пасіки. Законодавчу силу при визначенні причин загибелі бджіл мають висновки лабораторної діагностики. Для досліджень в лабораторію відправляють загиблих бджіл, супровідний лист, в якому зазначається перелік необхідних досліджень та акт ветеринарно – санітарного обстеження пасіки, підписаний ветеринарним лікарем господарства або району, представником сільської або селищної ради та іншими зацікавленими особами.

 


ОНОВЛЕНО 14.08.2020

 

 

знайшли помилку в тексті?
виділіть мишкою та натисніть: