Болгари Миколаєва: як втікачі із Фракії змінили Південь України
В мережі з’явилось нове документальне відео з анімацією, присвячене історії болгарської громади міста й одному з її представників – Віктору Бузнику, видатному науковцю, ректору Національного університету кораблебудування, чиїм іменем названа вулиця Миколаєва і, навіть, суховантажне судно.
Відео «Болгари Миколаєва. Хто такий Віктор Бузник?» опублікували на каналі Платформи MY ART в YouTube за посиланням: https://youtu.be/LFi9Jql1N9U.
Автор відео: Євген Цимбалюк.
Сучасний мкрн. Тернівка – одне з найбільш ранніх болгарських поселень на території України. Усе почалась після 1802 року, коли жителі Східної Фракії, рятуючись від розгулу кирджалійських розбійників в Османській імперії, знайшли прихисток на Півдні України. Тернівка стала одним із найперших болгарських поселень у цьому краї. Держава підтримала переселенців: кожна родина отримала земельну ділянку, пільги та спеціальні «кормові гроші» для старту.
Болгари виявилися надзвичайно працьовитими господарями. За короткий час вони перетворили ці землі на прибутковий край. На полях вирощували пшеницю, ячмінь та просо, а в садах і на виноградниках кипіла робота.
Прагнення до автономії зробило Тернівку самодостатньою. Мешканці будували власні млини та навіть самі забезпечували себе тканиною. У 1841 році статистика вражала: на кожен житловий будинок припадав власний ткацький станок. Окрім сільського господарства, селище стало потужним центром каменярства. Саме з місцевого тернівського пісковіку та вапняку зведено чимало старовинних споруд Миколаєва.
Саме в цьому середовищі, у родині механіка, у 1914 році народився майбутній геній суднобудування – Віктор (справжнє ім’я Христофор) Бузник. Його шлях від випускника Миколаївського кораблебудівного інституту до його ректора став символом епохи.
Наукові інтереси вченого були фундаментальними для флоту: він розв’язував складні проблеми теплообміну та розрахунків суднових котлів. Без його винаходів неможливо було б уявити злагоджену роботу двигунів, турбін та опалення великих кораблів. Завдяки його працям обладнання суден ставало потужнішим, але водночас легшим і компактнішим.
Як ректор, Бузник не просто очолював інститут, він творив його майбутнє: заснував факультет електрообладнання суден та численні лабораторії; затвердив план будівництва нового студентського містечка в мікрорайоні Соляні; відкрив філію університету в Херсоні.
Сьогодні пам'ять про нього живе не лише в підручниках. Його ім'ям названо вулицю Миколаєва та велике суховантажне судно, а на стінах рідного університету встановлено меморіальні дошки.
Відео створене в межах проєкту «Про що Миколаїв? Поліетнічний Південь» за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.