Енергостійкість українських міст під час війни: приклад Миколаєва
Мер Миколаєва Олександр Сєнкевич і мер Житомира Сергій Сухомлин під час Second Ukrainian Energy Security Dialogue розповіли, як їхні міста залишаються енергостійкими під час війни.
Детальніше - у статті видання "Українська енергетика" (за посиланням повний текст)
Миколаїв: техногенна катастрофа з водою
У Миколаєві з початку війни загинуло понад 156 людей, 703 було поранено. З майже півмільйона жителів у місті залишилось близько 230 тисяч. Через обстріли ворога пошкоджено близько 900 багатоквартирних і понад 1 000 приватних будинків.
"Майже з першого дня російські війська підступили до нас і фактично тероризували місто, обстрілюючи його ракетами різного типу, – розповів мер Миколаєва Олександр Сєнкевич. – Спочатку нас обстрілювали забороненими касетними снарядами, а протягом останніх шести місяців війни – ракетами типу С-300. Загалом, з 24 лютого 2022 року і до моменту звільнення Херсона, нас не бомбардували, здається, лише 42 дні. Атаки на місто не припинились".
Проте найважча ситуація у місті настала після 12 квітня, коли російські війська підірвали водогін Дніпро-Миколаїв відразу у чотирьох місцях. Річ у тім, що хоча Миколаїв і знаходиться біля річки Південний Буг, проте не бере воду з неї, бо вона солона.
"Південний Буг зарегульована різними ГЕСами і водосховищами, тому Чорне море підтискає солону воду. Доказом цього є той факт, що торік до міста навіть запливали дельфіни з Чорного моря", – пояснив міський голова.
Прісна вода до міста йшла трубопроводом Дніпро-Миколаїв, збудованим ще за часів Радянського Союзу. Його довжина – 73 км, а діаметр труб – 1,4 м. Проте 12 квітня, у результаті направленого підриву цього трубопроводу росіянами, у місті сталась найбільша технологічна катастрофа: тепер там немає централізованого водопостачання.
"Протягом місяця у нас взагалі не було води, – розповів Олександр Сєнкевич. – Її завозили і наливали людям у пластикові пляшки з машин. За місяць ми побудували додатковий трубопровід із Південного Бугу. Очищаємо воду від бактерій, але, на жаль, не можемо знизити два параметри: солоність і м'якість. Таким чином, сьогодні водою можна користуватись – прати речі, мити посуд, навіть мити овочі та фрукти, але цю воду не можна пити і не можна готувати на ній їжу. Фактично вода є технічною".
Для вирішення проблеми з питною водою, у Миколаєві почали бурити свердловини у всіх закладах охорони здоров'я, а також на території соціальних об'єктів. Пізніше обладнали ці свердловини установками для очищення води з системою осмосу. Їх привезли з кількох міст, зокрема, і від колег із Житомира.
"Сьогодні цією питною водою користуються не лише наші об'єкти соціальної інфраструктури, воду також просто роздають людям. Її можна отримати у найбільш людних місцях Миколаєва", – додав мер.
Проте проблеми із системою очищення води залишаються, і місто робить все можливе, аби у будь-який спосіб забезпечити людей водою.
"Ми збільшуємо кількість очисних систем і намагаємось в усіх мікрорайонах зробити станції видачі води", – наголосив Олександр Сєнкевич.
Захист від солоної води системи опалення
Те, що у Миколаєві є бодай технічна вода це добре, але оскільки вона солона, то спричинила корозію труб. Мер міста зазначив, що у результаті кількість аварійних випадків через протікання водогону зросла у 20 разів. А це, своєю чергою, призвело до втрати фактично 40% води. Труби швидко іржавіють і ці пошкоджені частини доводиться часто міняти.
"Ми не могли дозволити, щоб солона вода потрапила до систем енергозбереження, теплозбереження, теплопостачання, тому почали також бурити свердловини біля окремих котелень (а у нас їх загалом 95). Також ми знайшли підземні колодязі, видобуваємо воду й підкачуємо її у ці системи. Оскільки вода знаходиться в циклі, то біля котелень ми також облаштували видачу води для миколаївців", – розповів Олександр Сєнкевич.
У місті є два підприємства, які постачають тепло – "Миколаївоблтеплоенерго" (міське комунальне) і Миколаївська ТЕЦ. На переконання міського голови, після закінчення війни їх треба передати у власність громади й модернізувати, а не віддавати у приватну власність, як про це говорили до початку нападу росії.
"Ми розуміємо, що для людей, які будуть приватизувати ТЕЦ, більше цікава електрогенерація, аніж теплопостачання, і тому вони не будуть займатись модернізацією тепломереж", – переконаний Олександр Сєнкевич.
До війни, завдяки спільному зі Світовим банком проєкту, у Миколаєві замінили п'ять великих котелень із 95. Як наслідок – споживання газу зменшилось на 20% того обсягу газу, який використовувало підприємство "Миколаївоблтеплоенерго".
Під час війни у місті було зруйновано кілька котелень.
"Ми фактично займались чимось схожим до операцій на відкритому серці: частково відключали котельні, мережі й фактично ремонтували працюючу систему, що називається "на льоту", – розповів мер Миколаєва.
З його слів, зараз у місті запущені усі котельні і тепло пішло в усі будинки. У разі потреби, аварійні бригади оперативно реагують і ліквідують усі аварії.
А ще у цей дуже складний рік, миколаївцям вдалось закінчити проєкт, який вони почали з NEFCO, і завдяки якому змогли підключити додатково одну окрему (тупикову) котельню, яка була побудована й здана в експлуатацію у цьому воєнному році. Котельня має газовий і пелетний котли. Це дозволило місту дати тепло у 27 великих багатоповерхових будинків, два дитячих садочки, хостел і школу.
Щоб опалювати будинки, потрібно закрити вікна й дахи
Початок опалювального сезону у більшості українських міст тісно пов’язаний з питаннями щодо вартості газу, його доставки й таке інше. Натомість Миколаїв зіткнувся цього року з іншою проблемою: як закрити всі вікна будинків, які постраждали від обстрілів. Половина жителів міста виїхала, а їх квартири залишились без вікон. Пускати тепло у таке житло – без сенсу.
"Нам потрібно було закрити вікна, – згадує Олександр Сєнкевич. – І ми зробили це завдяки допомозі уряду Данії, від якого отримали велику кількість ОSB-плит.
Однак потрібно було також, щоби хтось закривав вікна цими плитами. Бракувало рук, тому мерія Миколаєва звернулась по допомогу до Асоціації міст України. І міста (Чернівці, Івано-Франківськ, Одеса, Чорноморськ, Славутич тощо) скерували до Миколаєва свої бригади. А Житомир посилав декілька бригад. І зробив це не один раз, а декілька.
"Так насправді перевіряються справжні друзі", – зауважив міський голова Миколаєва.
Аналогічна проблема була із дахами, бо їх також було зруйновано дуже багато. Всі їх закрили, як могли. До деяких із них місцева влада обіцяє повернутись навесні, аби відремонтувати їх більш капітально.
Миколаїв готується до важкої зими
Громада Миколаєва розуміє, що до складнощів із водою під час війни можуть додатись також серйозні проблеми із опаленням. Аби містяни мали де зігрітись у разі, якщо ворог зруйнує систему теплопостачання, миколаївці підготували 12 пунктів обігріву у школах і дитячих садках, які мають свої окремі котельні. Пункти додатково обладнали дизель-генераторами.
Проте потреба у дизель-генераторах залишається високою, оскільки ними слід обладнати також пункти видачі води. І їх до кінця року має бути 150, адже вода – найнеобхідніше для виживання людей.
Крім того, миколаївці потребують інструментів і матеріалів для ремонту. Про таку допомогу просять партнерів, зокрема, міста-побратими.
"Хочу подякувати всім нашим партнерам, які допомагають нам вистояти і перемогти в цій війні. У першу чергу, уряду Данії, який взяв шефство над Миколаєвом, а також містам-побратимам: Ганноверу, Дортмунду, Хелму, Брашову і багатьом іншим".