25 вересня у Миколаєві відкриють меморіальну дошку на честь народного артиста України Василя Бурдика
25 вересня о 12:00 за адресою: вул. Соборна, 13 (біля Обласного палацу культури) відбудеться урочисте відкриття меморіальної дошки на честь народного артиста України Бурдика Василя Миколайовича (1945-2009).
Саме в цьому будинку у 1970-1976 роках жив Василь Миколайович.
Рішення про увічнення пам’яті видатного митця було прийнято виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 23 листопада 2018 року (№1158).
Замовником виготовлення меморіальної дошки виступало управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради. Автором дошки є заслужений діяч мистецтв України Булавицький Іван Якович.
Історико-біографічна довідка про Бурдика Василя Миколайовича
Бурдик Василь Миколайович народився 25 вересня 1945 року в селі Стави Кагарлицького району Київської області в сім'ї сільського вчителя.
З дитячих років брав участь у театральних постановках свого батька на сцені сільського будинку культури. Батько Василя з юнацтва хотів стати актором, але з війни повернувсь із одним оком. Але любовь до театру залишилися і після уроків Микола Михайлович ставив у клубі "Назара Стодолю" Шевченка, "Наталку Полтавку" Котляревського... Саме на сцені клубу рідного села Василь Бурдик зіграв свою першу роль у спектаклі "Мартин Боруля" Карпенка-Карого, у постановці рідного батька. Після закінчення школи Василь поступав до Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого, проте невдало. Протягом двох років працював вчителем фізкультури в рідному селі, грав на сцені сільського клубу.
У 1965 році на запрошення режисера Анатолія Скибенка вступив до театральної студії Київського українського драматичного театру імені Івана Франка. Студійці працювали по дванадцять годин на добу: вранці лекції, ввечері гра на уславленій сцені. Так усі два роки. Бурдик умів та любив вчитись. Дипломна робота - блискуча роль Мальволіо в "Дванадцятій ночі" Шекспіра.
Після закінчення студії у 1967 році переїхав до Миколаєва. З 1 вересня того ж року — актор Миколаївського обласного українського музично-драматичного театру.
В 1980 році, коли Бурдик був уже відомим актором, він вступив до Київського інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого на режисерське відділення, й успішно його закінчив в 1985 році. У якості дипломної роботи поставив у рідному театрі казку "Іван - крестьянський син".
За роки творчої діяльності зіграв понад 500 різнопланових ролей у театрі. Серед провідних ролей
- Костянтин Ольшанський («Десант у безсмертя» А. Умеренкова);
- Парфентій Гречаний («Партизанська іскра» Б. Арова та М. Саєнка, за цю роль отримав премію ЛКСМУ імені Миколи Островського, а від міста першу невелику квартиру у будинку №13 по вул. Соборній, в якій він мешкав в 1970-1976 роках);
- Антей («Оргія» Лесі Українки);
- Гирш («Для домашнього вогнища» І. Франка);
- Кайдаш («Кайдашева сім'я» І. Нечуй-Левицького);
- Ной («Ноєв ковчег» В. Босовича);
- Василь («Циганка Аза» М. Старицького);
- Сірко («За двома зайцями» М. Старицького);
- Дядько Тарас («Мина Мазайло» П. Куліша);
- Андрій Дудка («Голий президент» Д. Шевцова);
- Дон Алонсо («З коханням не жартують» П. Кальдерона).
Природа багато обдарувала Василя Миколайовича - акторський талант, гарний звучний голос, імпозантна зовнішність, педагогічний дар. Він був видатним професіоналом, про театральний фах знав усе: чудово фехтував - поставив не один театральний бій; співав, танцював, грав на домрі; майстерно гримувався й завжди намагався робити це сам. Добре їздив верхи; на святкуванні першої річниці створення української держави вразив публіку, виїхавши на поле стадіону в образі Богдана Хмельницького...
В 1983 році Василю Бурдику присвоїли звання заслуженого артиста УССР, 1992-го - категорію "Майстер сцени", яку мав до 2006 року, а в 2002 році Указом Президента України № 841/2002 "Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Миколаївської області» удостоєн звання «Народний артист України».
Знання, отримані в інституті, стали в нагоді, коли актор почав викладати в "Академії пані Куліси", заснованій при Миколаївському українському театрі драми й музичної комедії. Викладав акторську майстерність, сценічний рух, читав цікаві лекції з історії театру. Щиро ділився з молоддю знаннями й досвідом, сміливо розповідав і про свої акторські знахідки, й про помилки. З тієї студії вийшло чимало чудових артистів.
02 лютого 2009 року народного артиста не стало. Похований він на кладовищі в м.Миколаєві.
