РІШЕННЯ

№ 15/41 від 2003-10-17

Про затвердження Правил використання та забудови території м.Миколаєва

Розглянувши Правила використання та забудови території м.Миколаєва, розроблені Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст “Діпромісто” згідно з рішенням міської ради від 20.10.2000 № 23/29 на замовлення Миколаївського міськвиконкому та головного управління містобудування та архітектури (договір від 10.08.2000 № 536-01/2000), зміни та доповнення, внесені робочою групою, створеною рішенням міської ради від 12.06.03 № 12/9, для доопрацювання Правил використання та забудови території м. Миколаєва, керуючись статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та статтями 1, 10, 12, 22 Закону України “Про планування та забудову територій”, міська рада
 
ВИРІШИЛА:
 
1. Затвердити Правила використання та забудови території міста Миколаєва, розроблені Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст “Діпромісто” з урахуванням змін та доповнень, внесених робочою групою, створеною рішенням міської ради від 12.06.03 №129 (додаються).
2. Головному управлінню містобудування та архітектури і робочій групі проконтролювати доопрацювання і внесення змін та доповнень у Правила використання та забудови території м. Миколаєва Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст “Діпромісто” в місячний термін. Про виконання проінформувати  депутатів на сесії міської ради.
3.Правила використання та забудови території міста Миколаєва, розроблені та  доопрацьовані Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст “Діпромісто” з урахуванням змін та доповнень, внесених робочою групою, створеною рішенням міської ради від 12.06.03 № 12/9, набирають чинності  з 01.01.04. 
4. Пункт 1 рішення міської ради від 20.10.2000 № 23/29 “Про визначення об’єктів будівництва, розміщення яких призупиняється в м.Миколаєві” вважати таким, що втратив чинність з 01.01.04.
 
5. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань регулювання земельних відносин, архітектури та будівництва (Анищенко О.М).

Зі змінами та доповненнями.

Затверджено
рішенням міської ради
від 17 жовтня 2003
№15/41

Правила використання та забудови території
міста Миколаєва

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ БУДІВНИЦТВА
АРХІТЕКТУРИ ТА ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ПРОЕКТУВАННЯ
МІСТ “ДІПРОМІСТО”

МИКОЛАЇВ
ПРАВИЛА ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАБУДОВИ
ТЕРИТОРІЇ МІСТА

Том 1

КИЇВ 2001 Р.

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ БУДІВНИЦТВА
АРХІТЕКТУРИ ТА ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ПРОЕКТУВАННЯ
МІСТ “ДІПРОМІСТО”

МИКОЛАЇВ
ПРАВИЛА ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАБУДОВИ
ТЕРИТОРІЇ МІСТА

Том 1

ЗАМОВНИК: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ МІСТОБУДУВАННЯ І АРХІТЕКТУРИ
МИКОЛАЇВСЬКОГО МІСЬКВИКОНКОМУ

ДОГОВІР: №536-01/1-2000Р.
від 10.08.2000Р.

ДИРЕКТОР Ю.БІЛОКОНЬ
НАЧАЛЬНИК АПУ В.ТОКАР
КЕРІВНИК АПМ-5 А.КУДЕЛІН
ГАП Л.ГОЛОВІЧ

КИЇВ 2001 Р.

Склад проекту

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА............................................................... 3
ВСТУП........................................................................... 5
ЧАСТИНА І.................................................................... 8
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ МІСТА, ІСНУЮЧОЇ МІСТОБУДІВНОЇ
ДОКУМЕНТАЦІЇ ТА ВИЯВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ МІСТА, ЯКІ
ПОВИННІ БУТИ ПОКЛАДЕНІ В ОСНОВУ РОЗРОБКИ “ПРАВИЛ ВИКОРИСТАННЯ
ТА ЗАБУДОВИ ТЕРИТОРІЇ МІСТА”...................................... 8
ГЛАВА 1. Аналіз сучасного стану міста..................................... 9
ГЛАВА 2. Основні положення Концепції територіального розвитку міста..... 11
ГЛАВА 3. Функціонально-планувальна організація території............ 12
ГЛАВА 4. Мережа вулиць і доріг............................................ 20
ЧАСТИНА ІІ................................................................. 23
ВИМОГИ ТА ОБМЕЖЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ І ЗАБУДОВИ ЗЕМЕЛЬНИХ
ДІЛЯНОК НА ТЕРИТОРІЇ МІСТА..................................... 23
ГЛАВА 1. Загальні вимоги до територій, які потрапляють в зону впливу інженерно-
транспортних комунікацій та санітарно-захисні зони...................... 24
ГЛАВА 2. Містобудівні та історико-культурні вимоги та обмеження... 34
ГЛАВА 3. Механізм реалізації “Правил використання та забудови території м. Миколаєва”. 40
ЧАСТИНА ІІІ................................................................ 44
ПРАВИЛА ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАБУДОВИ ТЕРИТОРІЇ МІСТА.
(проект)....................................................................... 44
РОЗДІЛ І. Регулювання забудови та землекористування на основі плану зонування. 48
ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ....................................... 48
ГЛАВА 2. ОРГАНИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВИЛ ТА ЇХ КОМПЕТЕНЦІЯ.... 54
ГЛАВА 3. РЕЖИМ ЗАБУДОВИ ТА ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІЇ МІСТА. 60
ГЛАВА 4. ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ РОЗТАШУВАННЯ ТА НАДАННЯ ДОЗВОЛУ
НА БУДІВНИЦТВО ОБ’ЄКТІВ МІСТОБУДУВАННЯ НА ОСНОВІ ПЛАНУ ЗОНУВАННЯ.-65
ГЛАВА 5. ПРИПИНЕННЯ ПРАВ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ. ПРАВА НА
ВИКОРИСТАННЯ НЕРУХОМОСТІ, ЯКІ ВИНИКЛИ ДО ВСТУПУ В СИЛУ ПРАВИЛ.
ПОГОДЖЕННЯ ВІДХИЛЕНЬ ВІД ПРАВИЛ............................... 78
ГЛАВА 6. ВНЕСЕННЯ ДОПОВНЕНЬ ТА ЗМІН ДО ПРАВИЛ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА
ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ...................................................... 82
РОЗДІЛ II. Переважні і допустимі види забудови та інше використання земельних
ділянок у межах відповідних зон......................................... 85
ГЛАВА 1. ПЛАН ЗОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ М. МИКОЛАЄВА ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗОН. 85
ЧАСТИНА ІV............................................................... 104
Додатки до Правил........................................................ 104
ДОДАТКИ.................................................................... 108

ПЕРЕДМОВА.

“Правила використання та забудови території м. Миколаєва” виконані Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст “Діпромісто” за замовленням Миколаївського міськвиконкому (договір № 536-01/2000 від 10.08.2000 р.).
Дана робота є І етапом розробки “Правил використання та забудови території м. Миколаєва” (далі Правила), де розглядається зонування всієї території міста в існуючих та проектних межах, визначаються планувальні обмеження, що діють на території міста, а також надається проект нормативно-правового акту Правил, який в подальшому буде видаватись окремим томом після його доробки та затвердженням місцевими органами самоврядування.
Окремим розділом в роботі представлені вимоги та обмеження використання та забудови земельних ділянок на території міста та схема планувальних обмежень. Крім того, у складі даної роботи виконані тематичні схеми: Схема розміщення автозаправних станцій та Схема розміщення ринків.
При розробці Правил був проведений детальний аналіз існуючого на даний час використання міських земель, проведене коригування перспективного використання території міста, коригування мереж вулиць і доріг з установленням їх класифікації і розробкою плану червоних ліній М 1:10000 (з урахуванням планувальних рішень, прийнятих у “Концепції територіального розвитку міста Миколаєва”, 1997 р). На основі вище вказаних робіт була розроблена “Схема функціонально-планувальній організації території та вулично-дорожньої мережі”, на основі якої і було проведене зонування всієї території міста.
У методичному відношенні використовувався довідник “Регулювання використання і забудови територій населених пунктів”, розроблений спільно українськими та американськими фахівцями, матеріали Правил землекористування та забудови міст Черкаси, Новгорода, Самари, Хабаровська та Казані, розроблені спільно російсько-американськими фахівцями в рамках проекту консультативної допомоги по створенню в містах Росії та України сучасної системи землекористування на основі правового зонування території.
Дана робота спирається на діючу в Україні законодавчу базу, укази президента, нормативні та правові акти. Витяги з даних документів приводяться у Додатку.
При виконанні цієї роботи були використанні матеріали:
Генеральний план м. Миколаєва, Діпромісто, м. Київ, 1985р.;
Концепція територіального розвитку м. Миколаєва, Діпромісто, м. Київ, 1997 р.;
Історико-архітектурний опорний план м. Миколаєва, “Укрпроектреставрація”, м. Київ, 1995 р., а також ряд інших проектних розробок виконаних “Діпромістом” (м. Київ) та Миколаївським Діпромістом (м. Миколаїв).
Правила використання та забудови території м. Миколаєва розроблені авторським колективом інституту “Діпромісто” під керівництвом кандидата архітектури Ю. М. Білоконя.
Робота виконувалась в архітектурно-планувальній майстерні № 5 (керівник – А. Є. Куделін) спільно з спеціалістами інженерно-планувального відділу (керівник – Е. В. Шаповалов) та спеціалістами Базового центру ГІС (керівник – Ю. М. Палеха) у складі:
Головний архітектор проекту Л. Головіч;
Головний архітектор проекту А. Айлікова;
Головний спеціаліст О. Кононенко;
Головний спеціаліст Б. Скоробогатов;
Головний спеціаліст В. Муха;
Головний спеціаліст В. Янчук;
Керівник групи С. Мельнікова;
Керівник групи Н. Касумова;
Керівник групи І. Панченко;
Керівник групи О. Геращенко;
Провідний інженер О. Марущак;
Провідний інженер І. Колкєр;
Провідний інженер Л. Сухина;
Інженер Л. Ковтанець.

Наукові консультації здійснював заступник завідуючого секретаріату Комітету Верховної Ради з питань будівництва, транспорту і зв’язку кандидат економічних наук
Ю. Манцевич.

В розробці окремих розділів приймали участь співробітники міськвиконкому м. Миколаєва, облдержадміністрації Миколаївської області та Миколаївського Діпроміста, а саме:
Начальник управління містобудування та архітектури облдержадміністрації – П. Казмірчук;
Головний архітектор міста – О. Бондарь;
Зам. головного архітектора міста – Н. Старушко;
Начальник управління земельними ресурсами – Ю. Олійник;
Голова правління ЗАТ Миколаївське Діпромісто – О. Старушко.
ВСТУП.

Встановлення ринкових відносин у питаннях використання землі та нерухомості в Україні, створення стабільно функціонуючого ринку землі, який повинен забезпечити ефективне, динамічне та сприятливе середовище для життя, необхідність стимуляції інвестицій в міське господарство та об’єкти нерухомості зумовлює введення відповідних змін в політику містобудування та в систему документації з територіального планування та містобудування.
Це тим більш актуально, що серед напрямків діяльності міськвиконкому чітко визначені види діяльності, які безпосередньо пов’язані з містобудівними питаннями, а саме:
регулювання планування та забудови міських територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів;
створення сприятливих умов для житлового та соціально-культурного будівництва;
контроль за використанням земель міста;
розвиток міської інженерної та транспортної інфраструктури;
вдосконалення мережі соціально-культурного та торгівельно-побутового обслуговування;
збереження історико-культурних та архітектурних пам’яток.
При цьому, при існуючій системі містобудівного розвитку та діючій документації можна виділити ряд основних проблем, з якими постійно доводиться мати справу в ході реалізації містобудівної політики в місті. До них можна віднести такі:
в існуючій системі містобудівної документації нечітко описані механізми містобудівних погоджень;
недостатньо визначені або занадто пізно встановлюються критерії, на базі яких приймаються містобудівні рішення;
основна інформація містобудівного характеру, навіть при її наявності, не завжди буває доступною для широкого кола громадськості, в результаті чого інвестори, забудовники, власники землі та нерухомості, так як і рядові громадяни, практично мають обмежені можливості приймати участь в процесі обговорення та прийняття містобудівних рішень;
в основному, ділянки виділяються та закріплюються за конкретним землекористувачем на території міста вибірково, часто випадково, що обмежує можливість використання території згідно з її основним функціональним призначенням;
містобудівна документація в тому вигляді, в якому вона існує сьогодні, не може в повній мірі бути базою для прийняття рішень в умовах ринкової економіки.
Таким чином, діючу систему містобудівного регулювання доцільно скоригувати із врахуванням необхідності вирішення всіх вищеназваних проблем. Інакше, приватні інвестиції будуть заморожені, а місто не буде в змозі реалізувати свою довгострокову містобудівну стратегію.
Основним інструментом реалізації нової містобудівної політики та управління поточними процесами, основним документом, який в змозі реалізувати принципи управління міським землекористуванням та забезпечити узгодження інтересів держави, суспільства, різних територіальних груп населення, окремих громадян, які є землевласниками та землекористувачами у Миколаєві, є “Правила використання та забудови території м. Миколаєва”, розроблені згідно Закону України “Про планування та забудову території” (№ 1699-ІІІ від 20.04.2000 р.).
Правила призначаються для забезпечення послідовного і сталого розвитку м. Миколаєва шляхом раціонального, найбільш ефективного використання усіх міських територій, а також тих територій, що передбачені для міських потреб за межами міста в інтересах його громадян, суспільства і держави, для регулювання усіх суб’єктів правовідношень у цьому питанні згідно вищезазначеного Закону України “Про планування та забудову територій”, Закону України “Про основи містобудівництва”, “Земельному кодексу України”, постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження положення про державний архітектурно-будівельний контроль” та інших законодавчих актів України, а також діючих на даний час державних будівельних норм та інших нормативних документів.
У Правилах наведені положення щодо зонування міської території, переважного і допустимого використання земельних ділянок у межах окремих зон, здійснення всіх видів міського будівництва, освітлені процедурні питання впровадження Правил.
Для кожної окремої зони згідно з державними будівельними нормами встановлюються єдині умови і обмеження забудови та іншого використання земельних ділянок (містобудівні, інженерні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні, історико-культурні).
Правилами встановлюється порядок вирішення питань розташування, надання дозволу на будівництво об’єктів містобудування, надання дозволу на виконання будівельних робіт, прийняття цих об’єктів в експлуатацію, а також порядок здійснення контролю за містобудівною діяльністю та цілого ряду інших питань.
При цьому правове регулювання землекористування повинно виконувати, як мінімум три функції:
забезпечення правової визначеності у відношенні до землекористування: власники землі, забудовники та інвестори повинні заздалегідь знати про те, який характер дій може бути застосований у відношенні до кожної ділянки у місті;
забезпечити гарантії того, що міська забудова буде сумісна з оточуючими типами забудови та землекористування, тобто вона буде відповідати принципам раціонального планування і використання територій;
сприяти реалізації задач довгострокового розвитку міста з урахуванням його містобудівних особливостей, його історико-культурної спадщини та екологічної обстановки.
Відповідне місце в Правилах надається врахуванню державних інтересів, а також врахуванню громадських і приватних інтересів.
Врахування державних інтересів полягає у визначенні потреби в територіях, необхідних для розташування та утримання об’єктів загальнодержавного значення.
Врахування громадських і приватних інтересів полягає у визначенні потреби територіальної громади (все населення м. Миколаєва) в територіях, необхідних для розташування, утримання об’єктів житлово-комунального господарства, соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури, вирішення інших завдань забезпечення сталого розвитку міста, а також у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або у користування земельних ділянок, захисту майнових прав, а також безпечного функціонування об’єктів нерухомості.
Метою розробки Правил являється планово-картографічне, методичне та нормативне забезпечення довгострокової політики та послідовної діяльності органів міської влади щодо регулювання раціонального використання земельних ресурсів та регламент в забудові території міста з урахуванням нової системи економічних відносин та різних форм власності на землю та нерухомість.
Практичні результати розробки Правил:
створення механізму реалізації рішень Концепції територіального розвитку м. Миколаєва, які будуть закладені в основу нового генерального плану міста, шляхом управління процесом забудови міста відповідно до прийнятого функціонального зонування міської території;
створення організаційних умов для розширення можливостей інвестування приватного капіталу в міське будівництво та розвиток підприємницької діяльності, формування ринку землі та нерухомості, забезпечення приватизації земельних ділянок;
розробка основ цінової політики в сфері земельних відносин;
збільшення доходної частини міського бюджету за рахунок аукціонного податку та передачі в оренду земельних ділянок та раціональної податкової політики в сфері землі та нерухомості.
Правила обов’язкові для усіх суб’єктів власності на земельні ділянки, будинки і споруди м. Миколаєва, а також для проектних, пошукових, будівельних організацій, усіх інженерних служб, які здійснюють в місті роботи незалежно від їх дислокації і відомчої приналежності, для всіх управлінь і відділів Миколаївського міськвиконкому при проведені пошукових робіт, будівництві, реконструкції, ремонті і обслуговуванню міських об’єктів, контролі за використанням міських земель, будівель і споруд, а також при виконанні інших процедур у сфері, що охоплюється даними Правилами.
Протягом місяця після завершення розробки “Правил використання та забудови території м. Миколаєва” Миколаївський міськвиконком має повідомити населення міста через засоби масової інформації про місце їх розгляду, форми, місце і строк подання пропозицій (зауважень) до Правил, порядок їх обговорення.
Правила затверджуються рішенням Миколаївської міської Ради народних депутатів.
При внесенні змін в законодавство і державні норми зміни в Правила вносяться також рішенням міської Ради народних депутатів.


ЧАСТИНА І.

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ МІСТА, ІСНУЮЧОЇ МІСТОБУДІВНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ТА ВИЯВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ МІСТА, ЯКІ ПОВИННІ БУТИ ПОКЛАДЕНІ В ОСНОВУ РОЗРОБКИ “ПРАВИЛ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАБУДОВИ ТЕРИТОРІЇ МІСТА”.

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ МІСТА, ІСНУЮЧОЇ МІСТОБУДІВНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ТА ВИЯВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ МІСТА, ЯКІ ПОВИННІ БУТИ ПОКЛАДЕНІ В ОСНОВУ РОЗРОБКИ “ПРАВИЛ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАБУДОВИ ТЕРИТОРІЇ МІСТА”.

ГЛАВА 1. Аналіз сучасного стану міста.

1.1.Історична довідка.

Місто Миколаїв – значний адміністративний, індустріальний і культурний центр півдня України, центр Миколаївської області, а також Жовтневого і Миколаївського адміністративних районів.
Миколаїв було засновано в 1788-1790 роках на лівому березі Бузького лиману, на півострові, що утворився в місці зливання рік Південний Буг і Інгул.
Його виникнення було пов’язано з необхідністю будівництва флоту для захисту південних кордонів Російської імперії.
Російсько-турецька війна 1787-1791р.р. вимагала прискорення будівництва військових кораблів для Чорноморського флоту, в зв’язку з чим 21 липня 1788 р. було засновано нову верф у гирлі річки Інгул. Ця нова верф 27 серпня 1789 р. за наказом Потьомкіна, що був затверджений Катериною ІІ, була названа “Місто Миколаїв” (на згадку про взяття російськими військами фортеці Очаків в “Миколаїв день”). На цій верфі вже в 1790 р. було спущено на воду перший військовий корабель “Святий Миколай”.
Починаючи з грудня 1791 р. почалось організоване будівництво міста. В 1836р. було затверджено план м. Миколаєва. Характерною ознакою в забудові міста була яскраво виявлена прямокутна система планування з невеликими кварталами і дуже широкими вулицями.
У 1903 р. була відкрита нова залізнична лінія Миколаїв-Херсон.
С 1911 року по 1917 рік Миколаїв переживав період високого промислового піднесення, виключно за рахунок суднобудівництва.
Чисельність населення за даними 1913 року складала 106,3 тис. чол.
Подальший розвиток міста було перервано першою світовою і громадянською війнами.
Починаючи з 1921 року і до Вітчизняної війни поряд з ростом і реконструкцією суднобудівних заводів в місті розвивається металообробна, харчова і легка промисловість, відкривається ряд вузів і технікумів.
В період німецько-фашистської окупації основні підприємства міста та велика кількість житлових будинків було зруйновано.
Відновлення і забудова міста провадилась згідно генеральних планів, які були розроблені Українським державним інститутом “Діпромісто” (Київ) у 1947,1954, 1966, 1985 роках.

1.2.Виробничий комплекс та соціальна сфера.

Населення міста на 1.01.2001 р. складає 503,4 тис. чол., в межах міської межі міста, прийнятої Верховною Радою у 1996 р., загальна площа складає 25282,6 га.
В межі міста включені селища міського типу – Велика Кореніха і Тернівка та села – Мала Кореніха і Матвіївка.
Миколаїв на даний час являє собою багатофункціональне місто з розвинутими в значній мірі промисловими, соціально-культурними і адміністративними функціями.
Основою містоутворюючої бази м. Миколаєва являється промисловість і зовнішній транспорт.
У місті сформувався значний багатофункціональний промисловий комплекс у складі підприємств машинобудування і металообробки, де основне місце посідають суднобудівні підприємства, підприємства кольорової металургії, харчової та легкої промисловості.
Зовнішній транспорт представлен залізничним, автомобільним, повітряним та водним (морським та річковим) транспортом.
Дуже важливе місце в виробничому комплексі міста посідає виробничо-портове господарство, до складу якого входять 4 порти, які виконують перевози, як у межах України, так і на міжнародних лініях.
Чільне місце у виробничому комплексі міста займає капітальне будівництво, яке представлено рядом великих підприємств будівельної індустрії і значною кількістю кваліфікованих будівельних кадрів.
Роль м. Миколаєва як обласного центру з розвинутим багатогалузевим промисловим комплексом обумовила наявність в місті на даний час потужного науково-дослідницького і проектного потенціалу. В місті нараховується багато проектних організацій і науково-дослідницьких підприємств.
У трьох інститутах, університеті та 5 філіях навчаються 16,9 тис. чол.
“Кузнею” кадрів є Український морський державний технічний університет, який поруч з кадрами для суднобудівної промисловості готує фахівців у галузі ринкової економіки. В 13 професійно-технічних училищах міста навчаються професіям суднобудівної, швейної та інших галузей 7,3 учнів.
В місті функціонує 3 театри, філармонія, 19 клубних закладів, 55 бібліотек, 2 музеї, цілий ряд об’єктів спортивного профілю, лікувальних і оздоровчих закладів, підприємств торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування.
На даний час м. Миколаїв володіє значною по своїм масштабам культурною спадщиною, початок формування якої офіційно можна віднести до другої половини 18 століття.
В Миколаєві найбільш цінною історичною територією являється сельбищна територія на півострові, який утворений річками Південний Буг і Інгул.
Розпланування центрального ядра є одним із зразків містобудівного мистецтва епохи класицизму.
В межах історичної території скупчені усі об’єкти культурної спадщини: архітектури та містобудування, історичні, монументального мистецтва, садово-паркового мистецтва.

1.3.Транспортна та інженерно-технічна інфраструктури.

Сучасна транспортна інфраструктура міста складається з системи зовнішнього транспорту, магістральної вулично-дорожньої мережі і мережі масового пасажирського транспорту.
В місті функціонує дві автостанції, що обслуговують міжміські та приміські перевезення. Перевезення жителів здійснюють трамвайні, тролейбусні, автобусні маршрути та залізничний транспорт. Більша частина пасажирів користується послугами маршрутних таксі.
Місто має розвинуту інженерно-технічну інфраструктуру. Телекомунікації у місті представлені 9 телевізійними каналами, з них 7 – комерційні.

ГЛАВА 2. Основні положення Концепції територіального розвитку міста.

Концепція, як перший етап розробки генерального плану міста, була розроблена Діпромістом у 1997 році. Вона є прогнозно-аналітичною містобудівною документацією, яка визначає прогноз планувального розвитку міста і принципові напрямки діяльності по вирішенню містобудівних проблем. Розглянувши і проаналізувавши передумови розвитку міста, в Концепції було зроблено висновок, що Миколаїв має цілий ряд сприятливих для розвитку факторів.
До них відносяться:
вигідне географічне положення в системі опорного каркасу планувальної структури території України, що ще більше підсилиться в результаті запланованого проходження поряд з містом трансконтинентального транспортного коридору;
важливе місце в регіональній системі розселення, як виконуючого функції обласного, міжрайонного і районного центрів;
розташування в зоні розвинутого, сталого сільськогосподарського виробництва;
довгі традиції в машинобудівній і, зокрема, суднобудівній промисловості, розвиток кольорової металургії, розвинута галузева структура промисловості;
наявність портів і аеропорту, які в поєднанні з залізничним і автомобільним транспортом можуть сформувати могутній транспортний вузол міждержавного значення;
широкі ринки збуту продукції (з виходом на зовнішні ринки), розширення міжнародних контактів;
наявність кваліфікованих трудових ресурсів;
наявність у місті, а також у його приміський зоні значної культурної спадщини, яка в поєднанні з зонами, придатними для рекреаційного використання, може сприяти розвитку Миколаєва як туристичного центру;
привабливе і відносно чисте навколишнє середовище;
наявність територіальних ресурсів для розміщення житлового, громадського, промислово-складського будівництва і зокрема ділянок доступних для інвестицій, як за межами існуючої забудови міста, так і в її межах (за рахунок містобудівно-обґрунтованої реконструкції і регенерації в центральній частині міста, а також на вільних від забудови територіях);
наявність транспортної та інженерної інфраструктур, що потребує певної модернізації.
Для Миколаєва, таким чином, на основі об’єктивних передумов Концепцією був прийнятий шлях розвитку з перевагою промислово-транспортних функцій, орієнтований на максимальне використання можливостей розвитку окремих галузей, як виробничої так і невиробничої сфер, що має збалансований характер.
На даний час в існуючій межі міста є значні територіальні ресурси для розміщення багатьох видів нового міського будівництва – житлового, громадського, промислового, комунально-складського та для створення системи озеленених територій.
Згідно Концепції чисельність населення міста на містобудівний прогноз прийнято в 570 тис. чол. при умові покращення демографічної ситуації з початком позитивних змін в економіці країни, а також за рахунок механічного приросту населення.
Прийнята житлозабезпеченість складатиме 27 кв. м. на людину у багатоквартирному житловому фонді, в садибному житловому фонді кожна сім’я з трьох чоловік буде мати окремий житловий будинок.
Згідно цього, у межах міста – в існуючому житловому фонді та у новому (багатоквартирному та садибному) можна розселити ~ 470 тис. чол., ще 100 тис. чол. – за межею міста на перспективних територіях на північ від міста у районі с. Коларівка та на південь – у районі с. Лупарево-Лимани (для розселення робітників глиноземного заводу).


ГЛАВА 3. Функціонально-планувальна організація території.


Згідно Закону України “Про планування та забудову території”, Правила повинні розроблятись на основі генерального плану, в якому визначаються потреби в територіях для забудови та іншого використання, межі функціональних зон, планувальна структура.
Формально діючий на даний час генеральний план м. Миколаєва, розроблений Діпромістом у 1985 році, потребує корінного коригування і не може бути прийнятий за основу при розробці Правил тому, що не відповідає основним положенням нової Концепції міста особливо його територіальному розвитку.
Крім того, представлених в Концепції містобудівних матеріалів виконаних у М 1:25000 недостатньо, порівняно з об’ємом і якістю інформації, яка необхідна для розроблення Правил. Ряд матеріалів, які стосуються планувального рішення, потребує уточнення і більш детальної розробки в М 1:10000.
Тому при розробці Правил були виконані додаткові роботи по розробці містобудівних матеріалів Концепції у М 1:10000 з урахуванням рішень генерального плану, а також рішень цілого ряду проектів детального планування, розроблених за останні десять років.
На основі цього були детально розроблені планувальні рішення по функціонально-планувальній організації території міста, коригуванню мережі вулиць і доріг з встановленням їх класифікації і згідно цього накреслен план червоних ліній у М 1:10000.
Цей план червоних ліній з відкоригованими планувальними рішеннями став тією містобудівною документацією, на основі якої було розроблено “План зонування території міста”.
На даний час в Миколаєві вже склалася певна функціонально-планувальна структура, яка визначена існуючою містобудівною ситуацією і взаємним розташуванням місць розселення, відпочинку а також промислових, складських і комунальних підприємств.
Територія міста за функціональним призначенням поділяється на сельбищну, виробничу, в т. ч. зовнішнього транспорту, ландшафтно-рекреаційну.

3.1.Сельбищна територія міста.

Згідно прийнятого рішення, територія міста складається з семи сельбищних районів. Шість з них знаходяться в межах існуючої межі міста, а сьомий – за її межею в районі с. Коларівка.
Центральне положення в плані міста займає житлова забудова, що розташована на півострові, утвореному річками Південний Буг та Інгул. Згідно планувальній структурі вона розподіляється на три сельбищні районі: Західний, Центральний та Східний.
Район Західний розташований в західній частині центрального житлового масиву міста. Межа району зі сходу проходить по вул. Пушкінський і по її продовженню вздовж промзони в районі Лески по вул. Індустріальній. З півдня, заходу і півночі цей район обмежений р. Південний Буг – і, таким чином, знаходиться в виключно сприятливих природних умовах.
Район Центральний займає центральне положення в місті як по своєму територіальному розташуванню, так і по своїй значимості в житті міста. В межах району знаходиться історико-архітектурна зона міста. Вздовж вулиці Радянської, яка являється центральною пішохідною вулицею міста, історично склався загальноміський центр. Межами цього району являються: вулиці Пушкінська, Скороходова, Комсомольська, а також р. Інгул.
Район Східний розташований у східній частині міста. Межами його є вулиці Комсомольська, Залізнична, Космонавтів, смуга відводу залізничної колії, що іде на Колосівку, та узбережжя р. Інгул. Це так звані райони Нового та Старого Водопоїв.
На території цих трьох районів розташований основний об’єм існуючої багатоквартирної житлової і громадської забудови. Вільні від забудови території знаходяться лише у Західному районі на намитій території у районі Лески, нове багатоквартирне житло передбачається також побудувати на Лагерному полі після виносу з цієї території ряду спеціальних об’єктів.
Ці три райони мають містобудівну і інвестиційну привабливість завдяки центральному положенню в плані міста, доступність до місць прикладання праці, установ і підприємств обслуговування як загальноміського так і районного рівнів. Беручи до уваги ту обставину, що в його межах ще збереглася значна кількість ветхого одноповерхового житлового фонду, доцільне проведення в них обґрунтованих реконструктивних заходів, передбачаючи заміну ветхого житлового фонду багатоквартирною житловою, а також новою громадською забудовою.
Ця реконструкція повинна проводитись поступово і відповідно до діючого законодавства. Особливо обережно її треба проводити в історично-архітектурній зоні міста. Поперед реконструкції повинна відбутися розробка проекту регенерації, який би враховував всі положення, пов’язані з збереженням культурної спадщини. Крім цього повинен бути розроблений новий опорний історико-архітектурний план.
Нову житлову забудову (реконструкцію) передбачається здійснити насамперед шляхом завершення вже розпочатої забудови мікрорайонів, що прилягають до проспекту Леніна, а також шляхом вибіркової реконструкції ряду кварталів, розташованих між вул. Скороходова і Чкалова.
Крім цього передбачається реконструювати під багатоквартирну забудову ряд кварталів садибної забудови ,що прилягають до Проспекту Миру (між вулицями I лінія і Генерала Свиридова).
В межах центрального житлового масиву м. Миколаєва, передбачається продовження формування загальноміського центру.
Основне ядро загальноміського центру, планувально-композиційною віссю якого є вул. Радянська, вже фактично сформоване між вулицями Лягіна і Московською (відповідно з заходу і сходу) і вул. Дунаєва з півдня.
Подальший розвиток центрів обслуговування потребує деяких змін в цілях адаптації до нових економічних умов.
Необхідний розвиток фінансових, ділових, ринкових та інших закладів в ринкових умовах потребує збільшення територій для створення цих центрів. Тому в цих умовах доцільним є подальший розвиток системи обслуговування всього міста, а також загальноміського центру вздовж проспекту Леніна.
Нові об’єкти обслуговування та офіси створюються за рахунок освоєння перших поверхів в існуючих будинках та частково прибудов до існуючих споруд, що характерно для розвитку малого та середнього бізнесу. Розвиток центру міста вздовж проспекту Леніна з’єднає в єдину систему окремі вузли центру.
На даний час один з таких вузлів центру вже сформувався на початку проспекту Леніна.
До його складу входять: центральний стадіон, спорткомплекс “Надія” , готель “Турист”; поряд розпочато будівництво церкви.
Цей вузол прилягає до рекреаційної зони, яка розташована на березі Південного Бугу.
Другий вузол почав формуватися в районі перетину проспекту Леніна з вул. Садовою, де на даний час знаходиться готель, церква, розпочато будівництво розважального центру.
Третій вузол намічається у кінці проспекту Леніна у місті перетину його з Жовтневим проспектом, у районі, де зараз знаходиться районна Рада східного району, навпроти території зоопарку.
Окрім вищевказаних структурних елементів загальноміського центру, значний комплекс установ і підприємств обслуговування загальноміського значення намічається на території, обмеженій проспектами Миру, Жовтневим і вул. Будівельників.
На території Західного і Східного сельбищних районів вже існує декілька громадських центрів їх безпосереднього обслуговування: в Східному-в районі проспектів Миру і Жовтневого, в Західному-в районі Лески, де передбачається ще один додатковий центр на березі р. Південний Буг по вул. Лазурній.
На території усіх вищезгаданих районів також знаходяться ряд установ охорони здоров’я, культури І мистецтв, освіти, які розташовані дисперсно поза межами громадських комплексів обслуговування.
На території сельбищних районів серед житлової забудови також знаходиться ряд промислових підприємств, складів, баз та комунальних об’єктів.
Сельбищний район Корабельний є одночасно і адміністративним районом міста. Планувально він складається з двох нерівних по розмірам своєї території частин, які розділені між собою під’їзною залізничною колією, що йде до промзони по вул. Айвазовського і далі до глиноземного заводу.
Більша частина цього району представлена кварталами існуючої садибної забудови, мікрорайони з багатоквартирною забудовою сконцентровані у районах, прилеглих до залізничної колії. Через увесь Корабельний район проходить Жовтневий проспект – основна магістраль цього району, на якій на перехресті з вул. Ольшанського сформовано центр Корабельного району і далі на південь в районі проспекту Корабелів – центр для обслуговування жителів мікрорайонів № 6 і № 7.
Відвід території під садибну забудову Корабельного району і освоєння на даний час більшої частини її проведено з урахуванням того положення, що аеродром спецпризначення, зона акустичного забруднення від якого формально поширюється на цю територію, законсервовано. Відвід території був погоджений Миколаївською обласною СЕС (9.08.1993р. №1360/6-1).
Вільні від забудови території, на яких намічено подальший розвиток садибної забудови, знаходяться у південній частині району за Балабанівкою, а також у східній частині селища Богоявленське.
Передбачається завершення забудови мікрорайону №7 за рахунок освоєння вільних від забудови ділянок, а також за рахунок реконструкції декількох кварталів садибної забудови, прилеглих до проспекту Жовтневий – вул. Ленінградська.
Реконструктивні заходи Корабельного району в Правилах прийняті в значно менших об’ємах, що зв’язано з приватизацією житлового фонду. Підлягає реконструкції забудова вздовж проспекту Жовтневого в межах від вул. Торгової до проспекту Металургів, де передбачено розширення існуючого центру усього району, а також реконструкція декількох кварталів, прилеглих до вул. Металургів, з метою наближення житла до рекреаційної зони вздовж Бузького лиману.
В районі нової садибної забудови по Жовтневому проспекту у районі селища Богоявленське, згідно ПДП, намічено побудувати центр повсякденного обслуговування.
Сельбищний район Північний планувально організується на основі житлових масивів с. Матвіївка, смт Терновки та житлового масиву розташованого на півострові Соляні. Більша частина житлової забудови цього району представлена кварталами садибної забудови. Багатоквартирна забудова розташована вздовж проспекту Героїв Сталінграду. Значну територію Соляних займають території спецпризначення. В південній частині півострова знаходиться парк “Перемога”, територія університету, території промислового призначення.
Згідно Концепції місто одержує територіальний розвиток у північному напрямку і основні територіальні ресурси знаходяться у цьому районі між Матвієвкою та Терновкою на вільних від забудови територіях, прилеглих до р. Південний Буг, які раніш належали міністерству оборони та сільському господарству.
На цих територіях намічено часткове подальше розвинення садибної забудови на схід від Матвіївки і у межах між Київським шосе та Терновкою. Центральна частина цієї території до проспекту Героїв Сталінграду передбачена під багатоквартирну забудову з громадським центром, який просторово – композиційно зорієнтовано у бік Південного Бугу, вздовж якого запроектована велика рекреаційна зона. Крім того намічено закінчення будівництва мікрорайону "Північний" на березі р. Інгул по вул. архітектора Старова. Незначна реконструкція буде продовжена в східній частині від проспекту Героїв Сталінграду.
Сельбищний район Варварівка охоплює територію міста на правому березі Південного Бугу. На даний час на цій території дисперсно на значній відстані один від одного знаходяться три житлові масиви – міський район Варварівка, смт Велика Корениха і село Мала Корениха, забудова яких садибна.
Прибережні території, що знаходяться між ними, освоєні під садові ділянки та дачі. На в’їзді в місто з боку Одеси по Одеському шосе розмістилась промислово-виробнича зона.
Концепцією нове широкомасштабне житлове будівництво на правому березі на відміну від рішень попереднього генплану не передбачалось.
Одначе, в процесі даної роботи в результаті детального повторного вивчення правобережної території міста в її межах було виявлено ряд відносно невеликих ділянок, які намічаються під садибну забудову.
Ці ділянки прилягають до існуючих сельбищних територій і зв’язані з ними згідно плану.
Зважаючи на ці обставини, а також на невелику місткість цих ділянок їх освоєння під садибну забудову сумнівів не викликає.
Ділянки території, що знаходяться в межах водоохоронної зони р. Південний Буг, а також що непридатні під забудову доцільно використати в рекреаційних цілях з відповідним їх благоустроєм (озеленення, організація пляжів і т. ін.)
Сельбищний район Коларівка розташований за межами міста на північний схід від міської забудови на теріторіях прилеглих до с. Коларівка, по обидві сторони р. Інгул. З заходу його межа проходить вздовж балки Капустянки, з півночі він обмежений дорогою, що обходить місто по трасі Херсон – Одеса – Рени, зі сходу – лісовим масивом.
Цей район є новим міським районом, що повністю розташований на сільськогосподарських землях.
Територіально район складається з двох ділянок, які розділені р. Інгул.
По своїм містобудівним і екологічним якостям цей район дуже благоприємний для розміщення житлового будівництва і розселення. Одначе для його освоєння необхідно вирішити питання по відводу сільськогосподарчих земель і створити фактично нову інженерно-транспортну інфраструктуру.
В розробленій Діпромістом Концепції планувальне рішення цього району було представлено до певної міри схематично, що відповідало на той час цій стадії проектних робіт і масштабу креслення.
В зв’язку з цим в процесі розробки Правил планувальне рішення сельбищного району Коларівка виникла потреба розробити це рішення більш конкретно, що й було зроблено на кресленні масштабу 1:10000.
Було в загальних рисах уточнене функціональне зонування території і планувальна організація, конкретизована вулично-дорожня мережа, установлені території багатоквартирної і садибної забудови; комунально-господарського, рекреаційного призначення.
При цьому слід відмітити, що в зв’язку з тим, що цей район розташований за межами міста, а також що його освоєння передбачається на самий віддалений період, при розробці генерального плану міста його планувальне рішення і тим більше забудова може бути значно відкориговані залежно від вимог часу і обставин, при обов’язковому погодженні власниками землі.

3.2. Виробнича територія.

До складу виробничої території міста Миколаєва входять території промислових і комунально-складських підприємств, які сконцентровані в промрайонах та вузлах або розташовані окремо, а також території зовнішнього транспорту (залізниця, порти) і спецпризначення.
На даний час в місті вже сформувався або знаходиться на стадії формування ряд промрайонів:
Центральний, що розташований на лівому березі р. Південний Буг і прилягає до Західного, Центрального і Східного сельбищних районів. Основним підприємством району є Чорноморський суднобудівний завод, до складу промрайону структурно включаються річковий та морський торгові порти та ряд інших підприємств. Вільних територій в його межах немає. Розвиток цього району можливий за рахунок реконструктивних заходів території вздовж вул. Скороходова.
Східний, що розташований на схід від вул. Космонавтів. Цей промрайон розділяється залізничною смугою Миколаїв – Колосовка на дві частини, які неоднозначні по рівню освоєння. Частина промрайона, яка безпосередньо прилягає до вул. Космонавтів, освоєна повністю. В її межах знаходиться значна кількість машинобудівних і металообробних підприємств, підприємств будівельної індустрії, складів, баз, гаражів. Освоєння ділянки, що розташована на схід від залізниці, ще тільки починається за рахунок вільних територій, де можливе розміщення нових підприємств. Цей промрайон є найбільш перспективним у місті з погляду його розвитку, що обумовлено можливістю організації під’їзних залізничних колій, а також транспортних зв’язків, як зовнішніх так і в межах міста.
Південний, що розташований у Корабельному районі на березі Бузького лиману вздовж вул. Айвазовського. Основним промисловим підприємством цього промрайону є суднобудівний завод “Океан”. В межах промрайону розташовані ряд підприємств будівельної індустрії, складів, баз, гаражів, а також Жовтневий морський порт, який має значні територіальні резерви для свого розвитку.
Крім вищезгаданих промрайонів в місті вже сформовано також декілька промислово-виробничих вузлів. Основні з них:
промислово-виробничий вузол, який знаходиться на південь від вул. Космонавтів і розташований по обидві сторони проспекту Жовтневий;
три промислово-виробничі вузли, які прилягають до сельбищного району Корабельний зі сходу селища Богоявленське, в районі вулиць Янтарна і Остапа Вишні (на північ від залізничної лінії до МГЗ) і Ленінградської, а також на схід від мікрорайону № 7 до межі Інгулецького каналу.
Згідно Концепції передбачається значний територіальний розвиток цих вузлів за рахунок вільних від забудови земель.
Враховуючи наближення цих вузлів до житлової забудови на їх території можуть розміщуватись нові підприємства з мінімальними санітарно-захисними зонами (IV-V класів).
Планувальна організація промрайонів і промислово-виробничих вузлів, перерозподіл і конкретне використання вже існуючих територій, а також перелік конкретних підприємств, які будуть запропоновані до розміщення в межах цих територій, будуть вирішуватись при розробці генерального плану м. Миколаєва і в проектах планування цих вузлів.
Крім промислових і комунально-складських підприємств, які зосереджені в промрайонах і вузлах, ряд підприємств розташовано дисперсно у межах сельбищних районів, або прилягають до них. Найзначніше з них – суднобудівний завод ім. 61 комунарів, який розміщується по обидві сторони р. Інгул.
В санітарно-захисну зону від промислово-виробничих підприємств частково потрапляє житлова забудова. В зв’язку з цим, на подальших стадіях проектування (генеральний план міста, проекти детального планування і регенерації забудови) необхідно передбачати винос за межі сельбищної зони шкідливих підприємств, а також ставити питання про проведення заходів, направлених на зменшення розмірів санітарно-захисних зон (перепрофілювання, технологічне переобладнання).
На даний час в м. Миколаїв знаходиться значна кількість територій, які займають об’єкти спецпризначення. На усі ці території розповсюджуються відповідні їх призначенню режими використання, які знаходяться у сфері компетенції Міністерства Оборони України.
На час розробки Правил дати одну остаточну відповідь відносно подальшого використання всіх територій спецпризначення не представляється можливим.
Це питання може знайти своє вирішення окремо, при розробці генерального плану, після чого в Правила необхідно буде внести відповідні доповнення.

3.3.Ландшафтно-рекреаційна територія.

Ландшафтно рекреаційна територія м. Миколаєва представлена на даний час системою озеленених територій, яка в поєднанні з водними просторами і іншими елементами природного ландшафту створює сприятливі умови для відпочинку населення.
До складу цієї території входять:
озеленені території загального користування (парки, сквери, бульвари, ліси);
озеленені території спеціального призначення (водоохоронні, санітарно-захисні і т. ін.);
території розміщення дачних і садівницьких товариств та об”єднань громадян;
території лікувально-оздоровчих закладів;
території пляжів.
На даний час озеленені території загального користування у місті представлені незначною кількістю скверів і бульварів, які знаходяться в основному в Західному, Центральному і Східному сельбищних районах, а також у південній частині півострова Соляні. Основним недоліком існуючої системи озеленених територій являється недостатнє озеленення прибережних територій і недостатньо високий рівень їх благоустрою.
В Західному сельбищному районі доцільно розширити рекреаційну територію міста вздовж узбережжя р. Південний Буг. Від території Яхтклубу до території річкового порту намічено організація і розширення рекреаційної зони міста за рахунок території військового училища, а також шляхом намиву з подальшим будівництвом набережної і організацією прибережного парку у Лісках з гребним каналом.
В Центральному сельбищному районі озеленені території загального користування треба передбачити вздовж берега р. Інгул, на ділянці, де він омиває півостровів Ракетне Урочище, попередньо здійснивши насипні роботи на заболоченій території.
В межах Східного сельбищного району під створення озеленених територій загального користування доцільно використати півострів Аляуди і мілководдя р. Інгул в районі вул. Кірова після попереднього проведення намивних робіт.
В Північному сельбищному районі вздовж р. Південний Буг треба передбачити створення прибережного парку, який буде замикати композиційну вісь громадського центру цього району, а також провести озеленення берега ріки вздовж с. Матвіївка.
У Корабельному сельбищному районі міста передбачається значне розширення озеленених територій вздовж узбережжя Бузького лиману, з організацією прибережної зони відпочинку, а також приведення до належного стану існуючих озеленених територій – парку “Комсомольській”, парку “Дружба” з організацією в ньому зон спорту і розваг.
Повністю підлягають озелененню усі території, які потрапляють у межі зон санітарної охорони Жовтневого водосховища, а також вільних від забудови ділянок санітарно-захисних зон сільськогосподарських підприємств.
У сельбищному районі Варварівка ділянки вільної від забудови території, які знаходяться в межах водоохоронної зони р. Південний Буг, а також такі, що не придатні під забудову (крутосхили, заболоченням і високим рівнем стояння ґрунтових вод, і т. ін.) доцільно використати в рекреаційних цілях з відповідною інженерною підготовкою і благоустроєм.
У сельбищному районі Коларівка можлива організація розвинутої ландшафтно-рекреаційної зони за рахунок територій, які прилягають до р. Інгул.
Передбачається перетворення лісів, що ввійшли в межі міста, у лісопарки з організацією міських зон відпочинку.

3.4.Райони розміщення дачних і садівницьких товариств та об”єднань громадян.

В межах міста знаходиться значна кількість районів розміщення дач та садових ділянок. В основному ці райони розташовані на прибережній території рік Південний Буг, Інгул, а також Бузького лиману.
Ці райони на перспективу можуть бути реконструйовані в райони котеджної забудови з мало і середньоповерховими одноквартирними житловими будинками за умови приведення вулично-дорожньої мережі та інженерного обладнання у відповідність до нормативів садибної забудови міста.
Виняток становлять найбільш віддалені райони, що розташовані між Великою та Малою Коренихами, біля Тернівки та в районі селища Горького.
Обов’язковою умовою при реконструкції районів, що розташовані на прибережних територіях, є дотримання положень, що стосуються організації водоохоронних зон.

ГЛАВА 4. Мережа вулиць і доріг.

Аналізуючи сучасний стан мережі вулиць і доріг Миколаєва слід визначити, що в місті вже склалася достатньо розвинута мережа магістральних вулиць і доріг з наявністю дублюючих зв’язків у центральній частині міста.
Одначе, наявність ряду несприятливих факторів, таких як водні перепони, залізничні колії і станції затримує розвиток транспортних зв’язків як з зовнішньою мережею доріг, так і між окремими районами міста.
На даний час значні потоки транзитного транспорту перевантажують центральну частину міста, що ще більше посилюється відсутністю магістралей, які б з’єднували між собою основні виходи з міста на зовнішню мережу доріг, проходячи по периферії сельбищних районів.
Відсутній прямий і надійний транспортний зв’язок між центральною частиною міста та Центральним промрайоном, а також житловим районом Лески.
Пропуск інтенсивного транспортного потоку в Одеському напрямку зазнає труднощів в зв’язку з перевантаженням Варварівського мосту, який має недостатню ширину проїзної частини і фактично є єдиним мостом через Південний Буг, як у межах міста, так і в межах південної частини Миколаївської області.
Несприятливі умови для руху транспорту мають місце на Херсонському шосе і вул. Кірова на їх виходах за межі міста в зв’язку з тим, що вони пересікають в одному рівні залізничні колії. Крім того в межах забудови ширина Херсонського шосе в червоних лініях не відповідає його призначенню.
Зв’язок центральної частини міста з Корабельним районом та з Миколаївським глиноземним заводом здійснюється по проспекту Жовтневому, ширина якого на деяких ділянках не відповідає його призначенню. Крім того, проспект Жовтневий у районі вул. Самойловича пересікається в одному рівні з залізничною колією, по якій проходить багато вантажів, що потребує перекриття автомобільного руху майже кожні півгодини.
Питання виносу транзитного транспорту за межі Миколаєва частково вирішені завдяки існуючої обхідної автодороги Херсон-Одеса на відрізку від Херсону до Київського шосе.
Запроектована на північ від міста нова державна магістральна автомобільна дорога з будівництвом мостового переходу через р. Південний Буг у районі с. Матвіївка увійде до складу транспортного Євро-Азіатського коридору та Чорноморської Економічної Спілки.
Ця автомобільна дорога зв’яже між собою Херсонське, Київське, Одеське та інші напрямки і буде сприяти виносу транзитних потоків з центральної частини міста. Існуюча на даний час обхідна дорога стане магістраллю загальноміського значення для обслуговування північної частини міста.
На даний час по функціональному значенню до магістральних вулиць загальноміського значення можна віднести проспект Леніна, проспект Жовтневий, Херсонське шосе, проспект Героїв Сталінграду, Одеське шосе, вул. Пушкінську, вул. Космонавтів.
Ці вулиці і в подальшому складуть основу магістральної мережі міста, яку передбачається розвинути і модернізувати з метою значного поліпшення транспортного обслуговування міста та з урахуванням його територіального розвитку.
Головна транспортна функція магістральних вулиць загальноміського значення – забезпечення транспортного зв’язку між житловими, промисловими районами і центром міста, центрами сельбищних районів, а також виходів на зовнішні автомобільні дороги.
Передбачається створити дві широтні магістралі загальноміського значення, які пройдуть з півночі і півдня центральної частини міста. Нова північна широтна магістраль пройде від проспекту Героїв Сталінграду між територією заводу 61 комунара та університету у напрямку Ракетного урочища з будівництвом мостового переходу через р. Інгул і далі по вулицям 8 і 9 воєнним (з одностороннім рухом), вздовж узбережжя р. Інгул до з’єднання з вулицею Кірова і подальшим виходом в напрямку Кривого Рогу.
У районі проспекту Героїв Сталінграду ця магістраль по існуючому мосту через р. Інгул і з’їзду з нього по вул. Набережній вздовж Лагерного поля одержує вихід на Варварівський міст і далі на Одеський напрямок.
Південна широтна магістраль пройде від Одеського шосе вздовж східної мережі птахофабрики, далі по новому мосту через р. Південний Буг, який намічається в чотирьох км на південь від Варварівського мосту, з виходом на вул. Червоних Майовників і Індустріальній з переходом по естакаді через залізничні колії станції Миколаїв до привокзальної площі, від якої по вул. Скороходова і Залізничній вийде до проспекту Жовтневий.
Об’єднують ці магістралі в єдину систему магістралі-перемички – вул. Пушкінська, вул. Комсомольська, а також вул. Космонавтів.
В генеральному плані Миколаєва (1985 р.) і в Концепції територіального розвитку (1997р.) передбачалось продовження магістралі загальноміського значення, яка проходить по вул. Залізничній, в південному напрямку з переходом через залізничну колію в різних рівнях і з проходженням через територію дач і розсадник Зеленбуду до проспекту Жовтневого.
Від цього рішення, яке пов’язано з значним зносом доцільно відмовитись, а вулицю Залізничну передбачається продовжити до місця перетину проспекту Жовтневого з залізничною колією, де буде побудована відповідна транспортна розв’язка.
В Корабельному районі з метою розвантаження проспекту Жовтневого від автотранспорту (переважно вантажного) передбачається організація нової магістралі загальноміського значення, яка пройде від проспекту Жовтневого вздовж коридору ЛЕП з виходом до вул. Степової, а далі пройде по цій вулиці, перетне в різних рівнях залізничну колію на МГЗ і по вул. Доктора Самойловича вийде до проспекту Жовтневого.
Нова магістраль загальноміського значення передбачається для зв’язку нового сельбищного району Коларівка з центральною частиною міста. Цю магістраль протрасовано в північно-східному напрямку від північної широтної магістралі вздовж р. Інгул з переходом через неї по мосту, що намічається, і з виходом на обхідну автодорогу.
Функції магістралі загальноміського значення будуть виконувати вулиці, що проходять від проспекту Героїв Сталінграду через Тернівку до автодороги на Кіровоград.
Система магістральних вулиць загальноміського значення розвивається і доповнюється магістральними вулицями районного значення, які забезпечують транспортний зв’язок між житловими районами, а також житловими і промисловими районами, громадськими центрами і виходять на магістральні вулиці загальноміського значення.
Крім магістральних вулиць мережа вулиць і доріг міста представлена вулицями і дорогами місцевого значення (житлові вулиці, дороги у промислових і комунально-складських зонах і т. ін.), які забезпечують транспортний і пішохідний зв’язок на території житлових районів, а також виходи на магістральні вулиці.
На представленій у складі даної роботи схемі показані магістральні вулиці загальноміського і районного значення, а також основні житлові вулиці у межах червоних ліній, які відокремлюють їх територію від інших функціональних територій міста.
Ширина вулиць у червоних лініях прийнята залежно від їх класифікації: магістральних вулиць 35-70 м, житлових 20-30 м. У забудованій частині міста ширина вулиць прийнята з урахуванням збереження існуючої забудови.

ЧАСТИНА ІІ.

ВИМОГИ ТА ОБМЕЖЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ І ЗАБУДОВИ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК НА ТЕРИТОРІЇ МІСТА.

ВИМОГИ ТА ОБМЕЖЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ І ЗАБУДОВИ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК НА ТЕРИТОРІЇ МІСТА.

ГЛАВА 1. Загальні вимоги до територій, які потрапляють в зону впливу інженерно-транспортних комунікацій та санітарно-захисні зони.

В даному розділі наводяться загальні вимоги до режиму використання земельних ділянок, по яких проходять інженерні та транспортні комунікації, та до ділянок, які потрапляють в санітарно-захисні зони від цих комунікацій, вимоги до експлуатації та проектування інженерних мереж, а також режим використання земельних ділянок, що потрапляють в санітарно-захисні зони від промислових та комунальних підприємств, інші санітарно-захисні зони.

1.1. Інженерне обладнання.

Всі роботи з інженерного обладнання міста здійснюються відповідно до розробленого генерального плану та в його розвиток генеральних схем або проектів інженерних мереж водопостачання, каналізації, теплопостачання, телефонізації, електропостачання, дощової каналізації, газопостачання, радіофікації, вуличного освітлення, проекту вуличного і транспортного розвитку міста, озеленення, охорони навколишнього середовища, згідно з гідрогеологічними умовами та особливостями теріторії міста.
Планомірність і взаємна ув’язка рішень з розвитку інженерно-транспортних систем здійснюється на основі проектів розміщення будівництва. Галузеві управління адміністрації міста розробляють щорічно плани на проектування і будівництво об’єктів.
Проектна документація на будівництво або реконструкцію інженерних комунікацій, споруд повинна розроблятися з урахуванням повного забезпечення районів сучасними комунальними послугами: каналізацією, водопостачанням, теплопостачанням, електропостачанням, телефонізацією, радіофікацією, дощовою каналізацією, газифікацією, сміттєвидаленням з врахуванням використання прогресивних методик по водопостачанню, каналізації прибрежних теріторій.
Забудовникам, які здійснюють реконструкцію і реставрацію існуючих будівель, забудову кварталів, районів необхідно керуватися комплексним проектом інженерного забезпечення, який передбачає реконструкцію всіх інженерних комунікацій і споруд з урахуванням вимог ДБН і методів їх прокладання в умовах реконструкції проїздів, вулиць, набережних, благоустрою парків, скверів і територій історичних зон.
При прокладанні інженерних комунікацій і розміщенні споруд необхідно враховувати: порядок взаємного розташування нових поряд з існуючими мережами і можливість подальшого розвитку, максимальне збереження дорожніх покриттів і підвищення рівня благоустрою територій, збереження і надійне функціонування інженерних комунікацій, безпеку експлуатації і можливість проведення ремонтних робіт, максимальне збереження існуючих зелених насаджень.
Магістральні газопроводи І класу діаметром від 300 до 600 мм підходять до міста с північного та південного напрямків. Відстань від ГРС до забудови становить від 100 до 350 метрів.
Ширина охоронної зони по обидві сторони від осі магістральних газопроводів складає 150 м.
В межах встановлених охоронних зон газопроводів забороняється:
споруджувати житлові, громадські та дачні будинки;
розташовувати автозаправні та автогазоправні станції і склади паливно-мастильних матеріалів;
виділяти земельні ділянки для будівництва будь-яких гаражів і автостоянок, садових і дачно-садових товариств та будівництва паралельно трубопроводу автошляхів 1-У категорій та залізниць;
влаштовувати будь-які звалища, виливати розчини кислот, солей та лугів, що спричиняють корозію;
влаштовувати спортивні майданчики, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, організовувати будь-які заходи пов’язані з масовим скупченням людей, не зайнятих виконанням дозволених у встановленому порядку робіт, та інше.
Газопровід високого тиску проходить на північ під існуючої житлової забудови смт Тернівка та с. Матвіївка, а також вздовж Капустяної балки до газорозподільної станції, що розміщується по вул. Архітектора Старова.
В межах забудови він проходить по вулицям Космонавтів, Новозаводській, пр. Миру, Кірова, Електронній, Козарського, 2 Інгулецькій, вздовж селища у районі вул. Горького і далі на південь до водоочисних споруд, що розміщуються у Корабельному районі та вздовж залізничної колії до ГРС.
Відстань газопроводів високого тиску (більш 3 до 6 кгс/см2) до:
фундаментів будівель – 9 м.
автомобільних доріг – 2,5 м.
залізничних доріг – 7 м.
трамвайних колій – 3 м.
Відстань газопроводів високого тиску (більш 6 до 12 кгс/см2) до:
фундаментів будівель – 15 м.
автомобільних доріг – 2,5 м.
залізничних доріг – 7 м.
трамвайних колій – 3 м.
По території Миколаєва проходять лінії електропередач 35 кв, 150 кв та 330 кв.
Для повітряних і кабельних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв (далі - електричні мережі) всіх напруг встановлюються охоронні і санітарно-захисні зони, розміри яких залежать від типу і напруги енергооб'єкта. Розміри цих зон слід приймати за таблицею.
Використання земельних ділянок в охоронних і санітарно-захисних зонах електричних мереж повинно бути письмово узгоджено з власниками цих мереж, державними органами пожежної охо¬рони та санітарного нагляду.
В охоронних і санітарно-захисних зонах електричних мереж забороняється:
будувати житлові, громадські та дачні будинки;
розташовувати автозаправні станції або сховища пально-мастильних матеріалів;
влаштовувати спортивні майданчики для ігор, стадіони, ринки, зупинки громадського транс¬порту;
здійснювати зупинки усіх видів транспорту (крім залізничного) в охоронних зонах ПЛ елект¬ропередачі напругою 330 кВ і вище.
В охоронних і санітарно-захисних зонах ПЛ напругою до 330 кВ включно, якщо затвердженою містобудівною документацією не передбачено іншого виду використання цих земель, дозволяється розміщення виробничих будинків і споруд та колективних гаражів і відкритих стоянок легкових транспортних засобів. При цьому відстань по горизонталі від проекції крайніх проводів при їх найбільшому відхиленні до найближчих частин будинків і споруд, які виступають, повинна бути не менше вказаної в таблиці.
В охоронних зонах ПЛ напругою 110-220 кВ допускається за технічними умовами власників цих мереж та органів державної пожежної охорони розташування колективних гаражів легкових транс¬портних засобів, виробничих будинків і споруд, виконаних із вогнетривких матеріалів, та під'їздів до них в межах всієї охоронної зони, в тому числі під проводами ПЛ.
Технічні умови повинні містити вимоги чинних нормативних актів з будівництва, експлуатації, охорони, пожежної та електричної безпеки енергооб'єктів.

Лінії електропередачі до понижувальних підстанцій глибокого вводу напругою 35 кВ і вище у крупних і крупніших містах, а також електричної мережі напругою до 35 кВ у межах сельбищних територій міста з будинками висотою 4 поверхи і вище, а також на території курортних зон і комплексів, як правило виконувати кабелем.

1.2. Транспортні комунікації і споруди.

При новому будівництві або реконструкції існуючої забудови в зоні негативного впливу транспортних засобів на ділянках, що примикають до магістральних вулиць загальноміського значення слід застосовувати відповідні шумозахисні прийоми планування, розміщувати спеціальні шумозахисні будинки слід застосовувати шумозахисні вікна (потрійне засклення, стеклопакети).
Заїзд до квартальних територій слід здійснювати не з магістральних вулиць загальноміського значення, а з районних магістралей чи вулиць місцевого значення.
Внутрішньоквартальні під’їзди до одного будинку повинні мати ширину проїзної частини 4.0 м, а якщо під’їзд використовується для двох і більше будинків, ширина проїзної частини повинна бути 6.0 м з тротуарами 1.5 м.
Автостоянки слід розміщувати із розрахунку табл. ДБН 360-92 на початку під’їзду до багатоповерхових будинків.
Радіуси кривих на внутрішньоквартальних проїздах повинні прийматись не менше 8.0 м, придатних до проїзду сміттєзбиральних і пожежних машин.
З метою безпеки руху пішоходів і транспорту на прилеглих до внутрішньоквартальних проїздів територіях не слід розміщувати зелені насадження, особливо низькорослих порід.
При будівництві житлових і громадських будівель слід передбачити будівництво гаражів підземних, чи наземних вбудованих, чи розташованих окремо (з розрахунку у табл. 7.7 ДБН 360-92).
В межах червоних ліній вулиць можливо розміщувати тільки павільйони для зупинок громадського транспорту, АЗС та камери інженерних мереж.
В межах червоних ліній вулиць можуть розміщуватись також автостоянки, але не за рахунок ширини проїзної частини.
В межах проїзної частини магістральних вулиць загальноміського та районного значення повинна бути заборонена стоянка транспортних засобів. Зупинки громадського транспорту повинні розміщуватись за рахунок розширення проїзної частини шириною не менше 3.0 м з улаштуванням в’їзних та виїзних шлюзів. Частини тротуарів в межах зупинок громадського транспорту повинні бути оснащенні захисними огорожами.
В зонах малоповерхової індивідуальної забудови для зберігання автомобілів слід будувати гаражі на території садиб, а перед входами до садиби можна будувати автостоянки, але не за рахунок тротуарів.
В разі, коли для садибної забудови використовуються вигрібні ями, біля них слід будувати стоянки асенізаційних машин, але не за рахунок тротуарів і проїзної частини вулиць.
При майданчиках для розміщення сміттєзбиральних контейнерів слід передбачати автостоянки з в’їзними та виїзними шлюзами шириною 5.0 м, але не за рахунок тротуарів і проїзної частини вулиць.
В межах шкідливого впливу від шуму автотранспорту на прилеглу до вулиць забудову в 1.0 м від проїзної частини вулиць слід розміщувати зелені шумозахисні екрани, висота яких повинна враховувати висоту забудови.

1.3. Озеленення та впорядкування території, утримання будинків та споруд.

У місті передбачено безперервну систему озеленених територій та інших відкритих просторів за рахунок вже існуючих озеленених територій та організації нових вздовж рік Південний Буг, Інгул та вздовж Бузького лиману.
Система озеленених територій по функціональному зонуванню складається з озеленених територій загального користування, обмеженого користування, спеціального призначення.
Питома вага озеленених територій різного призначення у межах забудови міста (рівень озеленення території забудови) має не менше 45% від території забудови.
Площа озеленених територій загального користування (парків, садів, скверів, бульварів) приймається із розрахунку 19 м2/люд.
При розміщенні парків і садів максимально використовуються і зберігаються ділянки з існуючими насадженнями і водоймами.
Існуючі масиви лісів у межах міста трансформуються у міські лісопарки, і виходячи із розрахунку 5 м2/люд.
Озеленення житлових кварталів багатоквартирної забудови проектується з урахуванням системи озеленення більших структурних елементів сельбищної території (житлових та сельбищних районів). Площа озеленення житлової території житлового кварталу приймається не менше 6 м2 на 1 людину (без урахування шкіл і дитячих дошкільних установ). До площі окремих ділянок озелененої території житлового кварталу входять майданчики для відпочинку, для дитячих ігор, пішохідні доріжки, якщо вони займають не більше 30% загальної площі ділянки.
При проектуванні житлової забудови передбачається розміщення майданчиків: ігрових для дітей дошкільного й молодшого шкільного віку, для відпочинку дорослого населення, для занять фізкультурою, для господарських цілей, для вигулу собак, для стоянки автомашин. Розмір майданчиків і відстань від них до житлових і громадських будинків приймається згідно з діючими нормативами.
На дитячих площадках пропонується розміщувати обладнання для занять та гри дітей кожної вікової групи. Покриття площадок розраховується на експлуатацію їх в весняно-осінній період.
Пішохідні зв’язки між окремими житловими групами проходять по озелененим бульварам, алеям і спрямовані до зупинок громадського транспорту, установ та підприємств обслуговування.
Господарські і підсобні споруди в житлових кварталах розміщуються компактно, ізольовано від житлових будинків, навколо них передбачається озеленення з улаштуванням водопроводу для полива.
Озелененню підлягають ділянки, які розташовані біля житлових будинків, дитячих закладів, вздовж пішохідних алей, навколо ігрових майданчиків.
На території житлових районів, мікрорайонів, кварталів та їх комунальних зон, за винятком зон відпочинку і майданчиків для ігор, допускається улаштування колективних погребів тільки відповідно до проектів розроблених, погоджених і затверджених у встановленому порядку.
У кожного житлового будинку передбачаються майданчики для розміщення контейнерів по збору сміття.
Прийом житлових будинків та громадських об’єктів до експлуатації провадити тільки при умові благоустрою та озеленення прилеглої до них території.

1.4. Санітарно-захисні зони.

Необхідно відмітити широкий спектр системи планувальних обмежень міста. Насамперед санітарно-гігієнічні планувальні обмеження представлені системою санітарно-захисних зон, які встановлені згідно діючого законодавства та державних норм від виробничих підприємств I-V класу шкідливості. Найбільш важливими планувальними чинниками виступають виробничі підприємства I-III класу шкідливості з нормативними санітарно-захисними зонами шириною 1000 метрів (СЗЗ).
До І класу шкідливості відноситься асфальтобетонний завод з нормативною санітарно-захисною зоною шириною 1000 метрів.
До ІІ класу шкідливості з санітарно-захисною зоною шириною 500 метрів відносяться такі підприємства:
НВК “Зоря – Машпроект”;
“Дамен Шепярдс Океан”;
До ІІІ класу шкідливості з санітарно-захисною зоною шириною д 300 метрів відносяться такі підприємства:
МПП “Машпроект”( у складі НВК “Зоря – Машпрект”;
ДАХК “ЧСЗ”;
ДП Судзавод ім. 61-Комунара;
ВАТ “Миккож”.*
Крім того, у місті функціонують вісім діючих кладовищ, нормативна санітарно-захисна зона яких складає 300 метрів.
До IV класу шкідливості з санітарно-захисною зоною шириною 100 метрів відносяться:
АТ “Екватор”;
АТ “Кристал”;*
Завод мастильно-фільтровального устаткування;
Танкоремонтний завод;
система автотранспортних підприємств.
Санітарно – захістні зоні підприємств, позначених (*), на плані зонування території міста показані існуючими та підлягають корегуванню після розробки прогнозного стану навколищнього середовища у складі генерального плану.
Всі інші промислові майстерні та виробництва, складські території, бази відносяться до V класу шкідливості і мають 50-метрові нормативні СЗЗ.
Система планувальних обмежень від інженерно-транспортних комунікацій – залізниці, під’їздних шляхів, об’їздних автодоріг, також представлена системою СЗЗ в межах 100-50 метрів.
До системи санітарно-гігієнічних планувальних обмежень відносяться об’єкти, що мають прояви перевищення нормативно-допустимих рівнів напруження електромагнітного фону (РЛС, т/а, ретранслятори). СЗЗ від даних об’єктів визначаються спеціальними розрахунками відповідно діючих нормативних документів.
Особливе місце в системі СЗЗ займають об’єкти комунально-технічного призначення.
Міське звалище розташоване в районі смт Велика Корениха – СЗЗ –
500 метрів.
Міські очисні споруди розташовані в районі с. Галицинове. Проектна потужність – 200 тис. м.3/добу. СЗЗ – 500 метрів.
Відповідно нормативних документів (СН 173-96 п. 5.4) – промислові та інші об’єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови СЗЗ.
СЗЗ слід встановлювати від джерела шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд в т. ч. дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та інших, а також територій парків, скверів та інших об’єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівничих товариств та інших, прирівняних до них об’єктів, в т. ч.:
для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря;
для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами шуму, ультразвуку, вібрації, електромагнітних випромінювань, іонізуючих випромінювань;
для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, а також с/г підприємств – від межі об’єкту на зовнішній межі СЗЗ, зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігієнічних нормативів. СЗЗ не повинна розглядатись як резерв розширення підприємств, сельбищної території і прирівняних до них об’єктів. Основою для встановлення СЗЗ є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об’єктів.
В межах СЗЗ не можна допускати розміщення нових:
житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих;
дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами;
спортивних споруд, садів, парків, садівничих товариств;
охоронних зон джерел водопостачання, водорозбірних споруд та споруд водорозподільної мережі;
не допускається використання для вирощування с/г продукції, худоби земель СЗЗ підприємств, що забруднюють довкілля високотоксичними речовинами.
У СЗЗ допускається розташування:
пожежних депо, лазень, пралень, гаражів, складів (крім продовольчих), будівель управлінь, конструкторських бюро, учбових закладів, технічних училищ без гуртожитків, магазинів, підприємств громадського харчування, поліклінік, науково-дослідних лабораторій пов’язаних з обслуговуванням даного та прилеглих підприємств, КНС, розсадників рослин для озеленення підприємств та СЗЗ.
Територія СЗЗ має бути розпланованою та упорядкованою. Проекти СЗЗ слід розробляти в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні.
Питання організації СЗЗ в межах сельбищних територій надзвичайно проблематично. Для зміни їх параметрів необхідно змінювати технологію виробництва.
Для населення, що постійно проживає в нормативних СЗЗ (І-ІІ кл. шкідливості) доцільно передбачити компенсаційні платежі за проживання в екологічно несприятливому середовищі згідно діючого законодавства. Все це дозволить більш дієво вирішувати питання по зменшенню системи планувальних обмежень в межах сельбищних територій.
До природоохоронних планувальних обмежень, що регламентують використання територій, відноситься система зон санітарної охорони Жовтневого водосховища – об’єкта господарсько-питного призначення, а також система водоохоронних зон та їх складових – прибережних захисних смуг річок Інгул, Південного Бугу та Бузького лиману.
Система зон санітарної охорони Жовтневого водосховища складається з І-ІІ поясів зон. Межа І поясу зони складає 100 метрів від урізу води. Межа ІІ поясу зони установлюється відповідно спеціалізованих проектів і орієнтовно складає 500 метрів.
На території Іго поясу зони забороняється:
всі види будівництва, за виключенням реконструкції або розширення основних водопровідних споруд допоміжні будинки, безпосередньо не пов’язані з подачею і обробкою води, повинні бути розміщенні за межею першої зони;
розміщення житлових і громадських будинків, проживання людей, в тому числі і працюючих на водопроводі;
прокладка трубопроводів різного призначення за виключенням трубопроводів, що обслуговують водопровідні споруди;
випуск в поверхневі джерела стічних вод, купання, водопій і випас скоту, рибна ловля, застосування ядохімікатів і добрив;
будинки повинні бути каналізовані з відведенням стічних вод в ближню систему побутової або виробничої каналізації, або місцеві очисні споруди, розташовані за межею першого поясу з урахуванням санітарного режиму у другому поясі.
При відсутності каналізації повинні створюватись водонепроникні вигреби, розташовані в місцях, виключаючих забруднення території Іго поясу при вивозі нечистот:
повинно бути забезпечено відведення поверхневих вод за межі Іго поясу;
допускається тільки проводити рубки догляду за лісом і санітарні рубки лісу.
В межах ІІго поясу охорони забороняються:
забруднення території нечистотами, сміттям, промисловими відходами і др.;
розміщення складів горюче-мастильних матеріалів, ядохімікатів і мінеральних добрив, накопичувачів, шлакосховищ, та других об’єктів, які можуть викликати хімічне забруднення джерела водопостачання;
розташування кладовищ, скотомогильників, полів асенізації, полів фільтрації, землевиробничих полів зрошення, гноєсховищ, силосних траншей, сільськогосподарських ферм і других об’єктів, які можуть викликати мікробне забруднення джерел водопостачання;
застосування добрив і ядохімікатів.
Окремим питанням стоїть проблема формування водоохоронних зон системи водотоків м. Миколаєва. Вирішення її надзвичайно важливе – це дозволяє створити дієвий екологічний каркас міста, направлений на формування комфортно-стійкого міського середовища. Необхідно сформувати широку систему прибережних захисних смуг відповідно ст. 87. 88. ВКУ в межах 100-50-25 метрів. Дані території не можуть змінювати свої природоохоронні функції. Для конкретного вирішення проблеми необхідно реалізувати проект “Установление водоохранной зоны и прибрежной полосы устьев рек Ингула, Ю. Буг и Бугского лимана…” розробленого ВАТ “Миколаївводпроект” у 1997 році.
Режим використання водоохоронної зони регламентується дією ст. 87 ВКУ. На території водоохоронної зони забороняється:
використання стійких та сильнодіючих пестицидів;
влаштування кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації, звалищ;
скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя кар’єрів), а також потічки.
В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску, гравію за межею земель водного фонду на сухій частині заплави, у прируслах річок за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією, складовою частиною водоохоронної зони. У прибережних захисних смугах вздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:
розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво і городництво;
зберігання та застосування пестицидів і добрив;
влаштування літніх таборів для худоби;
будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних) у т. ч. без відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;
влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких та твердих відходів виробництва, влаштування кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.
Об’єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. В завершення необхідно відмітити, що система планувальних обмежень міста представлена широким спектром факторів СЗЗ електромагнітного забруднення, наявністю водоохоронних зон. Дані фактори необхідно розглядати як постійно-присутні і динамічно-змінні. До постійно-присутніх факторів відноситься система СЗЗ І-ІІІ класу шкідливості. СЗЗ IV-V класу шкідливості знаходяться в динамічному стані і можуть розглядатись зі зміною їх параметрів. До постійно-присутніх факторів відноситься і система водоохоронних зон (прибережно-захисних смуг), а також система СЗЗ від залізниці, об’їзних автодоріг, а також зони санітарної охорони об’єктів господарсько-питного призначення.
До екологічних обмежень, що мають дієве планувальне значення, відноситься система несприятливих інженерно-геологічних факторів в прояві підтоплення та можливого паводкового затоплення 1% забезпечення.
Території з підвищеним рівнем залягання ґрунтових вод (менше 3х метрів від денної поверхні) представлені в місті досить широко. Це вузькі коридори заплави, а також значні території міста в Заводському, Ленінському та Корабельному районах. Основною причиною підтоплення являється втрата із водопровідних мереж з інфільтрацією атмосферних опадів.
В межах річкових систем, їх заплави знаходяться в зоні можливого 1% затоплення паводком. Контрольною відміткою для даного фактору є 0,9 мБС. Заходи з інженерної підготовки потрібно розробляти з урахуванням інженерно-будівельної оцінки території для містобудування, захисту від несприятливих природних і антропогенних явищ. Території поселень, розмішені на прибережних ділянках, повинні бути захищені від затоплення паводковими водами і підтопленням ґрунтовими водами, підсипанням (намиванням) або обвалуванням. Відмітку бровки території, яку підсипають (намивають), треба приймати не менше ніж на 0,5 метрів вище від розрахункового горизонту високих вод.
Систематика планувальних обмежень відповідно діючих нормативних документів приведена в додатку.

ГЛАВА 2. Містобудівні та історико-культурні вимоги та обмеження.

2.1. Містобудівні вимоги та обмеження.

До територій, які попадають під містобудівні обмеження відносяться:
вільні від забудови території;
території, які згідно з містобудівною документацією змінюють своє функціональне значення;
забудовані території, які намічаються під реконструкцію;
території, що потрапляють в межі червоних ліній.

До вільних від забудови територій в межах міста відносяться території в північній частині міста, між с. Матвіївка та смт Тернівка, території мікрорайону “Північний”, намивні території у Лісках та території на схід та на південь від району Балабанівка. Крім того, за межею міста на вільних від забудови територіях у районі с. Коларівка розміщується новий перспективний житловий район садибної та багатоквартирної забудови.
На території перспективної забудови забороняється вести будь-яке нове вибіркове будівництво, що не відповідає затвердженій містобудівній документації та перспективному функціонувальному зонуванню території.
При організації забудови мікрорайонів і кварталів не допускається прийняття таких рішень, які б не передбачали захист території житлових груп (дворів) від несприятливих зимових вітрів, пилових бур, а також підвищення аерації влітку, захист від перегрівання.
До територій, що змінюють своє функціональне значення, відноситься район Лагерного поля, де після виносу кількох спецоб’єктів намічено розміщення багатоквартирної забудови. Із району садибної забудови у Богоявленському намічено винос станції РЛС, значно зменшується територія військового училища ім. Леваневського і на звільненій території вздовж р. Південний Буг запроектовано розвиток рекреаційної території міста з розміщенням туристичного комплексу. Крім того, із центральної частини міста у районі між вулицями Чкалова та Скороходова підлягає виносу ряд дрібних підприємств комунального та складського призначення. За рахунок зносу ветхої забудови намічено значно розширити територію центрального ринку, а також комунально-складську зону на південь від вулиці Скороходова.
До територій, що потрапляють під реконструкцію, належить ряд кварталів у центральній частині міста прилеглих до проспекту Леніна, вулиць Чкалова і Чигрина, територія мікрорайону № 25а (район Інвалідних хуторів), території кварталів у Корабельному районі вздовж Жовтневого проспекту від вул. Торгової до вул. Металургів та вздовж неї, а також ряд кварталів у районі проспекту Героїв Сталінграду.
Реконструкція забудови кварталів, груп будинків повинна здійснюватись відповідно до прийнятої містобудівної документації і обґрунтовуватись спеціальними техніко-економічними розрахунками, містобудівними і санітарно-гігієнічними вимогами. В районах, що підлягають реконструкції, нове капітальне будівництво, що не відповідає проектним вимогам використання території, не допускається.
Вибіркове розміщення окремих будинків та споруд в існуючих житлових кварталах може здійснюватись тільки згідно з прийнятою містобудівною документацією, а також з урахуванням прилеглої забудови при визначенні функціонального призначення нового будинку чи споруди, а також їх параметрів та параметрів ділянок, на яких вони розміщуються.
При будівництві окремих будинків та споруд в існуючих житлових кварталах необхідно передбачити забезпечення нормальних умов експлуатації існуючої забудови. В цьому випадку необхідно використовувати будівельні ділянки мінімальної площі, влаштовувати тимчасові під’їзди і пішохідні дороги, дитячі майданчики і господарські ділянки.
Конкретні вимоги та обмеження до забудови мікрорайонів та кварталів в цілому, а також до розташування та будівництва в районах реконструкції та нової забудови приймається згідно з містобудівною документацією та діючими будівельними нормами.
Так, наприклад:
відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будинками треба приймати на основі розрахунків інсоляції відповідно до норм, протипожежних вимог;
між довгими сторонами житлових будинків висотою у 2-3 поверхи треба приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 метрів, а висотою в 4 поверхи і більше – 20 метрів, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків – не менше 15 метрів;
при розміщенні 9-16 – поверхових житлових будинків суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, відстань між садибним будинком і довгими сторонами багатоповерхового будинку приймається не меншою за висоту будинку, що зводиться;
при різних вимогах (протипожежних, санітарно-гігієнічних та інш.) до мінімально допустимих відстаней між будинками і спорудами при проектуванні треба приймати величини найбільші з них;
житлові будинки з квартирами на перших поверхах треба розміщувати з відступом від червоних ліній. По червоній лінії допускається розміщувати житлові будинки з вбудованими у перші поверхи приміщеннями громадського призначення, а на житлових вулицях в умовах реконструкції забудови, яка склалася – житлові будинки з квартирами на перших поверхах тільки як виняток;
житлові будинки на присадибних ділянках треба розміщувати відповідно до проекту забудови району із встановленим відступом від червоних ліній. Огорожа присадибних ділянок не повинна виступати за червону лінію вулиці;
на присадибних ділянках при дотриманні санітарних, протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі, вбудовані у житловий будинок, прибудовані до нього або у вигляді окремої будівлі. Розміщення господарських будівель по лінії забудови житловими будинками не допускається.
До територій, що потрапляють у проектні межі червоних ліній і змінюють своє функціональне значення, відносяться території розширення і пробиття нових вулиць:
розширення вул. Пушкінської, її продовження у районі старого залізничного вокзалу з виходом на вул. Індустріальну і далі до вул. Червоних Майовників;
розширення і продовження вул. Комсомольської до з’єднання її з вул. Софроновою та Залізничною;
продовження вул. Кірова вздовж узбережжя р. Інгул з організацією одностороннього руху по вулицям 8 та 9 воєнним, далі по мостовому переходу через р. Інгул до проспекту Героїв Сталінграду, а також вздовж під’їзної залізничної колії до Терновської розвилки.
Розміщення нових будівель в межах проектних червоних ліній вулиць забороняється, також забороняється добудова до існуючих будівель, а також їх реконструкція і капітальний ремонт.
У зонах ландшафту, що охороняється, треба передбачити збереження і регулювання рослинності, заходи щодо зміцнення берегових територій, схилів ярів, усунення будинків і споруд, які спотворюють існуючий ландшафт. Проектування нових житлових районів, промислових та інших об’єктів у їх межах виключається.
Будівництво нових дачних та садівницьких районів в межах міста не допускається. Як виняток це можливо при відповідному обґрунтуванні.
Будівництво нових дачних та садівницьких районів на територіях, де діють планувальні обмеження, встановлені будівельними нормами, санітарними нормами та правилами, а також на резервних позаміських територіях, які передбачаються для подальшого розвитку міста (район Коларівка), інженерної та транспортної інфраструктури не допускається.
На подальших стадіях розробки Правил для окремих ділянок та кварталів необхідно конкретизувати вимоги та обмеження до забудови, виходячи з конкретних умов.

2.2. Історико-культурні вимоги та обмеження.

Рішенням Миколаївської міської Ради народних депутатів (№ 4/7 від 04.04.95р.) було затверджено Історико-архітектурний опорний план м. Миколаєва , яким визначені межі історичної частини (історичного ареалу) міста, а також їі охоронні зони та режим їх використання.
Ці матеріали були розроблені інститутом Укрпроектреставрація в 1994 р. В них окрім вище зазначених питань була розроблена також проектна стратегія регенерації історико-архітектурної зони.
Межі історико-архітектурної зони центральної частини м. Миколаєва охоплюють ту його частину, де сконцентрована основна маса об’єктів культурної спадщини, збереглося історичне планування, яке віддзеркалює усі етапи історико-архітектурного і культурного розвитку міста.
Історико-архітектурна зона центральної частини міста складається з основного ядра історичної забудови Миколаєва і трьох окремих локальних історико-архітектурних зон, що розташовані на захід і схід від основного ядра.
Межі зони проходять вздовж берега р. Інгул, по вулицям: Набережна, Лагерне Поле, Никольська, Піонерський сквер, територія обсерваторії, Рюміна, Будьонного, Чигрина, Громадянська, Чкалова, Інженерна, Нікольска, 1-а Слободська, огорожа з-ду ім. 61 Комунара.
Крім цього в історико-архітектурну зону включені узбережжя р. Південний Буг вздовж вулиці Спортивної від училища ім. Леваневського до річкового вокзалу, територія старого військового госпіталю вздовж р. Інгул між вулицями Маршала Маліновського і Гречишникова, територія обласної лікарні по вулиці Володарського, а також територія старого кладовища між вул. Херсонське шосе, 1-а Інгульська, Гречишникова, Степова.
Відповідно до цієї роботи передбачається:
Функціональне оновлення, регенерація історико-архітектурної зони центральної частини міста, яке необхідно здійснювати шляхом реконструкції, що передбачає:
відновлення історично-обґрунтованих основних параметрів та видів забудови;
визначення диференційованих підходів до регенерації забудови;
відтворення втрачених об’ємів на базі створеної системи “зразків”.
Збереження при капітальному ремонті будівель, які віднесені до цінної фонової забудови, їх архітектури або відтворення її по архівним матеріалам.
Здійснення нового будівництва в історико-архітектурній зоні центральної частини міста тільки по індивідуальним проектам; при цьому об’ємно-просторова композиція і архітектурно-стильове рішення нових будівель повинні гармонійно поєднуватись з оточуючою забудовою. Проекти повинні погоджуватись Відділом охорони культурної спадщини міської ради. Усі архітектурно-планувальні заходи в межах історичної (історичного ареалу) частині міста та зон охорони пам”яток, включаючи функціональне обновлення, регенерацію, повинні здійснюватись відповідно з вимогами Закону України “Про охорону культурної спадщини”, який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об’єктів культурної спадщини в суспільному житті; захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь.
В розвиток Рішення Миколаївської міської Ради народних депутатів “Про затвердження історико-архітектурного опорного плану м. Миколаєва” відділом охорони культурної спадщини міської були ради розроблені 88 тимчасових ( у тому числі 39 комплексних) зон охорони пам”яток. До текстових та графічних матеріалів увійшли назви пам”яток, межі їх охоронної зони, а також відображений характер історичного середовища, рекомендовані види збереження пам”яток, об”єктів культурної спадщини, які розташовані в межах охоронної зони, та оточуючого їх середовища й ландшафту. Ця робота потребує подальшої розробки та затвердження згідно з чинним пам”яткоохоронним законодавством.
На території м. Миколаєва розташована також значна кількість пам’яток археології. Вони представлені поселеннями ІІІ в. до н. е. – періоду прото- слав’янських городищ і розташовані, в основному на правому березі Південного Бугу в районі Варварівки, Великої і Малої Коренихи, а також в Корабельному районі (район Широка Балка). Для пам’яток археології установлені відповідні охоронні зони.

Крім того, під містом знаходиться величезна за розмірами, розгалужена, не вивчена на даний час система підземних приміщень, характер побудови яких відображається у вирішенні фасадних композицій наземних споруд з допомогою певних пластичних форм і символів.
Це кардинальним чином міняє ситуацію, адже таке підземне середовище, яке є унікальним на Півдні України, безумовне має бути не тільки збереженим, а й використаним як об’єкт вітчизняного і міжнародного туризму і культури, воно вимагатиме нових рішень по створенню охоронних зон, розширенню списку пам’яток культури.
У зв”зку з цим існуючий історіко – архітектурний опорний план потребує внесення певних змін та доповнень згідно з вимогами чинного законодавства.
Далі, згідно з Додатком до Закону України “Про охорону культурної спадщини” (ст. ст. 17, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 35, 36, 37), наведені обмеження, що пов’язані з особливостями здійснення права власності на пам’ятки, з забезпеченням охорони пам’яток, з захистом традиційного характеру середовища та об’єктів культурної спадщини:
Усі пам’ятки археології незалежно від форми власності території, чи водного об’єкта, на яких вони розташовані, є державною власністю.
Об’єкти культурної спадщини, що є пам’ятками, крім пам’яток занесених до Переліку пам’яток, які не підлягають приватизації, можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
Пам’ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони може надаватись у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам’яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передати цю пам’ятку у володіння, користування чи управління іншій особі.
Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини має право привілеєвої купівлі пам’ятки національного значення. Органи охорони обласної державної адміністрації та місцевого самоврядування мають право привілеєвої купівлі пам’ятки місцевого значення. У разі відмови від здійснення цього права чи нездійснення його протягом місяця з дня одержання повідомлення власник або уповноважений ним орган має право на відчуження пам’ятки.
Пам’ятки, їхні частини, пов’язане з ним рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, переміщувати (переносити) на інші місця. Знесення, зміна (крім реставрації та реабілітації), переміщення (перенесення) пам’яток на інше місце допускається як виняток з дозволу Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у випадках, коли неможливо зберегти пам’ятку на місці, за умовами проведення комплексу науково обґрунтованих заходів із вивчення та фіксації пам’ятки (охоронних досліджень).
Власник або уповноважений ним орган, користувач забов”язані утримувати пам”ятку в належному стані, своєчасно проводити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам’ятки повинно здійснюватись відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам’ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, уповноваження, оздоби тощо.
Пам’ятку, її частини та елементи забороняється змінювати, змінювати призначення, робити написи позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу Кабінету Міністрів України або відповідного органу охорони культурної спадщини.
Розміщення реклами на пам’ятках національного значення, в межах зон охорони цих пам’яток, історичному ареалі міста дозволяється за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, а на пам’ятках місцевого значення – за погодженням з органом охорони культурної спадщини Миколаївської облдержадміністрації.
Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам’ятки національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу відділу охорони культурної спадщини міської ради на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.
Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам’ятки місцевого значення здійснюється за наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини Миколаївського міськвиконкому на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
Вимоги органів протипожежної, санітарної, екологічної охорони та інших зацікавлених органів щодо умов утримання та використання пам’яток не можуть призводити до змін пам’яток і не повинні погіршувати їхню естетичну, історичну, мистецьку, наукову чи художню цінність.
Органи охорони культурної спадщини зобов’язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.
З метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам’яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам’яток:: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам’яток визначаються відповідною науково-проектною документацією та затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини.
На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам’яток, історичного ареалу міста забороняються містобудівні, архітектурні, чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини і без погодження з Інститутом археології Національної академії наук України.
Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам’ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичній частині ( історичному ареалі) міста, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Власник або користувач земельної ділянки (у тому числі орендатор) в межах території пам’ятки, охоронюваної археологічної території, в зонах охорони, в історичній частині ( історичному ареалі) міста згідно з розпорядженням органу охорони культурної спадщини зобов’язаний не перешкоджати виконавцеві робіт, який має дозвіл на проведення археологічних розвідок, розкопок на цій ділянці.
Якщо під час будь-яких земляних робіт виявлено знахідку археологічного або історичного характеру, виконавець робіт зобов’язаний зупинити їхнє подальше ведення і протягом однієї доби повідомити про це орган відділ охорони культурної спадщини міської ради.
Будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об’єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об’єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.

ГЛАВА 3. Механізм реалізації “Правил використання та забудови території м. Миколаєва”.

Досвід показує, що Правила для значних, великих та середніх міст раціонально розробляти в два етапи.
На першому етапі проводиться зонування всієї території міста, визначаються планувальні обмеження, що діють на території міста, та надається проект тексту Правил. Перший етап розробки Правил є основним, після його розробки в місті проводиться обговорення Правил за участю громадськості. Після обговорення та внесення доповнень по зауваженням (якщо такі мали місце) та погодження з державним органом охорони навколишнього природного середовища, Правила виносяться на сесію міськради. Сесією міськради затверджується зонування території та списки видів дозволеного (переважного та допустимого) використання територій відповідно до виділених зон, спеціалізовані схеми, які були розроблені в складі Правил, а саме: “Схема розміщення автозаправних станцій” та “Схема розміщення ринків”, а також перша редакція тексту Правил. Крім того, зонування території міста, яке визначене в схемі зонування першого етапу, є базою при наданні дозволу на будівництво об'єктів містобудування (при конкретизації умов використання окремої ділянки) з подальшим одержанням вихідних даних з подальшим дозволом на виконання будівельних робіт.
Перший етап Правил розробляється авторами генерального плану по відповідній методиці на основі діючої містобудівної документації. На першому етапі створюється робоча група, яка приймає безпосередню участь в розробці Правил (графічної та текстової частини). До розробки другого етапу обов’язково залучаються відповідні служби міськвиконкому.
На другому етапі конкретизуються межі зон згідно “червоних смуг” існуючих та проектних вулиць.
Кінцевою метою правил, після розробки І та ІІ етапу є забезпечення кожної земельної ділянки відкритою, повною та достовірною інформацією щодо її використання і забудови (умови та режим експлуатації, оптимальні параметри ділянки та споруд на ній) з урахуванням зональних і локальних містобудівних умов, що розповсюджуються на зону, до якої належить ця ділянка.
Дана робота відповідно до завдання являє собою І етап розробки “Правил використання та забудови території м. Миколаєва”. План зонування території міста та схема планувальних обмежень виконані у М 1:10000.
Для виконання ІІ етапу і визначення умов та обмежень використання окремих конкретних ділянок, необхідно перейти до М 1:5000 та М 1:2000.
Текст Правил, як нормативно-правовий акт, розробляється для всієї території міста. Розробку графічних матеріалів М 1:5000 або М 1:2000 в місті можна вести поетапно. В першу чергу для тих частин міста, які представляють собою інтерес для використання під комерційну або ділову забудову (центр міста), а також для тих частин міста, використання території яких пов’язане з певними проблемами. Для остаточного відпрацювання тексту “Правил використання та забудови м. Миколаєва” та впровадженню їх на всій території міста додатково доцільно розробити такі документи:
Положення про комісію по забудові та землекористуванню.
Положення про службу реалізації Правил.
Положення про проведення обговорень з залученням громадськості.
Уточнити списки дозволених (переважних та допустимих) видів забудови по кожній із зон, виділених на плані зонування.
Розробити форму Паспорту земельної ділянки.
Розробити форми заявок на оформлення зональних погоджень (загальних та спеціальних).
Уточнити перелік документів, які необхідно представляти відповідно Правил для надання дозволу не будівництво, вихідних даних на проектування, надання дозволу на ведення будівельних робіт.
Розробити відповідно до Правил:
“Порядок погодження і затвердження геодезичних робіт”;
“Порядок погодження і затвердження проектної документації";
“Порядок надання дозволу на будівництво тимчасових споруд та розміщення реклами”;
“Порядок оформлення документації на будівництво садибних житлових будинків”;
Порядок реконструкції вбудовано-прибудованих приміщень”.
Визначити відповідність за порушення Правил.
Крім того, для реалізації Правил необхідно виконати такі роботи з відповідними текстовими та графічними матеріалами:
Генеральний план міста.
Плани зонування окремих частин міста М 1:5000 або М 1:2000 (уточнити на основі зонування М 1:10000 І етапу).
Історико-архітектурний опорний план міста та програма регенерації та реконструкції центральної частини міста.
Розвиток рекреаційно-туристичної зони міста.
Робота по комплексному благоустрою міста.
Аналіз самовільно забудованих будівель та споруд для виявлення тих, що підлягають знесенню.
Програма по ліквідації підтоплення території міста.
Містобудівна програма Миколаїв – ВЕЗ.
Розробка.
Створення геоінформаційної містобудівної системи міста.
Розмежування комунальної та державної власності.
Проект поділу території мікрорайонів, кварталу.
Схема приватизації земель міста.
Після уточнення редакції Правил та їх затвердження, Правила підлягають широкому оприлюдненню в засобах масової інформації. Текст та графічні матеріали Правил повинні бути надруковані окремою книгою і розповсюджуватися через торгову мережу.
Розробка ІІ етапу Правил проводиться як окрема робота силами відповідних відділів міськвиконкому з обов’язковою участю юридичного відділу та з залученням фахівців Державного науково-дослідного інституту проектування міст “Діпромісто” (авторів генерального плану міста та проекту Правил).
В додатках до правил наводяться витяги з Законів України, законодавчих та нормативно-правових актів, відповідні положення (див. п. 1-3 цього розділу), про служби міста, затверджені форми заявок (див. п. 7 цього розділу), та паспорту земельної ділянки (п. 6), відповідні положення (п. 9 цього розділу), програми, які будуть розроблятися в ході реалізації Правил, перелік планувальних обмежень та вимоги до ділянок, які потрапляють в межі дії цих обмежень і т. Інше.


ЧАСТИНА ІІІ.

ПРАВИЛА ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАБУДОВИ
ТЕРИТОРІЇ МІСТА.

(проект)
В даному виданні публікується проект місцевого нормативно-правового акту “Правила використання та забудови території м. Миколаєва”, який базується на зонуванні території міста і дія якого розповсюджується на території, для яких виконані відповідні плани зонування.
Основною метою розробки правил є:
реалізація положень генерального плану міста;
зміцнення містобудівної дисципліни при забудові території міста та впровадження механізму економічного регулювання містобудівної діяльності;
створення сприятливих умов для підвищення інвестиційної активності забудовників.
Видання призначене для того, щоб щонайбільша кількість жителів міста, адміністративні працівники, фахівці різних сфер діяльності, представники громадських організацій та об’єднань могли прийняти активну участь у обговоренні та розробці цього нормативно-правового акту, шляхом подання своїх пропозицій та зауважень, які обов’язково будуть враховуватись при доробці документу перед його остаточним затвердженням.
Публікація представляє інтерес і для адміністрацій та фахівців інших міст, які мають намір вводити на своїй території місцеві правила забудови та землекористування, що базуються на правовому зонуванні.


ПРАВИЛА ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАБУДОВИ ТЕРИТОРІЇ МІСТА.

В місті розроблений та підготовлений до затвердження місцевий нормативно-правовий акт “Правила використання та забудови території м. Миколаїв”, який базується на плані зонування території.
Юридичною базою для прийняття такого документу є Конституція України та Закони України “Про місцеве самоврядування”, “Про планування та забудову територій” та Земельний Кодекс України, які визначають місцеві правила забудови, як місцевий нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування, забудови та іншого використання території і який, по суті, являється інструментом реалізації містобудівної політики місцевими органами самоуправління.
Цей документ допоможе в реалізації планів містобудівного розвитку та трансформації території міста, він містить норми та правила для забудовників, інформацію про зонування та умови використання всієї території міста з урахуванням його територіального розвитку і інформацію про те, що і в яких параметрах можна будувати на території міста.
План зонування території міста, схема планувальних обмежень та текст Правил є відкритими та доступними для всіх.
Прийняття в Правилах зонування дає можливість забудовникам реалізувати свої будівельні наміри у відповідності до чітких та прозорих процедур, що закладені в Правилах; жителям - мати гарантовані права на участь у прийнятті рішень відносно використання та забудови території міста та можливість контролювати безпеку довкілля.
На даний час місцеві “Правила використання та забудови” розроблені і починають діяти в таких містах України як Чернігів, Полтава, Одеса, Черкаси.
Правила в процесі розробки неодноразово розглядались в міськвиконкомі та зацікавленими службами міста.
На основі зауважень та пропозицій була підготовлена відкоригована редакція документу (проект Правил), який представлено в даній публікації.
На подальшому етапі розгляду проекту Правил необхідно буде організувати процес відкритого обговорення та погодження Правил за участю широкого кола зацікавлених організацій та рядових громадян.
Обговорення включає в себе проведення громадських та депутатських слухань, публікації в газетах, обговорення Правил по радіо та телебаченню.
Після завершення цієї роботи, відкориговані з урахуванням всіх зауважень та пропозицій Правила будуть затверджені на сесії Миколаївської міської Ради і стануть місцевим нормативно-правовим актом.
Після офіційного прийняття Правил, Плану зонування території міста, текст Правил та Додатки, які входять до складу Правил, будуть знаходитись в Миколаївському міськвиконкомі, де кожен громадянин буде мати до них вільний доступ для ознайомлення.
Дана книга підготовлена для забезпечення кінцевого результату – прийняття проекту Правил, її мета – надати можливість всім зацікавленим особам безпосередньо прийняти участь в підготовці остаточної редакції місцевого нормативно-правового акту шляхом внесення пропозицій про доповнення та зміни в проект Правил.
Зацікавлені особи можуть адресувати свої зауваження на ім’я Головного архітектора м. Миколаєва О. В. Бондаря за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.
У підготовці проекту “Правил використання та забудови території м. Миколаєва” приймали участь фахівці інституту “Діпромісто” (м. Київ):
Керівник творчої групи, кандидат архітектури – Ю. Білоконь;
Л. Головіч – головний архітектор проекту;
А. Айлікова – головний архітектор проекту;
О. Кононенко – головний спеціаліст;
Б. Скоробогатов – головний спеціаліст;
В. Муха – головний спеціаліст;
В. Янчук – головний спеціаліст;
С. Мельникова – керівник групи;
О. Марущак – провідний інженер;
І. Колкєр – провідний інженер;
Л. Сухина – провідний інженер;
Л. Ковтанець – інженер.
Наукові консультації здійснював заступник завідуючого секретаріату Комітету
Верховної Ради с питань будівництва, транспорту і зв’язку, кандидат
економічних наук Ю. Манцевич.
Від м.Миколаєва до робочої групи по розробці Правил ввійшли:
П.Казмірчук – начальник управління містобудування та архітектури облдержабміністрації;
О.Бондарь – головний архітектор міста;
Н.Старушко – зам. головного архітектора міста;
Ю.Олійник – начальних управління земельних ресурсів;
О.Старушко – голова правління ЗАТ Миколаївське Діпромісто

РОЗДІЛ І. Регулювання забудови та землекористування на основі плану зонування.

ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Стаття 1. Основні терміни та поняття.

Блоковані житлові будинки – будинки квартирного типу, які складаються з двох чи більше квартир, кожна з яких має ізольований вихід на окрему земельну ділянку.
Будівельна зміна об’єкту нерухомості – зміна виду використання земельної ділянки, чи будівлі, чи споруди на ній, будівництво нових, реконструкція, перенесення або знесення існуючих споруд чи будівель, інші дії при підготовці та здійсненні будівництва, зміна розмірів земельної ділянки.
Викопіювання – графічний фрагмент з топографічного плану (карти).
Відступ забудови – відстань між червоною лінією та фасадом будівлі.
Відчуження земельної ділянки – передача права власності на земельну ділянку (тобто права володіння, користування та права розпоряджатися землею) її власником іншій фізичній чи юридичній особі, територіальній громаді чи державі. Відчуження може бути платне (купівля - продаж, міна) і безплатне (дарування, спадщина тощо).
Власність на землю – належність фізичній особі, юридичній особі, територіальній громаді чи державі земельної ділянки на праві володіння, користування та розпорядження нею.
Глибина земельної ділянки – відстань від фронтальної до протилежної сторони земельної ділянки.
Гранична висота забудови (блакитна лінія) – встановлюється для зони кожного типу, виходячи з архітектурно-композиційних, функціональних, економічних міркувань.
Дозвіл на будівництво – документ, який посвідчує право власника чи користувача земельної ділянки здійснити її забудову або іншу видозміну ділянки та об'єкту нерухомості на ній. Надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, Правилам забудови.
Допустимий вид використання об'єкту нерухомості – вид використання, який не відповідає переліку переважних видів забудови для даної зони, але можливий при умові спеціального погодження після необхідного обґрунтування.
Єдині умови і обмеження забудови та іншого використання земельних ділянок – містобудівні режими, встановлені Правилами забудови для земельних ділянок окремих зон, перелік обмежень, пов'язаних з санітарно-епідеміологічними, природоохоронними, історико-культурними та інш. вимогами, та сервітути.
Земельна ділянка – виділена у відповідності з чинним законодавством єдина ділянка території з фіксованими межами та установленими містобудівними регламентами на використання.
Зона – територія, стосовно якої (і відповідно до всіх земельних ділянок, які там розташовані) місцевими Правилами забудови встановлюється містобудівний режим дозволеного використання та будівельних змін об'єктів нерухомості.
Інженерна, транспортна та соціальна інфраструктури – комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій, а також об'єктів соціального та культурно-побутового обслуговування населення, призначених для забезпечення стійкого розвитку та функціонування населеного пункту.
Існуючий вид використання земельної ділянки – вид використання земельної ділянки або будівлі на момент прийняття Правил забудови.
Кадастровий номер – унікальний (не повторюється на всій території України) номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування.
Лінії регулювання забудови – межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній, меж окремих земельних ділянок.
Ліцензія – державний документ, який засвідчує право суб’єкта проектної і будівельної діяльності на виконання певних видів робіт.
Мінімальна площа земельної ділянки – найменша площа земельної ділянки, яка встановлена Місцевими правилами забудови для використання та будівництва в відповідності до конкретної територіальної зони.
Містобудівна документація – затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється забудова та інше використання територій.
Містобудівне законодавство – сукупність законів, державних правових актів, а також міжнародних договорів, угод, конвенцій, які регламентують права, обов'язки та відповідальність усіх учасників містобудівної діяльності.
Правила забудови міста – нормативно-правовий акт, яким на основі затвердженої містобудівної документації встановлюються режими та порядок використання, забудови земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування.
Невідповідність правилам – санкціоноване для конкретної земельної ділянки відхилення від крайніх параметрів дозволеного будівництва (висоти будівель, площі забудови та інш.), від переліку дозволених Правилами видів використання земельної ділянки, яке обумовлене неможливістю використати ділянку відповідно до Правил.
Оренда землі – засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою.
Пам'ятка – об'єкт культурної спадщини національного або місцевого значення, якій занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Переважний вид використання об'єкту нерухомості – вид використання, який відповідає переліку дозволених Правилами забудови для даної зони, не потребує спеціального погодження.
План зонування – карта, на якій показано розташування і типи зон в межах міста, що відрізняються за видами використання земельних ділянок і вимогами до їх забудови, зафіксованими в Правилах забудови та затвердженими місцевими органами влади.
Площа земельної ділянки:
геодезична - це площа проекції межі ділянки на площину проекції, на якій встановлена геодезична система координат. Геодезична площа визначається за координатами кутів повороту межі.
фізична - це площа земної/поверхні в межах ділянка з урахуванням нерівностей фізичної поверхні землі: схилів, ярів, пагорбів, западин тощо.
Право державної власності на землю – сукупність правових норм, що визначають правові підстави і порядок набуття і реалізації права власності на землю держави, об’єкти права власності держави на землю, суб'єкти права державної власності на землю, гарантії держави як суб'єкту земельних правовідносин, підстави і порядок припинення права власності держави на землю.
Право комунальної власності – сукупність правових норм, що визначають правові підстави і порядок набуття і реалізації територіальними громадами та органами місцевого самоврядування права власності на землю, об'єкти права комунальної власності на землю, гарантії захисту прав територіальних громад на землю.
Право приватної власності на землю – сукупність правових норм, що визначають правові підстави і порядок набуття і реалізації громадянами України та юридичними особами України права володіти, користуватись і розпоряджатись земельною ділянкою, права і обов'язки власників земельних ділянок, об'єкти права власності на землю, гарантії захисту права приватної власності на землю, підстави і порядок припинення права власності на землю громадян та юридичних осіб.
Проектна документація – затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об’ємно-планувальні архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об'єктів будівництва.
Ринкова вартість земельної ділянки – вартість земельної ділянки, яка сформована попитом покупців і пропозицією продавців на ринку нерухомого манна за взаємною згодою.
Сервітут – право обмеженого користування чужим нерухомим майном.
Публічні сервітути встановлюються на підставі нормативного правового акту чи договору між адміністрацією міста та фізичною та юридичною особою.
Особисті сервітути встановлюються на підставі договору між приватними особами (фізичними та юридичними).
Спеціальне погодження –погодження, яке після належного обґрунтування намірів, необхідно отримати на ті види землекористування, що не відповідають переліку переважних та супутніх для даної зони.
Супутній вид використання земельної ділянки – вид використання, який необхідний для повноцінного функціонування переважного виду використання земельної ділянки.
Фронтальна сторона земельної ділянки – сторона земельної ділянки, що примикає до червоної лінії вулиці.
Ціна земельної ділянки – фактична сума грошей, за яку продана / придбана земельна ділянка.
Червоні лінії – визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі лінії, які відмежовують елементи інженерно-транспортної інфраструктури (вулиці, проїзди, площі) від елементів планувальної структури (кварталів, мікрорайонів та інш.).

Стаття 2. Правові основи введення та сфера дії Правил.

Правила використання та забудови території м. Миколаєва (далі Правила) – нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування.
2. Правовою основою розробки Правил є Конституція України, Закон України “Про основи містобудування”, “Про планування і забудову територій”, “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про місцеві державні адміністрації”, “Про архітектурну діяльність”, Земельний Кодекс України, інші законодавчі акти, що стосуються використання і забудови територій, Укази Президента та постанови Кабінету Міністрів, нормативні акти Держбуду, інших центральних органів виконавчої влади.
3. Правила обов’язкові для всіх суб’єктів власності на земельні ділянки, будівлі і споруди та користувачів, посадових, фізичних та юридичних осіб, що здійснюють та контролюють містобудівну та будівельну діяльність на території міста, проектних, пошукових, будівельних організацій, незалежно від форми власності і відомчої підпорядкованості, для всіх управлінь і відділів виконавчої влади при вирішенні питань, що пов’язані з забудовою та іншим використанням території міста, для судових органів – у якості документу, на який необхідно спиратися при вирішенні суперечок, пов’язаних з питаннями забудови, землевикористання та благоустрою.
4. Правила затверджуються рішенням на сесійному засіданні міської ради і набувають відповідного юридичного статусу згідно з Законом “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст. 73). Порушення вимог Правил тягне за собою відповідальність, передбачену Законом України.
5. Правил є місцевим нормативно - правовим актом постійної дії. Постійна дія Правил забезпечується шляхом внесення в них доповнень та змін відповідно до розділу Правил.

Стаття 3. Призначення та зміст Правил.

Правила призначені для:
забезпечення реалізації планів та програм (в тому числі зафіксованих в затвердженій документації) розвитку міської території, систем інженерного та транспортного забезпечення та соціального обслуговування, збереження природного та культурно-історичного середовища;
встановлення гарантій і визначеності щодо використання і забудови земельних ділянок для власників та осіб, що бажають придбати нерухомість (в т. ч. земельну ділянку) у власність або оренду;
підвищення ефективності використання земельних ділянок, в тому числі шляхом створення умов для залучення інвестицій в будівництво та впорядкування міської території;
забезпечення вільного доступу громадян до інформації та їх участь в прийнятті рішень по питанням землекористування та забудови;
здійснення ефективного контролю за містобудівною (будівельною) діяльністю фізичних та юридичних осіб.
Правила визначають:
загальні вимоги до забудови та благоустрою території міста;
процедури розроблення, погодження, затвердження містобудівної документації та внесення до неї змін;
процедури забезпечення державних, громадських та приватних інтересів під час забудови та іншого використання території міста;
принцип встановлення єдиних умов та обмежень використання земельних ділянок;
процедури вибору, визначення, вилучення та відведення земельних ділянок комунальної власності для містобудівних потреб під час продажу підприємствам, установам, організаціям всіх форм власності для здійснення підприємницької діяльності;
принципи та процедури вилучення та відведення земельних ділянок для громадських потреб;
процедури надання юридичним та фізичним особам дозволу на будівництво, вихідних даних на проектування, проведення топографо-геодезичних та інженерно-геологічних пошукових робіт, погодження і затвердження проектної документації, надання дозволу на виконання будівельних робіт, прийняття до експлуатації об’єктів будівництва та їх реєстрації;
принципи організації контролю у сфері будівництва;
відповідальність за порушення Правил;
процедури внесення доповнень та змін в Правила.
Правила регулюють дії фізичних та юридичних осіб, які:
володіючи земельними ділянками, іншими об’єктами нерухомості на довгостроковій основі (на правах власності, довгострокової оренди, безстрокового користування), готують і здійснюють зміни нерухомості, яка належить їм;
готують містобудівну або проектну документацію і здійснюють відповідно до неї будівництво, реконструкцію, інші зміни нерухомості;
готують і здійснюють розподіл території забудови, що склалася, на земельні ділянки, в т. ч. з метою створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків;
приймають участь у конкурсах, аукціонах, що проводяться адміністрацією міста, по наданню прав довгострокової оренди та власності на земельні ділянки з метою реконструкції та нового будівництва;
за своєю ініціативою звертаються в адміністрацію міста про надання земельної ділянки (ділянок) для нового будівництва, реконструкції у власність або оренду;
підготовлюють і здійснюють зведення некапітальних будівель (таких як палатки, кіоски тощо) на земельних ділянках, які знаходяться у власності органів міського самоврядування і які передаються цим особам в короткострокову оренду;
переоформляють один вид права власності на інший;
змінюють один вид використання на інший;
здійснюють інші дії, пов’язані з підготовкою та реалізацією планів по забудові та землекористуванню.
Введення Правил забезпечує:
відкриту інформацію про умови використання земельних ділянок на території міста;
спрощену процедуру передачі прав на земельні ділянки фізичним та юридичним особам;
створення підстав та умов для контролю на відповідність затвердженій містобудівній та проектній документації будівельних намірів забудовника, вже закінчених об’єктів містобудування та умов використання цих об’єктів;
створення інформаційної бази для судових органів, на яку необхідно спиратися при вирішенні суперечок, пов’язаних з забудовою та використанням території міста та окремих земельних ділянок.
Правила містять чотири невід’ємні частини:
Розділ I “Регулювання забудови та використання на основі плану зонування”.
Розділ II “Перелік переважних і допустимих видів забудови та використання земельних ділянок в межах окремих зон”.
Розділ III Картографічні матеріали. План зонування території міста. Схема планувальних обмежень.
Розділ IV Додатки, які містять нормативні правові акти або витяги з них, що деталізують правові норми розділу I та розділу II, а також інші документи, які необхідні для реалізації Правил.

Стаття 4. Відкритість та доступність для громадян інформації про забудову та землекористування.

Дані Правила, включаючи всі документи та додатки, що входять до їх складу, являються відкритими для всіх посадових, фізичних та юридичних осіб.
Міський виконком забезпечує можливість інформації про Правила та ознайомлення з даними Правилами шляхом:
публікації Правил та витягів з них в місцевій пресі;
публікації масовим тиражем даних Правил та їх розповсюдження серед населення шляхом продажу;
створення умов для ознайомлення з даними Правилами (в повному комплексі документів та додатків, що входять до їх складу) в усіх відділах міськвиконкому та облдержадміністрації, таких, які мають відношення до регулювання землекористування та забудови у м. Миколаєві;
надання фізичним та юридичним особам послуг по оформленню виписок із даних Правил, а також по виготовленню необхідних копій, в т. ч. копій документів та їх фрагментів, що характеризують умови землекористування і забудови стосовно окремих земельних ділянок та їх масивів (кварталів мікрорайонів).
Правила, додатково до перерахованого, можуть публікуватись та реалізуватись на комерційних засадах;
2. Громадяни мають право приймати участь у вирішенні питань по забудові та землекористуванню у відповідності з діючим законодавством, а також у відповідності до “Положення про проведення обговорень з залученням громадськості” (див. Додатки).

ГЛАВА 2. ОРГАНИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВИЛ ТА ЇХ КОМПЕТЕНЦІЯ.

Стаття 5. Комісія по забудові та землекористуванню. Органи адміністрації міста та інші органи які уповноважені регулювати контролювати забудову та землекористування.

1. Комісія по забудові та землекористуванню
1.1. Для створення, послідовного удосконалення та забезпечення функціонування системи регулювання землекористування та забудови на основі плану зонування території міста міською радою створюється постійно діюча Комісія по забудові та землекористуванню (далі Комісія).
Комісія є консультативно-координаційним органом міської Ради та її виконавчого комітету.
Комісія формується на основі робочої групи для опрацювання правил та затверджується рішенням міської ради і здійснює свою діяльність у відповідності з даними Правилами, Положенням про Комісію, іншими документами, що регламентують її діяльність.
Функції та повноваження Комісії надати “Робочій групі для опрацювання Правил,,,” продовживши термін її повноважень”.
Всі ці документи включаються в дані Правила в якості додатків до них.
1.2. Комісія по забудові та землекористуванню:
організує підготовку пропозицій міській раді щодо внесення змін та доповнень до Правил (в т. ч. змін меж на плані зонування), а також проектів місцевих нормативно-правових актів та інших документів, пов’язаних з реалізацією Правил;
розглядає заявки на отримання спеціальних зональних погоджень на допустимі види забудови та іншого використання земельних ділянок та зміну видів використання нерухомості, що дозволені у відповідних зонах за процедурою спеціальних погоджень та зміни цільового призначення нерухомості;
розглядає заявки на отримання необхідних погоджень на відхилення від вимог Правил;
засідання комісії відкриті для всіх громадян і представників засобів масової інформації.
1.3. Головою Комісії назначається один з заступників міського Голови. Голова Комісії призначається та звільняється з посади міською радою м. Миколаєва.
Відповідно до посади до складу Комісії можуть входити керівники (або їх заступники) таких органів міської ради та міськвиконкому:
управління містобудування та архітектури міськвиконкому;
управління земельних ресурсів;
Управління комунального майна;
Відділу охорони навколишнього природного середовища;
Міської СЕС;
Управління культури;
- інші відділи міськвиконкому, діяльність яких пов’язана з питаннями з питаннями соціально-економічного та містобудівного планування розвитку міста.
Відповідно до рішення, до складу Комісії включаються депутати за їх згодою.
До складу Комісії також можуть входити особи, які представляють громадські та особисті інтереси громадян, власників нерухомості, комерційних та інших організацій. Секретар Комісії є службовцем Управління містобудування та архітектури і не входить до складу Комісії.
В складі Комісії може бути не більше 15 осіб. Рішення приймаються простою більшістю голосів, при наявності кворуму не менш двох третіх від загального числа членів Комісії. При рівних голосах, голос Голови Комісії являється вирішальним.
Кожний член Комісії її рішенням звільняється від участі в голосуванні по конкретному питанню в тому випадку, якщо він має пряму фінансову зацікавленість або знаходиться в родинному зв’язку з подавцем заяви, по якій приймається рішення.
На засідання Комісії (в т. ч. тих, які проводяться з залученням громадськості) обов’язково запрошуються відповідальні представники адміністрацій тих районів, де розміщенні об’єкти нерухомості, відносно яких готуються відповідні рішення.

2. Миколаївська міська Рада
2.1. Миколаївська міська Рада на сесійному засіданні приймає рішення щодо питань регулювання земельних відносин відповідно регламенту та керуючись чинним законодавством безпосередньо, або через підлеглі їй органи (Управління містобудування та архітектури, управління земельних ресурсів, відділи комунального господарства та інші) здійснює керівництво використанням і забудовою території міста на основі плану зонування безпосередньо і шляхом контролю за всіма видами будівництва, реконструкції, інженерного обладнання, благоустрою, зовнішнього оформлення, використання і утримання будівель.
В своїй діяльності по виконанню Правил органи місцевого самоврядування керуються:
чинним законодавством в області містобудування, земельних відношень, охорони навколишнього середовища, охорони історичної спадщини, майнового права і законодавством в інших областях господарської діяльності, які взаємодіють з містобудуванням, і що впливають на процеси планування та забудови міста;
інструктивно-методичними матеріалами Правил, що регламентують: порядок надання земель з метою створення нових земельних ділянок для будівництва або реконструкції існуючих будівель і споруд з метою зміни їх цільового використання; порядок відведення і вилучення земельних ділянок для будівництва, отримання дозволу на будівництво та реконструкцію будівель та споруд; будівництво і ремонт вулично-дорожньої мережі і транспортних споруд, зведення тимчасових будівель та споруд; порядок отримання дозволу на будівництво або установку об’єктів і елементів благоустрою, малих архітектурних форм; озеленення; зовнішнього художнього оформлення, реклам і орієнтовних інформаційних знаків і пристроїв.

3. Міський Голова
3.1. Міський Голова здійснює такі дії:
подає на затвердження міській Раді Правила, а також поправки, зміни та доповнення до Правил;
приймає участь у створенні Комісії, вносить на розгляд сесії положення про неї, затверджує положення про неї, кандидатуру голови комісії та ії членів.
4. Управління містобудування та архітектури.
4.1. Основна відповідальність за виконання і забезпечення дотримання Правил покладається на Управління містобудування та архітектури міськвиконкому (УМА), яке здійснює свою діяльність у відповідності до Правил та положень про служби УМА.
4.2. До обов’язків УМА стосовно реалізації даних Правил входять:
виконання рішень міської ради, міськвиконкому, розпоряджень міського Голови по питанням містобудівної політики, включаючи підготовку завдань, організацію розробки, участь в погоджені необхідної містобудівної документації;
підготовка пропозицій по внесенню доповнень та змін до Правил;
підготовка документів на надання на правах довгострокового володіння фізичним та юридичним суб’єктам земельних ділянок для будівництва, реконструкції та інше;
надання комплексних висновків для одержання дозволу на будівництво, участь в прийомі закінчених будівельних об’єктів;
надання по запиту Комісії висновків, щодо питань спеціальних погоджень;
організація та ведення інформаційної системи моніторингу процесів забудови та землекористування, стану інженерно-технічної інфраструктури, екологічної обстановки, стану фонду забудови і т. інше;
інші обов’язки, пов’язані з дотриманням та реалізацією даних Правил.
4.3. Службою реалізації Правил є головне управління містобудування та архітектури та управління земельних ресурсів. Служба реалізації Правил здійснює свою діяльність на основі дійсних Правил та Положення про службу реалізації Правил, яке затверджується міським головою по поданню головного архітектора міста.
Служба реалізації Правил:
веде аналітичні роботи по спостереженню (моніторингу) процесів забудови та землекористування і базуючись на цьому, готує для головного архітектора міста та Комісії по землекористуванню та забудові регулярні (не рідше одного разу на рік) доповіді про реалізації Правил, а також пропозиції по вдосконаленню Правил шляхом внесення в них доповнень та змін;
готує необхідні для роботи Комісії матеріали, приймає участь в підготовці проектів рішень міської ради, міськвиконкому, розпоряджень міського Голови та матеріали для проведення обговорень з залученням громадськості з приводу спеціальних погоджень;
приймає участь в підготовці паспортів паспорти земельних ділянок та витяги з Правил за замовленням адміністрації міста, фізичних та юридичних осіб;
веде карту зонування та вносить до неї затвердженні доповнення та зміни;
надає зацікавленим особам інформацію, яка є в Правилах та затвердженій містобудівній документації ;
готує матеріали для комплексних висновків;
при необхідності веде роз’яснення окремих положень Правил в т. ч. тлумачення єдиних умов і обмежень забудови та іншого використання земельних ділянок та інших об’єктів нерухомості;
готує копії картографічних матеріалів та копії текстових матеріалів Правил (на замовлення громадян або юридичних осіб);
веде інші роботи, що пов’язані з реалізацією Правил та забезпеченням їх постійної та ефективної дії.

5. Управління земельних ресурсів
5.1. Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради здійснює свою діяльність по регулюванню земельних відносин на основі Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, Водного кодексу України, Кодексу України “Про надра”, цивільного процесуального кодексу України, кодексу України про адміністративні порушення, Кримінального кодексу України, законів України: “Про місцеве самоврядування”, ”Про господарські товариства” “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, “Про плату за землю”, “Про природно-заповідний фонд України” “Про оренду землі”, Постанов верховної Ради України, Указів Президента України, законодавчі акти та нормативні документи з питань регулювання земельних відносин в Україні, нормативних правових актів органів місцевого самоврядування, включаючи дані Правила, Постанов Кабінету Міністрів, нормативних документів Держкомзему.
По питанням реалізації даних Правил управління земельних ресурсів:
приймає участь в розробці та впровадженні земельної політики та програм земельної реформи, в т. ч., шляхом внесення пропозицій про доповнення та зміни до Правил;
створює та веде земельно – кадастрову документацію, здійснює моніторинг земель;
організовує земельні конкурси, аукціони, а також приймає участь в проведенні переговорів з заявниками про представлення умови по наданню прав на довгострокове володіння земельними ділянками від імені міської ради;
на основі рішень міської ради оформлює та видає фізичним та юридичним особам документи на право володіння або користування земельними ділянками;
здійснює контроль за використанням та охороною земель комунальної власності, від імені міської ради виступає в судових органах по ділах про порушення земельного законодавства та спірних питань щодо регулювання земельних відносин;
приймає участь в розробці обмежень та обтяжень на використання земельної ділянки.
6. Інші органи та служби міськвиконкому (включаючи органи санітарно-епідеміологічного, пожежного нагляду, органи охорони культурної та історичної спадщини та інші), а також державні органи охорони навколишнього природного середовища по питанням реалізації Правил:
приймають участь у підготовці містобудівного паспорту ділянок;
приймають участь в регулюванні та контролі за забудовою та землекористуванням в межах своєї компетенції, встановленої законодавством та положенням;
приймають участь у визначенні єдиних умов та обмежень забудови та використання території та їх меж.

Стаття 6. Забезпечення державних, громадських та приватних інтересів та участь громадськості в розробці та реалізації Правил. Апеляції.

1. При здійсненні містобудівної діяльності на території міста врахування громадських інтересів полягає у визначенні потреби територіальної громади в територіях, необхідних для розташування, утримання об’єктів житлово-комунального господарства, соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури, охорони навколишнього середовища, вирішення інших завдань забезпечення сталого розвитку населеного пункту.
Врахування приватних інтересів полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або у користування земельних ділянок, захисту майнових прав, а також безпечного функціонування об’єктів нерухомості.
2. Узгодження громадських та приватних інтересів відбувається шляхом залучення громадськості до обговорення містобудівної документації та забезпечення участі громадян в розробці та реалізації Правил.
3. Громадському обговоренню підлягають такі містобудівні документи, як:
генеральний план міста;
детальні плани територій;
проекти забудови територій житлового кварталу, мікрорайону, окремих об’єктів містобудування.
4. Участь громадськості в розробці та реалізації Правил відбувається шляхом:
подання громадянами або органами місцевої самоорганізації населення зауважень, поправок, пропозицій та апеляцій щодо змісту Правил в період їх складання, а також до рішень, які приймаються на основі вже затверджених Правил (див.);
проведення на вимогу громадськості додаткової незалежної експертизи (за рахунок сторони, яка наполягає на експертизі), розроблення і внесення на розгляд альтернативних рішень, тощо (див.);
проведення громадських обговорень питань забудови та іншого використання, які зачіпають інтереси територіальної громади.
5. Обговорення з залученням громадськості організуються та проводяться Комісією по забудові, землекористуванню та благоустрою відповідно до “Положення про проведення обговорень з залученням громадськості” у випадках, коли розглядаються питання по:
наданню спеціальних зональних погоджень, в т. ч. відносно об’єктів нерухомості, які не відповідають даним Правилам;
перепланування територій зі створенням нових земельних ділянок;
внесення змін та доповнень в дані Правила;
розгляду апеляцій, які подаються фізичними або юридичними особами;
надання дозволу на збереження вимушеної невідповідності об’єктів нерухомості даним Правилам.
6. Матеріали для проведення обговорення з залученням громадськості (висновки, картографічні матеріали, інші необхідні матеріали) готуються УМА (службою реалізації Правил).
На протязі трьох днів після реєстрації заяви від фізичної або юридичної особи (осіб), УМА інформує Комісію по землекористуванню та забудові про запит, щодо обговорення з залученням громадськості. Комісія оприлюднює повідомлення про очікуване обговорення не раніше 20 днів і не пізніше двох тижнів до його проведення.
Всупереч земельного Кодексу щодо надання земельних ділянок ( ст.151, 123, 124).
Повідомлення проводиться шляхом:
публікації в громадській пресі;
повідомлення по місцевому радіо та телебаченню;
представлення оголошень в будинках міських та районних органів влади та на земельній ділянці, у відношенні якої намічається розгляд.
Повідомлення повинно містити інформацію про:
характер питань, що обговорюється;
даті, часі та місці проведення обговорень;
даті, часі та місці попереднього ознайомлення громадськості з відповідною інформацією (тип забудови, що планується, місце розміщення земельної ділянки, вид будівельної видозміни, найменування містобудівної документації і т. інше).
7. Від дня повідомлення про обговорення до дня проведення обговорення Комісія (служба реалізації Правил) приймає від громадян письмові рекомендації та заяви по суті питання, що обговорюється.
В процесі обговорення ведеться протокол. Висновки слухань та прийняті Комісією рекомендації оформляються нею у вигляді проекту відповідного рішення міської ради.
8. Кожна зацікавлена особа може подати апеляцію на рішення головного архітектора міста до Комісії. Апеляція приймається при поданні в Комісію письмової заяви про апеляцію з зазначенням конкретних причин.
Апеляцію можна подавати на протязі 30 днів з дня рішення або розпорядження, що апелюється.
Апеляція припиняє всі дії головного архітектора міста, спрямовані на виконання рішення, якщо архітектор не переконає Комісію в тому, що таке припинення викличе неминучу небезпеку для людей або об’єктів нерухомості.
В такому випадку дії припиняються тільки за рішенням суду, що приймається за заявою апелюючої сторони.
При розгляді апеляції на засіданні Комісії головний архітектор міста має довести наявність достатніх підстав і аргументів на користь прийнятого рішення, що апелюється.
Комісія може відхилити, затвердити (цілком або частково) або змінити розпорядження, вимогу, рішення або визначення, на яке подана апеляція і прийняти будь-яке розпорядження, вимогу, рішення або визначення, яке вважає потрібним при розгляді кожного конкретного діла.
Рішення Комісії можуть бути оскаржені в суді.

ГЛАВА 3. РЕЖИМ ЗАБУДОВИ ТА ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІЇ МІСТА.

Стаття 7. Загальні вимоги до забудови та благоустрою території міста.

1. Розміщення житлового, соціально-побутового, виробничого, інженерно-транспортного будівництва провадиться на підставі затвердженої містобудівної документації:
генерального плану;
детальних планів території;
проектів забудови території;
проектів розподілу території;
іншої затвердженої документації .
2. Забудова та благоустрій здійснюються шляхом організації комплексної забудови території або розташування та будівництва окремих будинків та споруд в кварталах існуючої забудови.
3. У разі відсутності, вичерпаності терміну дії містобудівної документації або прийнятті рішення про коригування детального плану, або розроблення проекту реконструкції, розташування та будівництво окремих об’єктів містобудування в кварталах існуючої забудови здійснюється лише на основі містобудівного обґрунтування розташування об’єкту містобудування за процедурою спеціального погодження. Виключно на конкурсних умовах виконується розробка проектів об”єктів архітектури, реалізація яких має вплив на формування забудови міста, а також об”єктів, які розміщуються в зоні охорони пам’яток історії та культури, або можуть негативно впливати на території та об”єкти природно заповідного фонду, на стан навколишнього природного середовища.

Стаття 8. План зонування території міста. Дозволені (переважні та допустимі) види забудови та використання земельних ділянок в межах зон.

1. Рішення по забудові, землекористуванню та благоустрою території міста та окремих земельних ділянок приймаються на основі встановленого Правилами переліку дозволених переважних і допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок (див. Розділ ІІ), єдиних умов і обмежень, які діють у межах зон, визначених планом зонування (див. Розділ ІІІ) і розповсюджуються у рівній мірі на всі розміщені в одній і тій же зоні земельні ділянки, інші об’єкти нерухомості, незалежно від форм власності.
Виняток становлять транспортні та інженерно-технічні комунікації, в т. ч. залізниця, автомобільні дороги, вулиці, під’їзди. Використання територій існуючих та перспективних транспортних та інженерних комунікацій, а також технічних зон інженерних споруд та інших ліній об’єктів визначаються їх цільовим призначенням. Перелік об’єктів, які дозволяється розміщувати у межах відводів вказаних територій, затверджується відповідними актами, які входять в дані Правила у вигляді Додатків.
2. Зони, відносно яких встановлюються перелік переважних та допустимих видів та єдині умови та обмеження, виділяються на:
плані зонування території всього міста М 1:10000;
планах зонування окремих частин міста М 1:5000; 1:2000;
схемі планувальних обмежень М 1:10000.
3. Межі зон встановлюються по:
осьових лініях магістралей, вилиць, проїздів;
червоним лініям;
межах земельних ділянок;
межах або осях відводів для інженерних комунікацій;
адміністративних межах міста, району в межах міста,
межах природних об’єктів;
іншим межам.
4. До переважних видів забудови та використання земельних ділянок у межах окремих зон відносяться:
види забудови та використання території, які при умові дотримання будівельних норм та стандартів безпеки, інших обов’язкових вимог, не можуть бути заборонені;
види забудови та використання, які супутні переважним видам, і, які по відношенню до останніх є допоміжними; при відсутності на земельній ділянці переважного виду використання, супутній вид використання таким не є та вважається недозволеним, якщо інше спеціально не обумовлюється цими Правилами стосовно до конкретних випадків та місць розташування нерухомості.
Для переважних видів забудови діє процедура загальних зональних погоджень.
5. До допустимих видів забудови та використання земельних ділянок у межах окремих зон відносяться:
види забудови та використання нерухомості, для яких необхідне отримання спеціальних узгоджень або спеціальних дозволів (спеціальних зональних погоджень), в т. ч., і шляхом обговорень з залученням громадськості .
Для кожної зони встановлюються, як правило, декілька видів дозволеного використання нерухомості, за винятком випадків, які особливо фіксуються документами, що входять до складу Правил.
6. Власники нерухомості, які володіють нею на довгостроковій основі, мають право вибирати вид (або види) використання нерухомості, які є дозволеними до відповідних територіальних зон, а також змінювати один вид переважного використання на інший вид переважного використання відповідно до процедур передбачених Правилами .
7. Інженерно-технічні об’єкти, споруди та комунікації, що забезпечують реалізацію переважних та допустимих видів використання для окремих земельних ділянок (електро-, водо-, газозабезпечення, каналізація, телефонізація і т. д.), є також дозволеними, при умові їх відповідності будівельним нормам та правилам, технологічним стандартам безпеки, що підтверджується при узгодженні архітектурно-будівельної документації. Інженерно-технічні об’єкти, споруди, що розташовані на спеціально виділених для них земельних ділянках і які забезпечують використання та функціонування об’єктів нерухомості в масштабах однієї або декількох зон, є об’єктами, для яких необхідно отримання спеціальних узгоджень.
8. Види використання нерухомості, які відсутні у списках дозволеного використання Правил, є недозволеними для відповідної функціонально-правової зони та не можуть бути дозволені.
Стаття 9. Єдині умови і обмеження забудови та використання земельних ділянок.

1. Обмеження забудови та умови використання нерухомості (земельні ділянки, будинки та споруди) в межах окремих зон визначаються на основі Схеми планувальних обмежень та державних будівельних, санітарно-гігієнічних, екологічних та інших норм.
2. Схемою планувальних обмежень встановлюються межі розповсюдження відповідних обмежень, на основі державних норм та іншої нормативної документації встановлюється режим (умови) використання земельної ділянки.
3. Єдині умови і обмеження забудови та використання земельних ділянок враховуються при розробленні землевпорядної документації, АПЗ та паспорту земельної ділянки.
4. На територіях, які потрапляють до СЗЗ від промпідприємств, кладовищ, складів та баз, об’єктів з перевищенням рівнів електромагнітного фону, інших СЗЗ режим (умови) використання нерухомості та межі розповсюдження обмежень визначають санепідемслужби міста, державний орган охорони навколишнього природного середовища на основі СН 173-96, ДБН 360-92*, містобудівна документація, погодження сил ППО та військових частин міста.
5. На територіях, які потрапляють до водоохоронних зон та прибережних захисних смуг режим (умови) використання нерухомості та межі розповсюдження обмежень визначають державний орган охорони навколишнього природного середовища, державний орган комітету України з водного господарства на основі дії “Водного кодексу України”, постанови Кабінету міністрів України та робочої документації інституту “Миколаївводпроект”.
6. На територіях, які потрапляють до І та ІІ поясу зони санітарної охорони Жовтневого водосховища, режим (умови) використання та межі розповсюдження обмежень визначають водогосподарські служби міста, санепідемслужби міста, державний орган охорони навколишнього природного середовища на основі “Водного кодексу України” та постанові КМУ.
7. На територіях з несприятливими інженерно-геологічними умовами (підтоплення, затоплення, на ділянках, що потребують інженерної підготовки для їх забудови) режим (умови) використання та межі розповсюдження обмежень, визначають спеціалізовані міські управління по інженерному захисту території міста на основі діючих нормативних документів.
8. На територіях, де розміщаються інженерні споруди та комунікації, режим (умови) використання та межі розповсюдження обмежень визначають міські господарчо-комунальні управління на основі діючих нормативних документів.
9. На територіях, що потрапляють в охоронні зони пам’яток історії, архітектури та археології, зони регулювання забудови, режим ( умови) використання та межі розповсюджування обмежень визначають відділ охорони історичного середовища міськвиконкому, археологічні експедиції, головне управління архітектури та містобудування міськвиконкому на основі Законів: “Про природно-заповідний фонд України”, “Про охорону і використання пам’яток історії, культури”, “Про охорону культурної спадщини”, а також згідно історико-архітектурного плану міста, розробленого інститутом “Укрпроектреставрація” у 1994 році.
10. На територіях, які згідно містобудівної документації змінюють своє функціональне значення, потрапляють у зону реконструкції, на яких ведеться нове будівництво або реконструкція режим (умови) використання та забудови, а також основні параметри забудови (гранично допустимі поверховість, щільність, мінімальні відступи будинків і споруд від червоних ліній, ліній регулювання забудови, меж суміжних ділянок, вимоги до впорядкування доріг та під’їздів до будинків і споруд, місць паркування транспортних засобів, вимоги до озеленення та впорядкування територій, вимоги до утримання будинків і споруд, інші вимоги) визначає спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури – головний архітектор спільно з відповідними службами міста.

Стаття 10. Містобудівний паспорт земельної ділянки.

1. Державний акт, договір оренди земельної ділянки і паспорт (далі Паспорт), є обов’язковим додатком до документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
2. Паспорт видається як у випадках первинного надання прав власності (купівля, оренда, користування), так і у випадках, коли фізичним або юридичним особам надаються документи, що посвідчують право власності на ділянку, яка знаходиться у них в користуванні.
3. Форма містобудівного паспорту земельної ділянки затверджується міським Головою (див. Додаток). Паспорт містить дві невід’ємні частини:
план земельної ділянки;
план земельної ділянки з проектними пропозиціями можливого об”єкту;
опис умов та обмежень на використання та забудову земельної ділянки.
4. На плані земельної ділянки відображаються:
межі земельної ділянки з координатами переломних точок;
всі існуючі (на момент розробки паспорту) в межах ділянки будівлі, включаючи ті, які не відповідають Правилам, з означенням їхніх розмірів;
лінійні розміри та площа ділянки;
червоні лінії, межі дії сервітутів та інших обмежень, межі трас інженерних споруд, інженерно-транспортної інфраструктури (при їх наявності).
План земельної ділянки складається з проекту розподілу території і має посилання на нього.
5. В описі умов та обмежень на використання та забудову земельної ділянки наводяться:
ідентифікаційні дані про земельну ділянку (реєстраційний номер паспорту, адресу та кадастровий номер);
назву зони розміщення ділянки, відповідно до плану зонування;
умови забудови та використання ділянки (гранично допустимі поверховість будинків та споруд, щільність забудови; мінімальні відступи від червоних ліній та ліній регулювання забудови, суміжних ділянок; вимоги до впорядкування та озеленення території; вимоги до утримання будинків та споруд; вимоги до забудови по умовах охорони пам’ятників історії, культури, археологічного шару; екологічні, санітарно-гігієнічні вимоги; інші обмеження прав використання земельних ділянок, такі, як сервітути, обмеження та обтяження, інші права третіх осіб, що фіксуються у вигляді посилань на відповідні документи).
6. Паспорт земельної ділянки готують землевпорядні проектні організації та служба реалізації Правил на основі затвердженого плану зонування.
У випадках, коли Правила ще не мають граничних значень відповідно до кожної конкретної зони розміщення ділянки, Паспорт затверджується міським Головою.
При наявності вказаних граничних значень Паспорт є випискою з Правил і затверджується головним архітектором міста.
7. Обмеження на термін дії Паспорту не встановлюється, в його зміст (у відповідній частині) можна вносити зміни лише після внесення відповідних змін і доповнень в Правила.
8. При проведенні повторних операцій з земельною ділянкою встановленні Паспортом умови використання та забудови земельної ділянки повинні виконуватись новим власником земельної ділянки.
9. Паспорт земельної ділянки підлягає обов’язковій реєстрації, а його копія зберігається в УМА та земельному відділі. Дані, зафіксовані в Паспорті, обов’язкові для подальшої розробки, погодження та затвердження проектної документації, а також як база для контролю при будівництві та використанні території земельної ділянки.

Стаття 11. Встановлення публічних сервітутів.

1.Органи місцевого самоврядування мають право вимагати від власників земельних ділянок, інших об'єктів нерухомості надання права обмеженого користування нерухомістю для реалізації громадських потреб (публічного сервітуту) - забезпечення проходу та проїзду через земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку та трубопроводів, забезпечення їх ремонту, а також виконання заходів, які забезпечують збереження культурного шару, інших громадських потреб, які не можуть бути встановлені інакше, ніж шляхом публічного сервітуту.
2. Межі дії публічних сервітутів вказуються на плані земельної ділянки, який входить до Паспорту.
Умови використання земельної ділянки в межах публічного сервітуту визначаються відповідної угодою між адміністрацією та власником земельної ділянки, угода реєструється в установленому порядку (Перелік сервітутів та форма угоди наводяться у додатках до Правил).
ГЛАВА 4. ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ РОЗТАШУВАННЯ ТА НАДАННЯ ДОЗВОЛУ НА БУДІВНИЦТВО ОБ’ЄКТІВ МІСТОБУДУВАННЯ НА ОСНОВІ ПЛАНУ ЗОНУВАННЯ.

Стаття 12. Види будівництва.

1. У відповідності до Правил, всі види будівництва (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, впорядкування об’єктів містобудування, розширення та технічне переоснащення підприємств) поділяються на такі, для яких:
не потрібен дозвіл на будівництво об’єктів містобудування і не потрібне зональне погодження;
потрібен дозвіл на будівництво об’єктів містобудування і потрібне зональне погодження.
2. Не потрібно одержання зонального погодження та дозволу на виконання будівельних робіт для таких видів будівельних змін нерухомості, які за своєю метою, характером та об'ємом за будь-яких умов не призведуть до порушень даних Правил, обов'язкових нормативів та стандартів.
Список таких видів будівельних змін готується УМА, погоджується Комісією по забудові та землекористуванню та профільною депутатською комісією, погоджується міським Головою і включається у вигляді додатків до даних Правил.
До вказаних видів зміни нерухомості відносяться, такі зміни, як поточний ремонт, некапітальні перебудови та внутрішнє перепланування, зміна обладнання (при умові, що це не знизить рівня безпеки і не пов'язано зі змінами несучих конструкцій об'єкту, а також зі знищенням об”єктів культурної спадщини), внутрішні оздоблювальні роботи, інші незначні зміни нерухомості.
3. Всі інші види будівництва (ті, які не ввійшли до п. 2) потребують загального або спеціального зонального погодження.
Загальне зональне погодження одержується для тих видів будівництва та використання території, які входять до списків переважних та супутніх їм видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон.
Спеціальне зональне погодження потрібно для тих видів будівництва, які вказані в окремому списку відносно відповідних зон.
4. Одержання зонального погодження (загального або спеціального) є основою для підготовки проекту рішення на проектування об'єкту та на будівництво об'єкту містобудування. Рішення, прийняте міською радою, дає право замовнику на отримання вихідних даних на проектування здійснення проектно – вишукувальних робіт та в подальшому отримання дозволу на виконання будівельних робіт в інспекції ДАБК у встановленому порядку.
Стаття 13. Загальні зональні погодження.
1. Загальне зональне погодження встановлює факт відповідності намірів власника нерухомості містобудівним та іншим умовам, що встановлені Правилами для відповідних зон.
Загальні зональні погодження можуть проводитись:
в процесі переговорів виконавчих органів міської ради з особою (фізичною або юридичною), яка подала заяву на одержання у власність земельної ділянки, у випадку, коли заявник має намір підтвердити відповідність своїх будівельних намірів містобудівним та іншим умовам та вимогам;
до/або в процесі підготовки проектної документації з метою одержання дозволу на виконання будівельних робіт.
2. Заявка на отримання загального зонального погодження направляється до міського Голови. Заява повинна містити:
заяву про надання загального зонального погодження;
необхідну інформацію про земельну ділянку або інший об'єкт нерухомості та умови їх власності;
схему забудови ділянки; означення всіх існуючих об'єктів та об'єктів, які передбачено спорудити, характеристику цих об'єктів (загальна площа, поверховість, характер використання і т. ін.), можливість підключення їх до мереж інженерно-технічного забезпечення, інші характеристики;
документ, який підтверджує внесення установленої плати за обробку заявки.
Форма заявки на одержання загального зонального погодження затверджується міським Головою і включається в додатки до даних Правил.
3. При одержанні заяви служба реалізації Правил:
у випадку комплектності, реєструє заяву;
готує письмові висновки по суті запиту (комплексний висновок);
у випадках, коли земельна ділянка, або інший об'єкт нерухомості, розміщені в межах розповсюдження обмежень за вимогами охорони об”єктів культурної спадщини, екологічними, водоохоронними, інженерно-геологічними та іншими вимогами (див. Схему розповсюдження обмежень), УМА направляє у відповідні інстанції запити на подання письмових висновків за установленим порядком.
Письмові висновки служб надаються у встановлений термін (15 днів).
4. УМА, на основі висновків наданих службою реалізації Правил, приймає рішення про надання, або не надання загального зонального погодження.
Базою для надання загального зонального погодження повинні бути:
відповідність будівельних намірів заявника даним Правилам, обов'язковим нормативам та стандартам;
відсутність можливості шкоди, що може бути заподіяна при реалізації будівельних намірів заявника природному, історико-культурному середовищу, правам власників суміжних володінь, або об'єктів нерухомості, що розміщені поблизу, іншим фізичним та юридичним особам.
Служба Правил може представити інформацію забудовнику про корективи, які необхідно внести до наданої документації з метою одержання загального погодження.
5. Відмова у наданні загального погодження може бути оскаржена в Комісію по забудові та землекористуванню, яка приймає відповідне рішення. Відмова Комісії по наданню загального зонального користування може бути оскаржена в суді.
6. Загальне зональне погодження дійсне до часу зміни містобудівного режиму відповідної зони.

Стаття 14. Спеціальні зональні погодження.

1. Будівництво об'єктів містобудування пов'язане з тими видами їх використання, які окремо перераховані в списках для кожного типу територіальних зон, потребує спеціального зонального погодження. Спеціальні зональні погодження потребують проведення обговорення з залученням громадськості.
Вказані погодження можуть проводитись:
на стадії первинного надання міськими органами влади прав на земельні ділянки фізичним та юридичним особам;
на стадії, яка передує одержанню власниками об'єктів нерухомості дозволів на будівництво.
2. Заявка на одержання спеціального зонального погодження направляється в службу реалізації Правил на ім'я головного архітектора міста. Заявка повинна містити:
заявку про надання спеціального зонального погодження шляхом обговорення з залученням громадськості;
необхідну інформацію про земельну ділянку або інший об'єкт нерухомості та умови її власності;
схему забудови ділянки, означення всіх існуючих об'єктів та об'єктів, що передбачено збудувати або змінити; їх характеристики (загальна площа, поверховість, висота і т. д.), розміщення відкритих просторів, місця паркування автомобілів;
загальну інформацію про об'єми ресурсів, що будуть споживатися на запланованих об'єктах (енергозабезпечення, водоспоживання, чисельність працівників, вантажоперевезення, необхідність в під’їзних залізничних коліях та ін.), про вплив об'єкту на оточуюче середовище (об'єм викидів в атмосферу, кількість відходів виробництва та ступінь їх шкідливості і т. ін.), про перспективну кількість відвідувачів, та необхідну кількість місць для паркування автомобілів;
техніко-економічні обґрунтування розміщення об'єкту саме в обумовленому заявкою місці.
Форма заявки затверджується міським Головою і включається в додатки до Правил.
3. При одержанні заявки служба реалізації Правил:
у випадку комплектності документів, реєструє заявку;
готує письмові висновки по суті питання (комплексний висновок);
у випадках, коли земельна ділянка, або інший об'єкт нерухомості, розміщені в межах розповсюдження обмежень за вимогами охорони пам'ятників історії та культури, екологічних, водоохоронних, інженерно-геологічних та інших вимог (див. Схему планувальних обмежень), УМА (служба реалізації Правил) направляє у відповідні інстанції запит про надання письмових висновків в установленому порядку.
Письмові висновки служб надаються у встановлений термін (15 Днів).
4. Рішення про надання спеціальних зональних погоджень приймаються Комісією по забудові та землекористуванню за результатами розгляду письмових висновків та обговорення з залученням громадськості, яке проводиться в порядку визначеному Положенням про проведення обговорень.
При підготовці проекту рішення про надання погодження, Комісія повинна переконатись в тому, що зміна об'єктів нерухомості, що пропонується, задовольняє таким принципам:
не суперечить основним положенням концепції (генерального плану) розвитку міста;
відповідає вимогам Правил;
не утискує права жителів міста і власників, чиї об'єкти нерухомості розташовані на території міста;
за фізичними параметрами відповідає профільним типам об'єктів зони;
сприяє збільшенню цінності суміжних об'єктів нерухомості.
Рішення про надання спеціального зонального погодження затверджується рішенням міської ради на основі рекомендації Комісії.
Спеціальне зональне погодження може бути надане з вимогами провести коригування будівельних намірів замовника або без зауважень.
5.Висновки (рішення) про надання спеціальних зональних погоджень або про відмову повинно бути представлене в термін не пізніше ЗО днів з дня подачі відповідної заяви. Виняток становлять ті випадки, коли існує інша домовленість з замовником про терміни в письмовій формі.
Відмова про надання спеціального зонального погодження може бути оскаржена в суді.
Спеціальні зональні погодження діють на протязі двох років з дня їх надання. У випадках, коли будівництво не було розпочате у зазначений термін, по закінченні строку дії спеціального зонального погодження необхідне повторне його підтвердження.

Стаття 15. Процедури реалізації Правил.

1. Фізична або юридична особа, яка є власником, користувачем, орендатором земельної ділянки, розташованих на ній будинків і споруд, і має намір здійснити капітальне будівництво, добудову, перебудову, капітальний ремонт будівель і споруд, благоустрій на земельній ділянці, змінити існуючий або запровадити новий вид використання земельної ділянки (крім земель визначених чинним законодавством), будинків і споруд, повинна:
ознайомитись з вимогами Правил щодо використання і забудови території у зоні, де знаходиться його ділянка;
одержати умови забудови та використання земельної ділянки, визначені Правилами (у разі відсутності у власника Паспорту земельної ділянки);
забезпечити розробку ескізного проекту розміщення будівель чи споруд та ескізного проекту будівлі (споруди);
надати заявку на одержання зонального погодження;
одержавши зональне погодження (загальне або спеціальне), замовник подає заявку (громадянин) або звертається з клопотанням (юридична особа) про надання дозволу на будівництво.
Заява надається на ім’я міського Голови. Разом з заявою надаються:
висновок (рішення) про надання зонального погодження;
документи, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або документи про згоду власника земельної ділянки на забудову ділянки;
інші документи згідно чинного законодавств.
2. Надання дозволу на будівництво готується УМА протягом 10 днів від дня звернення заінтересованої особи при наявності рішення міської ради.
3. Аналогічні процедури застосовуються і у випадку, коли при переході права власності на будівлю або споруду разом з цими об’єктами переходить право власності або право користування земельною ділянкою і якщо новий власник має намір змінити її використання.
4. Громадяни або юридичні особи, що мають бажання і право одержати земельну ділянку безоплатно чи придбати її у власність, оренду або у користування з земель міста, які перебувають в державній або комунальній власності, повинні:
ознайомитися з вимогами Правил щодо використання та забудови території, де розташована бажана ділянка або уточнити в службі реалізації правил (з урахуванням вимог Правил стосовно інших зон) бажане розташування ділянки та дозволені види її використання;
одержати умови забудови і використання вказаної земельної ділянки (ситуаційний план, план меж земельної ділянки та суміжних з ним, дозволені види використання земельної ділянки, забезпечення її інженерною, транспортною, соціальною інфраструктурою, перелік та розміщення планувальних обмежень), що визначені Правилами; у випадку, коли ділянка з земель державної або комунальної власності купується фізичною особою або юридичною особою для здійснення на ній підприємницької діяльності, замовник, поряд з вищевказаною інформацією, отримує перелік земельних ділянок, які визначені радою, як такі, що підлягають першочерговому продажу;
забезпечити розробку ескізного проекту розміщення будівлі (споруди) на ділянці та ескізного проекту самої будівлі;
одержати загальне або спеціальне погодження;
одержавши загальне зональне або спеціальне зональне погодження, замовник подає заяву (громадянин) або звертається з клопотанням (юридична особа) про надання земельної ділянки під перспективне будівництво або реконструкцію, та заяву про надання дозволу на будівництво.
Разом з заявою подаються:
висновок (рішення) про надання зонального погодження;
інші документи згідно чинного законодавства.
5. На основі заяви та зонального погодження, міська рада приймає рішення про надання ділянки у власність (оренду) шляхом прямої домовленості, через конкурс, або аукціон.
У разі проведення приватизації або придбання права на оренду земельної ділянки на конкурентних засадах, умови забудови і використання земельної ділянки подаються всім його учасникам (див. Положення про проведення конкурсів, аукціонів), а рішення про передачу землі приймається за результатами конкурсного заходу.
6. Громадяни або юридичні особи, які мають намір і право придбати у власність або одержати у оренду чи користування земельну ділянку, яка перебуває у власності іншої фізичної чи юридичної особи, і змінити при цьому вид її використання повинні:
ознайомитись з вимогами Правил щодо використання і забудови території у зоні, де розташована вказана ділянка, або уточнює в службі реалізації правил (з урахуванням вимог правил стосовно інших зон) бажане розташування ділянки та можливі види її використання;
одержати умови використання і забудови земельної ділянки;
погодити з власником земельної ділянки або землекористувачем конкретні умови її вилучення (викупу), в тому числі, продажну ціну, якщо йдеться про придбання її у власність;
в разі наміру будівництва, забезпечити ескізну розробку проекту будівель, включаючи план розміщення будівель на ділянці;
одержати загальне або спеціальне зональне погодження;
одержавши загальне або спеціальне зональне погодження та рішення про дозвіл на будівництво;
подати заяву (громадянин) або звернутись з клопотанням (юридична особа) про надання ділянки у власність. До заяви прикладається пакет документів та умови вилучення (викупу) ділянки.
Разом з заявою подаються:
рішення про надання зонального погодження (в його складі – комплексний висновок);
інші документи (перелік).
7. На основі дозволу на будівництво замовник отримує вихідні дані для проектування та ведення геодезичних зйомок.

Стаття 16. Порядок підготовки та надання вихідних даних на проектування.

1.Вихідні дані для проектування об’єкту містобудування замовник отримує при наявності рішення міської ради про проектування.
2. Погодження вихідних даних фізичним та юридичним особам у повному обсязі забезпечується виконавчим органом міської ради не пізніше, ніж через 20 днів після подання письмової заяви про надання вихідних даних.
3. Збір вихідних даних для проектування (технічні умови) здійснює замовник, або по домовленості з замовником, цю роботу виконують підприємства, організації, які надають послуги в сфері містобудування. Підготовка вихідних даних на проектування, ведення їх архіву, внесення змін до матеріалів містобудівного кадастру здійснюється на платній основі.
4. До складу вихідних даних входить:
завдання на проектування та архітектурно-планувальне завдання, які заповнюються відповідно до Правил та містять інформацію та вимоги, обумовлені Правилами, іншими обов’язковими нормативними актами;
технічні умови підключення ділянки до інженерних мереж;
викопіювання з відкорегованого топоплану або іншої містобудівної документації;
інші матеріали згідно діючого законодавства.
5. Порядок розроблення і надання замовникам, склад, зміни АПЗ та технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкту будівництва, базові розцінки розміру плати за їх видачу визначаються згідно з постановою КМУ від 20.12.2000 № 2328.
6. В разі наявності в Правилах граничних параметрів забудови, АПЗ розробляються на основі виписки з Правил.
7. Для об’єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку, вихідні дані для проектування об’єкта видаються на підставі позитивного висновку державної екологічної експертизи.
Зазначену експертизу організують і здійснюють; - державний орган охорони навколишнього природного середовища та відповідні управління міськвиконкому та органи Мінекобезпеки на стадії зонального погодження. Перелік об’єктів, які являють собою підвищену екологічну небезпеку, затверджено постановою КМУ від 27.07.95 № 554.
8. Замовник визначає стадійність розроблення проектної документації з урахуванням рекомендацій УМА та визначає проектувальника, який має відповідну ліцензію. Відомості про замовника та обрану проектну організацію заносяться до АПЗ та ТУ.
У разі, якщо об’єкт будується за рахунок державних коштів, замовник визначає проектувальника виключно за результатами тендеру.
9. Забудовники мають право здійснювати будівництво індивідуальних одно-двоповерхових житлових будинків та господарських споруд на земельних ділянках, які їм належать на праві приватної власності за спрощеною процедурою (див. ст.22).

Стаття 17. Порядок проведення топографо-геодезичних та інженерно-геологічних пошукових робіт.

1. Для проведення топографо-геодезичних та інженерно-геологічних пошукових робіт (дані пошукових робіт) виконавець повинен зареєструвати замовлення на роботу в обласному (міському) спеціально уповноваженому органі Державного геодезичного нагляду або в геолого-геодезичній службі УМА.
2. Пошукові роботи виконуються всіма суб’єктами господарської діяльності, які мають відповідну ліцензію спеціально уповноваженого органу державної виконавчої влади .
3. Для реєстрації пошукових робіт суб’єктом господарської діяльності подаються такі документи:
заява в 2х примірниках (форма заяви див. Додаток);
схему (графічний додаток) із нанесенням траси, межі ділянки;
копію ліцензії організації на право виконання пошукових робіт.
4. Пошукові роботи можуть проводитись на всіх землях незалежно від їх цільового призначення і форм власності лише за згодою власників (користувачів) земельної ділянки. Для цього укладається відповідна угода між власником (користувачем) ділянки, в якій обумовлюються всі умови проведення пошукових робіт, в тому числі і зобов’язання по відшкодуванню збитків, пов’язаних з проведенням цих робіт (форма угоди див. Додаток).
5 Суб’єкти, що проводять пошукові роботи, зобов’язані:
відшкодувати власникам (користувачам) земельних ділянок усі нанесені при виконанні робіт збитки;
після закінчення у місячний термін привести за свій рахунок відповідну земельну ділянку у стан, придатний для використання її за призначенням;
оформити відсутність взаємних претензій актом.
6. Строки початку і місце проведення пошукових робіт погоджується із власниками (користувачами) землі, а у разі недосягнення згоди – рішенням міської ради (міськвиконкому).
7. За результатами виконаних топографо-геодезичних робіт до регіонального картографо-геодезичного фонду, спеціально уповноваженого органу Державного геодезичного нагляду подаються технічні звіти і матеріали всіх зйомок, виконаних за рахунок держбюджету (незалежно від об’єму виконаних робіт), а також копії технічних звітів і копії матеріалів зйомок, виконаних за рахунок інших джерел фінансування на площі більше 5 кв. км. незабудованої території і більше 1 кв. км. забудованої території однієї ділянки.
8. За результатами виконаних топографо-геодезичних робіт до відділу подаються матеріали зйомки (площа ділянки до 100 га. І протяжність лінійних об’єктів до 25 км.), виконані згідно з інструкцією, а при виконанні інженерно-геологічних робіт – технічний звіт з додатком.
Стаття 18. Дозвіл на виконання будівельних робіт. Прийняття об’єктів будівництва до експлуатації.

1. Контроль за веденням всіх видів будівництва об’єктів незалежно від форм власності, відомчого підпорядкування та джерел фінансування здійснюють органи виконавчої влади і самоврядування м. Миколаєва, а також органи державного архітектурно-будівельного контролю, державного пожежного нагляду та інші спеціально уповноваженні на це органи згідно чинного законодавства.
2. Дозвіл на виконання будівельних робіт – це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об’єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу дозволу на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається і реєструється інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю.
3. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі:
затвердженої проектної документації;
документу, що засвідчує право власності або користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою;
рішення про дозвіл на будівництво об’єкту містобудування;
комплексного висновку державної інвестиційної експертизи;
угоди про право забудови земельної ділянки;
документа про призначення відповідальних виконавців робіт;
інші документи чинного законодавства.
4. У випадках здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту для отримання дозволу на виконання зазначених робіт додається копія документу, що посвідчує право власності на будинок чи споруду або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт.
5. Видача та реєстрування дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється протягом 20 днів з дня подання заяви.
6. У разі відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт заявнику надаються роз’яснення щодо невідповідності поданих документів вимогам законодавства. Роз’яснення надаються у письмовій формі протягом одного місяця з дня звернення. Відмова надання дозволу на виконання будівельних робіт може бути оскаржена до суду у встановленому порядку.
7. У разі, якщо право на будівництво об’єкту містобудування передана іншому забудовнику (замовнику) або змінено будівельну організацію (підрядчика), дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає перереєстрації.
8. Здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством .
9. Інформація про дозвіл на виконання будівельних робіт, а також відомості про замовника та підрядчиків будівельних робіт здійснюється шляхом встановлення відповідного стенду на будівельному майданчику в доступному для огляду місці.
10. Закінчені об’єкти будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку встановленому законодавством.
Для прийняття в експлуатацію:
об’єктів державного замовлення необхідно:
(Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених об’єктів державного замовлення, затвердженого постановами КМУ від 5.08.92. № 449, та змін: постанови КМУ від 6.12.93. № 990 та від 23.05.94. № 332);
житлових будинків із чистовим спорядженням квартир силами їх мешканців необхідно:
(Примірне положення, затверджене додатком до постанови Комісії Держбуду від 25.09.91. № 38)
об’єктів, які не є державною (комунальною) власністю невиробничого призначення необхідно:
(ДБН А.3.1-3-94 розділ 3).

Стаття 19. Порядок погодження і затвердження проектної документації.

1. Проектна документація на будівництво об’єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил та Правил забудови та використання земельних ділянок.
2. Проектна документація до її затвердження підлягає комплексній державній експертизі (Постанова КМУ № 483 від 11.04.02).
3. Проекти будівництва у м. Миколаєві погоджуються з такими службами:
об’єкти житлового та соціально-побутового призначення –
з управлінням державної пожежної охорони;
з міською санітарно-епідеміологічною станцією;
з відділом екологічної безпеки міськвиконкому.
з іншими згідно чинного законодавства згідно чинного законодавства.
об’єкти виробничого призначення –
з управлінням державної пожежної охорони;
з міською (обласною) СЕС;
державним органом охорони навколишнього природного середовища.
з управлінням Державного нагляду охорони праці;
з проектним інститутом Промбудпроект;
з іншими службами згідно чинного законодавства згідно чинного законодавства ;
об’єктів дорожнього сервісу –
з управлінням державної пожежної охорони;
з міською СЕС;
державним органом охорони навколишнього природного середовища
з управлінням ДАУ;
з управлінням Державного нагляду охорони праці;
з дорожньо-експлуатаційною службою;
з іншими службами згідно чинного законодавства згідно чинного законодавства.
4. Погодження службами міста відбувається у термін – 15днів
5.Погоджений проект подається на розгляду містобудівної ради та підлягає обов’язковій державній експертизи згідно з чинним законодавством.
6. Проектна документація щодо об’єктів, будівництво яких передбачене державними або регіональними планами соціально-економічного розвитку для забезпечення державних та регіональних інтересів або здійснюються за рахунок коштів державного або обласного бюджетів, погоджується управлінням містобудування та архітектури обласної державної адміністрації.
7. Проектна документація щодо консервациї, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосуванню пам”яток погоджується:
по пам”яткам місцевого значення – ввіділом охорони культурної спадщини міської ради, а у випадку належності пам”ятки до спільної власності теріторіальних громад області, до пам”яток археології – органом охорони культурної спадщини облавсної державної адміністрациї.

Стаття 20. Надання дозволу на будівництво тимчасових споруд та розміщення реклами.

1. Порядок розміщення реклами встановлюється без втручання у форму та зміст реклами.
2.Порядок розміщення зовнішньої реклами встановлюється на підставі діючого законодавства.
3. Дозвіл на розміщення типових споруд (збірно-розбірних павільйонів, кіосків, тощо) готується УМА і затверджується рішенням міськради. Порядок отримання дозволу визначається у відповідності до тимчасових правил розміщення архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Держбуду від 13.10.2000 № 227 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27.10.2000 № 755/4976.

Стаття 21. Порядок реконструкції вбудовано-прибудованих приміщень.

1. Згідно з наведеним порядком надається дозвіл на проведення реконструкції вбудовано-прибудованих приміщень, а саме, будівельних робіт, пов’язаних зі зміною функціонального призначення, техніко-економічних показників (загальної площі, корисної площі, будівельного об’єму), конструктивної схеми (устрою дверних пройомів замість віконних, устрою пройомів в капітальних стінах, повний або частковий демонтаж перегородок, збільшення навантажень на несучі конструкції).
2. Для отримання дозволу на здійснення реконструкції вбудовано-прибудованого приміщення замовник повинен:
ознайомитись з вимогами Правил щодо використання і забудови території в зоні, де знаходиться об’єкт реконструкції;
одержати умови реконструкції та використання об’єкту, визначені Правилами;
забезпечити розробку ескізного проекту будівлі;
надати заявку на одержання зонального погодження;
одержавши зональне погодження, замовник подає заявку (громадянин) або звертається з клопотанням (юридична особа) про надання дозволу на будівництво.
3. До заяви на ім’я міського Голови додаються документи:
рішення про надання зонального погодження;
документи, що посвідчують право власності або користування приміщенням;
згоду власників та користувачів суміжних приміщень;
технічний паспорт на зазначене приміщення;
інші документи згідно чинного законодавста .
згоду власників та користувачів суміжних приміщень.
4. УМА готує проект рішення про надання дозволу на будівництво та ведення проектних робіт.
Дозвіл повинен містити рекомендації щодо необхідного обсягу проектно-кошторисної документації, терміни проектування, рекомендації щодо необхідності експертних висновків про несучу спроможність існуючих конструкцій та конструктивну частину проекту, при необхідності, інформацію про участь в дольовому землекористуванні для визначення плати за землю.
5. Проектно-кошторисна документація розробляється відповідно до ДБН А.2.2-3-97. “Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва” в обсязі визначеному в завданні на проектування.
6. Замовник отримує ТУ в разі збільшення навантажень, зміни точок підключення до інженерних мереж або підключення додаткового обладнання, відключення обладнання, устрою додаткових входів у приміщення, якщо відстань до вуличних і інженерних мереж менше, ніж нормативне або необхідна їх перекладка. Зазначені вимоги щодо отримання ТУ визначаються УМА та відділом ЖКХ.
7. Порядок розроблення і погодження проектної документації при здійсненні реконструкції та реставрації пам’яток визначається згідно з Законом України “Про охорону культурної спадщини”.

Стаття 22. Основні вимоги щодо оформлення документації на будівництво садибних житлових будинків.

1. Після отримання документу на право приватної власності або права користування земельною ділянкою та дозволу на будівництво, забудовник звертається до УМА за отриманням вихідних даних на проектування індивідуального житлового будинку.
2. За бажанням забудовник може замовити в УМА дозвільні документи на забудову і проекти будівель в повному обсязі (будівельний паспорт).
3. Будівельний паспорт складається із дозвільних та правовстановлюючих документів на будівництво, планів, фасадів, розрізів та необхідних конструктивних вузлів будинку, відомості витрат матеріалів, складених на підставі проекту масового застосування, технічних умов на підключення до інженерних мереж, схеми генерального плану земельної ділянки з відмітками.
На генеральному плані ділянки повинні бути нанесенні червоні лінії, усі існуючі та проектні споруди, межі планувальних обмежень та сервітути, якщо останні мають місце. (Форму будівельного паспорту див. Додатки.)
У разі одержання будівельного паспорту, АПЗ забудовнику не видається і всі зазначені документи готуються відповідним госпрозрахунковим підприємством, установою, організацією, які надають платні послуги у сфері містобудування і погоджуються необхідними органами державного нагляду.
4. Погодження будівельного паспорту здійснюється у місячний термін із залученням відповідного підприємства, установи, організації за дорученням забудовника. Будівельні паспорти підписуються керівником підприємства, яке їх розробляло і погоджується головним архітектором міста.
5. Будівельний паспорт видається забудовнику в двомісячний термін з дня подачі заяви.
6. На підставі погодженої проектної документації на будівництво або будівельного паспорту органами УМА проводиться винесення осей в натуру, про що складається відповідний акт, до якого додаються графічні матеріали прив’язок до існуючих геодезичних знаків.
7. Під час будівництва забудовник зобов’язаний:
здійснювати забудову, інженерне облаштування і благоустрій земельної ділянки у відповідності із затвердженим проектом (будівельним паспортом);
здійснювати необхідний ремонт існуючих на ділянці будівель та усувати помічені дефекти;
підтримувати в належному санітарному та екологічному стані територію ділянки, територію до осі доріг за межами ділянки;
відшкодувати збитки або провести ремонт зруйнованих ним доріг та інженерних мереж.
8. В разі необхідності внесення в процесі будівництва змін до проекту житлового будинку або інших будівель, забудовник зобов’язаний погодити їх з УМА додатково.
9. Після закінчення будівництва в повному обсязі житловий будинок приймається в експлуатацію технічною комісією в порядку визначеному Правилами (ст.18).
10. На підставі затвердженого рішення про прийняття будинку в експлуатацію та відповідно акта технічної комісії здійснюється реєстрація будинку та видача забудовнику технічного паспорту для подальшого оформлення права приватної власності.
11. В разі якщо забудовник здійснив будівництво, не отримавши в повному обсязі дозвільних документів, будівельного паспорту або проекту, погодженого у встановленому порядку, таке будівництво вважається самовільним.
Забудовник самовільно побудованої споруди несе відповідальність згідно з законодавством.
12. Для реєстрації права власності на самовільно забудовану споруду:
звертається з заявою на ім’я міського Голови;
виконком створює комісію, в яку входять представники УМА, служби реєстрації Правил, державної архітектурно-будівельної інспекції, державної пожежної інспекції, СЕС, бюро технічної інвентаризації (перелік);
зазначена технічна комісія в разі відповідності технічного стану, планування та конструктивного вирішення самовільно збудованої споруди будівельним нормам і Правилам, складає комплексний висновок про можливість експлуатації і видає відповідний акт. Зазначений акт є підставою для реєстрації споруди або будинку в бюро технічної інвентаризації.

ГЛАВА 5. ПРИПИНЕННЯ ПРАВ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ. ПРАВА НА ВИКОРИСТАННЯ НЕРУХОМОСТІ, ЯКІ ВИНИКЛИ ДО ВСТУПУ В СИЛУ ПРАВИЛ. ПОГОДЖЕННЯ ВІДХИЛЕНЬ ВІД ПРАВИЛ.


Стаття 23. Основи, умови та принципи організації вилучення земельних ділянок, інших об'єктів нерухомості для державних та суспільних потреб.

1. Основи, умови та порядок вилучення земельних ділянок, інших об'єктів
нерухомості для державних та суспільних потреб визначаються чинним законодавством, іншими нормативними правовими актами. Правила конкретизують підстави та умови вилучення земельних ділянок відповідно до умов м. Миколаєва.
2. Основою для прийняття місцевими органами самоврядування м. Миколаєва рішень про вилучення земель для державних та громадських потреб є затверджені в установленому порядку з урахуванням положень даних Правил проекти планування різних частин території міста.
Основи для вилучення земельних ділянок можуть бути правомірними лише при доведеної необхідності відповідних державних або громадських потреб:
неможливості реалізувати ці потреби інакше, як шляхом вилучення відповідних ділянок або їх частини.
Обов'язковою умовою реалізації процедур вилучення є компенсація власникам земельних ділянок. Розмір компенсації за згодою сторін повинен бути еквівалентним ринковій вартості нерухомості, яка вилучається, на момент офіційного повідомлення про початок процедури вилучення.
3. Державними та громадськими потребами міста, які можуть бути основою для вилучення земельних ділянок, інших об'єктів нерухомості, можуть бути:
необхідність будівництва об'єктів загального користування, інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури у відповідності до затверджених проектів, а саме: бульварів, парків, скверів, набережних, пляжів, вулиць, доріг, мостів, тунелів, естакад та інших транспортних споруд, об'єктів та мереж інженерного обладнання, некомерційних об'єктів охорони здоров'я, об'єктів охорони правопорядку, пожежних частин та депо, загальноосвітніх некомерційних шкіл і т. ін.;
підтверджена рішенням органів управління міста необхідність реконструкції територій, забудованих зношеним або аварійним фондом, при умові виплати викупної ціни власникам нерухомості, або на основі домовленості міськими органами самоврядування (або забудовниками – довіреними особами міських органів) та власниками, квартиронаймачами про надання їм адекватного житла, або надання іншої земельної ділянки з заліком вартості знесеного житла та облаштування ділянки.
4. Рішення про вилучення може бути прийняте тільки після затвердження
відповідної містобудівної документації, яка визначає межі земельних ділянок,
будівництво на яких може бути здійснено тільки після вилучення цих ділянок та
(або) об'єктів, що розміщені на них. Власники нерухомості, що вилучається, не
e7а рік до очікуваного вилучення повинні бути письмово повідомлені органом, який прийняв рішення про вилучення.
У випадках, коли рішення про вилучення нерухомості не реалізується на протязі більш, ніж 2 роки, власники нерухомості можуть вимагати від органу, що прийняв рішення про вилучення, компенсацію через суд за нереалізовані будівельні наміри.

Стаття 24. Об’єкти нерухомості невідповідні до Правил.

1. Об’єкти нерухомості, які існували до вступу в дію даних Правил, є невідповідними до Правил у випадках, коли:
ці об'єкти розміщені в створі червоних ліній, встановлених затвердженою містобудівною документацією (планом червоних ліній, розбивочними кресленнями до проектів детального плану територій або проектів забудови, а при відсутності цих документів – параметрами вулиць, закладеними в генплані);
ці об'єкти мають вид використання, який не ввійшов до списку дозволених у відповідній територіальній зоні;
мають параметри менші (площа та лінійні розміри земельних ділянок, відступи будівель від меж ділянок) або більші (щільність забудови, висота поверховість будівель, відсоток забудови, коефіцієнт використання ділянки і т. ін.) значень, встановлених Правилами, відповідно до конкретних територіальних зон.
2. Постановою, затвердженою міською радою м. Миколаєва, може бути надано статусу невідповідності виробничим підприємствам або іншим об'єктам, санітарно-захисні зони яких (формально встановлені, або існуючі по факту) розповсюджуються за межі території підприємств і наносять значну шкоду власникам нерухомості, яка розміщена на суміжних територіях. (Повний перелік наводиться у Додатках).

Стаття 25. Використання об’єктів нерухомості, що не відповідають Правилам.

1. Об'єкти нерухомості, які не відповідають Правилам, не можуть існувати та використовуватись без встановлення термінів приведення цих об'єктів у відповідність до даних Правил.
Виключення становлять ті об'єкти, які не відповідають одночасно і Правилам і обов'язковим нормативам (стандартам), і існування та використання яких небезпечне для життя та здоров'я людей, а також небезпечне для природного чи культурно-історичного середовища.
Відносно цих об'єктів розпорядженням міського Голови встановлюються терміни приведення їх у відповідність до Правил, нормативів та стандартів або накладається заборона на використання таких об'єктів до часу приведення їх у відповідність з Правилами, нормативами та стандартами.
2. Ті об'єкти, що розміщені в межах червоних ліній, запланованих для прокладання транспортних та інженерних комунікацій, можуть відчужуватись (викупатись) на користь органів місцевого самоврядування або органів державної власності в порядку, встановленому законодавством.
3. Всі зміни невідповідних до Правил об'єктів, включаючи зміну видів їх використання та інтенсивність їх використання, будівельних параметрів, можуть відбуватися тільки в сторону приведення їх у відповідність до Правил.
Площа та об'єм об'єктів нерухомості, вид використання яких не зазначено в списку дозволених для відповідної територіальної зони, не можуть бути збільшеними. На цих об'єктах не допускається збільшення об'єму продукції, що випускається або послуг, які надаються без приведення технології, що використовується на виробництві, у відповідність до екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних, інших нормативів і стандартів безпеки, охорони здоров'я людей.
Об'єкти нерухомості, які не відповідають Правилам по будівельних параметрах (споруди, що блокують проходи або перешкоджають проходу людей, проїзду, ті, що мають збільшену площу або висоту, порівняно з дозволеними параметрами і т. ін.) підтримуються, реконструюються лише при умові, що ці дії не збільшують міру невідповідності цих об'єктів Правилам.
4. Власникам об'єктів, які не відповідають Правилам, за рішенням суду може бути запропоновано в установлений термін викупити об'єкти нерухомості, власникам яких наноситься значна шкода, або компенсувати їм завдану шкоду іншими методами, аж до переселення жителів на нове місце проживання.
Після затвердження процесу викупу та надання компенсацій, власники вказаних об'єктів, які не відповідають Правилам, можуть подавати в Комісію по землекористуванню та забудові заявки на зміну (доповнення) даних Правил відносно зміни меж та характеристики зон розміщення цих об'єктів і в подальшому, зняття з них статусу невідповідності.

Стаття 26. Погодження змін використання і забудови невідповідних ділянок, будинків, споруд.

1. Власники та орендарі земельних ділянок, будинків і споруд, які не відповідають Правилам, в разі потреби зміни площі або інших параметрів земельної ділянки, виду її використання, ремонту, перебудови, реконструкції або заміни існуючого будинку чи споруди, подають письмову заяву на ім'я міського Голови з проханням дати на це дозвіл. До заяви додаються необхідні матеріали, які повинні засвідчити можливість задоволення їх прохання з точки зору вимог Правил. Ці матеріали розглядаються у службі Правил та при необхідності, у відповідних службах виконавчої влади. Після цього служба Правил подає свої висновки Комісії, яка розглядає всі ці документи на відкритому засіданні за процедурою обговорення з залученням громадськості.
Якщо в результаті цього з'ясовується, що дії заявника призведуть до підвищення ступеня відповідності вимогам Правил, Комісія готує проект рішення міської Ради. Якщо ні, заявник отримує негативну відповідь.


Стаття 27. Погодження відхилень від вимог Правил.

1. Якщо фізичні параметри земельної ділянки і (або) будівлі не відповідають вимогам Правил, Комісія може віднести її до категорії ділянки, що не відповідає вимогам зонування і видати погодження відхилень,
В заявці повинно бути обґрунтовано, що таке відхилення необхідне для ефективного використання території.
Для розгляду вказаної заявки застосовується процедура спеціального зонального погодження.
Відхилення від вимог Правил може бути погоджене Комісією, якщо вона прийде до висновку, що виконання вимог Правил створює для заявника невиправдано великі ускладнення, а якщо погодити відхилення, то можна, дотримуючись Правил, забезпечити безпеку і добробут громадян.
Комісія приходить до такого висновку, якщо буде встановлено, що:
ускладнення, пов'язані з дотриманням Правил, на які посилається заявник, зазнає він сам, а не сусіди або територіальна громада;
ці ускладнення пов'язані виключно з земельною ділянкою заявника, а не з його особистими обставинами і не зустрічаються на сусідніх ділянках;
ускладнення не є результатом дій самого заявника.
2. При видачі дозволу на відхилення Комісія може ставити прийнятні умови для забезпечення максимальної сумісності використання об'єктів нерухомості, на які розповсюджується відхилення, з оточуючими об'єктами нерухомості.
Погодження відхилень може видаватись безстрокове або на обумовлений строк.
В тексті відхилення погодження повинні бути вказані характер відхилення і всі умови на нього.
Відмова у видачі погодження на відхилення повинна вміщувати конкретні
обґрунтування.

ГЛАВА 6. ВНЕСЕННЯ ДОПОВНЕНЬ ТА ЗМІН ДО ПРАВИЛ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ.

Стаття 28. Підстави для внесення доповнень та змін до Правил, види змін та доповнень.
1. Підставою для внесення доповнень та змін в Правила є відповідні рішення органів самоврядування м. Миколаїв, які приймаються у зв'язку з необхідністю врахування зміни, які вносяться до існуючих законів, прийняття нових законів, інших нормативних правових актів Украйні та місцевого самоврядування, а також у зв'язку з необхідністю реалізації пропозицій по забудові та землекористуванню включаючи ті, які виникають з ініціативи фізичних та юридичних осіб.
Правила можуть бути доповнені або змінені на інших законних підставах рішенням міської ради.
2. Доповнення та зміни тексту процедурних норм Правил (розділ І), характеристик та встановлених або запропонованих територіальних зон (розділ II) затверджуються міською радою.
Доповнення та зміни доповнень до Правил, які деталізують процедурні норми (Додатки) і затверджуються міським Головою, не можуть суперечити положенням розділу І та розділу II Правил.

Стаття 29. Внесення доповнень та змін в Правила за ініціативою місцевої влади.
1. Проект доповнень та змін розділів частин І та II Правил розглядається на обговореннях з залученням громадськості, що проводяться Комісією по забудові та землекористуванню в установленому порядку.
Проект доповнень та змін розділів частин І та II Правил, подається на погодження міському Голові і в разі позитивного висновку представляються на затвердження міській Раді.
Доповнення та зміни Правил вступають в силу в день опублікування в засобах масової інформації повідомлення про відповідне рішення міської ради.
Рішення про включення в Додатки Правил витягів з відповідних нормативних актів та інших документів (форм заяв, погоджень, дозволів, та ін.) приймаються міським Головою за рекомендацією Комісії по забудові та землекористуванню.
2. Доповнення та зміни до Правил, які відносяться до списків видів дозволеного використання та змін об'єктів нерухомості, меж територіальних зон, а також деталізації процедурних норм Правил, які можуть бути досягнуті введенням інших нормативних місцевих актів, можуть бути прийняті лише при наявності позитивних висновків УМА та відділу земельних ресурсів.
Доповнення та зміни меж зон в карті планувальних обмежень (за умовами історії, археології, санітарно-епідеміологічними та екологічними та ін.) можуть бути прийняті лише за умови позитивних висновків відповідних служб.

Стаття 30. Внесення доповнень та змін в Правила за ініціативою фізичних та юридичних осіб.
1. Підставою для розгляду питань про внесення доповнень та змін в Правила за ініціативою фізичних та юридичних осіб є заявка, яка містить необхідні обгрунтування. Таким обґрунтуванням може бути доказ того, що встановлені Правилами обмеження:
не дають можливості ефективно використовувати конкретний об'єкт (об'єкти) нерухомості;
призводять до значного (порівняно з аналогічними об'єктами) зниження вартості конкретного об'єкту нерухомості;
перешкоджають здійсненню особистих або громадських інтересів розвитку конкретної території або завдають шкоди цим інтересам.
2. Заявка надається в Комісію по землекористуванню та забудові і містить, крім вищевказаних обґрунтувань, пропозиції про зміну характеристик дозволеного використання відповідних земельних ділянок, а також такі дані:
про відповідність запропонованих характеристик використання нерухомості до існуючого використання суміжних об'єктів;
про відповідність розмірів земельних ділянок запропонованому використанню;
про вплив запропонованих змін на оточуюче середовище.
Заявка може подаватись у формі запиту про представлення спеціального зонального погодження.
3. Комісія організує розгляд заявки, що надійшла, шляхом обговорень з залученням громадськості, на які запрошуються власники нерухомості, що розташовані поряд з об'єктом (об'єктами), відносно якого (яких) пропонуються зміни, а також представники органів, які уповноважені регулювати та контролювати забудову та землекористування.
Позиція органів, що регулюють та контролюють забудову та землекористування, по питанню, що розглядається, повинна бути письмово зафіксована у відповідних висновках, які надійшли в Комісію до проведення обговорення і які доступні для ознайомлення для всіх зацікавлених осіб.
Рекомендації Комісії подаються міському Голові, який у випадку прийняття ним позитивного рішення, передає в міську раду відповідні пропозиції по внесенню доповнень та змін до Правил.
4. У випадках, коли розміри та конфігурація якої-небудь земельної ділянки роблять неможливим її використання у відповідності до Правил, рішення про зміни Правил відносно саме такої ділянки, можуть прийматися лише за умови позитивного погодження УМА.

Стаття 31. Відповідальність за порушення Правил.

1.Відповідальність за порушення Правил посадові та інші особи несуть згідно з діючим законодавством по максимальним ставкам.
2. На посадових осіб, які винні в порушенні даних Правил накладається стягнення у відповідності до закону України "Про звернення громадян" Адміністративного та Кримінального Кодексів України,
3. Відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за порушення Правил забудови, землекористування та благоустрою визначається Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушенням у сфері містобудування".
Підприємства, їх об'єднання, установи та організації незалежно від форм власності, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення (стаття 1 Закону):
проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації ;
передачу у виробництво проектної документації, що не відповідає державним стандартам, нормам і правилам, технічним умовам або затвердженій містобудівній документації ;
виконання будівельних робіт, що не відповідають державним стандартам, нормам, правилам або проектним рішенням ;
прийняття в експлуатацію об'єктів, зведених з порушенням законодавства, а так само місцевих Правил забудови населених пунктів або проектних рішень ;
ухилення від виконання або несвоєчасне виконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю;
Сплата штрафів не звільняє підприємство, організацію або установу від усунення допущених порушень і відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушень, передбачених законом.
Справи про правопорушення розглядають інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, які здійснюють державний нагляд за додержанням підприємствами вимог містобудівної документації, місцевих Правил забудови населених пунктів, державних стандартів, норм і правил при здійсненні проектування та будівельних робіт.
4.Власники нерухомості, незалежно від форм власності, несуть відповідальність за порушення Правил у вигляді штрафу в тому числі:
за порушення даних Правил в частині недотримання дозволених видів використання та параметрів будівельної зміни нерухомості ;
- за введення будівельних змін без загального зонального погодження, або без отримання дозволу на будівництво в порядку, передбаченому даними Правилами ;
за використання побудованого або реконструйованого об'єкту без одержання дозволу на експлуатацію цього об'єкту ;
за інші передбачені законодавством порушення ;
Відповідно до Закону України фізичні та юридичні особи несуть відповідальність за самовільне зайняття ділянки та самовільне будівництво, псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель, порушення правил використання земель , несвоєчасне повернення тимчасово зайнятих земель або не приведення їх у стан придатний для використання за призначенням.

РОЗДІЛ II. Переважні і допустимі види забудови та інше використання земельних ділянок у межах відповідних зон.

ГЛАВА 2.1ПЛАН ЗОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ М. МИКОЛАЄВА.
ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗОН.

Стаття 32. Функціональна класифікація території.

1. Виходячи з аналізу існуючої забудови міста, а також перспектив функціонально-планувального розвитку, передбачених концепцією розвитку міста в межах існуючої та проектної території м. Миколаєва можна виділити ряд функціональних типів територій, які в свою чергу розподіляються на відповідні територіально-планувальні елементи - зони.
2. Правилами встановлюються такі типи територій з відповідними зонами:
Території громадсько-ділової та комерційної діяльності
Д –1 - центральна ділова зона (загальноміський центр);
Д –2 - другорядна ділова зона (центри обслуговування житлових районів);
Д –3 - зона розміщення громадського центру повсякденного обслуговування .

Житлові території
Ж – 1- зона розміщення котеджної (садибної) забудови;
Ж– 2- зона розміщення житлової середньоповерхової забудови (два-чотири поверхи);
Ж– 3- зона розміщення багатоквартирної багатоповерхової забудови (5-10 поверхів);
Ж– 4- зона розміщення змішаної багатоквартирної забудови до 5 поверхів (історичний район).

Комунально-складські території
КГ - зона розміщення об`єктів комунального господарства;
БС - зона розміщення складів і баз.

Промислові території
П-1- зона розміщення промислово-виробничих об'єктів V класу за санітарною класифікацією виробництв;
П-2- зона розміщення промислово-виробничих об'єктів IV-V класів за санітарною класифікацією виробництв;
П-3- зона розміщення промислово-виробничих об'єктів II-III класів за санітарною класифікацією виробництв.

Території невиробничої діяльності
Н - зона розміщення об'єктів наукового обслуговування та підготовки кадрів для наукових закладів та проектних інститутів;
Л - зона розміщення лікарень, лікувальних та оздоровчих закладів;
СК - зона розміщення спортивних комплексів загальноміського та районного значення.

Території спеціального призначення
СТ - зона розміщення об'єктів спеціального призначення;
ЗТ - зона розміщення об'єктів зовнішнього транспорту;
СГ - зона розміщення підприємств сільського господарства.

Озеленені території
Р – 1- зона розміщення дач та садових ділянок;
Р – 2 - зона ландшафтно-рекреаційна загальноміського значення;
ТР - зона туристично-рекреаційного комплексу;
СЗЗ - санітарно-захисні зони.


Території перспективної забудови
ПД – 2 – перспективна ділова зона (центри обслуговування житлових районів);
ПД – 3– зона розміщення перспективного центру повсякденного обслуговування;
ПЖ – 1 – зона розміщення перспективної котеджної (садибної) забудови;
ПЖ – 2 – зона розміщення перспективної житлової середньоповерхової забудови (2-4 поверхи);
ПЖ – 3 – зона розміщення багатоквартирної багатоповерхової забудови (5-10 поверхів);
ПП – 1 – зона розміщення перспективних промислово-виробничих об’єктів V класу за санітарною класифікацією виробництв;
ПП – 3 – зона розміщення перспективних промислово-виробничих об’єктів ІІ-ІІІ класів за санітарною класифікацією виробництв;
ПКГ – зона розміщення перспективних об’єктів комунального господарства;
ПЗТ – зона розміщення перспективних об’єктів зовнішнього транспорту;
ПР – 2 – перспективна зона ландшафтно-рекреаційна загальноміського значення;
ПСЗЗ – перспективні санітарно-захисні зони;
ПРТ – зона перспективного туристично-рекреаційного комплексу.

Стаття 33. Загальні вимоги до використання територій різних
функціонально-правових зон.

1. Проектування, планування та забудова зон повинні здійснюватися у відповідності до ДБНЗ60-92**.
Земельні ділянки, будинки та споруди повинні використовуватися у відповідності до видів і стандартів, встановлених картою зонування.
2. Усі види капітального будівництва (будівництво нових житлових, адміністративних і громадських будинків, об'єктів торгівлі, культурно-побутового обслуговування, охорони здоров'я, комунального господарства, промислових, складських і транспортних об'єктів, їх розширення шляхом надбудови або добудови, та будівництво інженерних споруд, закладка садів і парків, відкритих автостоянок, а також реконструкція або капітальний ремонт громадських і промислових будинків зі зміною зовнішнього вигляду будинків, міських парків та скверів) дозволяються лише на територіях, які відведені для цього планом зонування і у відповідності до паспортів ділянок або архітектурно-планувальних завдань, що видаються на основі плану зонування (який враховує рішення генерального плану міста або концепцію його територіального розвитку).
Більш детальний перелік вимог до різних зон приводиться у додатках.
3.1 Відносно функціональних зон, перелік яких приведено в статті 32 Правил, встановлюються такі види дозволеного використання земельних ділянок:
а) переважні види використання нерухомості;
б) види дозволеного використання, супутні переважним видам;
в) допустимі види використання, які потребують спеціальних погоджень.
3.3 Види використання нерухомості, які представляють муніципальні служби охорони здоров'я та громадської безпеки – пункти першої невідкладної медичної допомоги, пожежної безпеки, міліції – дозволені у всіх зонах і представлені у виді "супутніх видів використання".

Стаття 34. Списки видів дозволеного використання нерухомості в різних функціонально-планувальних зонах.

Території громадсько-ділової та комерційної діяльності.

Д – 1 Центральна ділова зона (загальноміський центр).

Переважні види використання земельних ділянок:
організації та установи обласних, міських та районних органів державної, виконавчої та судової влади;
науково-дослідні та проектно-конструкторські організації за винятком лабораторій біологічного профілю або індустріальних технологій;
центральні засоби зв'язку та засоби масової інформації;
інформаційні центри та конференц-зали, міські та спеціалізовані бібліотеки та архіви;
центри зайнятості;
ділові та бізнес-центри;
центри по підготовці та вдосконаленню спеціалістів народного господарства та культури;
готелі, будники прийому гостей;
сквери, бульвари, сади, озеленені території та дитячі майданчики;
меморіальні споруди та комплекси;
музеї, виставочні зали;
танцзали, дискоклуби;
кінотеатри, відеосалони;
театри, концертні зали;
аптеки;
бари, ресторани;
консультативні поліклініки;
комп'ютерні центри;
фінансово-кредитні установи;
фондові біржі;
рекламні агентства, видавництва, редакції;
ательє, ремонтні майстерні побутової техніки, перукарні та подібні об'єкти обслуговування;
телевізійні та радіостудії;
нотаріальні контори, інші юридичні організації;
офіси, контори різних організацій та фірм;
банки та відділення банків, інші фінансові організації;
багатоповерхові багатоквартирні будинки, при умові використання перших поверхів під нежитлові приміщення (офіси і т. ін.);
квартири в багатоквартирних будинках, які дозволяється використовувати для заняття бізнесом або торгівлею на перших поверхах або в прибудованих спорудах;
клуби (зали зустрічей та зборів) багатоцільового та спеціалізованого призначення;
магазини без обмеження профілю та асортименту, в тому числі, магазини товарів першої необхідності;
торгівельні центри, виставки товарів;
офіси професійних та громадських організацій;
всі типи використання, дозволені в районах з переважним розміщенням Ж-2, Ж-3, які можуть розміщуватись в окремих будівлях або на будь-якому поверсі споруди іншого призначення;
культові споруди.
Дозволені види використання, які супутні переважним видам:
автостоянки для зберігання автомобілів, підземні гаражі при громадських будівлях;
комерційні гаражі підземні;
громадські туалети;

Допустимі види використання, які потребують спеціальних зональних погоджень:
універсальні зали (з басейном або без);
розважальні комплекси;
майстерні по виробництву дрібних виробів за індивідуальними замовленнями (столярні, вироби художнього литва, ковані вироби, вироби народних промислів);
казино;
житлові будинки до 5 поверхів;
великі об'єкти обслуговування, які по нормах потребують великих автостоянок (більш ніж 50 автомобілів).

Д –2 Другорядна ділова зона (центри обслуговування житлових районів).

Переважні види використання земельних ділянок:
організації та установи районних органів представницької, виконавчої та судової влади;
кредитно-фінансові заклади, банки, відділи банків;
районні центри зайнятості;
нотаріальні контори і юридичні консультації;
центри по підготовці та вдосконаленню спеціалістів народного господарства та культури;
офіси професійних та громадських організацій;
підприємства торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування районного значення;
культурно-видовищні заклади та заклади дозвілля районного значення;
районні заклади зв`язку;
бібліотеки;
всі типи використання, дозволені в районах розміщення Ж – 2, Ж – 3, які можуть розміщуватись в окремій будівлі або на будь-якому поверсі споруди іншого призначення;
спортивні центри та комплекси;
сквери та інші озеленені території, спортивні майданчики;
дитячі музичні та спеціалізовані школи, школи позашкільного виховання;
поліклініки (відповідно до містобудівної документації);
театри, клуби, центри дозвілля;
аптеки;
консультативні поліклініки;
комп`ютерні центри;
рекламні агентства;
кінотеатри, відеосалони;
багатоповерхові багатоквартирні будинки, на перших поверхах яких, або в прибудованих до них приміщеннях, розміщуються заклади бізнесу та торгівлі.
Дозволені види використання, які супутні переважним видам:
автостоянки для тимчасового зберігання автомобілів, підземні та наземні при громадських будівлях;
комерційні гаражі наземні та підземні;
громадські туалети;
пункти невідкладної медичної допомоги;
магазини товарів першої необхідності;
відділ міліції;


Допустимі види використання, які потребують спеціальних зональних погоджень:
казино;
спортзали, універсальні зали (з басейном або без);
розважальні комплекси;
культові споруди;
майстерні народних промислів;
райвідділи міліції;
великі об'єкти обслуговування, які по нормах потребують великих автостоянок (більш ніж 50 автомобілів);
готелі.

Д –3 Зона розміщення громадського центру повсякденного обслуговування .

Переважні види використання земельних ділянок:
організації та установи управління;
офіси;
відділення зв`язку;
відділення і філіали ощадного банку;
юридичні консультації;
їдальні, кафе;
аптеки;
музичні школи;
підприємства побутового обслуговування;
магазини продовольчих та непродовольчих товарів, першої необхідності;
приміщення для культурно-масової роботи;
поліклініки, амбулаторії;
сквери, озеленені території.
Дозволені види використання, які супутні переважним видам:
автостоянки;
дитячі заклади, загальноосвітні школи;
кінотеатри;
громадські туалети;
тимчасові павільйони для будь-яких видів роздрібної торгівлі та обслуговування.

Допустимі види використання, які потребують спеціальних зональних погоджень:
культові споруди.

Житлові зони.

Ж – 1 Зона розміщення котеджної (садибної) забудови.

Переважні види використання земельних ділянок:
одно - та двоквартирні індивідуальні житлові будинки (з присадибними ділянками);
заклади соціально-культурного, торгівельного та побутового повсякденного обслуговування;
загальноосвітні і спеціальні середні школи та позашкільні заклади (згідно містобудівної документації);
дитячі дошкільні заклади (а також зблоковані з загальноосвітніми школами);
окремо розташовані адміністративні будівлі місцевого призначення;
парки, сквери, бульвари, озеленені території;
сади, городи;
клуби (зали зустрічей та зборів) багатоцільового та спеціального призначення;
бібліотеки, архіви, інформаційні центри;
аптеки;
пункти першої медичної допомоги;
поштові відділення, телефонні та телеграфні станції;
бані;
дозволяється на присадибних ділянках:
вирощування сільгоспкультур - квітів, овочів, фруктів;
будівництво приміщень для утримання мілких тварин (собак, птиці, кролів і т. ін.)
Дозволені види використання, які супутні переважним видам використання:
теплиці;
оранжереї;
організація індивідуальної трудової діяльності (без порушень умов добросусідства);
спорудження господарських будівель;
резервуари для зберігання води;
колодязі;
окремо розташовані та вбудовано-прибудовані індивідуальні гаражі на 1- 2 автомобілі;
відкриті стоянки на 1-2 автомобілі;
будівлі та споруди інженерно-технічної інфраструктури, що призначені для обслуговування даного району;
надвірні туалети – при відсутності централізованої каналізації;

Допустимі види використання, які потребують спеціальних зональних погоджень:
спортзали, зали універсальні (з басейном або без);
тимчасові павільйони та кіоски для різноманітних видів роздрібної торгівлі та обслуговування;
дрібні підприємства ремісничо-виробничої діяльності, які не мають екологічних обмежень;
розміщення промислово-виробничих та комунальних об'єктів, які не мають екологічних обмежень з площею ділянки не більше, ніж 1,0 га і не більше, ніж 15% території району;
культові споруди (відповідно до Схеми розміщення культових споруд);
місця масового відпочинку (відповідно до містобудівної документації);
АЗС (відповідно до містобудівної документації);
ательє, ремонтні майстерні побутової техніки, перукарні і т. ін.;
майстерні по виготовленню невеликих виробів по індивідуальних замовленнях (столярні вироби, вироби художнього лиття, вироби народних промислів);
відділи міліції;
артезіанські свердловини;
ветеринарні прийомні пункти та аптеки.


Ж – 2 Зона розміщення житлової середньоповерхової забудови
(два-чотири поверхи).

Переважні види використання земельних ділянок:
багатоквартирні малоповерхові житлові будинки до 4 поверхів;
високощільна малоповерхова багатоквартирна забудова (житловими будинками висотою до 4 поверхів);
окремо розташовані житлові будинки вище 4 поверхів (відповідно до містобудівної документації);
заклади соціально-культурного, торгівельного та побутового обслуговування (повсякденного користування);
загальноосвітні та спеціалізовані середні школи всіх типів;
окремо розміщені або вбудовано-прибудовані дитячі заклади (дошкільні, шкільні, позашкільні та спортивні);
сквери, бульвари, озеленені території та дитячі майданчики;
клуби (зали зустрічей та зборів) багатоцільового та спеціального призначення;
бібліотеки, архіви, інформаційні центри;
музеї, виставочні зали;
окремо розміщені або прибудовані адміністративні будівлі місцевого значення;
спортивні майданчики;
Дозволені види використання, які супутні переважним видам використання:
збереження 1 - 3 – поверхових окремих житлових будинків в районах реконструкцій (за умови наявності містобудівної документації);
будники та споруди інженерно-технічної інфраструктури, що призначені для обслуговування даної зони;
дрібні підприємства ремісничо-виробничої діяльності, які не мають екологічних обмежень;
здійснення трудової діяльності (без порушень принципів добросусідства);
майданчики для паркування автомобілів, господарські, ігрові, спортивні майданчики;
магазини товарів повсякденного попиту в перших поверхах будинків;
окремо розташовані та вбудовано-прибудовані гаражі для легкових автомобілів;
окремо розташовані та зблоковані гаражі для осіб, які мають спеціальні пільги;
об'єкти нежитлового призначення лише в об'ємах, при яких зберігаються параметри використання територій з середньою щільністю житлового фонду;
тренажерні зали;
аптеки;
поштові відділення;
пункти першої медичної допомоги;
заклади соціально-культурного призначення;
бані;
тимчасові павільйони різних типів роздрібної торгівлі та обслуговування;

Допустимі види використання, які потребують спеціальних зональних погоджень:
спортзали, універсальні зали (з басейном або без);
культові споруди;
адміністративні та ділові заклади;
кафе, їдальні вбудовані або прибудовані;
заклади побутового призначення вбудовано-прибудовані;
відділи міліції;
АЗС( відповідно до затвердженої містобудівної документації);
промислово-виробничі і комунальні об'єкти, які не мають екологічних обмежень, що займають не більше 15% території зони.

Ж – 3 Зона розміщення багатоквартирної багатоповерхової забудови
(5-10 поверхів).

Переважні види використання земельних ділянок:
житлові будинки 5-9 поверхів, окремо розташовані або зблоковані;
житлові будинки 10 і вище поверхів (відповідно до розробленої містобудівної документації в якості архітектурних акцентів);
заклади соціально-культурного, побутового та торгівельного обслуговування загальноміського значення, установи адміністрації;
загальноосвітні та спеціалізовані школи всіх типів;
окремо розміщені, вбудовано-прибудовані дитячі заклади (дошкільні, шкільні та позашкільні спортивні) в т. ч. зблоковані з початковими школами;
сквери, бульвари, озеленені території та дитячі майданчики;
клуби (зали зустрічей та зборів) багатоцільового та спеціалізованого призначення;
бібліотеки, архіви, інформаційні центри;
музеї, виставочні зали;
спортивні майданчики, тренажерні зали;
аптеки;
поліклініки;
пункти першої медичної допомоги;
заклади побутового обслуговування в окремо розташованих будівлях;
поштові відділення, телефонні та телеграфні станції;
кафе, закусочні, їдальні в окремо розміщених будівлях;
бані;
магазини товарів повсякденного попиту в окремо розташованих будівлях.
Дозволені види використання, які супутні переважним видам використання:
поліклініки прибудовані, або розміщені на першому поверсі багатоквартирного будинку;
магазини першого рівня обслуговування на перших поверхах багатоквартирних будинків або прибудовані;
кафе, закусочні, їдальні на перших поверхах або прибудовані;
заклади побутового обслуговування на перших поверхах або прибудовані;
майданчики для тимчасового зберігання автомобілів;
тимчасові павільйони різних типів роздрібної торгівлі та обслуговування;
будинки та споруди інженерно-технічної інфраструктури, що призначені для обслуговування даної зони;
розміщення багатоповерхових або підземних гаражів для обслуговування населення даного району та суміжних районів в радіусі нормативної доступності, а також гаражів для легкових автомобілів в підвальних та цокольних поверхах житлових будинків;
розміщення окремо розташованих та зблокованих гаражів для осіб, які мають спеціальні пільги;
майданчики для паркування автомобілів, господарські, ігрові майданчики і спортивні майданчики;

Допустимі види використання, які потребують спеціальних зональних погоджень:
культові споруди;
адміністративні та ділові заклади;
готелі, будинки прийому гостей, центри обслуговування туристів;
заклади середньої спеціальної освіти;
спортзали, універсальні зали (з басейном і без);
кінотеатри, відеосалони;
станції швидкої допомоги;
малі підприємства ремісничо-виробничої діяльності, які не мають екологічних обмежень;
громадські туалети;
розміщення промислово-виробничих і комунальних об'єктів, які не мають екологічних обмежень, що займають більше 15% території;
заклади соціально-культурного призначення другого та третього рівнів;
АЗС ( відповідно до затвердженої містобудівної документації);


Ж – 4 Зона розміщення змішаної багатоквартирної забудови до 5 поверхів (історичний район).

Переважні види використання земельних ділянок:
багатоквартирні житлові будинки до 5 поверхів;
адміністративні установи, офіси, контори;
бібліотеки, архіви, інформаційні центри;
кінотеатри, відеосалони;
музеї, виставочні зали;
парки, сквери, бульвари;
дитячі садки, середні школи;
проектно-конструкторські організації;
вищі учбові та середні спеціальні заклади;
консультативні поліклініки;
аптеки;
суди;
банки і відділення банків;
видавництва і редакційні офіси;
комп’ютерні центри;
рекламні агентства;
поштові відділення, телефонні та телеграфні станції;
бані;
магазини товарів першої необхідності в окремо стоячому будинку, ресторани, бари;
кафе, закусочні, їдальні в окремо стоячому будинку;
індивідуальне обслуговування клієнтів в окремо стоячому будинку;
Дозволені види використання, які супутні переважним видам використання:
громадські туалети;
автостоянки;
кафе відкритого типу;
споруди інженерно-технічної інфраструктури;
відділи міліції;

Допустимі види використання, які потребують спеціальних зональних погоджень:
житлові будинки 9 поверхів і вище;
казино;
спортзали, розважальні комплекси;
лікарні, станції швидкої допомоги;
кіоски, тимчасові павільйони для будь-яких видів роздрібної торгівлі та обслуговування;
майстерні по виробництву дрібних виробів за індивідуальними замовленнями (столярні, вироби художнього литва, ковані вироби, вироби народних промислів);

Комунально-складські території.

КГ Зона розміщення об'єктів комунального господарства.

Переважні види використання земельних ділянок:
підприємства комунального господарства, парки шляхоприбиральних машин, бази експлуатації та ремонту житла, будівлі та споруди інженерного обладнання, які не мають екологічних обмежень;
гаражі, автостоянки та транспорті споруди (АЗС, СТО, мийки, тролейбусні депо, автобусні та таксомоторні парки і т. ін.);
спеціальні магазини по продажу будівельних матеріалів і виробів;
ринки;
підприємства по виробництву харчових напівфабрикатів;
пожежні депо;
підприємства побутового обслуговування (фабрики-пральні, хімчистки, ремонт побутової техніки, одежі, меблів і т. ін.);
підприємства по ремонту машин виробничого та невиробничого обладнання;
на окремих територіях зі збереженням СЗЗ розміщуються такі об’єкти:
а) кладовища;
б) очисні споруди водопроводу та каналізації, насосні станції перекачки, підприємства по утилізації побутових відходів, звалища;
громадські центри промислової зони (у відповідності до “Інструкції по проектуванню єдиних генеральних планів промислових вузлів”.)
Дозволені види використання, які супутні переважним видам використання:
сквери, бульвари, озеленені території СЗЗ;
виставочні зали;
виставки оптової торгівлі;
офіси, контори різних фірм, компаній, організацій;
комерційні гаражі багатоярусні (наземні та підземні);
відкриті стоянки короткочасного зберігання автомобілів;
індивідуальні гаражі, місця довгострокового зберігання автомобілів;
таксопарки;
аптеки;
пункти першої медичної допомоги;
поштові відділення;
банки та відділення банків.

Допустимі види використання, які потребують спеціальних зональних погоджень:
кіоски та тимчасові павільйони роздрібної торгівлі та обслуговування населення;
громадські туалети;
АЗС.

БС Зона розміщення складів і баз.

Переважні види використання земельних ділянок:
міські та районні загальнотоварні та продовольчі склади, холодильники, плодоовочеві бази та сховища;
всі типи використання об’єктів комунального господарства (відповідно до містобудівної документації або за спеціальним дозволом);
на окремих територіях зі збереженням СЗЗ розміщуються склади отрутохімікатів та мінеральних добрив.

Промислові території.

П-1 Зона розміщення промислово-виробничих об’єктів V класу за санітарною класифікацією виробництв, об’єктів комунального господарства, складів та баз.

Переважні види використання земельних ділянок:
промислові підприємства V класу за санітарною класифікацією виробництв;
усі підприємства, установи і організації, дозволені в зонах розміщення об’єктів комунального господарства, складів і баз.
Санітарно-захисна зона (50 м) від промпідприємств призначена для озеленення та розміщення підприємств та установ відповідно до вимог ДБН 360-92*.

П-2 Зона розміщення промислово-виробничих об'єктів IV-V класів за санітарною класифікацією виробництв.


Переважні види використання земельних ділянок:
промислові підприємства IV-V класів відповідно до державних санітарних норм;
будівлі та споруди систем електро- газо- та теплопостачання;
усі підприємства, установи, організації дозволені в зоні П – 1.
Санітарно-захисна зона шириною до 100 м. призначена для озеленення і розміщення об’єктів відповідно до державних санітарних норм.
Використання території зони, розміщення підприємств і установ здійснюється відповідно до вимог ДБН 360-92* та інших норм.

П-3 Зона розміщення промислово-виробничих об'єктів II-III класів за санітарною класифікацією виробництв.

Переважні види використання земельних ділянок:
промислові підприємства II-III класів відповідно до державних санітарних норм;
будівлі та споруди систем інженерно-технічного обслуговування міста, включаючи і обслуговування промислових підприємств;
сквери, бульвари, озеленені, СЗЗ, проїзди;
підприємства з особливими умовами виробництва (пожежо, вибухонебезпечні та ін.);
будівлі, споруди, контейнерні майданчики автомобільного транспорту;
залізничні під`їздні колії, вантажні контейнерні майданчики автомобільного транспорту;
об’єкти громадського центру промислової зони у відповідності до “Інструкції по розробці єдиних генеральних планів промислових вузлів”;
усі підприємства, організації та установи, що дозволені в зоні П – 2.
Санітарно-захисна зона шириною до 500 м. призначена для озеленення і розміщення об’єктів відповідно до державних санітарних норм.

Допустимі види використання для зон П-1, П-2, П-3, які потребують спеціального зонального погодження:
бібліотеки, архіви, інформаційні центри;
комерційні гаражі наземні та підземні;
відкриті стоянки короткочасного зберігання автомо6ілів;
стоянки транзитного транспорту з місцями зберігання автобусів, вантажних, легкових автомобілів;
парки вантажного транспорту;
авторемонтні майстерні;
АЗС;
відділення міліції;
тимчасові павільйони оптової та роздрібної торгівлі та обслуговування населення.

Території невиробничої діяльності.

Н Зона розміщення об'єктів наукового обслуговування та підготовки кадрів для наукових закладів та проектних інститутів.

Переважні види використання території:
вищі та середні спеціальні учбові заклади, в тому числі коледжі та ліцеї при вищих учбових закладах;
наукові та науково-пошукові заклади;
центри наукової інформації;
сквери, озеленені простори;
бібліотеки, бібліотечні колектори;
конференц-зали;
клубні приміщення, дансинги;
виставочні зали;
спортивні майданчики, спортзали, басейни.

Дозволені види використання, які супутні переважним видам використання:
поліклінічні відділи, аптеки;
гуртожитки та будинки сімейного типу для проживання студентів та викладацького складу;
кафе, заклади харчування, торгівлі та сервісного обслуговування;
комунальна та інженерна інфраструктура, необхідна для обслуговування даної зони;
відкриті стоянки легкових автомобілів.

Л Зона розміщення лікарень, лікувальних та оздоровчих закладів.

Переважні види використання території:
лікувальні корпуси лікарень;
консультативні поліклініки;
спеціалізовані поліклініки;
науково-дослідні та медичні центри;
адміністративно-господарські будівлі та споруди;
станції невідкладної швидкої допомоги;
станції переливання крові і відповідно до містобудівної документації.
Дозволені види використання, які супутні переважним видам використання:
аптеки;
будинки для аварійного медперсоналу;
кафе, заклади харчування, торгівлі та сервісного обслуговування;
споруди комунальної та інженерної інфраструктури, необхідні для обслуговування даної зони;
відкриті автостоянки легкових автомобілів.


СК Зона розміщення спортивних комплексів загальноміського та районного значення.
Переважні види використання території:
стадіони та фізкультурні майданчики;
готелі;
спеціалізовані спортзали;
басейни (криті та відкриті);
озеленені території, сквери;
водно-оздоровчі комплекси;
будівлі та споруди адміністративного та господарського призначення.
Дозволені види використання, які супутні переважним видам використання:
споруди комунальної та інженерно-технічної інфраструктури, необхідні для обслуговування даної зони;
відкриті автостоянки для легкових автомобілів;
громадські туалети;
кафе, заклади харчування, торгівлі та сервісного обслуговування;
пункти прокату спортивного інвентарю.

Території спеціального призначення.

СТ Зона розміщення об'єктів спеціального призначення.
В зонах спеціального призначення розміщуються об`єкти військового призначення у відповідності до спеціального переліку та дозволу.
ЗТ Зона розміщення об'єктів зовнішнього транспорту.
Переважні види використання території:
об'єкти залізничного транспорту (пасажирські, вантажні, сортувальні станції, СТО рухомого складу, будівлі і споруди інженерної та технічної інфраструктури);
аеродроми та аеропорти;
автовокзали міжміських перевезень, автостанції;
залізничні зупинки;
пасажирські порти з усією структурою сервісного обслуговування;
вантажні порти, контейнерні площадки, складські приміщення та вся інженерна та технічна інфраструктура для обслуговування порту.
Дозволені види використання, які супутні переважним видам використання:
В смузі відводу залізниці дозволяється розміщення гаражів для легкових автомобілів, СТО, АЗС (з додержанням відповідних норм) та інших комунальних об'єктів, визначених містобудівною документацією:
житло обслуговуючого персоналу.

СГ Зона розміщення підприємств сільського господарства.
Переважні види використання території:
тваринницькі ферми великої рогатої худоби з дотриманням розміру санітарно-захисної зони;
парк сільськогосподарських машин, бази їх експлуатації та ремонту.
Дозволені види використання, які супутні переважним видам використання:
споруди інженерної та технічної інфраструктури, необхідної для обслуговування зони;
будівлі та споруди адміністративного та господарського призначення;
громадські туалети;
озеленені території.
На території земель сільськогосподарського призначення, які використовуються в сучасний час під ріллю, землекористувачам не дозволяється будівництво будь-яких капітальних споруд, які можуть у перспективі перешкодити реалізувати рішення містобудівної документації.

Озеленені території.

Р – 1 Зона розміщення дач та садових ділянок.

Переважні види використання території:
дачні та садові будинки (1-3 пов.);
господарчі будівлі;
теплиці та оранжереї;
душі та надвірні туалети.
Дозволені види використання, які супутні переважним видам використання:
магазини та павільйони для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами;
кафе, їдальні, закусочні;
павільйони та лотки для торгівлі сільгосппродукцією, сільгоспінвентарем та добривами;
об'єкти інженерно-технічної інфраструктури, що обслуговують дану територію.

Р – 2 Зона ландшафтно-рекреаційна загальноміського значення.

Переважні види використання земельних ділянок:
розміщення зелених насаджень загального призначення (парки, в т. ч. спеціалізовані, наприклад, історичні, дитячі, сквери, бульвари);
рекреаційні установи (готелі, туристські готелі, будинки відпочинку, пансіонати, мотелі і т. ін.);
місця короткочасного відпочинку з відповідним обладнанням;
пляжі з відповідним обладнанням;
видові майданчики;
малі архітектурні форми;
спортивні майданчики, стадіони, спортивні заклади;
зоопарк.
Дозволені види використання, які супутні переважним видам використання:
заклади та організації по обслуговуванню даних територій;
будівлі і споруди інженерної інфраструктури, що обслуговують дану територію;
громадські туалети;
МАФ по продажу сувенирів та для розміщення кафе ;
заклади прокату необхідного інвентарю.

Допустимі види використання, які потребують спеціальних зональних погоджень:
культові споруди (відповідно до містобудівної документації);
тимчасові виставочні павільйони та виставочні зали ;
меморіальні комплекси;
кінотеатри, концертні майданчики;
розважальні комплекси (ігротеки, танцмайданчики, дискотеки);
станції прокату човнів та рятувальні станції;
оранжереї;
пристані;
розміщення інших об’єктів в зоні ландшафтів, що підлягають охороні і не пов’язані з їх обслуговуванням;
розміщення окремих закладів рекреації;

ТР Зона туристичного комплексу.
Переважні види використання території:
готелі;
казино;
розважальні комплекси (ігротеки, танцмайданчики, дискотеки);
спортивні споруди, спортивні майданчики, басейни;
малі архітектурні форми;
рекламні агентства;
відділення банків.

Дозволені види використання, які супутні переважним видам використання:
заклади та організації, що обслуговують дані території;
будівлі і споруди інженерної інфраструктури, що обслуговують дану територію;
місця паркування легкових автомобілів;
МАФ по продажу сувенірів та розміщення кафе( на умовах короткострокової оренди);
аптеки;
сквери, озеленені території;
громадські туалети;
заклади прокату необхідного інвентарю;
пункти невідкладної медичної допомоги;
відділ міліції.

Допустимі види використання, які потребують спеціальних зональних погоджень:
автостоянки;
оранжереї.


СЗЗ Санітарно-захисні зони.

Санітарно-захисні зони від промислових підприємств відповідно до прийнятої класифікації призначені для озеленення та розміщення складських та комунальних об`єктів та озеленення у відповідності до державних санітарних норм. Можливо також розміщення промислових підприємств меншого класу шкідливості за винятком харчових.
СЗЗ від кладовищ призначені для озеленення та створення психологічного бар`єру для людей, що проживають в районі розміщення кладовищ.
СЗЗ шумова смуга від залізниці (100 м.) та аеропорту (1000 м.) потребує спеціальних шумозахисних заходів (встановлення екранів, спеціального озеленення та інше).

ЧАСТИНА ІV
Додатки до Правил

Додаток
Встановлення планувальних обмежень.

ДОДАТКИ

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ БУДІВНИЦТВА
АРХІТЕКТУРИ ТА ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ПРОЕКТУВАННЯ
МІСТ “ДІПРОМІСТО”

МИКОЛАЇВ
ПРАВИЛА ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАБУДОВИ
ТЕРИТОРІЇ МІСТА

АНАЛІЗ ТА РОЗРОБКА ПИТАНЬ
РОЗМІЩЕННЯ АВТОЗАПРАВНИХ СТАНЦІЙ

АНАЛІЗ ТА РОЗРОБКА ПИТАНЬ
РОЗМІЩЕННЯ РИНКІВ

Том ІІ

КИЇВ 2001 Р.
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ БУДІВНИЦТВА
АРХІТЕКТУРИ ТА ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ПРОЕКТУВАННЯ
МІСТ “ДІПРОМІСТО”

МИКОЛАЇВ
ПРАВИЛА ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗАБУДОВИ ТЕРИТОРІЇ МІСТА

АНАЛІЗ ТА РОЗРОБКА ПИТАНЬ
РОЗМІЩЕННЯ АВТОЗАПРАВНИХ СТАНЦІЙ

АНАЛІЗ ТА РОЗРОБКА ПИТАНЬ
РОЗМІЩЕННЯ РИНКІВ

Том ІІ

ЗАМОВНИК: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ МІСТОБУДУВАННЯ І АРХІТЕКТУРИ
МИКОЛАЇВСЬКОГО МІСЬКВИКОНКОМУ

ДОГОВІР: № 536-01/1-2000 р.
від 10.08.2000 р.
ДИРЕКТОР Ю. БІЛОКОНЬ
НАЧАЛЬНИК АПУ В. ТОКАР
КЕРІВНИК АПМ-51 О. КОНОНЕНКО
КЕРІВНИК ІПБ Е. ШАПОВАЛОВ
ГАП Л. ГОЛОВІЧ

КИЇВ 2001 Р.

АНАЛІЗ ТА РОЗРОБКА ПИТАНЬ
РОЗМІЩЕННЯ АВТОЗАПРАВНИХ СТАНЦІЙ

С к л а д п р о е к т у

Графічні матеріали
1. Схема розміщення АЗС 1 скл. арх. №
б/масшт.
2. Картограма інтенсивності 1 скл. арх. №
руху б/масшт.

3. Схема показників інтен- б/масшт. арх №
сивності руху транспорту
на магістральній мережі

Текстові матеріали
1. Пояснювальна записка арх.№

З м і с т стр.
В с т у п 3
Аналіз розміщення існуючої мережі 4
автозаправних станцій
3. Розрахунок необхідної кількості АЗС 12
та розміщення їх по районах міста
4. Правила забудови окремих земельних 16
ділянок, що використовуються під
забудову АЗС
5. Розміщення АЗС 19
6. Д о к у м е н т и 24

1. В с т у п
Дана робота є тематичною, виконана відповідно до завдання Головного управління містобудування і архітектури Миколаївського міськвиконкому (договір № 536-01/-2000 від 10.08.2000р.) і являє собою доповнення до “Правил використання та забудови території м.Миколаєва”.
В основу роботи щодо “Аналізу та розробці питань розміщення АЗС” покладені основні положення концепції розвитку міста, яка була виконана “Діпромістом”(м.Київ) у 1997 році. В цій роботі уточнені перспективна чисельність населення та напрямки розвитку міста, виходячи з сучасних поглядів на розвиток містобудування, відкориговані траси транспортних магістралей.
Крім того, були використані матеріали, зібрані ЗАТ “Миколаївське Діпромісто” по розміщенню існуючих АЗС, їх характеристики, дані відділу Державної автомобільної інспекції УВС м.Миколаєва про чисельність парку транспортних засобів по місту, а також проведено обстеження інтенсивності руху транспорту на магістральних вулицях міста.
Робота розроблена авторським колективом у складі:
Головний архітектор проекту Головіч Л.М.
Начальник І П В Шаповалов Е.В.
Головний інженер проекту Скоробогатов Б.В.
Керівник групи Мельниченко В.І.
Керівник групи Касумова Н.Ф.
Провідний інженер Ємець Л.М.
Інженер Федорак Л.М.

2. Аналіз розміщення існуючої мережі автозаправних станцій

За даними ЗАТ “Миколаївське Діпромісто” станом на 1.01.2000 р. в межах міста знаходиться 75 АЗС, з них 19 блок-пунктів.
Крім того, ще 11 об’єктів перебуває в стадії проектування з визначеним місцем розташування на земельній ділянці і з певними розрахунковими параметрами ємкості. На відведення цих конкретних ділянок є рішення міськвиконкому, розроблена проектна документація, тому АЗС, що мають бути розміщені на цих ділянках, прийняті в роботі за існуючі.
Територія для роміщення 86 АЗС складатиме 12.2 га.
Загальна кількість колонок на АЗС –252. Середнє значення потужності – 3 колонки (при середній кількості роздавальних “пістолетів” – 4.8).
Характеристика існуючих АЗС по основних параметрах наведена нижче в таблиці №1 за даними ЗАТ “Миколаївське Діпромісто”. Опріч того, на схемі показані АЗС, які розташовані на в’їздах і виїздах із міста поблизу міської межі на Одеському, Херсонському та Київському напрямках, і ємкість яких не входить до розрахунку.

ХАРАКТЕРИСТИКА ІСНУЮЧИХ
АВТОЗАПРАВНИХ СТАНЦІЙ
(за даними ЗАТ “ Миколаївське Діпромісто”)
Таблиця № 1

При використанні показника, який рекомендований існуючими нормативними документами, 1000-1200 машин на одну колонку, потрібна кількість АЗС буде ще менша (22 АЗС).

Аналіз роботи існуючої мережі АЗС та її розташування на території міста дозволяє відзначити наступне:
кількість АЗС з врахуванням тих, що побудовані за останні 10-15 років, а також тих, що тепер запроектовані (є відвід ділянки землі), перевищує нормативний показник майже у 2.4 рази при існуючому рівні автомобілізації 88 легкових автомобілів на 1000 мешканців. При теперішній загальній кількості 86 автозаправочних станцій за нормативами необхідно всього 35;
розміщення АЗС на території міста характеризується значною нерівномірністю. Так, у Ленінському районі (район №5) дислоцирується біля 40 АЗС, що становить 49% від загальної кількості. Тут вони розміщуються, в основному, на території підприємств у Східній промзоні (район вул. Космонавтів-Новозаводській) і по вул. Будівельників. Одночасно з цим, у Західному і Центральному районах спостерігається дефіцит у АЗС.

Розміщення АЗС проведено групами без дотримання відстані 500 м., які необхідні згідно з ДБН 360-92* (зміна № 9).


В даній роботі зроблено перевірочний розрахунок потреби у необхідній кількості автозаправних станціях на даний момент.
При цьому враховувалися такі вихідні дані:
за даними ДАІ КВС м.Миколаєва у 2000 році в місті налічувалося 57551 автотранспортних засоби, з них: вантажних-6952 од., легкових-44477 од., автобусів і мікроавтобусів-2115 од., мотоциклів-4007 од.;
зважаючи на те, що значна частина вантажних автомобілів заправляється за місцем їх зберігання (відомчі АЗС – до 50%), а також автобуси і мікроавтобуси-50%, загальний парк автотранспорту, який користується АЗС, складає 63000 од. (з врахуванням транзитного міжміського транспорту);
приймаючи максимальне значення нормативного показника кількості автотранспорту на одну роздавальну колонку – 600 од. і середнє значення потужності АЗС – 3 колонки, необхідна кількість АЗС на даний момент визначилась:
63000 ? 35 об’єктів
600х3
На даний час в місті, фактично розміщено 86 АЗС, тобто на 51 АЗС більше, ніж потрібно.
При використанні показника, який рекомендований існуючими нормативними документами, 1000-1200 машин на одну колонку, потрібна кількість АЗС буде ще менша (22 АЗС).

Аналіз роботи існуючої мережі АЗС та її розташування на території міста дозволяє відзначити наступне:
кількість АЗС з врахуванням тих, що побудовані за останні 10-15 років, а також тих, що тепер запроектовані (є відвід ділянки землі), перевищує нормативний показник майже у 2.4 рази при існуючому рівні автомобілізації 88 легкових автомобілів на 1000 мешканців. При теперішній загальній кількості 86 автозаправочних станцій за нормативами необхідно всього 35;
розміщення АЗС на території міста характеризується значною нерівномірністю. Так, у Ленінському районі (район №5) дислоцирується біля 40 АЗС, що становить 49% від загальної кількості. Тут вони розміщуються, в основному, на території підприємств у Східній промзоні (район вул. Космонавтів-Новозаводській) і по вул. Будівельників. Одночасно з цим, у Західному і Центральному районах спостерігається дефіцит у АЗС.

Розміщення АЗС проведено групами без дотримання відстані 500 м., які необхідні згідно з ДБН 360-92* (зміна № 9).
Наприклад, у Варварівці в одному вузлі сконцентровано 5 АЗС (№№ 24,26,38,75,77). Крім того, близько розташовані між собою, вони ще розміщуються по один бік магістральної вулиці, що додатково погіршує умови організації руху транспорту в цих районах.
Неприпустимим є розміщення АЗС № 36 на території лікарні у Лісках, а також АЗС № 73 у дворі за готелем “Миколаїв”. В обох випадках не витримані протипожежні відстані.
До того, ряд АЗС, розташування яких узгоджено міськими відомчими організаціями із виділенням ділянок під будівництва, неприпустимо розміщувати, виходячи із умов забезпечення безпеки руху транспорту і пішоходів:
АЗС № 11 по вул.Садовій безпосередньо на бульварній частині на пересіканні з пішохідним рухом (див.ДБН 360-92*);
АЗС №51 на території військової частини на Лагерному полі, поблизу Варварівського мосту по вул.В.Морській на крутому схилі. Збільшення навантаження руху у цьому місці, ураховуючи вже існуючі розміри руху більше 6500 автомобілів на добу, спричинить аварійну ситуацію;
АЗС № 32 безпосередньо на розі вулиць Херсонське шосе і Космонавтів без відступу від перехрестя згідно з нормативного показника на 100 м. Це теж створюватиме аварійну ситуацію і не забезпечить повне розведення руху в цьому вузлі;
те ж відноситься і до АЗС, яка намічена по проспекту Героїв Сталінграду поряд з існуючою АЗС № 52.

Наявність значної кількості тимчасових АЗС (блок-пунктів) із наземними резервуарами (всього 19 об’єктів) також протиречить містобудівним правилам забудови. Необхідна заміна їх на стаціонарні АЗС з підземними резервуарами.
Привертає увагу факт відсутності достатньої кількості газових АЗС (всього 5 об’єктів від загальної кількості 86 АЗС)

3. Розрахунок необхідної кількості АЗС та
розміщення їх по районах міста

При розрахунках необхідної кількості колонок для заправки використані такі вихідні дані та нормативні матеріалі:
Чисельність населення міста на різні періоди розвитку відповідно до параметрів розвитку, які намічені у концепції. Для розрахунків територія міста була поділена на 10 районів з визначенням кількості населення в кожному з них.
Прийнятий рівень автомобілізації легкового транспорту на одну тісячу мешканців (існуючий стан – 88 автомобілів, на перший етап – 140 автомобілів, на перспективу – 250 автомобілів).
Дані по рівню автомобілізації вантажних автомобілів, легкових, відомчих автомобілів та мотоциклів (див. табл. №2).
Нормативи для розрахунку кількості колонок для заправки автомобілів прийнятий на основі ДБН 360-92* та змін № 9 до нього.

При визначенні кількості колонок для заправки автомобілів прийняті також інші показники:
почасова пропускна спроможність однієї АЗС на 3 колонки – 48 автомобілів (заправок) за годину; однієї колонки – 16 автомобілів за годину;
тривалість заправки одного автомобіля не більше 5 хвилин.

Рівень автомобілізації по періодах
Табл.№2

Необхідна кількість заправок (Р1) в максимальну годину доби по районах міста визначається за формулою:
Р1=Пк х Кс х Кз х Кг х Кн х Кмз, де :
Пк - парк автотранспортних засобів виходячи з його структури,
Кс - коефіцієнт приведення до добового об’єму заправки (0.14),
Кз - коефіцієнт, який враховує розміри заправок ( 1.5-1.6),
Кг - коефіцієнт години “пік” (0.1-0,15),
Кн - коефіцієнт внутрішньогодинної нерівномірності (1.2-1.3),
Кмз - коефіцієнт, який враховує місце заправки (0.5).

Парк легкових, вантажних автомобілів і автобусів визначаєм за формулою:
Пі = Ні х Уі х Кт , де:
Ні - населення району,
Уі - рівень автомобілізації по періодах,
Кт - коефіцієнт, який враховує транзитний рух (1.4-1.6).
Беручи до уваги вище наведені вихідні показники, в таблиці № 3 наведені розрахункові значення необхідної кількості роздавальних колонок по періодах проектування.

РОЗРАХУНОК НЕОБХІДНОЇ КІЛЬКОСТІ РОЗДАВАЛЬНИХ КОЛОНОК НА АЗС ПО ПЕРІОДАХ
Таблиця №3

4. Місцеві правила забудови окремих земельних ділянок, що використовуються під забудову АЗС

Місцеві правила забудови АЗС – це нормативно-правовий акт місцевого самоврядування, яким на основі затвердженої містобудівної документації встановлюється регламент забудови земельних ділянок, відведених під забудову АЗС.
Правила встановлюють порядок вирішення питань розташування та надання дозволу на будівництво АЗС, а також порядок здійснення контролю за експлуатацією їх.
Рішення щодо розміщення об’єктів та вилучення земель для розміщення АЗС є обов’язковою для дотримання органами виконавчої влади і місцевого самоврядування юридичними і фізичними особами.
Рішення, прийняті щодо розміщення АЗС,які не відповідають затвердженій містобудівній документації підлягають скасуванню.
Земельні ділянки під забудову АЗС повинні надаватись в аренду строком до 5 років.
Проектування конкретних АЗС повинно вестись з урахуванням перспективного розвитку транспортної схеми міста, рішень генплану, проектних червоних ліній вулиць, вимог ДАІ, органів санітарної охорони, природоохоронних органів з урахованням проходження існуючих та проектних комунікацій.
При розміщенні АЗС на території міста необхідно враховувати такі вимоги відповідно до ДБН 360-92* і зміни № 9 до нього:
АЗС можуть бути розміщені уздовж магістральних вулиць загальноміського, районного значення, вулиць місцевого значення та уздовж вулиць и доріг промислових і комунально-складських зон, на виробничих територіях. Мінімальна відстань між АЗС одного напрямку – 500м;
розміщення АЗС на пішохідних шляхах і внутрішньоквартальних проїздах заборонено;
АЗС можуть розміщуватися в межах і за межами червоних ліній магістралей із дотриманням вимог про можливе проведення у подальшому реконструкції окремих магістралей (розширення проїзної частини, червоних ліній, прокладання інженерних мереж, інших видів будівництва);
в межах міської забудови АЗС розміщуються з підземними резервуарами. У центральній, щільно забудованій зоні, можуть розміщуватися АЗС тільки малої потужності (1-2 колонки) із дотриманням нормативних розривів до житлової забудови і громадських будинків (25-50 м);
АЗС великої потужності розташовуються в промислових і комунальних зонах, на виходах із міста, об’їзних дорогах;
споруди АЗС належить розміщувати на відстані не менше, як 10 м від краю проїзної частини;
відстань від АЗС (в’їзда-виїзда) до перехрестя має становити не менше: з магістральною вулицею – 100 м, з місцевою – 35 м;
доцільно розташовувати АЗС з двох боків магістралі (якщо дозволяють містобудівні умови);
необхідність переустрою існуючих тимчасових АЗС (блок-пунктів) у постійні з підземними резервуарами;
бажано розміщувати в одному комплексі бензинові і газові заправочні станції (якщо дозволяють територіальні умови);
АЗС, що не мають юридичного дозволу на своє функціонування, належить ліквідувати;
протипожежні відстані від АЗС з підземними резервуарами до ділянок дитячих закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, лікувальних закладів із стаціонаром, до стін житлових домів, громадських будинків і споруд мають становити:
50 м – до АЗС з постами мийки та змащування всіх автомобілів,
а також для АЗС, які розраховані на заправку більше 750
легкових автомобілів на добу,
25 м – до АЗС, які розраховані на заправку до 750
автомобілів на добу;
передбачити при АЗС, що розташовані в місцях з підвищеним рівнем стояння грунтових вод, спостережні свердловини за якістю води і рівнем грунтових вод.

Розміщення АЗС
Для упорядкування та більш рівномірного розміщення АЗС по місту передбачається закриття цілого ряду АЗС та будівництво нових стаціонарних АЗС.
І е т а п
На першому етапі намічено закриття дев’яти стаціонарних АЗС, які розташовані з порушенням норм ДБН-360-92* (№№ 1, 2, 24, 36, 38, 51, 70, 73, 80).
Запропоновано ліквідувати АЗС № 1 по вул.Прибузькій, як малодіяльної (на даний час не працює).
Запропоновано ліквідувати АЗС № 2 по вул. Червоних Маївників у зв’язку із закінченням строку аренди і розташуванням поруч АЗС № 18.
Запропонована ліквідація двох АЗС (№ 24 по вул.Веселинівській,51 та № 38 по вул.Веселинівській, 53) тому, що вони разом із трьома іншими існуючими АЗС знаходяться в одному транспортному вузлі на напруженій Одеській трасі, де інтенсивність руху автотранспорту складає більше 10 тисяч одиниць на добу, і таке скупчення АЗС порушує умови безпеки руху транспорту і пішоходів. У цьому вузлі ліквідація АЗС № 38 може бути здійснена після закінчення строку аренди земельної ділянки у 2003 році.
АЗС № 51 по вул.В.Морська,43 має бути ліквідована, бо її розміщення створює аварійну ситуацію біля Варварівського мосту.
Підлягає до ліквідації АЗС № 36 по вул.Київській,10, яка знаходиться на території лікарні з порушенням протипожежних норм.
АЗС № 73 по проспекту Леніна - вул.Садовій розташована на території автостоянки готелю “Миколаїв” без дотримання протипожежних розривів.
АЗС № 70 по вул.Чигрина,47 А, розміщена на території КЕЧ, не має юридичного дозволу на її існування.
АЗС № 80, що по Жовтневому проспекту,55/3, розташована у незручному місці серед залізничних колій, малодіяльна. Закриття її можливе після закінчення строку аренди.
Крім того, схемою передбачається поступове закриття десяти малодіяльних АЗС, які знаходяться на території підприємств у місцях скупчення їх у районі вул.Інгульської, вул.Авангардна-вул.Будівельників, а також у Східній промисловій зоні. Усі вони розташовані у Ленінському районі міста, де знаходиться 49% усіх існуючих АЗС міста; крім того, шість з них не мають дозволу на функціонування (№ 16, 19, 21, 30, 50,68).
Намічено закриття слідуючих десяти малодіяльних АЗС:
№ 68 по вул.Енгельса, 1-г,
№ 69 по вул. 1-Інгульська, 1-а,
№ 71 по вул.Маршала Василевського,
№ 72 по вул.Будівельників, 15/2,
№ 59 по вул.12 Повздовжній, 49,
№ 50 по Херсонському шоссе, 113,
№ 30 по вул.Комінтерна, 34,
№ 16 по вул.Космонавтів, 93,
№ 19 по вул.Дніпровській,
№ 23 по вул.Новозаводська-вул.Комінтерна.
Згідно постанови Кабміну України тимчасові АЗС- (блок-пункти) в містах підлягають закриттю, або заміні їх на стаціонарні АЗС.
У Миколаєві таких пунктів дев’ятнадцять, дев’ять із них ліквідуються на першому етапі (№№ 17, 34, 44, 53, 55, 62, 63, 66,79), тому, що їх прив’язка на місцевості не відповідає нормативам щодо їх розміщення.
На місці інших блок-пунктів на першу чергу намічено будівництво нових десяти стаціонарних АЗС (№№ 7, 10, 20, 37, 40, 45, 48, 52, 83, 84), із них АЗС №40 та №48 – газові (адреси АЗС дивись у табл.).
Крім того, намічено будівництво шести нових АЗС, території під які вже відведено:
АЗС по вул.Чигрина, на території заводу технологічної оснастки поруч з
АЗС № 20,
АЗС на проспекті Сталінграду поруч з АЗС № 52,
АЗС на продовженні Херсонського шосе напроти АЗС № 50,
АЗС - газова по Одеському шосе, поруч з АЗС № 75,
АЗС – газова по вул.Гречишникова, поруч з АЗС № 10,
АЗС по Херсонському шосе на території автостоянки
Таким чином на І етапі передбачено закриття 38 АЗС, у тому числі ліквідація 19 блок-пунктів, а також будівництво 16 нових АЗС, чотири з яких - газові.
Загальна кількість АЗС по місту на кінець першого етапу складатиме 64 стаціонарних автозаправних станцій.
ІІ е т а п
На другому етапі з розвитком нових житлових масивів у районі Матвіївки та Коларівки передбачається будівництво чотирнадцяти нових АЗС, які намічено розмістити на основних магістралях по обидві боки відносно проїзної частини:
сім нових АЗС запроектовано вздовж обхідної траси Одеса-Херсон,
чотири нових АЗС – у новому масиві “Коларівка”,
дві нових АЗС вздовж проспекту Героїв Сталінграда в районі бази “Кришталь”,
одна АЗС – по проспекту Героїв Сталінграду за межею міста напроти бази “Тор”.
Крім того, схемою намічено розмістити три нові АЗС в забудованій частині міста: одна АЗС - у районі старого залізничного вокзалу на розі вул. Водопровідної - 8-ої Поперечної, друга АЗС - біля заводу “Екватор”, третя (газова) - по вул.Індустріальній на території заводу ЗБВ поруч з АЗС № 18.
Центральні райони міста № 3 та № 4 не зможуть повністю обслуговуватись АЗС, розташованими в межах цих районів, тому частково будуть обслуговуватись за рахунок АЗС, розміщених у суміжних районах.
На Одеському та Очаківському напрямках на виходах з міста запропоновано розміщення чотирьох АЗС, на Баштанському напрямку – одна АЗС у кінці промзони, на продовженні Херсонського шосе – ще одна АЗС.
Дві нові АЗС намічені по Жовтневому проспекту за Балабанівкою в напрямку до НГЗ, а також 2 АЗС (газові) по цьому ж проспекту за Широкою Балкою, у районі блок-пункту № 79. Ще одна АЗС запроектована на розі вулиць Янтарна-Степова поруч з існуючою АЗС № 82.
У комплексі з існуючими бензиновими АЗС передбачається будівництво двох газових АЗС, як екологічно чистих, на розрахунковий строк:
по вул. Кірова, поруч з АЗС № 43,
по вул. Індустріальній, поруч з АЗС № 18,
На другому етапі схемою передбачено закриття шести АЗС, які побудовані з порушенням норм розміщення АЗС згідно з ДБН 360-32 і зміни № 9 до нього, а також відповідно до умов забезпечення безпеки руху транспорту і пішоходів.
Це стосується АЗС №№ 11, 32, 20, 51, 44 та АЗС, шо знаходяться поруч з АЗС № 52.
Протягом другого етапу схемою передбачається закриття шести існуючих АЗС та будівництво тридцяти нових АЗС.
Таким чином, на кінець розрахункового строку по місту намічено ліквідувати 44 АЗС, у тому числі 19 блок-пунктів, і побудувати – 46 нових АЗС, у тому числі – 8 газових.
Загальна кількість АЗС на кінець розрахункового строку складатиме 88 АЗС.
Враховуючи складність економічного положення міста, нестачу бюджетних коштів, а також віддаленість строків освоєння північних територій міста та будівництва мостового переходу через р. Південний Буг, де запроектовано на розрахунковий строк розміщення великої кількості нових АЗС, пропонуються додаткові ділянки на прилеглих до центру міста територіях:
у районі Терновської розвилки на території військової частини;
газова АЗС на території промпідпрємства на розі вулиць Скороходова та 7-ої Слобідської.

АНАЛІЗ ТА РОЗРОБКА ПИТАНЬ РОЗМІЩЕННЯ РИНКІВ
Дана робота є тематичною, виконана відповідно до завдання Головного управління містобудування та архітектури Миколаївського міськвиконкому (договір №536-01/-2000 від 10.08.2000 р.) і являє собою доповнення до “Правил використання та забудови території м.Миколаєва”.
Були використані матеріали, зібрані ЗАТ “Миколаївське Діпромісто” по розміщенню існуючих ринків, їх характеристики.
Робота розроблена авторським колективом у складі:
Головний архітектор проекту Голович Л.М.
Головний спеціаліст Кононенко О.К.
Провідний інженер Сухина Л.В.
Інженер Ковтанець Л.М.

Аналіз розміщення існуючої мережі ринків
За даними ЗАТ «Миколаївське Діпромісто» станом на 1.01.2000 р. в межах міста знаходиться 28 ринків, загальна їх площа складає 253197,5 кв.м або 25,3 га.
ХАРАКТЕРИСТИКА ІСНУЮЧИХ РИНКІВ

Розміщення ринків
У місті зараз існує 28 ринків, до складу яких входять як речові, так і продовольчі ринки.
Намічено схемою поступово ліквідувати шість ринків: №№ 9, 18, 19, 20, 22, 27:
Речьовий ринок ЗАТ «Сігма-спорт» (№9) на перехресті пр.Миру та вул.Будівельників не відповідає архітектурно-композиційному рішенню цього вузла, його естетичному сприйняттю;
ринок «Штрассе» (18) по вул.Червоних Майовників знаходиться у затиснених умовах між житловою забудовою та заповідною територією парка;
речьовий ринок «Центральний стадіон» (№19) знаходиться на території центрального стадіону міста, не відповідає функціональному призначенню цієї території;
ринок «Привокзальний» ЧП «Фалькон-ОК» (№20) підлягає переносу на інше місце в разі проходження через його територію на розрахунковий період нової траси, яка зв’яже продовження вул.Скороходова з вул.Пушкінською;
вечерній ринок (№22) по вул.Самойловича підлягає переносу у зв’язку з будівництвом тут шляхопроводу в різних рівнях через залізничну колію, а також проходження по території ринку нової магістральної вулиці;
ринок “Фенікс” (№27) по проспекту Жовтневому,342 підлягає виносу у зв’язку з розміщенням його на житловій вулиці у затиснених умовах.

На розрахунковий період намічено будівництво десяти нових ринків:
ринок у Лісках на території нового, ще незабудованого мікрорайону поруч з існуючим тепловим пунктом;
ринок №20, що розміщується зараз на привокзальній площі, переноситься далі від вокзалу навпроти заводу на вул.Новосальську;
ринок №22 по вул.Самойловича зміщується недалеко у район побудованного торговельного павільону;
ринок “Центральний” (10) по пр.Леніна розширюється по обидва боки за рахунок зносу малоцінного фонду.
ринок по вул.Генерала Карпенко у районі вул.Морехідної;
ринок по вул.Привільній (район Ракетне урочище);
ринок по вул.Архітектора Старова на території колишнього технікуму;
ринок по Жовтневому проспекту у Корабельному районі на північ від існуючого кладовища;
ринок у новому житловому масиві по дорозі на Матвіївку;
ринок у новому перспективному районі “Коларівка”.

Д О К У М Е Н Т И