РІШЕННЯ

№ 35/18 від 2009-06-18

Про затвердження Генерального плану міста Миколаєва

На виконання рішень міської ради від 30.10.08 № 29/27 «Про створення погоджувальної комісії для організації проведення громадського обговорення проекту Генерального плану міста Миколаєва», від 24.03.09 № 33/6 «Про розгляд рішення погоджувальної комісії за результатами громадського обговорення проекту містобудівної документації «Генеральний план міста Миколаєва» здійснена робота погоджувальної комісії по розгляду зауважень і пропозицій громадськості щодо проекту Генерального плану міста Миколаєва.
Для врахування громадських і приватних інтересів при плануванні і забудові територій, заслухавши пропозиції депутатів під час обговорення даного рішення, враховуючи той факт, що відповідно до ст. 305 Закону України „Про планування та забудову територій” погоджувальна комісія розглядає тільки ті спірні питання, які були зафіксовані у протоколі громадських слухань, керуючись ст. 13 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 1, 10, 12 та розділом IV* Закону України „Про планування та забудову територій”, міська рада
 
 ВИРІШИЛА:
 
1. Затвердити містобудівну документацію «Генеральний план міста Миколаєва» з розрахунковим періодом до 2031 року (додається) з урахуванням подальшого доопрацювання відповідно до рішення міської ради від 24.03.09 № 33/6.
2. Направити до Кабінету Міністрів України звернення про визнання Постанови Ради Міністрів Української РСР від 24.11.86 № 403 «Про генеральний план розвитку міста Миколаєва» такою, що втратила чинність з дати прийняття цього рішення.
3. Вважати таким, що втратило чинність, рішення міської ради від
24.02.06 № 43/54 „Про продовження терміну дії генерального плану міста
Миколаєва”.
4. Протокол погоджувальної комісії від 17.04.09 по обговоренню проекту містобудівної документації „Генеральний план міста Миколаєва” взяти до відома.
 
5. Включити пункт 6 розділу І висновку погоджувальної комісії від 09.02.09 до переліку пропозицій, визначених розділом ІІ цього висновку, затверджених рішенням міської ради від 24.03.09 № 33/6, які підлягають обов’язковому врахуванню при подальшій розробці наступних видів містобудівної документації в межах та на основі розробленого Генерального плану міста Миколаєва.
 
6. Організацію подальшої роботи з УДНДІ „Діпромісто” по розробці наступних видів містобудівної документації на підставі пропозицій та зауважень, затверджених рішенням міської ради від 24.03.09 № 33/6, покласти на заступника міського голови Фоменка Л.Б., а саме спільно із УДНДІ „Діпромісто” визначити необхідний обсяг відповідних проектних робіт, які необхідно замовити, їх вартість та термін виконання, про що надати інформацію на розгляд міської ради.
 
7. Продовжити роботу погоджувальної комісії, створеної рішенням міської ради від 30.10.08 № 29/27, для участі в реалізації п. 6 цього рішення.
 
8. Контроль за виконанням даного рішення покласти на міського голову Чайку В.Д.
 

Затверджено
рішенням міської ради
від 18 червня 2009
№35/18

Вступ

Генеральний план м. Миколаєва розроблений згідно з договором № 536-01-2003 від 11.08.2003 р. та додаткової угоди № 1-2006 від 07.06.2006 р. між Управлінням архітектурної діяльності Миколаївського міськвиконкому – замовником та Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «ДІПРОМІСТО» – генеральним проектувальником.
Попередній генеральний план м. Миколаєва, розроблений інститутом „ДІПРОМІСТО” у 1985 р. на розрахунковий період до 2005 р. Закінчення терміну дії попереднього генплану та корінні зміни в політичній, економічній, законодавчій і нормативній базі країни обумовили необхідність розробки нового генерального плану м. Миколаєва.
Генеральний план міста є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об’єктів загальноміського значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини.
За змістом генеральний план відповідає діючому законодавству України у галузі містобудування, та вимогам Державних будівельних норм ДБН Б.1-3-97 „Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів” та ДБН 360-92** „Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень” та інших нормативних документів.
Основним документом містобудівної документації є Закон України «Про Генеральну схему планування території України» від 7.02.2002 р. № 3059-IІІ. При розробці генерального плану використані відповідні Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України, Концепції, Програми, спеціалізовані схеми, а також матеріали, надані відділами міськвиконкому, відділом державної статистики, підприємствами та установами міста, а також обстеження в натурі.
При розробці генерального плану були враховані раніше розроблені проектні матеріали:
¬ „Генеральний план м. Миколаєва”, інститут “ДІПРОМІСТО”, Київ, 1985 р.;
¬ Концепція територіального розвитку м. Миколаєва, інститут “ДІПРОМІСТО”, Київ, 1997 р.
¬ Миколаївська область. Схема планування території, ДНДІПМ “ДІПРОМІСТО”, Київ, 2003 р.;
¬ Миколаїв. Правила використання та забудови території міста, інститут “ДІПРОМІСТО”, Київ, 2001 р.;
¬ Історико-архітектурний опорний план м. Миколаєва, “Укрпроектреставрація”, Київ, 1995 р. та інш.
В генеральному плані визначені:
- заходи по охороні навколишнього середовища;
- демографічний розвиток міста;
- обсяги та розміщення нового житлового будівництва;
- інженерна підготовка та захист території;
- інженерне обладнання території;
- розвиток транспорту;
- магістрально-вулична мережа;
- архітектурно-планувальна організація території.
Під час розробки генерального плану м. Миколаєва депутати міської ради неодноразово відвідували інститут «ДІПРОМІСТО» та ознайомлювалися з ходом його розробки; їх пропозиції та побажання враховувались авторським колективом.
Крім того, в інституті«ДІПРОМІСТО» була проведена робоча нарада по розгляду розробки генерального плану м. Миколаєва за участю міського голови, зам начальників управлінь міськвиконкому, депутатів міськради.
За наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України проведена експертиза проекту державним підприємством Науково-дослідний і проектний інститут містобудування «НДПІмістобудування». Експертна комісія відмітила, що генеральний план відповідає вимогам законодавства, нормативним документам, розроблений на професійному рівні і рекомендований до затвердження в установленому порядку.
В генеральному плані був розроблений розділ: «Зона впливу м. Миколаєва». В зону впливу м. Миколаєва включено чотири адміністративних райони – Жовтневий, Миколаївський, Новоодеський, Очаківський та м. Очаків, як місто обласного значення. Зона впливу м. Миколаєва як ареал безпосереднього впливу, є компактною системою міських і сільських поселень, об’єднаних з центром і між собою інтенсивними виробничими, комунально-господарськими, трудовими, рекреаційними та іншими зв’язками.
Територія зони впливу бере активну участь у створенні умов для м. Миколаєва та у виконанні ним функцій адміністративного центру області, приймаючи на себе частину виробничих, управлінських і соціальних видів діяльності.
Генеральний план розроблений на основі використання геоінформаційних систем і технологій. Графічні матеріали проекту розроблені на базі електронної цифрової карти міста підприємством „Укрінжгеодезія” у 2005 р.
Генеральний план розроблений на довгостроковий період планувального розвитку населеного пункту – до 1.01.2031 р.
Затверджений у чинному порядку генеральний план стане обов’язковим документом для всіх організацій та установ, які здійснюють будівництво на території міста, а також використання землі в планувальних межах міста.

1. Сучасний стан

Місто Миколаїв розташоване на півдні України, у місці злиття річок Інгул та Південний Буг, на відстані 480 км від столиці України – Києва та у 80 км від Чорного моря (через Бузько-Дніпровський лиман).
Миколаїв – адміністративний центр області і один з найважливіших багатофункціональних економічних, наукових, культурно-освітніх центрів України, що має вигідне економіко-географічне розташування та відіграє важливу геополітичну роль.
В адміністративних межах територія міста становить 26 тис. га, де проживає 507,4 тис. наявного населення, що становить 41,9% загальної чисельності та 62,2% міського населення області.
За чисельністю жителів Миколаїв належить до 6 найбільших міст України, однак щільність населення є однією з найменших серед відповідних населених пунктів – 1,95 тис. чол./км2 (Київ – 3,34 тис. чол./км2).
В адміністративному плані територія м. Миколаєва поділяється на 4 внутрішньоміських райони: Центральний, Ленінський, Заводський та Корабельний. Межі, конфігурації та розміри районів Миколаєва визначені зважаючи на їх історичні, географічні та містобудівні особливості, чисельності населення та природного середовища, а кожний район міста поділяється на житлові райони та мікрорайони.
Загальна кількість зайнятих у господарському комплексі міста за видами економічної діяльності становила 272,0 тис. чол. (майже 54% чисельності наявного населення).
На даний час тип спеціалізації господарського комплексу міста за чисельністю зайнятих визначають промисловість, оптова торгівля та транспорт з доповнюючою функцією будівництва, операцій з нерухомим майном, орендою та наданням послуг підприємцям, де працюють відповідно 32,2%, 11,9%, 9,6%, 6,4% та 5,5% загальної кількості зайнятих.
За обсягами реалізованої продукції такі види економічної діяльності, як оптово-роздрібна торгівля та послуги мають найвищі показники. Їх доля становить майже 67% обсягу реалізованої продукції міста, що більше ніж втричі перевищує показники по промисловості (21%), далі із значним відривом йдуть такі види економічної діяльності як будівництво (4,5%), транспорт та зв'язок (3,7%), операції з нерухомим майном (2,5%) та інші.
За валовими капітальними інвестиціями лідируючу позицію серед видів економічної діяльності займає промисловість, доля якої становить 35,2% загального обсягу інвестицій по місту. Далі йдуть оптово-роздрібна торгівля, транспорт і зв’язок та операції з нерухомим майном, доля яких в обсягах інвестицій відповідно становить 17,9%, 15,9% та 11,1%. Найменший обсяг інвестицій припадає на будівництво (6,1%).
Далі в таблиці наведені показники по обсягах реалізованої продукції (робіт, послуг), кількості зайнятих та валовим капітальним інвестиціям за основними видами економічної діяльності.

Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), кількість зайнятих та валові капітальні інвестиції в основні види економічної діяльності

Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), кількість зайнятих та валові капітальні інвестиції в основні види економічної діяльності

Таблиця 1-1

Примітка: 1/ без урахування фізичних осіб і працюючих у них (80,2 тис. чол.) та «інших зайнятих» (24,9 тис. чол.).

Сучасний Миколаїв є профільним індустріальним центром з промисловістю різногалузевої спрямованості, в якій зайнято 53,7 тис. чол. або 19,7% в структурі господарського комплексу.
Провідна галузь промисловості – машинобудування, що представлена виробництвом машин та устаткування, виробництвом транспортного устаткування та виробництвом електричного та електронного устаткування.
Найпотужнішим серед підприємств по виробництву машин та устаткування є Науково-виробничий комплекс газотурбування “Зоря-Машпроект”, де виготовляються багатопрофільні газотурбінні двигуни.
Найбільшими підприємствами по виробництву транспортного устаткування є три суднобудівні компанії:
¬ Державна акціонерна холдінгова компанія „Чорноморський суднобудівний завод”;
¬ Державне підприємство „Суднобудівний заводі мені 61 комунара”;
¬ Відкрите акціонерне товариство „Дамен Шипярдс Океан”.
Промислові підприємства міста забезпечують до 58,4% об’ємів продукції промисловості області, до 50% об’ємів продукції суднобудування України, більше 90% державного виробництва газових турбін.
В будівельній галузі міста на початок 2007 р. налічувалось 667 будівельно-монтажних та ремонтних організацій ( з урахуванням малих підприємств), на яких працювали 10,7 тис. чол. (3,9% кількості зайнятих у господарському комплексі міста). Обсяг виконаних будівельних робіт за 2006 р. склав близько 590 млн. грн., що становить 65,7% обласних показників.
Протягом усієї своєї історії Миколаїв був важливим транспортним вузлом. В місті Миколаєві зосереджена потужна транспортна інфраструктура, яка об’єднує в собі морський, річковий, залізничний, автомобільний і повітряний транспорт, котрий зв’язує його з усіма регіонами України і багатьма країнами СНД та світу. Це дозволяє Миколаївському транспортному вузлу (за умови наявних потужностей) забезпечити перевалку до 26% вантажів, які приходять в район Північного Причорномор’я України.
На підприємствах транспорту та зв’язку було зайнято 16,0 тис. чол., що складає близько 6,0% від зайнятих в господарському комплексі міста. На даний час у межах міста функціонують три морських та один річковий порти – Миколаївський морський торговельний порт, Спеціалізований морський порт “Октябрьск”, Дніпро-Бузький морський порт (знаходиться за межами міста) та Миколаївський річковий порт, які входять до Бузько-Дніпровського морського транспортного вузла (БДМТВ), а також ЗАТ “Морський спеціалізований порт “Ніка-Тера”.
Оптово-роздрібна торгівля. Портова інфраструктура є ключовим фактором комерційного та економічного розвитку міста Миколаєва. Основний обсяг загального експорту реалізується через порти. Основний потік товару, який імпортується із країн Чорного та Середземного морів теж іде через порти Миколаєва. Наявність портової та інших видів транспортної інфраструктури сприяла значному розвитку такої сфери економічної діяльності як оптово-роздрібна торгівля, яка по обсягу реалізованої продукції та чисельності зайнятих (19,8 тис. чол.) займає відповідно перше та друге місця.
Потужна транспортна інфраструктура у поєднанні з могутньою виробничою базою, науково-дослідними та проектними інститутами становлять унікальний ресурс для подальшого росту економіки та інноваційної активності на території міста.
Підприємництво. На початок 2007 р. в Миколаєві налічувалось понад 30 тис. суб’єктів підприємницької діяльності, до яких віднесені малі підприємства та фізичні особи, які є основною складовою підприємництва у місті.
Малі підприємства. За даними обласного управління статистики в обласному центрі зосереджено понад 70% (5,8 тис. одиниць) загальної кількості малих підприємств області, на яких працюють 27,7 тис. чол.
Кількість малих підприємств у загальній кількості підприємств міста становить 87%.
Малі підприємства працюють практично в усіх видах економічної діяльності господарського комплексу міста.
Найбільша їх кількість налічувалась у складському господарстві (оптова торгівля) – 34,6% загальної кількості, в промисловості – 14,1%, будівництві – 12,0%, транспорті – 6,3%.
Фізичні особи і працюючі у них. Крім малих підприємств, підприємницькою діяльністю займаються фізичні особи, чисельність яких з урахуванням працюючих у них становить понад 80 тис. чол.
До цієї категорії віднесений бізнес, який не має чіткого напрямку діяльності, а непередбачуваність змін у законодавстві та ціновий політиці змушує підприємців маневрувати у виборі найбільш прибуткових видів діяльності або об’єднувати кілька з них.
Підприємницька діяльність відіграє помітну роль у забезпеченні міста робочими місцями. Загальна кількість зайнятих у підприємництві складає близько 108 тис. чол., що становить 39,7% загальної зайнятості у господарському комплексі міста.
Миколаїв – визнаний центр вищої освіти та науки. Більше двадцяті навчальних закладів (близько 73% кількості закладів по області) різних рівнів акредитації та форм власності щорічно випускають тисячі спеціалістів вищої кваліфікації, причому більше половини з них отримують професії, які не мають аналогів у країні. В місті функціонує вищий навчальний заклад, якому надано статус національного – Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова. В цій сфері чисельність зайнятих становить 8,3 тис. чол.
В Миколаєві сконцентрована основна частина науково-технічного потенціалу області, яка представлена науково-дослідними інститутами різної спеціалізації, дослідно-експериментальними та інформаційними підприємствами тощо. Питома вага обсягів наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами організацій міста, складають майже 92% обсягів робіт в області; чисельність зайнятих 3,3 тис. чол.
Житловий фонд міста станом на 1.01.2007 р. складає близько 10,6 млн. м2 загальної площі, або 41% житлового фонду області та 72,4% житлового фонду міського населення області. Із загального обсягу житлового фонду міста 74,0% припадає на багатоквартирну забудову і 26,0% – на забудову садибного типу. Середня житлова забезпеченість – 20,9 м2/чол. (по міським поселенням України та Миколаївської області цей показник відповідно дорівнює 20,9 та 20,5 м2/чол.). Із загального обсягу житлового фонду 89,3% обладнано водопроводом і каналізацією, 89% – центральним опаленням, 85,1% – гарячим водопостачанням, 85,1% – ваннами (душовими), 91,1% – газом, 1,7% – підлоговими електроплитами. Кількість сімей, що перебуває на квартирному обліку на 1.01.2007 р. становить 20,2 тис.
Кількість зелених насаджень на одного мешканця Миколаєва складає 12 м2 при нормативній 19 м2.
Соціальна інфраструктура. За існуючим станом забезпеченість населення Миколаєва установами і підприємствами обслуговування та їх номенклатура значною мірою не відповідають діючим нормативам ДБН 360-92**; їх розташування не завжди задовольняє максимально-допустимим радіусам обслуговування, а деякі види обслуговування зовсім відсутні.
На початок 2007 р. нормативним відповідали тільки показники по продовольчим магазинам та аптекам.
В межах 54-95% знаходиться рівень забезпеченості загальноосвітніми школами, дитячими дошкільними установами, міськими масовими бібліотеками, стаціонарами всіх типів, поліклініками, станціями швидкої допомоги, магазинами непродовольчих товарів, підприємствами громадського харчування, кладовищами традиційного поховання. Нижче 40% становить забезпеченість кінотеатрами, клубними установами і центрами дозвілля, фізкультурно-спортивними спорудами, готелями та підприємствами побутового обслуговування.
Крім міських, в місті розташовані установи і підприємства обслуговування обласного рівня. Це установи управління, культури і мистецтва, освіти (ПТУ, ВУЗи), охорони здоров’я та інші.
Далі в таблиці наведений існуючий рівень забезпеченості населення м. Миколаєва основними установами і підприємствами обслуговування.

Існуючий рівень забезпеченості населення м. Миколаєва основними установами і підприємствами обслуговування

Таблиця 1-2

Примітки: 1/ існуюча ємність загальноосвітніх шкіл наведена за нормою однозмінної роботи; при визначенні
нормативної потреби шкільних місць на 1000 чол. населення врахована фактична кількість учнів
48824 чол.
2/ з урахуванням відомчих та частково обласних установ охорони здоров’я.
3/ з урахуванням 8 автомобілів обласного територіального центру експериментальної медичної
допомоги.
4/ з урахуванням ємності відомчих установ.
5/ вільні для поховань території.
Земельні ресурси. Територія міста Миколаєва становить близь 26 тис. га, з неї 17,8 тис. га (68,5%) – площа суші, 8,2 тис. га (31,5%) – природні і штучні водотоки – річки Южний Буг, Інгул, Бугський Лиман, Октябрьське водосховище та інші.
Забудовані землі займають значну частину території міста (близько 10,2 тис. га), їх розподіл за функціональним використанням такий:
¬ землі громадського призначення – 2,9 тис. га (11% від загальної території міста);
¬ під житловою забудовою – 1,9 тис. га (7,4%);
¬ землі, які використовуються для транспорту та зв’язку – 1,35 тис. га (5,2%);
¬ землі промисловості – 1,35 тис. га (5,2%);
¬ вулиці, набережні, площі – 1,35 тис. га (5,2%);
¬ інші землі (землі комерційного призначення, технічної інфраструктури, зелені насадження загального користування, кладовища та інші) – 1,35 тис. га (5,2%);
Під сільськогосподарськими землями знаходиться 6,3 тис. га території міста.
Значна частина цих земель (96%) зайнята сільськогосподарськими угіддями, у складі яких 56,1% земель припадає на присадибні ділянки, а 22,3% – на землі запасу, що не надані у власність та постійне користування.
На долю лісів і інших лісовкритих площ припадає 1,17 тис. га території міста.

2. Переваги та обмеження перспективного соціально-економічного розвитку міста

Миколаїв має сприятливі передумови для подальшого соціально-економічного розвитку. До важливих конкурентних переваг, які визначають специфіку використання території міста і створюють умови для його перспективного розвитку, відносяться:
¬ сприятливе економіко-географічне положення: розташування на березі р. Південний Буг, у вузлі залізничних, автомобільних та водних шляхів сполучення; прямий вихід через Бузький та Дніпровський лимани до Чорного моря; близькість до великих промислових центрів Донецько-Придніпровського регіону;
¬ унікальна багатогалузева структура промисловості (машинобудування, зокрема, суднобудування – профілююча підгалузь машинобудівного комплексу, кольорова металургія, харчова та легкова промисловість тощо). У Миколаєві зосереджено понад 60% потужностей верфей, 70% суднового машинобудування України. Найбільшими підприємствами цієї галузі є три суднобудівні компанії:
§ державна акціонерна холдингова компанія «Чорноморський суднобудівний завод»;
§ державне підприємство «Суднобудівний завод ім. 61 комунара»;
§ ВАТ «Дамен Шипярдс Океан».
Промислові підприємства міста забезпечують до 50% обсягів продукції суднобудування України, понад 90% державного виробництва газотурбінних двигунів. ВАТ «Миколаївський глиноземний завод» – один з найбільших в Європі виробляє до 80% обсягу глинозему в Україні;
¬ розвинена транспортна інфраструктура, яка включає залізничний вузол, морські та річковий порти, аеропорт цивільної авіації та військовий аеродром. Миколаївський транспортний вузол може забезпечити (за умови наявних потужностей) перевалку 26% вантажів, які надходять в район Північного Причорномор’я України.
Залізничний вузол міста включає п’ять вантажних станцій та парк-станцію «Миколаїв-рудний», він пов'язаний з великими вузловими станціями України: Знам’янкою, Жмеринкою та Херсоном.
Миколаїв, в якому розташовані морські та річковий порти, є розвиненим портовим містом не лише області, а й всієї України. В місті функціонують Миколаївський морський торговельний порт, Дніпро-Бузький морський порт, спеціалізований морський порт «Октябрьск», ЗАТ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» та Миколаївський річковий порт. Портова інфраструктура є ключовим фактором комерційного та економічного розвитку міста. Основний обсяг загального експорту реалізується через порти. Основний потік товару, який імпортується із країн Чорного та Середземного морів, теж іде через порти Миколаєва.
Повітряний транспорт міста представлений аеропортом цивільної авіації «Миколаїв», який входить до числа найкращих та найбільш технічно обладнаних аеропортів півдня України, та військовим аеродромом;
¬ значний експортний потенціал. Ряд промислових підприємств міста експортує свою продукцію у країни ближнього та дальнього зарубіжжя. Провідними експортерами виступають підприємства металургії і машинобудування: ВАТ «Миколаївський глиноземний завод», ДП НВК газотурбобудування «Зоря-Машпроект», ВАТ «Суднобудівна верф «Меридіан», підприємство легкої промисловості – ВАТ «Миколаївська виробничо-торговельна фірма «Евіс» тощо;
¬ значний науково-дослідний та проектний потенціал, який значною мірою забезпечує функціонування промислових підприємств та всього господарського комплексу міста та області. Науково-дослідні та проектні організації представлені Українським науково-дослідним інститутом суднобудування, інститутом «Чорноморсуднопроект», Українським радіотехнічним інститутом, інститутом імпульсних процесів та технологій тощо;
¬ численні установи вищої освіти, які щорічно випускають тисячі спеціалістів вищої кваліфікації, більша половина з яких отримують професії, що не мають аналогів у країні. Мережа вищих навчальних закладів м. Миколаєва налічує 24 навчальні заклади різних рівнів акредитації та форм власності, з яких 12 належить до вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації і 12 до І-ІІ рівнів. В місті функціонують Національний університет кораблебудування, державний гуманітарний університет, державний аграрний університет тощо, технікум залізничного транспорту, політехнічний технікум, торгово-економічний кооперативний технікум, будівельний коледж, медичний коледж, три вищих училища тощо. В системі вищої освіти Миколаєва навчається 58,4 тис. студентів, з яких 48,9 тис. – у закладах ІІІ-IV рівнів акредитації і 9,5 тис. – у закладах І-ІІ рівнів;
¬ розвинена фінансово-банкова інфраструктура, активно діюча торгово-промислова палата;
¬ значна кількість структур нового типу – малих підприємств. Чисельність працюючих на малих підприємствах складає 10,2% зайнятих у господарському комплексі міста;
¬ вільні виробничі площі, облаштовані необхідною інфраструктурою, що є наслідком ринкової трансформації економіки і дозволяє нарощувати або створювати нові види виробництва з відносно незначними витратами;
¬ значний резерв територій для формування промислово-комунального та логістичного вузла (Східний промрайон);
¬ висококваліфіковані трудові ресурси, в місті зосереджено 90% інтелектуального потенціалу галузі суднобудування;
¬ позитивне сальдо міграції;
¬ активна участь у міжнародному співробітництві. Миколаїв – член Міжнародного Чорноморського Клубу (МЧК), що об’єднує міста семи країн Чорноморського басейну, член Міжнародної асамблеї столиць та великих міст країн СНД (МАГ), до складу якої входять 38 великих міст. Взаємовигідні відносини Миколаєва з містами Росії, Болгарії, Румунії, Греції, Туреччини, Італії підтверджені угодами про співпрацю. У межах цих договорів реалізуються спільні проекти, які є вигідними для Миколаєва та України в цілому;
¬ значні територіальні ресурси для розміщення житлового будівництва;
¬ значний рекреаційний потенціал: сприятливі кліматичні умови, водні простори, великі прибережні зелені масиви тощо;
¬ пам’ятки історії та архітектури, з яких найбільшу історико-культурну цінність являють собою пам’ятки архітектури державного значення: будинок штабу флоту (1796 р.), чоловіча гімназія (1850 р.), обсерваторія (1827 р.), Миколаївська церква (1817 р.) тощо.
Поряд з цим існує система обмежень, які ускладнюють ефективне використання зазначених вище передумов:
¬ несприятлива демографічна ситуація, яка характеризується низькою народжуваністю, високою смертністю, що веде до від’ємних показників природного приросту населення та скорочення його чисельності. Так, протягом 1997-2006 р. чисельність наявного населення Миколаєва скоротилася з 528,5 тис. чол. до 507,4 тис. чол., тобто на 21,1 тис. чол. Депопуляція супроводжується погіршенням якісного складу населення, його постарінням. Зростає частка населення старше за працездатний вік. Водночас відбувається збільшення частки осіб працездатного віку за рахунок скорочення частки осіб у віці молодшому за працездатний;
¬ деформована структура господарського комплексу, в якому переважають галузі, зорієнтовані на виробництво засобів виробництва, з відсталими, ресурсозатратними, екологічно небезпечними технологіями, значним зношенням основних фондів та низькою ефективністю виробництва;
¬ обмеженість інвестиційних ресурсів, недостатня інформованість інвесторів про можливості вкладання коштів в розвиток бізнесу, його ресурсний потенціал: наявність вільних земельних ділянок, нерухомості, вільних виробничих площ тощо;
¬ недостатній рівень використання наявного інтелектуального та наукового потенціалу;
¬ недостача кваліфікованої робочої сили певних професій (невідповідність між попитом і пропозицією на місцевому ринку праці);
¬ відставання рівня розвитку соціальної сфери від потреб населення: недостатня забезпеченість соціально-культурними установами, житлом. Нормативній забезпеченості відповідає лише забезпеченість позашкільними установами, продовольчими магазинами та аптеками. В межах 54-84% знаходиться рівень забезпеченості дитячими дошкільними установами, міськими масовими бібліотеками, стаціонарами всіх типів, поліклініками, станціями швидкої допомоги, магазинами непродовольчих товарів. Нижче 40% становить забезпеченість кінотеатрами, клубними установами і центрами дозвілля, фізкультурно-спортивними спорудами, готелями та підприємствами побутового обслуговування. На квартирному обліку перебувають 20,2 тис. сімей;
¬ нерозвиненість туристичної сфери;
¬ відсутність земельного кадастру;
¬ наявність виробництв, що забруднюють повітряний басейн: підприємства будівельної індустрії, комунальні підприємства, об’єкти обслуговування транспорту тощо;
¬ нестача коштів міського бюджету, що веде до погіршення технічного стану інженерно-транспортної інфраструктури, аварійності будинків, споруд та інших об’єктів міської комунальної власності;
¬ відсутність сміттєпереробних підприємств, значна кількість несанкціонованих сміттєзвалищ.

3. Прогноз розвитку господарського комплексу

Стратегічним напрямком розвитку Миколаєва є формування високоефективного господарського комплексу, орієнтованого на досягнення сталого економічного і соціального розвитку міста на довгострокову перспективу на основі об’єднання економічних, соціальних та екологічних інтересів, з урахуванням загальнодержавних пріоритетів і максимально ефективним використанням його ресурсного потенціалу в інтересах підвищення рівня та якості життя населення.
Згідно з Законом України «Про генеральну схему планування території України» від 7.02.2002 р. № 3059-ІІІ режим перспективного розвитку м. Миколаєва пов’язаний з якісним удосконаленням економічної бази та структури землекористування, деконцентрацією виробництва, екологічною реабілітацією території, а також нарощуванням науково-інформаційної сфери та соціально-культурного потенціалу.
Промисловість. На перспективу промисловість залишається основою господарського комплексу міста де чисельність зайнятих становитиме 55 тис. чол. проти 53,7 тис. чол. (відповідно 2031 і 2007 р.р.), хоча її доля в структурі зайнятості населення буде скорочуватись і становитиме 19,3% проти 19,7% на даний час. Зростання чисельності зайнятих у промисловості пов’язано у першу чергу із збільшенням як числа малих підприємств (з 0,8 до 2,4 тис. один.), так і кількості працюючих в них (з 5,8 до 11,3 тис. чол.).
Обсяги реалізованої промислової продукції планується збільшити на перспективу майже у 2,3 рази. Найвищі показники росту за обсягами реалізованої продукції очікуються в металургії та обробленні металу (у 2,7 рази), виробництві неметалевих мінеральних виробів – будівельних матеріалів (у 2,5 рази), машинобудуванні (у 2,2 рази), харчовій та легкій промисловості (у 1,9 рази). У хімічній, гумовій та пластмасовій промисловості, як непрофільній та екологічно небезпечній, чисельність зайнятих буде скорочуватись, а обсяги реалізованої продукції збільшаться лише у 1,3 рази.
Нижче в таблиці наведена динаміка середньої кількості зайнятих в промисловості міста за видами промислової діяльності.

Динаміка середньої кількості зайнятих в промисловості за видами промислової діяльності

Таблиця 3-1

* у тому числі ВАТ “Миколаївський глиноземний завод”, який знаходиться за межами міста Миколаєва

Території, зайняті промисловими підприємствами, згідно форми 6-зем складають 1345,9 га (5,2% території міста).
Обстеження території міста Миколаєва та аналіз використання промислових територій свідчить про необхідність передислокації підприємств з таких причин:
¬ промислові підприємства розташовані серед житлової забудови, що перешкоджає організації чіткого функціонального зонування території. Ці підприємства не витримують нормативних санітарно-захисних зон, які повинні відокремлювати промислові майданчики від житла. На даний час площа територій промислових підприємств, що пропонуються до передислокації складає 68,7 га, у тому числі у центральній частині – 58,3 га, в інших районах міста – 10,4 га; Значний попит на земельні ділянки в центрі міста, а також привабливість пропозицій інвесторів щодо їх використання можуть впливати на зміну функціонального призначення цих територій;
¬ підприємства І, ІІІ класу шкідливості, на території санітарно-захисних зон яких розташована житлова забудова, займають площу 8,9 га;
¬ промислові підприємства, розташовані в прибережній смузі, яка є природоохоронною, рекреаційною територією з суворим режимом заборонення господарчої діяльності тощо, займають площу 6,1 га.
Загальна площа вище згаданих промислових підприємств, що рекомендовані до передислокації становить 83,7 га.
Аналіз промислових територій в межах міста дав змогу визначити території та ділянки в межах запропонованих проектом промислових утворень, які можуть використовуватись під розміщення перспективної промислової забудови.
Це ділянки:
¬ вільної від забудови частини Східного промрайону;
¬ промислових територій, які потрапляють у межі запропонованих промислових утворень;
¬ територій, від яких відмовились підприємства.
Площа резервних територій та територій, які використовуються неефективно (в межах міста) складає 379,5 га у тому числі: Центральний адміністративний район – 45,5 га (група підприємств по вул. Софіївській – 8 га, по вул. Очаківській – 37,5 га); Ленінський адміністративний район – 254,0 га (група підприємств по вул. Казарського – 8,0 га, Східний промрайон – 246 га); Корабельний адміністративний район – 80,0 га (група підприємств по вул. Приміській – 10,0 га, по вул. Янтарній – 70,0 га).
Резервні ділянки можуть використовуватись під розміщення підприємств легкої та харчової промисловості, баз, складів непродовольчого призначення, логістичних центрів, терміналів.
Будівництво. Головними напрямками розвитку будівельної галузі в місті залишається залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій, ефективне використання існуючих і створення нових виробничих потужностей в будівельній індустрії.
У зв’язку із збільшенням обсягу капітального будівництва в різних галузях господарського комплексу міста на період до 2031 р., а саме в промислово-комунальній та соціально-культурній сфері, передбачається зростання обсягів підрядних робіт, які будуть виконуватись міськими будівельними організаціями усіх форм власності.
На перспективу обсяг реалізованої продукції (виконаних робіт) у будівельній галузі орієнтовно збільшиться у 2,4 рази, чисельність зайнятих у 1,2 рази (до 13,0 тис. чол.), обсяг капітальних інвестицій у 2,1 рази.
Транспорт і зв’язок. Транспорт і зв’язок є однією з важливих сфер економіки, яка обумовлює стратегічне та пріоритетне значення для розвитку регіону і виступає одним із найважливіших факторів інтеграційних процесів, що веде до активізації міжнародних відносин і відповідає як зовнішнім, так і внутрішнім економічним інтересам України.
Землі, які використовуються для транспорту та зв’язку, згідно форми 6-зем складають 1354,6 га (5,2% території міста), у тому числі залізничного транспорту – 587,4 га, автомобільного транспорту – 178,1 га, морського транспорту – 227,1 га, внутрішнього водного транспорту – 31,1 га, іншого транспорту – 304,9 га, зв’язку – 26,0 га.
Транспорт. Потенційно привабливі умови сприяли розвитку комплексного транспортного вузла:
¬ привабливе географічне положення (вихід до Чорного моря, що зумовлює розвиток портового господарства, морського транспорту державного та міжнародного значення. Вплив та значущість цього фактору має зростати у зв’язку з проходженням по території області мережі міжнародних транспортних коридорів);
¬ потужна багатогалузева виробнича база;
¬ розгалужена транспортна система, до складу якої входить автомобільний, залізничний, водний (морський, річковий), авіаційний транспорт;
¬ потужне морське портове господарство, що обумовлює стратегічне значення для розвитку економіки та інші.
При цьому є фактори, які стримують розвиток транспортної галузі:
¬ недостатні обсяги інвестицій;
¬ технічний стан залізниць і автошляхів, який потребує модернізації і реконструкції;
¬ залізничне сполучення знаходиться поза магістральним вузлом;
¬ аеропорт виконує лише кілька регулярних рейсів;
¬ високі податки за перевезення вантажів через Бугсько-Дніпровський лиманський канал, що значно знижує конкурентоспроможність штормозахищених портів Миколаєва у порівнянні з портами Одеської області тощо.
Сучасна кількість зайнятих у транспортній галузі становить 11,5 тис. чол.
На малих підприємствах (в основному в автомобільному транспорті) працює 1,9 тис. чол. (16,5% загальної чисельності зайнятих на транспорті). Цими підприємствами реалізовано послуг на 101,5 млн. грн. (10,9% загальних транспортних обсягів).
Передбачається розвиток в першу чергу автомобільного і морського транспорту , які визначають специфіку регіону та відповідають регіональним проблемам, а також підвищення ефективності його використання з метою повного і якісного задоволення потреб господарства та населення міста у перевезеннях пасажирів і вантажів, розширення обсягів міжнародних послуг шляхом створення в м. Миколаєві потужного багатопрофільного транспортного вузла та приєднання його до національної мережі транспортних коридорів.
На розрахунковий період передбачається впорядкування територій, які займають підприємства транспорту. Вони повинні відповідати містобудівним планувальним та екологічним нормативним вимогам по розвитку сельбищної території.
На перспективу очікується розвиток транспортної інфраструктури міста, збільшать свої обсяги перевезень (вантажів та пасажирів) усі види транспорту, збільшиться чисельність зайнятих у зовнішньому транспорті збільшиться майже до 12,0 тис. чол.
Зв’язок – одна з галузей господарського комплексу міста, представлена в основному підприємствами, що надають послуги поштового та телеграфного зв’язку, проводного мовлення, передачі і прийому телевізійних та радіопрограм, радіозв’язку, комп’ютерного, мобільного зв’язку та інші.
З метою поліпшення розвитку зв’язку передбачається інтенсивний розвиток безпровідних засобів зв’язку, охоплювання щільною комунікаційною системою всієї території, закріплення міжрегіонального та міжнародного співробітництва в цій галузі.
Враховуючи, що галузь є однією з найсприятливіших для інвестиційних та інноваційних процесів, концептуальною основою її розвитку є орієнтація на залучення закордонних інвесторів, що володіють сучасними інформаційними технологіями.
Сільське та лісове господарство. Сільське господарство в межах м. Миколаєва представлене державними та недержавними сільськогосподарськими підприємствами, які згідно форми 6-зем станом на 1.01.2006 р. в межах міста займають території 314,9 га. Майже 73% цих земель зайняті сільськогосподарськими угіддями, а саме ріллею, багаторічними насадженнями та пасовищами.
Крім того, в межах території міста розташовані фермерські господарства, які займають територію 34,3 га, 90% яких зайняті сільськогосподарськими угіддями (ріллею та пасовищами).
В межах міста за формою 6-зем сільськогосподарськими землями (без урахування земель присадибних ділянок) зайнято 2895 га. На перспективу площа сільськогосподарських земель зменшиться до 980 га.
Ліси і лісовкриті площі в межах міста займають територію 894 га, з них 871,3 га належать лісогосподарським підприємствам. Це ліси І групи, ґрунтозахисні, частково лісопаркова частина зеленої зони м. Миколаєва. На перспективу 39 га лісів пропонується перевести до категорії «зелені насадження загального користування».
Існуюча кількість зайнятих у сільському та лісовому господарстві становить 3,5 тис. чол. (1,3% зайнятих у господарському комплексі міста). На перспективу ця кількість зменшиться до 0,5 тис. чол.
Оптова та роздрібна торгівля. Оптова торгівля одна з важливих ланок в пересуванні матеріальних цінностей від виробника до споживача, де основним видом діяльності є оптова і оптово-роздрібна торгівля, яка має власну торговельно-складську мережу.
У порівнянні з промисловістю міста обсяг реалізованої продукції в оптовій та роздрібній торгівлі майже у 3,2 рази вищий, що свідчить про роль цього виду економічної діяльності у господарському комплексі міста.
Промислові оптові бази і склади були сформовані за радянських часів для централізованого забезпечення промислових підприємств необхідними матеріально-технічними ресурсами, а з переходом до ринкових відносин здебільшого зберегли свій профіль, змінивши тільки форму власності і здобувши при цьому більше самостійності по завантаженню своїх площ.
Обсяг реалізованої продукції в цій галузі у 2015 р. зросте проти 2006 р. у 1,7 рази і у 2031 р. у 3,2 рази, чисельність зросте відповідно в 1,05 та 1,11 рази, що вимагатиме залучення додаткових інвестицій у 1,35 і 1,8 рази відповідно.
На розрахунковий період генерального плану частина складських приміщень, що розміщені в зоні сельбищної забудови, рекреаційної зони та в прибережній зоні Бузького лиману на території близько 22 га, намічена до передислокації.
Вищі та професійно-технічні навчальні заклади. В Україні, як і в інших розвинених країнах, освіта визнана однією з головних складових загальнолюдських цінностей і тому має пріоритетний розвиток.
Мережа вищих навчальних закладів м. Миколаєва різних рівнів акредитації та форм власності налічує 24 навчальних заклади (близько 73% кількості закладів по області), з яких 12 належать до вищих навчальних закладів ІІІ-ІV та 12 – І-ІІ рівнів акредитації. В місті функціонує вищий навчальний заклад , якому надано статус національного – Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова.
Виходячи з цього, забезпечення належного рівня розвитку освітньої галузі треба розглядати як пріоритетне завдання.
На перспективу на території Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова та на прилеглій незабудованій території планується створення науково-технічної бази, що координуватиме прикладні та здійснюватиме фундаментальні дослідження і підготовку кадрів суднобудівної галузі; Миколаївський державний університет ім. Сухомлинського планує реконструкцію учбового корпусу (який зараз в аварійному стані), будівництво гуртожитку для студентів; Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили планує будівництво 3 учбових корпусів та гуртожитків для студентів; Миколаївський політехнічний інститут на базі закладу планує організацію конструкторського бюро; Миколаївський торгово-економічний кооперативний технікум до 2010 р. передбачає увійти до складу Полтавського університету споживчої кооперації України та змінити назву на Миколаївський торгово-економічний коледж Полтавського університету споживчої кооперації України, кількість студентів та території цього закладу залишиться без змін.
На розрахунковий період у відповідності до Закону України “Про вищу освіту” –від 17.01.2002 р. № 2984-ІІІ та даних*) Міністерства освіти і науки України, генеральним планом передбачається збільшення контингенту студентів вищих навчальних закладів до 69,4 тис. чол., у тому числі у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації – до 59,4 тис. студентів, у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації – до 10,0 тис. студентів.
Для подальшого розвитку існуючих вищих навчальних закладів та будівництва нових навчальних закладів у м. Миколаєві, генеральним планом намічені території для розвитку навчальної бази міста в районі Матвіївки (12 га) та в районі с. Богоявлинське (10 га).
Чисельність науково-педагогічних працівників та обслуговуючого персоналу розрахована у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1134 і орієнтовно складатиме 7,3 тис. чол., у тому числі у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації 5,7 тис. чол.
У Миколаєві налічується 12 професійно-технічних навчальних закладів, в яких навчається 6,8 тис. учнів, що становить близько 44% загальної кількості учнів Миколаївської області та 1,4% кількості учнів України.
Загальна площа територій професійно-технічних навчальних закладів становить 39,7 га. На цій території всі приміщення спеціальні (98%), за виключенням 2%, що розташовані у пристосованих приміщеннях (Центр професійно-технічної освіти № 1).
Поліпшення соціально-економічної ситуації сприятиме розвитку професійно-технічної освіти і на розрахунковий період (2031 р.) кількість учнів в системі профтехосвіти трохи збільшиться і складатиме 7,0 тис. осіб, а чисельність викладачів та обслуговуючого персоналу – 1,6 тис. чол. Для подальшого розвитку професійно-технічної освіти м. Миколаєва та будівництва нових навчальних закладів, генеральним планом намічені території для розвитку навчальної бази міста в районі с. Богоявлинське (3 га).
Дослідження і розробки та проектна діяльність. Одним з основних факторів економічного розвитку і конкурентоспроможності галузей економіки є розвиток науки та ефективне використання результатів наукових досліджень і розробок в процесі відтворення основних фондів господарського комплексу міста та області в цілому.
На даний час в м. Миколаєві сконцентрована основна частина науково-технічного потенціалу Миколаївської області, яка представлена науково-дослідними інститутами різної спеціалізації, дослідно-експериментальними та інформаційними підприємствами і організаціями, відокремленими підрозділами у вищих навчальних закладах, основною діяльністю яких є виконання наукових та науково-технічних робіт, проектними та проектно-конструкторськими установами, які здійснюють дослідження і розробки в галузі технічних, природничих та суспільних наук.
Згідно форми 6-зем загальна площа земель, зайнятих закладами науки, науково-дослідними та проектними організаціями становить 38,4 га.
Обсяг наукових і науково-технічних робіт, а саме фундаментальних досліджень, прикладних досліджень, науково-технічних розробок та науково-технічних послуг, виконаних силами наукових організацій у м. Миколаєві за звітний рік, склав близько 97% їх загального обсягу по області, а їх кількість в обласному обсязі становила близько 73%.
Науково-технічний потенціал міста визначається певною спеціалізацією в галузі суднобудування і об’єднує науково-дослідні та проектно-конструкторські галузеві установи та ті, що належать до інших відомств і зорієнтовані на науково-дослідні проблеми суднобудування. Серед них ВАТ Український НДІ ГСМ, Український НДІ технологій суднобудування, ВАТ НДІ автоматизованих систем і інформатики в суднобудуванні та інші.
Наявність в Миколаєві значного експортного суднобудівного потенціалу та визначення суднобудування як пріоритетної галузі в Україні обумовлює необхідність подальшого розвитку науково-дослідної і технічної бази цієї галузі.
Економічна стратегія розвитку міста на перспективу передбачає подальший розвиток наукової галузі за рахунок залучення інвестицій в цю структуру, розвитку існуючих та створення нових, переважно малих, наукових підприємств.
Проектом розглядається:
Створення на території Національного університету кораблебудування ім. адмірала Макарова та на прилеглій незабудованій території комплексної науково-технічної бази, що координуватиме прикладні та здійснюватиме фундаментальні дослідження і підготовку кадрів галузі суднобудування. Слід визначити, що така база, без якої неможливе існування галузі, подібної до суднобудування, в Україні відсутня, оскільки в межах колишнього союзу вона концентрувалась у Санкт-Петербурзі. Одна з основних цілей, що забезпечує збереження галузі шляхом створення науково-технічної бази – надання їй ознаки науково-технічного типу в формі технополісу галузевої орієнтації.
Створення вітчизняної бази фундаментальних досліджень у сфері підвищення пропульсивних характеристик цивільних суден, озброєння, пасивного та активного захисту і маскування бойових кораблів, нових принципів руху у водному середовищі.
Подальший розвиток інвестиційного науково-технічного та інноваційного співробітництва і кооперації, насамперед у виробництві, постачанні та сервісному обслуговуванні газотурбінної техніки, а також спільних розробок, освоєнні і запровадженні на водному транспорті високоефективних газотурбінних двигунів нового покоління за участю потужного науково-виробничого комплексу «Зоря-Машпроект».
Необхідність наукового супроводження базових галузей економіки.
Розміщення нових наукових, науково-дослідних і проектних установ можливе за рахунок резервних територій у Східному промрайоні 3РЗ (3 резервна зона). Розвиток існуючих – за рахунок використання існуючих приміщень
Орієнтовна кількість зайнятих дослідженнями і розробками та проектною діяльністю на перспективу орієнтовно становитиме 4,0 тис. чол.
Інші види економічної діяльності. До інших видів економічної діяльності віднесені освіта (загальноосвітні та дитячі дошкільні заклади), охорона здоров’я та соціальна допомога, управління, операції з нерухомістю, здаванні під найм, послуги юридичним особам, колективні послуги (громадські та особисті), діяльність готелів та ресторанів, фінансова діяльність.
Існуюча кількість зайнятих у цих видах діяльності становить 51,6 тис. чол. (30,9% зайнятих на підприємствах, в установах, організаціях і громадських об’єднаннях у юридичних осіб).
На перспективу ця кількість збільшиться до 52,0 тис. чол. При цьому, зростання кількості зайнятих, яке намічене в усіх крім управління видах діяльності, складе 3,4 тис. чол., а намічене скорочення в управлінні становитиме 3,0 тис. чол.
Крім того, значний відсоток зайнятих у господарському комплексі складають зайняті на підприємствах, заснованих фізичними особами (29,5%) та інші зайняті (9,2%) відповідно 80,2 та 24,9 тис. чол.
На перспективу кількість зайнятих у цих категоріях складе 89,0 та 27,2 тис. чол. та відповідно 30,5 та 9,6% загальної кількості зайнятих.
Підприємництво. Питома вага малого бізнесу в загальному обсязі реалізованої продукції (робіт, послуг) та в обсязі валових капітальних інвестицій за 2006 р. становила відповідно 6,3% та 24,8%.
Треба зазначити, що в таких видах економічної діяльності як складське господарство (оптова торгівля) та операції з нерухомістю бізнес зайняв провідне місце, що в повній мірі відповідає ринковим відносинам і тенденціям.
Стійка тенденція до зростання простежується у динаміці загальної кількості малих підприємств в цілому, по показнику «кількість працюючих у малому підприємництві» та по обсягах надходжень коштів у бюджет міста від суб’єктів підприємницької діяльності.
«Стратегічним планом економічного розвитку м. Миколаїв», підготовленим експертним комітетом у співпраці з проектом «Економічний розвиток міст» за підтримки агентства США з міжнародного розвитку (USAID) розвиток малого і середнього підприємництва та інфраструктури бізнесу визначений вирішальним чинником для подальшого розвитку економіки міста.
На перспективу очікується, що кількість малих підприємств збільшиться орієнтовно у 2,8 рази, продовжуватиметься поступовий процес переорієнтації малого бізнесу на виробничу сферу.
Зважаючи на те, що місто має високий науково-інтелектуальний кадровий потенціал, доцільно спрямувати розвиток малого бізнесу у науково-місткі та інноваційні галузі, які би доповнили розвиток базових підприємств, де кількість «вільних» трудових ресурсів є найбільш значною.
Мережа нових підприємств, які здійснюватимуть комунально-побутові, транспортні та інші послуги населенню зможе поповнити недорозвинутий ринок послуг.
В місті не повністю використовується наявний «природно-рекреаційний капітал».
Рекреаційні можливості зелених зон міста, акваторій та історичні пам’ятки могли би більш ефективно використовуватись для залучення туристів, адже туризм є однією з найбільш динамічних і конкурентних галузей.
Загальна кількість зайнятих на малих підприємствах збільшиться на перспективу у порівняні з 2006 р. в 1,4 рази і становитиме орієнтовно 38,8 тис. чол.
Крім того, кількість інших зайнятих підприємницькою діяльністю орієнтовно збільшиться до 89 тис. чол.
Загальна кількість зайнятих у підприємництві на перспективу становитиме близько 128,0 тис. чол., що дорівнюватиме 44,8% кількості зайнятих у господарському комплексі міста.
На перспективу розміщення нових малих підприємств, можливе на території Східного промрайону 3ЗР (3 резервної зони).
Структура зайнятості у господарському комплексі. Загальна кількість зайнятих у господарському комплексі м. Миколаєва за видами економічної діяльності орієнтовно становить 272,0 тис. чол. (майже 54% чисельності наявного населення міста), у тому числі:
Зайняті економічною діяльністю на підприємствах*/, в установах, організаціях та громадських об’єднаннях (у юридичних осіб), які представляють основні види економічної діяльності господарського комплексу міста (промисловість, оптову і роздрібну торгівлю, будівництво, транспорт і зв'язок, сільське господарство та інші види економічної діяльності) – 166,9 тис. чол. (61,3% загальної кількості зайнятих).
Близько 38%**/ (63,2 тис. чол.) цієї кількості – це зайняті у видах економічної діяльності, які в основному представляють сферу послуг (табл. 5.10-1, пункти 1.6-1.14), далі йдуть промисловість (32,2%), оптова і роздрібна торгівля (11,8%), транспорт і зв'язок (9,6%), будівництво (6,4%) та сільське господарство (2,1%).
Фізичні особи і працюючі у них (власники і працівники підприємств, заснованих фізичними особами) – 80,2 тис. чол. (29,5%).
Інші зайняті (одноосібники, служителі релігійних культів, зайняті в особистому підсобному господарстві, самозайняті, інші фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно) – 24,9 тис. чол. (9,2%).
Далі в таблиці наведена існуюча і перспективна структура зайнятості за видами економічної діяльності.

Структура зайнятості населення у господарському комплексі за видами економічної діяльності

Таблиця 3-2

4. Обсяги і розміщення житлового будівництва

Житлова проблема є однією з найгостріших проблем міста. Забезпечення населення Миколаєва житлом в достатньому обсязі і з необхідним рівнем комфорту проживання повинно стати основою міської житлової політики.
Визначення можливих обсягів житлового будівництва на розрахунковий період здійснене виходячи з величини територіально-ресурсного потенціалу, житлових умов населення, що склалися в місті, необхідності забезпечення кожної сім’ї окремою квартирою або будинком, попиту населення на той чи інший тип житла – багатоквартирний або одноквартирний та необхідності формування ринку житла, здатного задовольнити потреби населення в житлі різного ступеню комфорту.
При розрахунку обсягів житлового будівництва передбачалося, що частина існуючого житла буде вибувати з експлуатації за таких причин:
§ ліквідації аварійного та ветхого житла в обсязі 62,0 тис. м2, непридатного для проживання фізично та морально зношеного. На 1.01.2007 р. площа аварійного та ветхого житла становила 19,0 тис. м2. Протягом розрахункового періоду стане непридатним для подальшої експлуатації частина житла VI класу площею 43,0 тис. м2, представленого будинками із стінами полегшеною конструкції (глинобитними, дерев’яними, та іншими) з терміном служби 30-50 років;
§ знесення придатного для експлуатації житлового фонду за архітектурно-планувальними вимогами в обсязі 139 тис. м2 у зв’язку з необхідністю:
¬ трансформації екстенсивно забудованих територій малоповерхової забудови під багатоповерхову – 76,0 тис. м2;
¬ організації дорожньо-транспортної мережі – 23,0 тис. м2;
¬ організації центрів громадського обслуговування – 40 тис. м2.
Таким чином, обсяг житла, яке вибуватиме з експлуатації протягом розрахункового періоду, складе 201,0 тис. м2 загальної площі.
Виходячи з вищенаведеного, житловий фонд, що зберігається, становитиме 10393,0 тис. м2, у тому числі фонд багатоквартирних будинків – 7779,0 тис. м2, фонд будинків садибного типу – 2614,0 тис. м2, де на кінець розрахункового періоду буде проживати 372,4 тис. чол. При цьому в багатоквартирному житловому фонді при житловій забезпеченості 27 м2/чол. розселиться 288,1 тис. чол., в будинках садибного типу – 84,3 тис. чол. Збільшення житлової забезпеченості в існуючій садибній забудові буде здійснюватися як за рахунок добудови будинків, обсяг якої становитиме 336,0 тис. м2, так і зменшення кількості мешканців одного будинку. За існуючим станом кількість будинків садибного типу становить 29,6 тис., кількість квартир в них – 48,3 тис., в кожному будинку мешкає в середньому 4,4 чол. На розрахунковий період в будинках садибного типу, що зберігається, передбачається зменшення кількості домовласників, внаслідок чого кількість мешканців одного будинку скоротиться з 4,4 до 3 чол.
Згідно з демографічним прогнозом чисельність населення міста на кінець розрахункового періоду становитиме 505,0 тис. чол. Виходячи з цього, генеральний план повинен вирішити проблему розселення 132,6 тис. чол.
Нове будівництво, включаючи добудову на існуючих садибних ділянках, визначене в обсязі 5838,0 тис. м2, у тому числі:
¬ багатоквартирне – 3500,0 тис. м2;
¬ садибне – 2338,0 тис. м2.
Співвідношення нової багатоквартирної та садибної забудови становитиме 60:40.
Формування багатоквартирної забудови пропонується будинками двох категорій: 85% – житло І категорії (комерційне) з нормованими нижніми і ненормованими верхніми межами площ квартир, які забезпечують рівень комфорту проживання не нижче за мінімально допустимий, і 15% – ІІ категорії (соціальне та доступне житло) з нормованими нижніми і верхніми межами площ квартир, які забезпечують мінімально допустимий рівень комфорту проживання.
Розрахунок обсягів багатоквартирного будівництва здійснений виходячи з житлової забезпеченості 31,0 м2/чол., площі територій, намічених під розміщення багатоквартирного житла – 428,0 га та нормативної щільності (ДБН 360-92**):
¬ щільність населення житлового району – 200 чол./га;
¬ щільність населення житлового кварталу – 260-440 чол./га.
Із загального обсягу нового багатоквартирного житла 2200,0 тис. м2 (62,9%) намічено побудувати на вільних територіях, 320,0 тис. м2 (9,1%) – на намивних (МКР «Ліски-2»). З метою найбільш ефективного використання території, покращення її планувальної організації, оновлення житлового фонду, частину нового багатоквартирного житла – 980,0 тис. м2 (28,0%) передбачається розмістити на територіях, що реконструюються, розташованих в центральній частині міста.
Найбільші обсяги нового багатоквартирного будівництва – 2378,0 тис. м2 або 67,9% запропонована в Центральному адміністративному районі, в Заводському районі намічено побудувати 703,0 тис. м2 (20,1%) багатоквартирного житла, в Корабельному – 296,0 тис. м2 (8,5%), Ленінському – 123,0 тис. м2 (3,5%).
За поверховістю обсяги нового багатоквартирного житла розподіляється в такому співвідношенні:
¬ малоповерхова забудова (2-3 поверхи) – 175,0 тис. м2 (50%);
¬ середньоповерхова забудова (4-5 поверхів) – 350,0 тис. м2 (10%);
¬ багатоповерхова забудова (6-10 поверхів) – 1225,0 тис. м2 (35%);
¬ підвищеної поверховості (11-16 поверхів) – 1600,0 тис. м2 (45,7%);
¬ висотної поверховості (вище 16 поверхів) – 150,0 тис. м2 (4,3%).
На кінець розрахункового періоду в новому багатоквартирному житловому фонді буде проживати 112,7 тис. чол.
Обсяг садибного будівництва визначений виходячи з таких показників:
¬ середнього розміру нового будинку – 250 м2;
¬ площі територій, намічених під садибне будівництво – 1144 га, з яких 1137 га (99,4%) – території, на які є рішення про відведення під нове садибне будівництво, і 7 га (0,6%) – намивні території;
¬ середнього розміру присадибної ділянки – 0,1 га та їх кількості на 1,0 га – 8-9;
¬ коефіцієнту сімейності – 2,5.
Обсяг нового садибного будівництва складає 2338,0 тис. м2. Найбільші обсяги садибного будівництва – 1244,0 тис. м2 (53,2%) передбачаються в Корабельному районі, в Центральному районі намічається розмістити 671,0 тис. м2 (28,7%) садибного житла, в Заводському – 87,0 тис. м2 (3,7%). Добудова на існуючих присадибних ділянках визначена в обсязі 336,0 тис. м2 (14,4%).
Кількість населення, яке буде проживати в нових будинках садибного типу, складе 19,9 тис. чол.
Загальна площа територій, запропонованих під нове житлове будівництво, становить 1572,0 га, з яких:
¬ вільні території – 1455,0 га (92,5%);
¬ намивні території – 39,0 га (2,5%);
¬ території, що реконструюються – 78,0 га (5,0%).
На розрахунковий період генерального плану житловий фонд міста досягне 16,2 млн. м2, тобто у порівнянні з існуючим збільшиться у 1,5 рази. Частка багатоквартирного фонду становитиме 69,5% (11,3 млн. м2), садибного – 30,5% (4,9 млн. м2), на 1.01.2007 р. ці показники дорівнювали відповідно 74% та 26%.
Середня житлова забезпеченість в місті складе 32,1 м2/чол., середня житлова забезпеченість в багатоквартирному фонді – 28,1 м2/чол., в садибному – 47,5 м2/чол.
Нижче в таблицях наведені обсяги та розміщення нового житлового будівництва; розселення населення в житловому фонді по поверховості; динаміка житлового фонду, обсяги нового будівництва, розподіл за видами забудови на розрахунковий період.

Обсяги та розміщення нового житлового будівництва

Таблиця 4-1

Примітка: */ намивні території;
**/ в дужках наведена кількість садиб на ділянках садибного будівництва.

Розселення населення в житловому фонді по поверховості

Таблиця 4-2

Динаміка житлового фонду, обсяги нового будівництва, розподіл за видами забудови на розрахунковий період

Таблиця 4-3

5. Розрахунок і розміщення установ і підприємств обслуговування

Згідно Генеральної схеми планування території України, розробленої інститутом «ДІПРОМІСТО» у 2000 р., м. Миколаїв є центром Миколаївської обласної системи розселення, яка входить в Одеську міжобласну систему, та центром, в зоні впливу якого знаходяться Миколаївський, Жовтневий, Новоодеський, Очаківський райони та місто обласного значення Очаків.
Розрахунок ємності установ і підприємств обслуговування на перспективу виконаний у відповідності з перспективною чисельністю населення м. Миколаєва (505 тис. чол.), населення Миколаївської області (715 тис. чол.) та населення зони впливу Миколаєва (158 тис. чол.) та згідно з нормативами ДБН 360-92** і відображає соціально-гарантований рівень, що відповідає необхідним стандартам життя.
Необхідна кількість місць в дитячих дошкільних закладах, загальноосвітніх школах, позашкільних установах, міжшкільних центрах комп’ютерного і виробничого навчання, а також необхідна потужність молочної кухні розраховані відповідно до очікуваної на перспективу статево-вікової структури населення, основою для розрахунку якої є дані Всеукраїнського перепису населення 2001 р. При розрахунку необхідної кількості місць у загальноосвітніх школах враховано, що орієнтовно 6,0 тис. дітей шкільного віку навчатимуться в ПТУ та ВУЗах І-ІІ рівня акредитації.
Освоєння під житлове будівництво значних вільних від забудови територій потребує розміщення загальноосвітніх шкіл орієнтовною ємністю 9,0 тис. місць, яке передбачене в мкр «Північний» (пл. 1, 600 місць), мкр «Сонячний» (пл. 5, 800 місць), мкр «Ліски-2» (пл. 3, 800 місць), мкр № 8 і район Балабанівки (пл. 4, пл. 18, 600 місць), Північному сельбищному районі (пл. 6, 5300 місць) та в районі Богоявлинське (пл. 19, 900 місць). Крім того, будівництво нових загальноосвітніх шкіл передбачається в районах реконструкції житлової забудови в центральній частині міста.
Це забезпечить дотримання радіусів доступності до цих закладів, дозволить зменшити заповнення класів в існуючих школах та частково змінити функціональне призначення частини будівель існуючих шкіл.
Враховуючи віддалене від центральних районів міста розташування Північного сельбищного району, окремо виконаний розрахунок ємності установ і підприємств обслуговування сельбищного району з елементами загальноміського центру та центрів житлових районів нової забудови, відповідно на 100,0 та 62,0 тис. чол.
Крім того, в зоні загальноміського центру та центрів сельбищних районів можливе розміщення ненормованих об’єктів, а саме офісних приміщень, бізнес-структур, торговельних та розважальних комплексів, виставкових центрів, аквапарку, яхт-клубу та інших.
Територія, необхідна для розміщення на перспективу установ і підприємств обслуговування загальноміського значення становить орієнтовно 200 га.

6. Демографічний потенціал населення.
Трудові ресурси

Демографічний прогноз. В основу демографічного прогнозу покладена наявна чисельність населення міста. Демографічні прогнози зазвичай розробляються у кількох варіантах (сценаріях). Реалістичний варіант прогнозу описує найбільш вірогідний варіант розвитку, виходячи з особливостей динаміки окремих компонентів природного і механічного руху населення певної території та відповідного досягнутого рівня показників. Оптимістичний варіант крім особливостей демографічної ситуації враховує повну або часткову реалізацію положень Стратегії демографічного розвитку України, посилення уваги урядових структур до збереження і відтворення якості населення, ефективну реалізацію Державних і Національних програм зі зниження смертності від хвороб різних класів, формування життєзберігаючих ціннісних орієнтацій.
Прогноз народжуваності. Рівень народжуваності в Миколаєві, як і в Україні в цілому давно не забезпечує простого відтворення.
За реалістичним варіантом прогнозу сумарний показник народжуваності не знизиться нижче сучасного його рівня та наближатиметься до значення показника середньої черговості народження, який у міських поселеннях Миколаївської області в останні роки становить 1,45-1,51.
Протягом 2007-2012 рр. народжуваність зростатиме прискореними темпами, після чого внаслідок вичерпання потенціалу росту темпи уповільняться. Остаточна зміна повікової моделі народжуваності може відбутись в 2020-х роках, що пов’язується із „входженням” у фертильний вік нових когорт жінок. Сумарний показник наприкінці прогнозного періоду (2027-31 рр.) стабілізується на рівні близько 1,50.
Загальний коефіцієнт народжуваності змінюватиметься в межах від 7,8-10,8%. При цьому, незважаючи на зростання інтенсивності дітонародження, найнижчі коефіцієнти народжуваності спостерігатимуться наприкінці прогнозного періоду внаслідок зростання рівня старіння населення міста.
За оптимістичним варіантом прогнозу народжуваності передбачається досягнення більш високого рівня народжуваності внаслідок можливої реалізації моделі соціального розвитку.
За таких умов можливим є збільшення сумарного показника народжуваності до 1,60 дитини на жінку наприкінці прогнозного періоду (в 2028-2031 р.).
Загальний коефіцієнт народжуваності коливатиметься в межах від 8,6 до 11,8%. Найнижчі загальні коефіцієнти народжуваності також відмічатимуться наприкінці прогнозного періоду, незважаючи на зростання народжуваності.
Теперішня кризова ситуація зумовлена значною мірою зниженням тривалості життя чоловіків. У деяких вікових групах смертність чоловіків переважає смертність жінок більше, ніж утричі.
Реалістичний варіант прогнозу смертності для населення Миколаєва передбачає продовження тенденції зниження смертності дітей до 15 років та повільне скорочення смертності в працездатних вікових групах. На першому етапі прогнозу (до 2010-15 рр.) покращання відбуватиметься за рахунок зниження смертності від причин, яким порівняно легко запобігти, але які мають досить сильний вплив на смертність у молодших і середніх працездатних вікових групах.
При поступовому зниженні смертності очікувана тривалість життя при народженні може досягти в 2030 р. 68,8 та 78,6 року відповідно для чоловіків і жінок.
Оптимістичний варіант ґрунтується на вірогідному зростанні добробуту населення, а саме: покращанні харчування, розвитку профілактичної медицини (внаслідок ефективного її реформування вже в найближчі роки), її доступності до широкого загалу, пропаганді ведення здорового способу життя, що сприятиме зниженню смертності в усіх вікових групах передусім від причин, яким можна запобігти.
Найбільшого зниження повікові коефіцієнти смертності зазнають для вікових груп 25-44 роки, зокрема серед чоловіків. Очікувана тривалість життя при народженні може зрости до 71,9 та 79,9 року відповідно для чоловіків і жінок в 2030 р. Середній річний темп приросту тривалості життя становитиме 0,38 та 0,23 року для чоловіків і жінок відповідно. Такий темп є досить реальним з огляду на значні резерви зниження смертності від усіх основних класів хвороб і таку динаміку демонструють країни Східної Європи, зокрема Польща, впродовж останніх 10 років.
Загальний коефіцієнт смертності поступово зменшуватиметься і наприкінці прогнозного періоду становитиме до 12,3‰.
Прогноз міграцій населення. На початку ХХІ ст. міграційний баланс м. Миколаєва був додатним і характеризувався тенденцією зростання за рахунок збільшення міграційного притоку сільського населення до міста.
Реалістичний варіант прогнозу передбачає поступове зменшення прибуття населення до м. Миколаєва протягом всього прогнозного періоду через вичерпання міграційного потенціалу сільської місцевості регіону. Проте міграційне сальдо залишиться додатним і складе у 2030 р. 0,7 тис. осіб. При цьому, потік прибулих до міста скоротиться на 32% і складатиме 5,4 тис. осіб, вибуття з міста зменшиться на 20,8% і дорівнюватиме 4,2 тис. осіб.
Оптимістичний варіант прогнозу є вірогідним за умов значного розширення та збільшення зайнятих у всіх сферах економічної діяльності міста, що можливе у другій половині прогнозного горизонту, та ефективного розвитку міста як обласного центру, що дозволить привабити мігрантів і стримуватиме відтік молоді. Згідно з міграційним прогнозом, величина сальдо міграцій населення буде зменшуватися до 2026 р. за рахунок зменшення прибуття на 20,6% і вибуття на 15,6%. Зростання міграційного сальдо відбудеться наприкінці прогнозного періоду завдяки стабілізації чисельності прибулих у місто і скороченню вибуття з нього: у 2030 р. міграційний баланс дорівнюватиме 1,4 тис. осіб.
Прогноз чисельності та статево-вікового складу населення м. Миколаїв до 2031 р. Реалістичний варіант прогнозу передбачає поступове зменшення чисельності населення м. Миколаїв: протягом прогнозного періоду ця величина знизиться на 5,8% і становитиме на початок 2031 р. 478,1 тис. осіб. Зменшення чисельності населення буде відбуватися в основному як за рахунок міграційного відтоку, так і в результаті значного перевищення (більше ніж удвічі на кінець періоду) кількості померлих над кількістю народжених. Наприкінці прогнозного періоду кількість народжених складе 4,0 тис. осіб на рік, кількість померлих становитиме 7,1 тис. осіб на рік.
У складі населення відбудеться суттєве зниження частки осіб працездатного віку – з 63,9% до 56,1%. Посилиться процес старіння мешканців міста: питома вага осіб 60 і старше років зросте на 5,8 відсоткових пункти і складе наприкінці прогнозного горизонту 24,6%. Водночас збільшиться частка дітей з 12,1% до 14,4% на початок 2031 р.
За оптимістичним варіантом прогнозу чисельність населення м. Миколаєва буде зменшуватись, проте несуттєво. Загальний приріст населення у середині прогнозного горизонту (2011-2020 рр.) буде додатним за рахунок збільшення природного приросту, що в свою чергу обумовлюватиметься збільшенням числа народжень (рис. 9). У другій половині прогнозного періоду відбудеться перехід на від’ємні значення загального приросту населення, який складе у 2026-2030 рр. -0,8 тис. осіб на рік. Загальна чисельність населення м. Миколаїв становитиме на початок 2031 р. 505,0 тис. осіб.
Трудові ресурси. У склад трудових ресурсів входить працездатне населення працездатного віку (чоловіки – 16-59 років, жінки – 16-54 роки, окрім непрацюючих інвалідів І-ІІ груп і непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах) та фактично працюючі підлітки і особи пенсійного віку.
У середньостроковій перспективі кількість осіб працездатного віку почне скорочуватись, що є наслідком істотного зменшення народжуваності, яке почалось у середині 90-х років XX ст. (народжені у цей час досягнуть працездатного віку після 2010 р.). На початок 2011 р. вона становитиме 63% від загальної чисельності наявного населення; у 2026 р. – 57,5%, а у 2031 р. – 56,4%. На перспективу, згідно з демографічним прогнозом, очікується зміна співвідношення окремих складових трудових ресурсів, зокрема збільшується питома вага працюючих пенсіонерів.
Розподіл трудових ресурсів передбачає незначне скорочення осіб працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва з 24,2 тис. чол. до 21,0 тис. чол., але на 13 тис. чол. збільшиться чисельність зайнятих в усіх сферах економічної діяльності, а саме з 272 до 285 тис. чол. (відповідно 2007 р. та 2031 р.), доля яких відповідно становитиме 81,9% та 88,1% до загальної чисельності трудових ресурсів. Кількість трудових ресурсів, які на перспективу будуть задіяні в усіх сферах економічної діяльності у юридичних осіб становитиме 52,2%, з них 50,5% будуть зайняті у сфері послуг (за існуючим станом цей показник становить 49,7%).
Значний приріст зайнятих очікується за рахунок фізичних осіб (суб’єкти підприємницької діяльності та працівники у фізичних осіб-підприємців), доля яких становитиме 26,9% проти 24,2% у загальній чисельності трудових ресурсів (відповідно у 2031 р. та 2007 р.).
Очікується, що значно буде скорочуватись загальна кількість безробітних, а саме з 31,7 до 14,0 тис. чол., тобто у 2,3 рази; незайняте працездатне населення у працездатному віці скорочується на 0,6%.
Особливості динаміки та структури трудових ресурсів відповідно далі, в таблицях.

Динаміка трудових ресурсів

(тис. чол./%)Таблиця 6-1

Розподіл трудових ресурсів по сферах економічної діяльності (на 1.01)

(тис. чол./%) Таблиця 6-2

7. Архітектурно-планувальна організація території

Історико-архітектурна і містобудівна спадщина. Згідно постанови Кабінету міністрів України від 26 липня 2001 р. №878 „Про затвердження Списку історичних населених місць України”, м. Миколаїв віднесено до історичних.
Історико-архітектурна і містобудівна спадщина Миколаєва представлена планувальною структурою класичного періоду, яка закріплена капітальною і некапітальною малоповерховою забудовою ХVІІІ-ХІХ ст. в межах: на заході міста – вул. Бузника, на сході – проспектом Жовтневим, на півдні – вул. Заводською, на півночі – вул. Набережною.
З метою диференціації міських територій в центральній частині міста за ступенем збереження і цінності історико-архітектурної спадщини та створення архітектурно-містобудівних зон з обмеженням поверховості і установленими масштабами забудови був розроблений (і-т „Укрпроектреставрація”, 1999 р.) і затверджений рішенням Миколаївської міської Ради народних депутатів №417 від 4.04.95 р. історико-архітектурний опорний план м. Миколаєва, а також установлені межі історико-архітектурної зони центральної частини міста, яка одночасно є і зоною регульованої забудови. В цих матеріалах розроблено проектну стратегію регенерації історико-архітектурної зони.
Історико-архітектурна зона центральної частини міста складається з основного ядра історичної забудови Миколаєва і трьох окремих локальних історико-архітектурних зон, які розташовані на захід і схід від основного ядра.
Усі архітектурно-планувальні заходи в межах історико-архітектурної зони центральної частини Миколаєва, включаючи функціональне оновлення, регенерацію, повинні здійснюватись відповідно з вимогами Закону України „Про охорону культурної спадщини”.
В розвиток рішення Миколаївської міської Ради народних депутатів „Про затвердження історико-архітектурного опорного плану м. Миколаєва” відділами охорони історичного середовища Головного управління в справах культури, інформації, молоді і спорту Миколаївської міської Ради народних депутатів „Про затвердження історико-архітектурного опорного плану м. Миколаєва” відділом охорони історичного середовища Головного управління в справах культури, інформації, молоді і спорту Миколаївського міськвиконкому були розроблені матеріали (текстові і графічні), які містять пропозиції щодо створення охоронних зон пам’яток культурної спадщини як на групи пам’яток (комплексні зони), так і на окремо розташовані пам’ятки.
Функціональне зонування. Функціональне зонування території, як суттєвий елемент планувальної організації території міста багато в чому визначено містобудівною ситуацією, а також взаємозалежним розміщенням місць розселення, праці і відпочинку, що вже склалося.
Територія міста Миколаєва за функціональним призначенням і характером використання поділяється на сельбищну, виробничу і ландшафтно-рекреаційну зони.
Сельбищна зона. На даний час сельбищна зона міста складається з основного масиву – центрального ядра міста, навколо якого розташовано ряд житлових масивів різної величини.
Генеральним планом намічається значний розвиток сельбищної зони міста в основному за рахунок розміщення нової житлової забудови на вільних територіях: в північній частині міста (район Матвіївка-Соляні), в Корабельному районі (Богоявленське, Балабанівка), на правому березі Південного Бугу (район Варварівки) і в південній частині Великої Коренихи, а також за рахунок реконструкції кварталів прилеглих до пр-кту Леніна.
Генеральним планом передбачається упорядкування забудови усієї сельбищної зони міста, зокрема, винос за її межі ряду промислово-складських і комунальних об’єктів, а також ліквідація деяких з них. Одним з вагомих заходів упорядкування сельбищної зони є частковий перенос залізничної станції Миколаїв-Вантажний в район залізничної станції Миколаїв-пасажирський (Східний промрайон).
У місті виділено шість сельбищних районів. Землі під нову житлову забудову збільшаться на 1494 га.
Виробнича зона. На даний час вздовж залізничних ліній Миколаївського залізничного вузла сконцентрований ряд крупних промислових підприємств, складів і комунальних підприємств міста, які сформувались в значні промислово-складські і комунальні зони.
Окрім зон з концентрованим розташуванням промислово-складських і комунальних підприємств значна їх кількість розташована і на сельбищній території безпосередньо серед житлової забудови.
Передбачається групування промислових підприємств, складів, баз і комунальних підприємств в цілісні планувальні промутворення, які об’єднають існуючі та зарезервовані для нових підприємств території.
В генеральному плані наведена класифікація промутворень, згідно якої в планувальній структурі міста виділені чотири промислові райони, а також 8 груп підприємств. Землі під виробничі території збільшаться на 67 га.
Ландшафтно-рекреаційна зона. Основу ландшафтно-рекреаційної зони м. Миколаєва – її природний каркас на даний час представляють р. Південний Буг, Бузький лиман, р. Інгул, їх прибережні території, на багатьох з яких розташовані масиви садівницьких товариств, ряд ділянок Держлісгоспу, зелені насадження загального користування, що безпосередньо до них прилягають, а також території рекреаційних установ, пляжі та човнові станції.
Генеральним планом передбачається значний розвиток ландшафтно-рекреаційної зони міста за рахунок створення розвиненої системи зелених насаджень, основу якої складають зелені насадження загального користування.

Крім того, розвиток зон короткочасного відпочинку населення намічається на територіях суміжних адміністративних районів.

8. Інженерно-транспортна інфраструктура

Транспорт (існуюче положення). Місто Миколаїв є значним транспортним вузлом півдня України. На сьогодні місто обслуговує достатньо розвинутий транспортний комплекс, інфраструктура якого складається із споруд та обладнання зовнішнього транспорту (залізничного, автомобільного, повітряного, водного – морського, річкового), мережі зовнішніх транспортних артерій, магістральної вуличної мережі міста та мережі міського масового пасажирського транспорту.
Географічне положення Миколаївської області, наявність портів Бузько-Дніпровського транспортного вантажного морського вузла, вже частково задіяні транспортні коридори, достатньо розвинена мережа комунікацій (водних, залізничних, автомобільних і авіаційних) створюють сприятливі умови для пропуску через Миколаївський регіон транзитних потоків подальшого розвитку комплексного транспортного вузла, що обумовлює його стратегічне значення і місце у розвитку економіки країни.
Автомобільні зв'язки м. Миколаєва в межах України забезпечує мережа автодоріг державного та місцевого значення.
Місто Миколаїв зв’язаний з головними промисловими центрами південної та центральної частини України – Одесою, Дніпропетровськом, Кривим Рогом, Кіровоградом, Херсоном дорогами державного і місцевого (територіальні) значення.
В існуючій транспортній системі міста залізничний транспорт займає одне з провідних місць (після автомобільного).
Магістральні залізничні лінії, які утворюють Миколаївський вузол: одноколійні не електрифіковані – Миколаїв-Колосівка, Миколаїв-Долинське, Миколаїв-Снігурівка-Апостолове (з відгалуженням від ст. Снігурівка на Каховку і на Херсон), Миколаїв-Херсон-Джанкой.
Всі лінії, що проходять по Миколаївській області забезпечують в основному транзитні перевезення, місцева робота їх незначна. За розмірами руху поїздів найбільш напруженими ділянками є Миколаїв-Херсон, Миколаїв-Долинське, Миколаїв-Колосівка.
Залізничний вузол м. Миколаєва складається з залізничних станцій та зупиночних пунктів, основними з яких є Миколаїв-Вантажний, Миколаїв-Пасажирський, Кульбакине, Інгул, що розташовані в межах міста.
Всі прилеглі до вузла та внутрішньовузлові дільниці обслуговуються теплотягою.
На сьогодні залізничні станції мають резерв пропускної та переробної здатності.
Комунальне підприємство “Міжнародний аеропорт Миколаїв” відноситься до числа найбільш технічно обладнаних аеропортів півдня України. Пропускна спроможність аеропорту майже втричі перевищує існуючі потоки.
“Міжнародний аеропорт Миколаїв” облаштований засобами, що дозволяють забезпечувати комплекс послуг по прийому та відправленню повітряних суден різного класу.
Аеродром “Кульбакіно” з його потужною інфраструктурою може використовуватися як повітряно-транспортний термінал.
Поряд з аеропортом “Кульбакіно” розташоване велике “Миколаївське авіаремонтне підприємство” (МАРП), де виконувався капітальний ремонт та сервісне обслуговування важких літаків. На території заводу є складські приміщення із загальною площею до 5,0 тис. м2, які можна використовувати для розташування митних ліцензійних складів.
У гирлових портах Миколаївщини стикуються річкові і морські вантажопотоки, відбувається перерозподіл цих вантажопотоків, йде подальше їх транспортування всіма видами транспорту – морським, річковим, залізничним, автомобільним і т.ін. Це дає потужний поштовх розвитку транспортних коридорів в даному регіоні.
Вагомою складовою економіки Миколаївщини є діяльність з обробки вантажів, які прибувають до морських та річкових причалів. Миколаївщина посідає за обсягом обробки провідне – друге, після Одеської області, місце. В межах зони впливу м. Миколаєва розташовано сім портів і терміналів. На причалах торговельних портів та інших підприємств і організацій міста впродовж 2006 р. оброблено 19100,2 тис. т вантажів.
Водний транспорт представлений у області морськими та річковим портами. Акваторії портів з’єднуються з морем через Бузько-Дніпровський лиманський канал, довжиною 44 милі, глибиною 10,5 км, шириною 80 м.
Характерною особливістю вуличної мережі м. Миколаєва є прямокутна схема планування з щільною сіткою невеликих кварталів з достатньо розвиненою мережею вулиць, наявністю дублюючих зв’язків, особливо у центральній частині міста.
У межах міста розташовані штучні споруди: Південно-Бузький та Інгульський мости, Аляудська переправа, шляхопровід у Широкій Балці та пішохідний міст через Інгул.
Мостові переходи, на яких концентруються значні транспортні потоки є найбільш важливими і водночас найбільш вразливими її ланками. Висока пропускна спроможність і надійність функціонування є визначальними чинниками мостових переходів, і з огляду на це, становище з мостовими переходами в м. Миколаєві слід визнати навіть критичним.
Основу структури вуличної мережі|сіті| міста складають магістральні вулиці загальноміського і районного значення. На сьогодні загальна довжина магістральної вуличної мережі складає 206 км, з них загальноміського значення 58 км, районного значення – 148 км. Щільність магістральної мережі – 1,9 км/км2 (проти нормативного 2,4 км/км2).
Одним з „вузьких” місць функціонування магістральної мережі міста є недосконале забезпечення зв’язків із зовнішньою мережею доріг. Так, у якості підходів до мосту через р. Південний Буг використовується низка житлових вулиць, на яких для зниження величини транспортного потоку організовано односторонній рух. Це вулиці Велика Морська, Набережна, Нікольська. Існуючі вулиці на виходах з міста у Одеському, Херсонському напрямку за своїми технічними параметрами вичерпали пропускну здатність.
Для задоволення потреб населення м. Миколаєва у пасажирських перевезеннях сформована розгалужена транспортна мережа з 99 маршрутів, у тому числі: 5 трамвайних, 4 тролейбусних, 89 автобусних і одного річкового. Транспортні засоби працюють у звичайному, експресному та таксомоторному режимі руху і здійснюють перевезення пасажирів різних категорій згідно з вимогами діючого законодавства.
Обсяг пасажирських перевезень у 2005 році складав 185 млн. пас. Близько 37,6% обсягу перевезень здійснюється міським електротранспортом.
На сьогодні довжина транспортних ліній по вісі вулиць складає: автобусних – 155 км, тролейбусних – 25 км, трамвайних 31 км. Загальна протяжність транспортної мережі по осі вулиць складає 160 км. Транспортна рухомість населення складала у 2005 році 365 поїздок на одного мешканця.
Загальна протяжність транспортної мережі по вісі вулиць складає 160 км; трамвайних маршрутів – 55 км, тролейбусних маршрутів – 25 км, автобусних маршрутів – 155 км; щільність транспортної мережі становить 1,4 км/км2. На схемі транспорту показана мережа всіх видів транспорту.
За даними УДАІ МВС МРЕВ на 1.01.2005 р. в Миколаєві парк транспортних засобів налічував: 65214 одиниць (загальний рівень автомобілізації – 109 од. на тисячу мешканців). Рівень моторизації складав 8,1 од. на тисячу мешканців.
Транспорт (перспектива). Проектні рішення даного проекту спрямовані насамперед на формування магістральної автодорожньої і залізничної мережі у відповідності до очікуваних транспортних потоків та об’ємів перевезень пасажирів і вантажів, розвиток морегосподарького комплексу.
У період до 2010 року інвестиційна діяльність буде спрямована переважно на оновлення рухомого складу та модернізацію технічного обладнання. Передбачається проведення подальшої модернізації існуючої залізничної мережі за напрямком міжнародних транспортних коридорів ЧЕС з відгалуженнями – Колосівка-Миколаїв–Херсон-Чаплине-Бердянськ, Євроазійський – Херсон-Миколаїв-Одеса з проведенням реконструкції залізничних станцій на цій лінії для реалізації високих швидкостей.
Потрібно також здійснити:
¬ будівництво електрифікованої залізничної лінії від ст. Ясна Зоря до порту Очаків довжиною 65 км;
¬ демонтаж та упорядкування малодіяльних під’їзних колій у промислових районах;
¬ розвинення портових залізничних станцій: Жовтнева, Прибузька, Миколаїв.
З будівництвом нової вулиці загальноміського значення з безперервним рухом автотранспорту передбачається демонтаж станційних колій у північній частині ст. Миколаїв-Вантажний.
Для пропуску транзитних поїздів передбачити залізничний обхід у сполученні Волинська-Кульбакіне (на розрахунковий період), з будівництвом транзитного парку, реконструкція залізничного вокзалу на ст. Миколаїв-пасажирський.
Стан мережі автомобільних доріг в зоні впливу м. Миколаєва на перспективу має забезпечити швидкий, комфортабельний та безпечний рух автотранспорту.
На підходах до м. Миколаєва проектом намічені:
§ реалізація інвестиційного проекту будівництва мостового переходу через р. Південний Буг у м. Миколаєві та завершення будівництва обхідної дороги м. Миколаєва (за параметрами І технічної категорії з підключенням її біля населеного пункту Весняне до автодороги М-14-Одеса-Мелітополь-Новоазовськ);
§ розвиток національної мережі міжнародних транспортних коридорів – будівництво доріг державного значення за напрямками міжнародних транспортних коридорів за параметрами Іа технічної категорії та створення мережі альтернативних доріг з використанням існуючої мережі місцевих доріг;
§ будівництво обходів та під’їздів до населених пунктів;
§ будівництво мережі „перехоплюючих” автостоянок з метою запобігання пропуску транзитного автотранспорту по вулицях центральної частини міста;
§ реконструкція доріг державного значення за параметрами І технічної категорії загальною довжиною 119,7км, в тому числі доріг: М-14 та Р-06 відповідно до ТЕО розвитку автомобільної дороги за напрямком Ульянівка-Миколаїв-Херсон-Красноперекопськ-Сімферополь (інститут «Укрдіпродор») та під’їзд до міжнародного аеропорту „Миколаїв”, Н-11-Дніпропетровськ-Миколаїв; Н-14-Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв;
§ реконструкція доріг місцевого значення територіальних за параметрами ІІ-ІІІ технічних категорій – 70,0 км;
§ розташування двох нових автобусних станцій ІІ-ІІІ класу за межами центральної частини міста з метою розвантаження існуючих автостанцій від транзитних пасажирських потоків приміського сполучення в районі „Соляні” та „Жовтневе”;
§ подальше удосконалення мережі автобусних маршрутів всіх видів сполучення;
§ розміщення транспортно-складського комплексу за межею міста в районі обхідної автодороги, на території між двома залізничними коліями напрямків на Херсон та Дніпропетровськ;
§ розвиток мережі|сіті| комплексів автосервісу різного рангу уздовж|вздовж,уподовж| траси міжнародних транспортних коридорів та на під’їздах до міста.
В Миколаївському морському транспортному вузлі є проблема глибин Бузько-Дніпровського лиманского каналу (БДЛК). Але реконструкція каналу недоцільна без розвитку потужностей портів.
Передбачається доведення глибин на БДЛК, підхідних каналах і в акваторіях Миколаївського МТП і СМТ ”Октябрьськ” до осідання 13 м з можливістю обробки судів до 70 тис. тонн дедвейту, на другому етапі – до 15 м, з можливістю обробки суден до 100 тис. тонн.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 496 від 12 квітня 2006 р. „Про затвердження Програми розвитку національної мережі транспортних коридорів в Україні на 2006-2010 роки” передбачається здійснити у Миколаївському МТП будівництво перевантажувального комплексу генеральних вантажів на причалі № 1 (3,5 млн. грн.) та реконструкцію причалу № 11 (6,0 млн. грн.).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 496 від 12 квітня 2006 р. „Про затвердження Програми розвитку національної мережі транспортних коридорів в Україні на 2006-2010 роки” передбачається здійснити у Миколаївському річковому порту будівництво глибоководного універсального причалу (34,5 млн. грн.).
Планується також:
- відновлення пасажирського руху по р. Південний Буг у напрямку до Вознесенська та Очакова з реконструкцією належної інфраструктури;
- розвиток МТП „Очаків”;
- уздовж берегів р.Південий Буг упорядкування територій станцій для зберігання човнів маломірного флоту;
„Міжнародний аеропорт Миколаїв” має стати у перспективі одним з провідних міжнародних вантажопасажирських аеропортів півдня України.
У зв’язку з цим необхідно проведення модернізації існуючого аеропорту до статусу міжнародного рівня, у першу чергу – ремонт та реконструкція споруд і обладнання (ремонт ЗПС з посиленням покриття, заміна системи посадки, розширення перону, реконструкція аеровокзалу).
Наявність в Миколаєві великого навчального авіаційного центру, великого авіаремонтного заводу ВПС дозволить створити на їх базі комплексний міжнародний центр ВПС і цивільної авіації.
На перспективу – відновити місцеві повітряні лінії руху в аеропорту Очаків з переорієнтацією його в аеропорт по обслуговуванню ділових і комерційних перевезень.
Основними напрямками розвитку вулично-дорожньої мережі є:
¬ відведення транзитних транспортних потоків в обхід території міста;
¬ організація зв’язків з новими житловими районами будівництва;
¬ створення вуличної мережі в обхід центру міста;
¬ організація безперервного руху транспорту;
створення системи позавуличних пішохідних переходів.
Проектні рішення враховують особливості регулярної системи планування міста, включення до цієї мережі існуючих магістралей з метою найбільшого їх використання у новій планувальній структурі. Запроектована система магістралей класифікована за видами та швидкостями руху транспорту по ним і представлена вулицями загальноміського значення безперервного руху та регульованого руху, а також магістралями районного значення.
По магістральній мережі вулиць міста потрібне проведення невідкладних заходів:
1/ капітальний ремонт та реконструкції вулиць з розширенням проїзних частин: пр. Жовтневий, пр. Миру, Одеське шосе, вул. Веселинівська, Херсонське шосе, пр. Леніна, Чкалова, Чигрина, Скороходова , вул. Турбіна (загальною довжиною 49 км);
2/ будівництво позавуличних пішохідних переходів в існуючих проблемних місцях (9 об’єктів), з них:
- по пр. Леніна біля ринку та на перехрестях з вулицями Садова, вул. Комсомольська;
- по вул. 9-а Воєнна;
- по вул. Скороходова на перехрестях з вул. Садова та вул. Комсомольська;
- по пр. Жовтневий на перехресті з вул. Проектна 5 та з вул. Доктора Самойловича;
- по пр. Миру, біля залізничного вокзалу Миколаїв-пасажирський.
3/ капітальний ремонт існуючих штучних споруд (мости через Південний Буг, через Інгул, пішохідний міст через р. Інгул, Аляудську понтонну переправу, шляхопровід у Широкій Балці).
Окрім цього, генеральним планом на перспективу передбачається:
§ будівництво нових (52,8 км) та реконструкція існуючих магістральних вулиць загальноміського та районного значення (118,2 км), з них будівництво магістральної вулиці загальноміського значення з безперервним рухом – Проектної 1, на 6 смуг руху та довжиною 20 км;
§ будівництво транспортних розв’язок в різних рівнях на мережі магістральних вулиць – на розрахунковий період 13 од.; в комплексі з новими транспортними розв’язками у двох рівнях розміщуватимуться позавуличні пішохідні переходи;
§ будівництво мостів через ріки Південний Буг (1 об’єкт), р. Інгул (1 об’єкт);
Загальна довжина мережі магістральних вулиць має скласти на розрахунковий період 282,8 км, з них:
¬ загальноміського значення – 105,5 км, з них: будівництво 15,5 км; реконструкція 81,6 км;
¬ районного значення – 177,3 км, з них будівництво 37,3 км; реконструкція 36,6 км.
Щільність магістральної вуличної мережі досягне нормативного показника – 2,5 км/км2 (проти існуючого показника 2,5 км/км2), що буде свідчити про достатньо розвинений рівень планувальної структури магістральної вуличної мережі.
Забудова нових житлових масивів, віддалених від центру міста, вимагає подальшого удосконалення та розвитку міської маршрутної мережі. У зв’язку з чим для освоєння перспективних стабільних та потужних потоків широтного і меридіонального напрямків необхідно буде використання поряд з існуючими видами транспорту нового виду транспорту з більшою провізною спроможністю, такого як легкого метрополітену – типу „РАДАН”.
Очікувані пасажирські потоки можуть бути освоєні такими видами транспорту – легкий метрополітен, трамвай, тролейбус, автобус, легковий транспорт.
Питома вага кожного з видів масового пасажирського транспорту буде розподілена таким чином: легкий метрополітен – 33%, автобус – 30%, трамвай – 20%, тролейбус – 17%. Загальний об’єм пасажирських перевезень з урахуванням легкового транспорту збільшиться у 1,4 рази. Загальна рухомість населення за рік зросте і складатиме до 500 поїздок на одного мешканця, на масовому пасажирському транспорті – до 400 поїздок.
Одним із видів масового пасажирського транспорту прийнятий легкий метрополітен. Пропонується будівництво двох ліній із загальною довжиною 41 км, в тому числі: ділянка підземного проходження – 25 км, наземного проходження – 16 км.
Проектом передбачається розвиток існуючої автобусної мережі міста в основному по нових магістралях, як загальноміського, так і районного значення в нових житлових районах міста. Довжина ліній автобусу, що працюватиме у звичайному режимі, по вісі вулиць становитиме – 239 км.
На кінець розрахункового періоду протяжність трамвайних ліній по вісі вулиць становитиме 24 км.
В місті функціонує доволі розгалужена мережа тролейбусу, проте у зв’язку з містобудівним освоєнням територій в Центральному, Заводському, Корабельному районах міста, пропонується подальший розвиток мережі тролейбусу, загальна довжина якої на кінець розрахункового періоду становитиме 53 км, у тому числі нових ліній 28 км, які пройдуть по пр. Героїв Сталінграду, вул. Силікатній, Скороходова, Індустріальній, пр. Жовтневому та інш.
Загальна довжина транспортної мережі на розрахунковий період – 270 км, щільність транспортної мережі – 2,4 км/км2.
Необхідна кількість рухомого складу для освоєння перспективних пасажирських потоків у місті становитиме (у інвентарі):
- легкий метрополітен – 80 од.,
- автобус: середньої та великої місткості – 250 од.;
Мікроавтобуси будуть поступово замінятися автобусами великої та середньої місткості. На міських маршрутах у периферійних районах міста та на приміських маршрутах з невеликим об’ємом перевезень пасажирів можливе використання мікроавтобусів, яких достатньо буде у кількості 100-150 од.;
- трамвай – 120 од.,
- тролейбус – 190 од.,
Для розміщення розрахункового парку рухомого складу проектом передбачається:
1. Легкий метрополітен. Будівництво двох депо (місткістю кожного 50 од. вагонів на ділянках площею по 5,0 га) у Заводському районі, в промисловій зоні, поруч з річковим портом та у Корабельному районі, в комунально-складській зоні по вул. Приміській.
2. Автобус. Будівництво нового комунального пасажирського автотранспортного підприємства ємкістю до 300 од. рухомого складу в Східній промзоні (потрібна територія до 5,0 га).
3. Трамвай. Зберігання 120 од. трамваїв передбачається в існуючому депо № 2 по вул. 8-а Поздовжня, 2-а
В трамвайному депо № 1 по вул. Андрєєва, 18 пропонується створити ремонтні майстерні для тролейбусів, будівництво комплексу для мийки тролейбусів з очисними спорудами.
4. Тролейбус. Будівництво нового тролейбусного парку ємкістю 150 од. рухомого складу з можливістю подальшого розширення до 200 од. в комунально-складській зоні по вул. Заводській (потрібна територія 6,0 га).
Розрахунок перспективного автомобільного парку міста виконаний на основі закладеного рівня автомобілізації на розрахунковий період – 280 автомобілів на 1000 мешканців, в тому числі індивідуального легкового автотранспорту – 240 автомобілів на 1000 мешканців. На кінець розрахункового періоду (2031 рік), при наявності чисельності населення 505 тис. мешканців, загальна кількість автомобілів складатиме 141400 од., в тому числі легкового транспорту 126250 од., з них індивідуальних 121200 од.
Генеральним планом пропонується будівництво багатоповерхових та малоповерхових гаражів для постійного зберігання автомобілів, в тому числі з використанням підземного простору та перших поверхів будинків у центральній частині міста.
Водопостачання. Джерелом водопостачання м. Миколаєва є поверхневі води рр. Дніпро, Інгул, Бузький лиман (Південний Буг) та підземні води Причорноморського артезіанського басейну.
Водопостачання міста здійснюється централізованою комунальною системою водопостачання, локальними системами окремих районів міста та локальними системами водопостачання промислових підприємств.
Комунальний водопровід обслуговує населення міста, комунальні та окремі промислові підприємства. Установлена виробнична потужність водопроводу 225,00тис. м3/добу.
З введенням в експлуатацію в 2002 р. другої нитки водоводу „Дніпро – Миколаїв” Жовтневе водосховище на р. Інгулець втратило своє призначення як джерела господарсько-питного водопостачання міста і залишається об’єктом природного ландшафту та рішенням Миколаївської міської ради від 10.07.2002 р. № 3/9 виконує роль резервного джерела водопостачання.
Водозабір розташовано у с. Микільське Херсонської області продуктивністю 280,00 тис. м3/добу.
Для забезпечення водопостачання забудови використовуються місцеві насосні станції підкачки – 19 одиниць, загальною продуктивністю 88,10 тис. м3/добу.
Водопровідна мережа господарсько – протипожежна, кільцева, низького тиску має протипожежні гідранти, а також арматуру для аварійного відключення ділянок мережі. За даними МКП „Миколаївводоканал” забір води за 2006 р. склав 65,19 млн. м3, у тому числі підземної 0,25 млн. м3. Очищено води на очисних спорудах – 56,00 млн. м3. Відпущено води споживачам, усього 36,34 млн. м3 (99,56 тис. м3 середньодобово).
Житловий фонд обладнано водопроводом на 89,3%, ваннами (душем) на 85,1%, гарячим водопостачанням на 85,1% від загальної площі. Частина мешканців садибної забудови користується водою з вуличних водорозборів, яких на мережі 302 одиниці.
Водопостачання окремих районів міста з малоповерховою садибною забудовою здійснюється з власних артезіанських свердловин.
Основні проблеми водопостачання міста:
¬ незадовільний технічний стан та застаріла технологія системи очистки води (амортизація очисних споруд складає 43%, відсутні споруди попередньої очистки води, незадовільний стан складів зберігання хлору та обладнання для його дозування, відсутня станція зневоднення і утилізації осадів та повернення промивних вод);
¬ значна водоємкість промислового виробництва (технологічні процеси, продуктивність систем оборотного та повторного водопостачання, рівень використання очищених стічних вод не відповідають сучасним вимогам екологізації водогосподарського комплексу);
¬ незадовільний технічний стан та відсутність резервного насосного обладнання;
¬ незадовільний технічний стан мереж, призводять до аварій та втрат води (до 38,54% від загального забору за 2006 р.);
¬ повністю амортизовані і знаходяться в аварійному стані 13% загальної протяжності водоводів, 17% вуличної та квартальної мережі;
¬ нераціональне використання води питної якості на полив та миття територій, зрошення садиб, технологічні потреби промпідприємств;
¬ складний стан водопостачання районів Надбугське, Матвіївка, Варварівка, В. Корениха;
¬ недосконалість економічних та правових основ функціонування водопровідно-каналізаційного господарства, що не забезпечує відтворювання та розвиток одного з основних елементів інженерної інфраструктури міста.
Відповідно до розрахункових показників чисельності населення міста, розвитку промислового виробництва та підвищення рівня інженерного обладнання житлового фонду потреба у воді на розрахунковий період складе, у тис. м3/макс.добу:

Розрахунковий період
Вода питної якості257,34 (81,12 млн. м3/рік)
Технічна вода82,63 (34,18 млн.м3/рік)

Господарсько-питне водопостачання передбачається централізованим комунальним водопроводом, що має забезпечити надійний санітарний контроль за якістю, а також за раціональним використанням питної води. Покриття розрахункової потреби у воді питної якості передбачається по схемі, що існує. Централізованим водопроводом намічається охопити все населення міста.
Існуюча продуктивність централізованої системи водопостачання не забезпечує розрахункову потребу у воді питної якості, генеральним планом передбачається її реконструкція зі збільшенням продуктивності (з урахуванням уніфікації споруд) до 258,00 тис. м3/добу. Для збільшення пропускної потужності водопроводу необхідно здійснити реконструкцію насосних станцій, реконструкцію старих мереж, кільцювання існуючих мереж міста, будівництво нових магістральних мереж у районах перспективної забудови.
Розробка (коригування) галузевої Схеми водопостачання м. Миколаєва (після затвердження генерального плану) у відповідності з новими рішеннями по складу, кількості та розміщенню водокористувачів, установлення складу першочергових і перспективних заходів та механізму реалізації зазначеної Схеми.
Водовідведення. Каналізування м. Миколаєва здійснюється по повній розподільній схемі. Відведення і очищення побутових та виробничих стічних вод здійснюється загальноміською централізованою системою каналізації та локальними системами районів Велика Корениха і Матвіївка. За 2006 р. на очисні споруди міської системою каналізації|спорудженнях| було відведено та очищено 28,10 млн. м3 стічних вод (76,98 тис. м3/добу). Установлена|установлена| виробнича потужність системи каналізації 221,20 тис. м3/добу.
Очисні споруди розташовані на південь від міста біля с. Галицинівка і займають площу 13,49 га, нормативна санітарно-захисна зона від споруд – 500 м забезпечується. Очистка – повна біологічна на аеротенках, після знезараження стічні води по скидному колектору Д-1400 мм, довжиною 2,50 км надходять у Бузький лиман.
Стічні води від споживачів районів Велика Корениха, Варварівка системою самопливно-напірних колекторів та насосних станцій (3 од.) поступають на локальні очисні споруди продуктивністю 3,00 тис. м3/добу (поля фільтрації).
В районі Матвіївка існують очисні споруди проектною продуктивністю 1,40 тис. м3/добу (поля фільтрації). Нормативна санітарно-захисна зона від споруд – 300 м забезпечується.
Основні проблеми каналізування міста:
¬ основна частина об’єктів каналізації побудована до 1980 р. і використала свій технічний ресурс;
¬ незадовільний технічний стан каналізаційних мереж. Близько 20% мереж знаходяться у аварійному стані;
¬ невідповідність технології очищення стічних вод сучасним вимогам;
¬ наявність неканалiзованої забудови на території міста, що веде до забруднення ґрунтів.
Відповідно до розрахункових об’ємів водопостачання (табл. ВК-1) об’єм промпобутових стічних вод на розрахунковий період генерального плану у максимальну добу складає 270,82 тис. м3.
Відведення їх передбачається централізованою комунальною каналізацією на міські очисні споруди по існуючій схемі. У зв’язку з розташуванням районів Варварівка, В. Корениха та М. Корениха на правому березі річки, пропонується каналізувати їх на Варварівські каналізаційні споруди. Очищення проектного об'єму|обсягу| стічних вод передбачається|припускається| на очисних спорудах каналізації, яки потребують розширення та реконструкції за рахунок упровадження новітніх технологій очищення стічних вод. У зв’язку із забудовою північної частини міста пропонується переключення двох КНС району Матвіївки на централізовану систему каналізації з закриттям Матвіївських КОС.
Поліпшення роботи міської каналізації передбачається за рахунок реконструкції існуючих споруд (насосних станції, самопливних колекторів, напірних трубопроводів), а також будівництва нових каналізаційних насосних станції та прокладання самопливної і напірної мережі в районах нової забудови.
Розробка (коригування) галузевої Схеми каналізації м. Миколаєва (після затвердження генерального плану) у відповідності з новими рішеннями по складу, кількості та розміщенню водокористувачів, установлення складу першочергових і перспективних заходів та механізму реалізації Схеми.
Санітарна очистка територій. Об'єм|обсяг| централізованого накопичення твердих побутових відходів в 2006 г склав 826 тис. м3.
Вивіз та знешкодження твердих побутових відходів здійснюється на міському полігоні, який розташовано поблизу с. В. Корениха.
Площа полігону складає 37,93 га. Санітарно-захисна зона – 500 м витримана.
Система санітарного очищення міста – планово-регулярна, здійснюється за допомогою контейнерів. Частина сектору індивідуальної забудови обслуговуються за планово – подвірною (побудинковою) системою. Вивезення ТПВ здійснюється за графіками, що затверджені у терміни визначені санітарними нормами.
Згідно до норм ДБН 360-92** розрахунковий об’єм накопичення твердих побутових відходів та сміття з вулиць складе на розрахунковий період генплану 166,65 тис. т/рік (чисельність міського населення 505,00 тис. чол., норма накопичення ТПВ 300 кг/рік, сміття та невраховані 10%). Необхідна площа|майдан| полігону |до кінця розрахункового терміну генплану з розрахунку 0,02 га на 1,0 тис. т відходів і терміну експлуатації 20 років – 66,66 га, санітарно-захисна зона 500 м.
Відповідно до вимог ДБН 360-92** для поліпшення екологічного стану міста та зважаючи на складність вибору нових ділянок, придатних для складування твердих побутових відходів і складність розширення існуючого полігону на розрахунковий період пропонується будівництво двох підприємств промислової переробки відходів продуктивністю по 85 тис. т/рік. Санітарно-захисна зона 300 м. Потрібна площа 4,30 га для кожного. Розміщення підприємств пропонується у Східній промисловій зоні по Баштанському шосе, а також в промзоні Корабельного району. Прийняття остаточного рішення є пріоритетом органів міської влади.
Приведені показники підлягають уточненню при розробці спеціалізованої схеми санітарного очищення.
Електропостачання. Електропостачання в місті Миколаїв здійснюється від підстанцій 330кВ „Трихати” та „Миколаївська”, які входять в Південну електроенергетичну систему. Підстанції живляться від Південно-Української АЕС, Криворізької ТЕС та пов’язані між собою лінією електропередачі 330 кВ. На території міста знаходиться Миколаївська ТЕЦ з встановленою потужністю 40 МВт.
1. Для забезпечення надходження необхідної кількості електроенергії та надійного зовнішнього електропостачання міста побудувати ЛЕП-330 кВ від проектної ПС „Каховська-750” до ПС „Миколаївська-330”.
2. Для покриття зростаючих на розрахунковий період навантажень необхідно провести реконструкцію Миколаївської ТЕЦ з модернізацією обладнання (збільшенням генеруючих потужностей та встановленням трансформаторів напругою 150 кВ. Для видачі генеруючих потужностей з Миколаївської ТЕЦ побудувати кабельну лінію 150 кВ „Миколаївська ТЕЦ-ПС „Центральна”).
3. Побудувати лінію 150 кВ від ПС „Миколаївська-330” у розріз до існуючої ПЛ-150 кВ „ПС „Центральна” - ПС „Жовтнева” для надійного зовнішнього електропостачання міста.
4. Провести реконструкцію на ПС „Центральна” зі збільшенням потужності трансформаторів до 2 63 МВА.
5. Для електропостачання нового житлового району „Матвіївка-Соляні” та нових ділянок садибної забудови, у північному районі міста побудувати ПС 150/35/10 кВ „Проектна-1” з двома трансформаторами потужністю по 40 МВА. Живлення здійснити відгалуженням від ЛЕП-150 кВ „ПС „Трихати” – ПС „Темвод”, із заходом на підстанцію ЛЕП-35 кВ „ПС „Матвіївка” – ПС „Тор”.
6. Побудувати ПС 150/35/10 кВ „Зелене господарство”.
Газопостачання. На даний час рівень газифікації м. Миколаїв на базі використання природного газу досягає близько 100%. Джерелами системи газопостачання є три газорозподільні станції. Систему газопостачання в межах міста вирішено багатоступеневою.
Розвиток системи газопостачання міста намічено згідно з рішенням проекту ”Схема газопостачання м. Миколаєва”, виконаного інститутом ”УкрНДІінжпроект” в 1980-х роках і його реалізації, з урахуванням нових споживачів, прийнятих до освоєння площадок розміщення житлового будівництва.
Перспективний розвиток газифікації м. Миколаєва намічається шляхом подальшої розбудови системи розподільчих газопроводів високого, середнього, низького тисків із їх кільцюванням для забезпечення безперервного і економічного газопостачання всіх споживачів, будівництва нових об`єктів ГРП, ШРП, реконструкції окремих існуючих ділянок мереж із збільшенням пропускної спроможності.
Як напрямок перспективного розвитку газифікації міста, насамперед районів садибної забудови, на подальших стадіях проектування пропонується розглянути можливість переходу до одноступеневої системи газопостачання (газопровід середнього тиску) з використанням комбінованих будинкових регуляторів тиску (КБРТ).
За основу коригування Схеми слід покласти принципи економної, ефективної і безпечної подачі та споживання природного газу, а також заходи, направлені на скорочення його витрат на одиницю виробленої теплоти та продукції, на впровадження нових технологій, що дозволяють заміну природного газу на інші види палива – відходи сировини, біогаз та інші.
Теплопостачання. Теплопостачання м. Миколаєва здійснюється централізованими та децентралізованими системами. Основними джерелами централізованого теплопостачання багатоквартирного житлового фонду, підприємств та закладів обслуговування міста є ВАТ “Миколаївська ТЕЦ”, районні, квартальні і місцеві опалювальні котельні, основна кількість з яких знаходиться в експлуатації ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”. В загальній схемі теплопостачання об’єктів житлово-цивільного призначення в м. Миколаєві, частка теплового потоку забезпечується відомчими котельнями підприємств міста.
Садибна житлова забудова обладнана автономними теплоустановками. Промислові підприємства мають власні джерела теплопостачання, або одержують необхідний тепловий потік від джерел суміжних підприємств.
В основному, за паливо для теплотехнічного обладнання використовується природний газ.
Виходячи із перспективи розвитку сельбищної території м. Миколаєва, теплопостачання існуючого та нового багатоквартирного житлового фонду, закладів та підприємств обслуговування міста вирішується на базі використання ресурсів існуючої централізованої системи від Миколаївської ТЕЦ, перспективних районних і квартальних опалювальних котелень.
Як пріоритетний напрямок, теплопостачання нових об'єктів житлово-комунального сектору, у першу чергу тих, що розташовані поза межами радіусу дії існуючих джерел теплоти та можливого додаткового підключення нових абонентів, пропонується через застосування модульних (блочних транспортних, дахових) котелень або систем поквартирного опалення, що дозволяє максимально уникати збитків виробленої теплової енергії, підвищити інтенсивність вводу до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів.
Забезпечення рентабельного та надійного теплопостачання для об’єктів, що розглядаються на базі централізованого та децентралізованого теплопостачання від існуючих джерел теплоти, потребує проведення їх модернізації, впровадження енергозберігаючих технологій, повної автоматизації котлів найбільш перспективних котелень, з урахуванням сучасних розробок і рекомендацій із використанням котлоагрегатів сучасного типу, виведення з експлуатації морально застарілих малоефективних котелень при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні.
З метою покращення екологічного стану довкілля, економії паливно-енергетичних ресурсів пропонується застосування теплових установок сучасного типу: теплогідромеханічні генератори, теплові насоси та інші. На подальших стадіях проектування необхідно також розглянути можливість застосування в архітектурних рішеннях об’єктів вітроустановок у комплексі з теплогенераторами для систем опалення, гарячого водопостачання як житлових, так і виробничих приміщень.
Одним із шляхів впровадження альтернативних джерел теплопостачання щодо вирішення проблем енергозбереження є також використання систем утилізації тепла на очисних спорудах каналізації, використання тепла ґрунтів як джерела низькопотенціального тепла для теплонасосних установок (ТНУ). Для покриття теплових навантажень на гаряче водопостачання пропонується комплексне застосування геліосистем із ТНУ.
Дощова каналізація. На теперішній час єдиної системи відведення дощових вод в місті не існує. Згідно даних КП «Експлуатація доріг, мостів» всього нараховується близько 55,6 км зливової каналізації, в тому числі 1,9 км відкритої водовідвідної мережі (канави, лотки).
Дощову каналізацію побудовано у Центральному, Заводському та Ленінському районах. Мережа існуючої дощової каналізації представляє собою окремі локальні колектори, прокладені в основному по окремим вулицям, та пониженням рельєфу (тальвегам балок).
Відведення дощових вод з території існуючої та нової забудови передбачається комбінованим методом – відкритим способом та закритою мережею дощової каналізації, яка відводить води до проектних очисних споруд. Випуск очищеного стоку здійснюється глибоководними випусками у Південний Буг, Бузький лиман та Інгул.
На очисних спорудах дощової каналізації передбачено повну очистку поверхневого стоку відповідно з нормами Правил охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами.
Інженерна підготовка та захист території. Територія міста Миколаєва розсічена ріками Південний Буг ти Інгул, берега яких підлягають абразії. Рівневий режим річок залежить від сезонного притоку, впливу моря, дії згінно-нагінних вітрів, випаровування, опадів.
Також на території міста присутній відкритий карст, який представлений карстопроявами (провали, ніши, каверни, пустоти), що мають розвиток вздовж ерозійних урізів рік.
Схили долин річок і балок підлягають ерозійним процесам.
Внаслідок обстеження території, аналізу природних умов, вивчення наявного картографічного і планового матеріалів та раніше розроблених проектів, а також, враховуючи архітектурно-планувальні рішення та перспективи розвитку визначився комплекс гідротехнічних заходів з інженерної підготовки та захисту території, який включає:
1) берегозакріплення та благоустрій пляжів;
2) регулювання русел річок та струмків, благоустрій існуючих ставків і Жовтневого водосховища, ліквідацію заболоченостей;
3) захист від підтоплення;
4) протиерозійні заходи;
5) протипросідні заходи;
6) рекультивацію порушених територій.

9. Основні техніко-економічні показники

Таблиця 9-1

39>5.3Інші зайняті ( одноосібники, зайняті в особистому підсобному господарстві, служителі релігійних культів, само-зайняті та інші фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно)тис. чол./%24,9/9,227,2/9,6

Примітка: */ з урахуванням кількості зайнятих на малих підприємствах.
**/ з урахуванням зайнятих у фермерських господарствах.

Матеріали Генерального плану міста Миколаєва у складі графічних матеріалів (17 позицій) та текстових матеріалів – пояснювальна записка (2 томи) – є матеріалами для службового користування й знаходяться в секторі захисту інформації виконкому Миколаївської міської ради на постійному збереженні.

__________________________________________________
*) Вища освіта України. Інформаційно-аналітичні матеріали до засідання колегії Міністерства освіти і науки України. Департамент вищої освіти. Відділ інформаційно-аналітичної роботи прогнозування . – Київ. – 2003.
*/ з урахуванням кількості зайнятих на малих підприємствах.
**/ без урахування кількості зайнятих в оптовій та роздрібній торгівлі.
***/ з урахуванням зайнятих у фермерських господарствах.